Доходи витрати та прибуток страховика.

 

Формування доходів страхової компанії, специфіка іх вират, склад і порядок визначення страхових резервів пов¢язані із особливістю страхування як сфери бізнесу.

Двоїстий характер діяльності страховика, що сполучає проведення саме страхування і виконання ролі активного інвестора обумовлює специфіку його доходів.

Ці доходи можна поділити на три великі групи:

 

· доходи страховика від страхової діяльності, тобто всі надходження на користь страховика, пов‘язані, з проведенням страхування та перестрахування;

· доходи від інвестування і розміщення тимчасово вільних коштів (тимчасово вільних власних коштів і тимчасово вільних коштів страхових резервів);

· інші доходи, тобто ті які не належать до страхових, ні до інвестиційних доходів, але часом з¢являються у страховика в процесі виконання його звичайної господарської діялності.

 

Доходи від страхової діяльності є, так би мовити, первинними доходами страхової компанії. Саме на залучення цих доходів розраховує страховик, з¢являючись на страховому ринку і пропонучи страхові послуги за певну плату. Платою за страхування є страхова премія, яку страхувальник зобов¢язаний внести страховику згідно з договором страхування. Тільки після сплати страхової премії договір страхування набуває чинності.

Страхова премія визначається залежна від суми, на яку укладається договір страхуванння (страхової суми), і страхового тарифу. Розмір і порядок визначення страхової суми, а також рівень страхових тарифів – найважливіші елементи договору страхування, адже вони є фінансовою основою взаємовідносин між страховиком і страхувальником, оскільки безпосередньо впливають на ціну страхової послуги. Ціна страхової послуги (страхова премія) розраховується шлехом множення страхової суми на страховий тариф.

Страховик, крім найважливішого первинного доходу – страхових премій, може отримувати й інші види доходів, які згідно із ЗУ “Про страхування” віднесені до доходів від страхової діяльності.

Якщо страхова компанія має договори перестрахування і виступає як прямий страховик (цедент), вона може одержувати від перестраховика доходи у вигляді комісійних винагород за передачу ризиків у перестрахування.

У разі настання страхової події за перестрахованим договором прямий страховик у повному обсязі сплачує відшкодування, а перестраховик компенсує йому свою частку у відшкодуванні збитків у сумі згідно із перестраховою угодою. Це ще один вид доходів від страхової діяльності – частка страхових сум і страхових відшкодувань, сплачена перестраховиками.

Іноді система проведення деяких відів страхування потребує створення централізованих страхових резервних фондів. Якщо внски у такі фонди були зроблені, а потім за певних причин відбулося повернення коштів із цих фондів на користь страховика, то суми, поверненні із централізованих страхових резервних фондів, також вважаються доходом від страхової діяльності.

І нарешті, останній вид доходів від страхової діяльності, віднесений до цієї категорії доходів згідно із ЗУ “Про страхування” – поверненні суми технічних резервів, інших, ніж резерв незароблених премій і резерву збитків, то очевидно, що під “технічними резервами, іншими, ніж резерв незароблених премій”, розуміється резерв збитків. Повернення коштів з цього резерву вібувається, якщо було зарезервовано коштів більше, ніж сплачено у вигляді страхового відшкодування.

Отже всі види доходів, які отримує страхова компанія від проведення страхових операцій, а саме: страхові премії за договорами страхування і перестрахування; комісійні винагороди за перестрахування; частки страхових сум і страхових відшкодувань, сплачені перестраховиками; повернені суми із централізованих страхових ререзервних фондів; поверненні суми технічних резервів, інших ніж резерв незароблених премій, - це доходи страховика від його основної діяльності.

Крім страхових доходів, страховик має доходи від інвестиційної діяльності. Ці доходи – похідні від первинних доходів страховика (страхових премій). Їх склад залежить від напрямків інвестиційної діяльності страховика, а ці напрями, в свою чергу, - від джерела походження коштів, що використовуються для інвестування: чи це – власні кошти у вигляді статутного фонду, спеціальних і резервних (за винятком страхових) фондів, вільних резервів, нерозподіленого прибутку, чи це – залучені кошти у вигляді страхових резервів.

Інвестування власних коштів законодавчо не регламентується, воно проводиться страховиком на власний розсуд. Винятком становить статутний фонд.

Інвестування залучених коштів, а отже, можливості отримання певних видів доходів, жорстко регламентується. Регламентування пов¢язане з тим, що ці кошти не є власністю страховика, тому розпоряджатися ними він повинен з особливим ступенем обережності, на основі дотримання законодавчо визначених принципів.,,,,,,,, (форма страхових резервів згідно ЗУ..........)(

 

Третя група доходів страховика – інші доходи (крім доходів від страхової та інвестиційної діяльності). Ці доходи не мають якихось особливостей, пов‘язаних із специфікою страхування. Вони такі ж самі, як відповідні доходи інших суб¢єктв підприємницької діяльності. Іншими доходами страховика є, наприклад, доходи від здавання майна в оренду (оперативний або фінансовий лізинг), доходи у вигляді позитивного результату перерахунку іноземної валюти порівняно з ії балансовою вартістю на кінець звітнього періоду, доходи у вигляді безповоротної фінансової допомоги та безоплатно наданих товарів (послуг), доходи від індексації та передачі (продажу, обміну та інших видів відчуження) основних фондів і нематеріальних активів, доходи від врегулювання безнадійної заборгованності, доходи від реалізації прав регресної вимоги страховика до страхувальника або іншої особи, відповідальної за заподіяний збиток, доходи від надання консультаційних послуг, штрафи, пені тощо.

Зазначені доходи не відіграють такої значної ролі, як доходи від страхової та інвестиціної діяльності. Однак надходження, наприклад, по реалізованих правах регресної вимоги страховика до страхувальника або іншої особи, віповідальної за заподіяний збиток, часом можуть бути досить вагомими і становити значні суми. Значними також можуть бути доходи від операцій лізингу (оренди), якщо в структурі активів страхової компанії значне місце посідають активи, здатні приносити такі доходи.

Витрати страхової компанії так само, як і доходи, пов¢язані із двоїстим характером ії діяльності. Виділяють витрати на проведення страхових операцій (саме вони формують собівартість страхової послуги) і витрати на проведення інших операцій (витрати, що супроводжують одержання доходів від інвестування і розміщення тимчосово вільних коштів страховика та інших його доходів).

Більше 90% загальної суми витрат страхової компанії припадає, безперечно на “страхові” витрати. Такі витрати дуже неоднорідні. За економічним змістом їх можна поділити на три великі групи;

· виплати страхових сум і страхових відшкодувань за договорами страхування і перестрахування;

· витрати на обслуговування процесу страхування і перестрахуванння;

· витрати на утримання страхової компанії.

 

Дві останні групи витрат можна об¢єднати поняттям “витрати на ведення справ”.

Найважливіша стаття витрат страховика – виплати страхових відшкодувань.,....... (ЗУ,,,,,,)

Наступна група витрат страховика – витрати на обслуговування процесу страхування і перестрахування. В практиці західних страхових компаній ці витрати заведено поділяти на аквізиційні, інкасаційні, ліквідаційні. Саме ці витрати (разом з страховим виплатами) відрізняють витрати страховика, пов¢язані з його основною діяльністю, від витрат інших суб¢єктів господарювання.

Остання група витрат – витрати на утримання страхової компанії – це такі ж самі адміністративно- управлінські витрати, які має буд-який господарюючий сую¢єкт. Вони включають: заробітну плату персоналу компанії (основну і додаткову) з нарахуваннями, плату за оренду приміщення, оплату комунальних послуг, послуг зв¢язку, витрати на придбання канцелярських і господарських товарів, на рекламу, відрядження, утримання та обслуговування автотраспорту, амортизаційні відпрахування, інші витрати, які згідно з чиннми законодавством відносяться на собівартість страхової діяльності.

В практиці українських страховиків аквізаційні, ліквідаційні та адміністративні витрати у складі специфічних витрат страховика окремо не виділяються. ЗУ «Про страхування» до витрат страховика відносить:

 

· виплати страхових сум і страхових відшкодувань;

· відрахування у централізовані страхові резервні фонди;

· відрахування у технічні резерви, інші, ніж резерв незароблених премій, у випадках та умовах, передбачених актами чинного законодавства;

· витрати на проведення страхування;

· інші витрати, що включаються до собівартості страхових послуг.

 

Особливості формування прибутку страхових компаній.

 

Прибуток страхових компаній являє собою фінансовий результат ії діяльності за певний звітний період (квартал, півріччя, дев¢ять місяців, рік). Фінансовий результат – це вартісна оцінка підсумків господарювання страховика. Вона визначається як різниця між доходами і витратами. Фінансовий результат, як правило, має додатний характер, тобто виступає у формі прибутку, хоча іноді можуть бути і збитки.

Оскільки страхова компанія проводить не тільки страхову, а й інвестиційну і господарську діяльність, прибуток страховика є також підсумком фінансових результатів всіх цих видів діяльності.

Згідно із ЗУ “Про страхування”, балансовий прибуток страховика складається з прибутку від страхової діяльності, прибутку від інвестування та розміщення тимчасово вільних коштів, прибутку від інших операцій.

Найскладнішим видається обчислення прибутку від страхової діяльності.

Найбільш важливим моментом у визначені прибутку від страхової діяльності є визначення зароблених страхових премій. Слід відзначити, що страхування – це вид діяльності, при якій страхова послуга (тобто гарантія страхового захисту) “постачається” клієнту протягом певного періоду. Коли строк дії договору страхування минає, відповідальність страховика перед страхувальником закінчується, а отже, вся отримана страховиком страхова премія за цим договором вважається заробленою. Але поки строк дії договору не скінчився, отримана страхова премія в будь-який момент часу складається з двох частин: тієї, що вважається заробленою, і тієї, що на даний момент часу вважати заробленою не можна (тобто незароблена премія). На цю суму страховик формує

резерв незароблених премій, і вона відображає обсяг страхових зобов¢язань компанії перед страхувальником. Метод обчислення незаробленої страхової премії регулюється ЗУ “Про страхування”

Прибуток від страхової діяльності не завжди є головною частиною прибутку страховика. Дуже часто основна діяльність страховика приносить йому не прибутки, а збитки, які компенсуються прибутком від інвестування та розміщення тимчасово вільних коштів (інвестиційним прибутком), а також прибутком від інших операцій. Ці види прибутку страховика визначаються як різниця між відповідними доходами та витратами.

Базою для оподаткування страхової діяльності є не прибуток, а загальний обсяг отриманих (нарахованих) страхових премій за винятком премій, переданих у перестрахування. Ставка податку складає 3 %.

Оподаткування прибутку від інвестиційної та іншої діяльності здійснюється в загальному порядку за ставкою 30 %.