Тема 7. Основні види договорів страхування.

Семінар – 4 години

1. Майнове страхування та його різновиди.

2. Особисте страхування: поняття, ознаки та види.

3. Страхування відповідальності: особливості та види.

4. Підстави звільнення страховика від відповідальності.

Література

4-10, 13, 16, 18, 21, 22, 25-28, 31, 32, 34, 35, 37, 40, 42-49

Теми рефератів

1. Особливості здійснення медичного страхування в Україні.

2. Страхування професійної відповідальності нотаріусів.

3. Розвиток міжнародної системи "Зелена картка".

4. Особливості страхування в зарубіжних країнах.

ПИТАННЯ ДЛЯ ПІДГОТОВКИ ДО ЗАЛІКУ

1. Поняття та сутність страхування.

2. Юридична природа страхування.

3. Функції страхування.

4. Страховий ринок в сучасний період.

5. Поняття страхового права як комплексної галузі права.

6. Поняття і види джерел страхового права.

7. Найважливіші поняття і терміни страхування.

8. Види обов’язкового страхування.

9. Види страхових правовідносин.

10. Відмова від здійснення страхової виплати.

11. Державний нагляд за страховою діяльністю в Україні.

12. Добровільне страхування, його класифікація.

13. Договір страхування в системі цивільно-правових договорів.

14. Зміна страхувальника – фізичної особи у договорі страхування.

15. Істотні умови договору страхування.

16. Майнове страхування: поняття, правові особливості.

17. Моторне (транспортне) страхове бюро: правовий статус та завдання.

18. Недійсність договору страхування.

19. Об’єднання страховиків (союзи, асоціації, тощо).

20. Обов’язкове страхування, його сучасна концепція.

21. Органи управління страхових організацій.

22. Організаційно-правові форми страхових компаній.

23. Основні особливості особистого та майнового страхування.

24. Особисте страхування та його різновиди.

25. Особливості здійснення окремих видів страхування.

26. Перестрахування.

27. Підстави виникнення страхового зобов’язання.

28. Поняття регресу і суброгації в страхуванні.

29. Поняття страховика в системі страхових правовідносин.

30. Поняття та зміст страхових правовідносин.

31. Поняття та особливості державного регулювання страхової діяльності.

32. Поняття форм страхування.

33. Порядок ліцензування страхової діяльності в Україні.

34. Порядок створення страхових компаній.

35. Порядок укладення договору страхування.

36. Права, обов’язки та відповідальність страхових брокерів.

37. Права, обов’язки, відповідальність страховика.

38. Права, обов’язки, відповідальність страхувальника.

39. Правова ієрархія і характеристика видів законодавчих актів, що регулюють страхову діяльність.

40. Правовий статус страхових компаній.

41. Правовий статус страхувальника.

42. Припинення договору страхування.

43. Припинення страхових компаній (способи припинення).

44. Співстрахування.

45. Сторони страхового зобов’язання.

46. Страховий платіж, страховий тариф.

47. Страховий ризик і страховий випадок.

48. Страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

49. Строки позовної давності в страхуванні.

50. Товариства взаємного страхування.

51. Укладення договору страхування на користь третьої особи.

52. Умови та порядок здійснення страхової виплати.

53. Умови, що забезпечують фінансову стійкість страхових організацій.

54. Форми договору страхування: Правила страхування, страховий поліс.

55. Загальна характеристика страхових ризиків.

56. Види страхових ризиків до договорами майнового страхування.

57. Договір перестрахування: поняття та сторони. Види договорів перестрахування.

58. Поняття шахрайства у сфері страхування.

59. Шахрайницькі дії, що вчиняються страховиками.

60. Шахрайницькі дії, що вчиняються страхувальниками.

Транспортне право

Транспортний комплекс України – один із найширших секторів народного господарства нашої держави, який забезпечує потреби економіки країни і населення в перевезеннях та впливає на ефективність виробництва і якість життя народу. Тому удосконалення державного регулювання діяльності транспорту являє собою один із важливих напрямів правової реформи, а знання транспортного законодавства виступає обов’язковою складовою умовою в освіті будь-якого висококваліфікованого юриста.

Транспортне право є найбільш стабільним, основні його положення, які регулюють відносини пов’язані з укладенням договорів перевезення, з подачею транспортних засобів, відповідальністю за їх невикористання, втрату, пошкодження вантажів, пред’явленням претензій тощо, продовжують залишатися незмінними вже протягом багатьох років.

Транспортно-дорожній комплекс України являє собою систему транспортних комунікацій, що об’єднує всі сучасні види транспорту. За розміщенням та структурою вони в цілому відповідають внутрішнім і зовнішнім транспортно-економічним зв’язкам країни.

Навчальна дисципліна передбачає вивчення загальних положень, міжнародних стандартів; гарантій; кола суспільних відносин, які входять до предмета транспортного права; мету та основні завдання; метода, функцій, принципів та джерел транспортного права; вивчення основних правових інститутів транспортного права; здійснення транспортної діяльності; правові засади діяльності залізничного транспорту; загальної характеристики мореплавства та відносин, що виникають у сфері торговельного мореплавства; організація та правові засади діяльності автомобільного транспорту; поняття, структура та порядок використання повітряного простору України.

У результаті вивчення дисципліни студенти повинні:

Знати:

- поняття, зміст та види транспортної діяльності;

- предмет, методи, принципи та функції транспортного права;

- джерела транспортного права, їх особливості та види;

- форми державного регулювання транспортної діяльності;

- поняття та види суб’єктів транспортного права;

- органи, які здійснюють державне регулювання транспортної діяльності;

- ліцензування і сертифікація транспортної діяльності;

- порядок здійснення державної реєстрації автомобільного транспорту;

- організацію перевезень залізничним транспортом;

- правове регулювання перевезення морським транспортом;

- авіаційна діяльність: поняття, ознаки, види, суб’єкти здійснення.

Уміти:

- визначати сферу застосування транспортного законодавства;

- аналізувати і тлумачити чинне транспортне законодавство;

- застосовувати норми транспортного права, при розв’язанні спорів, що виникають в даній сфері;

- застосовувати транспортні приписи.

 

ОСНОВНІ ТЕРМІНИ ДИСЦИПЛІНИ

Система транспорту –це сукупність господарських одиниць транспорту (елементів транспортної інфраструктури), для яких характерна технічно-технологічна цілісність і які виконують в процесі суспільного виробництва окрему соціально-економічну функцію – продовження виробництва шляхом переміщення продукції та надання інших видів транспортних послуг.

Вид транспорту – це категорія, група елементів транспортної інфраструктури, визначальними для якої є функціональне призначення і використання (безпосереднє чи опосередковане) транспортних засобів окремого виду.

Транспортна діяльність –це суспільно-корисна діяльність членів суспільства та їх об’єднань щодо надання транспортних послуг з метою реалізації їх за плату, яка здійснюється на професійних засадах та ґрунтується поєднанні приватних і публічних інтересів.

Залізничний транспорт –це виробничо-технологічний комплекс організацій і підприємств залізничного транспорту загального користування, призначений для забезпечення потреб суспільного виробництва населення країни в перевезеннях у внутрішньому і міжнародному сполученнях та надання інших транспортних послуг усім споживачам без обмежень за ознаками форми власності та видів діяльності.

Авіація –це галузь, що є складовою частиною транспортної системи країни, підприємства, установи та організації якої незалежно від форми власності та підпорядкування володіють повітряними суднами та провадять діяльність, пов’язану з використання повітряного транспорту.

Авіаційна діяльність –це господарська діяльність у сфері цивільної авіації, пов’язана із безпосереднім або опосередкованим використанням повітряних суден.

Пасажир – це особа (за винятком членів екіпажу), що перевозиться повітряним судном за згодою перевізника згідно з договором перевезення.

Чартерне перевезення –це перевезення "фактичним перевізником", який згідно з повноваженнями, одержаними від "перевізника за договором" (фрахтувальника або оператора рейсу), виконує частину або все перевезення згідно з договором чартеру.

Автобус – пасажирський автомобіль, з кількістю місць для сидіння більше дев’яти, з місцем водія включно. Пункт 2 "Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту", затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 18 лютого 1997 р. № 176.

Автовокзал – комплекс споруд для обслуговування населення, пасажирів і перевізника на кінцевих і вузлових пунктах маршрутів. Пункт 2 "Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту", затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 18 лютого 1997 р. №176.

Багаж – означає будь-який предмет чи автомашину, що перевозяться перевізником за договором перевезення, за винятком: а) речей або автомашин, що перевозяться за договором фрахтування, коносамен­том чи іншим договором, який стосується головним чином перевезення вантажів; b) живих тварин; Стаття 1 Афінської конвенції про перевезення морем пасажирів та їх багажу 1974 року, складеної в Афінах 13 грудня 1974 року.

ТЕМАТИЧНИЙ ПЛАН

№ з/п	Назви тем	Лекції	Семі-нари
1.	Предмет, метод і система транспортного права		–
2.	Принципи транспортного права. Джерела транспортного права	–	–
3.	Державне регулювання господарської діяльності у сфері надання транспортних послуг	–
4.	Поняття та види суб’єктів транспортного права
5.	Правове становище транспортних організацій та споживачів транспортних послуг	–
6.	Транспортні засоби як об’єкти майнових відносин	–	–
7.	Загальні правові засади та організація перевезення залізничним транспортом		–
8.	Загальна характеристика мореплавства та відносин, що виникають у сфері торговельного мореплавства		–
9.	Відшкодування збитків та обмеження відповідальності судновласника.	–	–
10.	Організація перевезень автомобільним транспортом	–	–
11.	Поняття, структура та порядок використання повітряного простору України	–	–
12.	Правове регулювання повітряних перевезень	–	–
Всього

Форма підсумкового контролю – залік.

ЛІТЕРАТУРА ДО ВСІХ ТЕМ

1. Конституція України. – К., 1996.

2. Земельний кодекс України // Відомості Верховної Ради України. – 2002. – № 3. – Ст. 27.

3. Кодекс торговельного мореплавства України // Відомості Верховної Ради України. – 1995. – № 47-52. – Ст. 349.

4. Конвенція ООН з морського права, 1982 р.

5. Конвенція про міжнародні правила попередження зіткнень суден на морі, 1972 р.

6. Конвенція про міжнародну цивільну авіацію, 1944 р.

7. Правила реєстрації аеродромів цивільної авіації: Затв. Наказом Міністерства транспорту України від 28 вересня 1994 р. № 506.

8. Повітряний кодекс України // Відомості Верховної Ради України. – 1993. – № 25. – Ст. 274.

9. Про дорожній рух: Закон України від 30 червня 1993 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1993. – № 31. – Ст. 338.

10. Про транспорт: Закон України від 10 листопада 1994 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1994. – № 51. – Ст. 446.

11. Про трубопровідний транспорт: Закон України від 15 травня 1996 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 29. – Ст. 139.

12. Про залізничний транспорт. Закон України від 4 липня 1996 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 40. – Ст. 183.

13. Про функціонування єдиної транспортної системи України в особливий період: Закон України від 20 жовтня 1998 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1998. – № 52. – Ст. 318.

14. Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію: Закон України від
21 жовтня 1993 р. (у ред. Закону від 13 травня 1999 р.) // Відомості Верховної Ради України. – 1999. – № 27. – Ст. 221.

15. Про транзит вантажів. Закон України від 20 жовтня 1999 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1999. – № 51. – Ст. 446.

16. Про перевезення небезпечних вантажів: Закон України від 6 квітня
2000 р. // Відомості Верхової Ради України. – 2000. – № 28. – Ст. 222.

17. Про автомобільний транспорт: Закон України від 5 квітня 2001 р. // Офіц. вісн. України. – 2001. – № 17. – Ст. 50.

18. Положення про Міністерство транспорту України: Затв. Указом Президента України від 11 травня 2000 р. № 678 // Офіц. вісн. України. – 2000. – № 20. – Ст. 28.

19. Положення про Державний департамент автомобільного транспорту: Затв. Постановою Кабінету Міністрів України від 30 березня 2000 р.
№ 586 // Офіц. вісн. України. – 2000. – № 14. – С. 19.

20. Положення про Державний департамент авіаційного транспорту: Затв. Постановою Кабінету Міністрів України від 29 березня 2000 р. № 573 // Офіц. вісн. України. – 2000. – № 13. – С. 76.

21. Положення про Державну адміністрацію залізничного транспорту: Затв. Постановою Кабінету Міністрів України від 29 лютого 1996 р. № 262 // ЗП України. – 1996. – № 8. – Ст. 237.

22. Положення про Державний департамент морського і річкового транспорту: Затв. Постановою Кабінету Міністрів України від 30 березня 2000 р. № 584 // Офіц. вісн. України. – 2000. – № 13. – С. 88.

23. Положення про Головну державну технічну інспекцію міського електротранспорту: Затв. Постановою Кабінету Міністрів України від 6 лютого 1997 р. № 149 // Офіц. вісн. України. – 1997. – № 7. – С. 30.

24. Положення про національного повітряного перевізника: Затв. Постановою Кабінету Міністрів України від 15 листопада 1996 р. № 1397 // Уряд. кур’єр. – 1997. – 11 січня.

25. Положення про службу безпеки дорожнього руху міністерств, інших центральних органів державної виконавчої влади, підприємств, їх об’єднань, установ і організацій: Затв. Постановою Кабінету Міністрів України від 5 квітня 1994 р. № 227 // ЗП України. – 1994. – № 8. – Ст. 195.

26. Положення про капітана морського торговельного порту України: Затв. наказом Міністерства транспорту України від 18 жовтня 2000 р. № 573 // Офіц. вісн. України. – 2000. – № 45. – С. 323.

27. Порядок і умови організації перевезень пасажирів та багажу автомобільним транспортом: Затв. наказом Міністерства транспорту України від 21 січня 1998 р. № 21 // Офіц. вісн. України. – 1998. – № 17. – С. 253.

28. Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні: Затв. наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 р. № 363 // Офіц. вісн. України. – 1998. – № 8. – С. 283.

29. Правила технічної експлуатації залізниць України: Затв. Наказом Міністерства транспорту України від 20 грудня 1996 р. № 411 // Офіц. вісн. України. – 1997. – Число 8. – Том 2. – С. 212.

30. Правила перевезень пасажирів, багажу, вантажобагажу та пошти залізничним транспортом України: Затв. наказом Міністерства транспорту України від 28 липня 1998 р. № 297 // Офіц. вісн. України. – 1998. – № 40. – С. 157.

31. Закон України "Про Державну спеціальну службу транспорту" від 05.02.2004, № 1449-ІV і Закон України "Про транспортно-експедиторську діяльність" від 01.07.2004 р. № 1955-ІV.

32. Транспортне право України: підруч. для студ. вищ. навч. закл. /
М.Л. Шелухін, О.І. Антонюк, В.О. Вишневецька та ін.; за ред.
М.Л. Шелухіна. – К.: Вид. Дім. "Ін Юре", 2008. – 896 с.

33. Транспортне право: Шульженко Ф.П., Гайдулін О.О., Кундрик Р.С. Навч. посібник. – К.: КНЕУ, 2005. – 244 с.

34. Міжнародне приватне право: теоретичні та прикладні аспекти /
Юлдашев О.Х.

35. Транспортне право: Підручник. Гіжевський В.К., Демський Е.Ф. – Атіка, 2010. – С. 200.

36. Конспект лекцій з дисципліни "Транспортне право" (для студентів
1 курсу денної і заочної форм навчання за напрямом 1004 – "Транспортні технології" спеціальностей 6.100402 – "Транспорті системи", 6.100401 – "Організація і регулювання дорожнього руху", 6.100403 – "Організація перевезень і управління на транспорті", 6.050208 – "Логістика") / Укл. Петраш В.І. – Харків: ХНАМГ, 2008. – 159 с.

37. Цивільний кодекс України. Коментар // За заг. ред. Є.О. Харитонова, О.М. Калітенко. – Одеса: Юридична література, 2004. – 1112 с.

38. Цивільне право України: Підручник: У 2-х т. / Борисова В.І. (кер. авт. кол.), Баранова Л.М., Жилінкова І.В. та ін.; За заг. ред. В.І. Борисової,
І.В. Спасибо-Фатєєвої, В.Л. Яроцького. – К.: Юрінком Інтер, 2004. – Т.2. – С. 284–291.

39. Договірне право України О.В. Дзери. Загальна частина. Навчальний посібник. Видавництво "Юрінком Інтер" 2008 р.

40. Дзери О.В., Договірне право України. Особлива частина. Видавництво "Юрінком Інтер" 2009.

41. Пацурія Н.Б., Страхове право України. Навчальний посібник. Видавництво "Юрінком Інтер", 2006 р.

42. Харитонов Є.О., Старцев О.В. Цивільне право України: Підручник.− Вид. 2-е, перероб. і доп. − К.: Істина, 2007.− 816 с.

43. Заіка Ю.О. Українське цивільне право. Навч. посіб. / Заіка Ю.О. – К. – Істина, 2008. – С. 340-343.

44. Цивільне право України. Особлива частина. Підручник. За редакцією
О.В. Дзери, Н.С Кузнєцової 3-є видання, – К.; ЮрІнком Інтер. – 2010. –С. 973.

45. Транспортне право України. Підручник. За редакцією Булгакова І.В., Клепікова О.В. – К. – Процедент, 2011. – с. 344.

 

Тематика І ПЛАНИ ЛЕКЦІЙ