Виникнення та етапи розвитку страхування.

Сутність страхування.

Функції страхування.

Принципи, на яких базується дія страхування.

Основні поняття й терміни в страхуванні.

Виникнення та етапи розвитку страхування.

Страхування - одна з найбільш старих економічних категорій суспільних відношень, роль якої сьогодні значно виросла. Страхування входить у систему фінансів.

За умов ринкової економіки виробники (продавці) і споживачі (покупці) діють в умовах конкуренції самостійно, на свій власний страх і ризик. Фінансове майбутнє одних та інших не передбачуємо. Саме тому страхування є головним інструментом зниження рівня ризику.

За Л.Морганом (1820 – 1881) та Ф.Енгельсом (1820 – 1895) людство у своєму розвитку пройшло три основні стадії розвитку:

· Дикість;

· Варварство;

· Цивілізацію.

Кожна стадія у свою чергу включає три степені: найнижча, середня та вища. Ризик виникає в кінці нижчої степені дикості, а точніше, при переході від нижчої степені дикості до її середньої степені, коли дикун починає усвідомлювати поняття ризику. Страхування виникає в натуральному вигляді як захист від голоду в окремі періоди року, створенням запасів харчів на “чорний” день. Вихідною точкою цього етапу слід рахувати не початок розподілу в еволюції предків людини та мавпи (5 – 6 млн. років назад), а появу “ людини розумної” (Homo Sapiens), приблизно за 40 тис. років до н.е. За кінцеву точку цього етапу можна прийняти появу товару – посередника, т.н. продукту для обміну, приблизно за 8 тис. років до н.е.

Поява товара-посередника – це період варварства. Він пов’язаний з виникненням держав. Видаються державні закони, що є законодавчими правилами життя даної держави. Найбільш класичним економічним документом є Закони Хаммурапи (царя Старовавилонської держави), прийняті приблизно в 1800 р. до н.е..

Цей період у страхуванні тривав до 550 р. до н.е., коли в Лідійський державі з’явились перші золоті монети. Поява металевих грошей означала появу цивілізації. З моменту цивілізації страхування приймає яскраво виражену грошову форму.

Угоди про взаємний розподіл прибутків (збитків) від морських небезпек укладалися між мирними купцями Стародавньої Греції.

У Стародавньому Римі було розвинуто взаємне страхування в різного роду професіональних союзах та колегіях статутного толку. Згідно правил, при вступі нового члена в колегію необхідно було вносити одноразовий, а потім постійні місячні платежі. У випадку смерті члена колегії з її каси (фонду) виплачувалась визначена сума для поважного поховання. Цікавим є той факт, що в статуті Ланувійської колегії передбачались також підстави втрати права на отримання страхової суми. До них відносилось самогубство та прострочення на момент смерті постійних помісячних внесків більше встановленого строку.

В період середньовіччя в західноєвропейських країнах уперше виникли страхові гільдії та страхові цехи. Уже в той час страхування передбачало різні страхові випадки. Перші страхові товариства виникли в кінці 17 ст. в Англії, Франції, Італії, Данії, Швеції і т.д.

У другій половині 19 ст. з’явились страхові об’єднання типа картелів та концернів, що складались з десятків страхових товариств. Були організовані також міжнародні страхові товариства – російські, шведські, австрійські тощо. Особливе місце в розвитку страхування займала Англія, в якій в 80 – х роках 17 ст. виникли перші страхові товариства в галузі пожежного страхування. Поштовхом до їх, створення була пожежа в Лондоні в 1666 році, в якій загинуло біля 70 тис.чол.. В той же час виникають перші страхові товариства в галузі морського страхування. В міжнародному морському страхуванні слід виділити англійську страхову компанію “ Lloyd’s “, яка виникла з кавового будинку Ллойда. Перше згадування про кавовий будинок відноситься до 1688 р. В ньому відбувались постійні зустрічі страховиків, судновласників, купців. З 1696 р. Едвард Ллойд почав видавати страхову газету Lloyd”s News, а з 1734 р. Lloyds List. У 1760 р. в системі Ллойда виникло перше у світі класифікаційне товариство – реєстр судів (Регістр англійського Ллойда). У 1871 р. актом британського парламенту об’єднання страховиків Lloyd’s отримало офіційний статус корпорації страховиків.

Батьківщиною страхування життя також рахують Англію, де в 1699 році вперше з’явилась професійна організація, що займалась страхуванням життя вдів та сиріт, а потім була створена страхова компанія, що займалась особистим страхуванням.

Батьківщиною перестрахування є Німеччина. Перше товариство перестрахування було створене в Кельні в 1846 р., потім виникло Мюнхенське перестрахувальне товариство.

 

Сутність страхування

Згідно чинного законодавства України (ст. 1 ЗУ “Про страхування”):

Страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Страхування – особлива сфера діяльності та специфічних економічних відносин. Щоб визначити економічну сутність страхування, необхідно звернутись до його головної мети та функціям, що забезпечують її досягнення.

Головною метою страхування є забезпечення неперервної виробничої, іншої суспільно корисної діяльності на досягнутому або достатньому рівні, а також достатніх доходів, рівня та якості життя людей при настанні випадкових подій з негативними або позитивними подіями. Якщо цю мету страхування розглядати з позицій інтересів господарюючих суб’єктів, громадян, то вона буде представлятись як захист майнових інтересів від негативних випадкових подій (ризиків).

Захист майнових інтересів юридичних та фізичних осіб відображається в компенсації (у відповідності з страховим договором) завданої шкоди в наслідок втрати або пошкодження майна, втрати здоров’я, працездатності, а також у випадку виникнення відповідальності у зв’язку із заподіянням шкоди третім особам. Крім того, захист майнових інтересів фізичних осіб виражається у виплаті їм страхової суми у відповідності з договором страхування при настанні певного віку або при настанні визначеної договором події (страхового випадку), терміну. При грошовій формі страхування страхові виплати здійснюються в грошових сумах.

Для того, щоб страховик мав реальну можливість здійснювати страховий захист майнових інтересів осіб, т.е. проводити страхові виплати при страхових випадках у відповідності до договорів страхування, йому потрібно сформувати цільові фонди грошових засобів (страхові фонди по видам страхування, що складають загальний страховий фонд страховика), цільові фонди можуть створюватись і в матеріальній (натуральній) формі.

Число ризиків, що погрожують суспільству та окремій людині, дуже велике, тому страхові цільові фонди створюються в різних організаційних формах та використовуються з різною метою. Основні організаційні форми страхових фондів наступні:

· Державні (фонди соціального страхування);

· Фонди самострахування;

· Фонди страхових компаній.

Кожна форма використовується на практиці та має власну сферу застосування.

Держава формує страхові фонди як фонди соціальної підтримки за рахунок обов'язкових платежів громадян та юридичних осіб. Ці кошти використовуються в строгій відповідності до встановлених нормативів та при наявності певних умов для матеріального забезпечення громадян при настанні непрацездатності, старості та інших передбачених законом випадках. Можливості держави в здійсненні соціальної допомоги є обмежені. В ринкових умовах, відповідальність за себе, свою сім'ю, своє майно лежить в основному на самих громадянах, а держава забезпечує мінімум гарантій у рамках соціальної політики.

Фонди самострахування створюються на підприємствах і в домашніх господарствах на добровільній основі. Виключення складають лише певні організаційно – правові форми підприємств (господарські товариства), для яких законом передбачається створення резервних фондів у розмірі 25% від розміру статутного фонду.

Фонди страхових компаній створюються на підставі передачі їм функцій страхування з боку клієнтів, що не займаються самострахуванням, а приймають участь у колективних страхових фондах, що управляються професіоналами. Систему визначень страхування можна представити у вигляді таблиці.

Ознаки, які характеризують категорію страхування.

1. По-перше, у страхуванні завжди наявні дві сторони: страхувальник та страховик, зобов'язання й відповідальність яких регламентуються договором страхування.

2. По-друге, для страхування характерні замкнені перерозподільні відносини, пов’язані із солідарним розподілом суми збитку одного або декількох учасників цих відносин на всіх учасників.

3. По-третє, страхові фонди, створювані методом страхування, використовуються виключно в цілях відшкодування збитків унаслідок настання страхових подій.

4. По-четверте, страхування забезпечує розподіл збитку від настання страхових подій як у просторі, так і в часі.

 

Функції страхування

Основні функції страхування:

· Ризикова – передавання страховику за певну плату матеріальну відповідальність за наслідок ризику, зумовленого подіями, передбаченими чинним законодавством або договором страхування. Саме в межах цієї функції відбувається перерозподіл грошової форми вартості серед учасників страхування внаслідок настання страхової події.

· Превентивна – в інтересах страхової компанії у більш тривалому використанні коштів страхового фонду. Тому страхова компанія намагається зменшити ймовірність виплат шляхом зменшення ймовірності страхового випадку. З цією метою страховик може застосувати фінансову та правову превенцію. При фінансовій превенції страховик частину своїх доходів може спрямувати на фінансування превентивних заходів фінансування заходів щодо запобігання дорожньо-транспортним пригодам, фінансування протипожежних заходів тощо). При правовій превенції страховик не приймає на себе ризики ймовірність настання яких є великою, або робить певні зауваження, що можуть позбавити страхувальника страхових відшкодувань.

· Заощаджувальн а – пов’язана з тим, що договори страхування носять довгостроковий та відповідно накопичу вальний характер.