Тема 1. Міжнародний комерційний арбітраж, як один із основних засобів розв’язання спорів, що виникають у сфері комерційної діяльності

Лекція – 2 години

1. Міжнародно-правові засоби вирішення міжнародних спорів.

2. Поняття третейського порядку вирішення спорів.

3. Поняття і види міжнародного комерційного арбітражу.

4. Історія розвитку міжнародного комерційного арбітражу.

5. Джерела правового регулювання міжнародного комерційного арбітражу.

Тема 2. Арбітражне провадження. Арбітражне рішення та його виконання

Семінар – 4 години

1. Арбітражна угода, її види.

2. Відвід державного суду з непідсудності.

3. Відвід третейського суду з непідсудності.

4. Порядок розгляду спорів міжнародним комерційним арбітражем.

5. Арбітражне рішення. Скасування арбітражного рішення.

6. Визнання та виконання арбітражних рішень.

 

ПЛАНИ СЕМІНАРСЬКИХ ЗАНЯТЬ

Тема 1. Міжнародний комерційний арбітраж як один із основних засобів розв’язання спорів, що виникають у сфері комерційної діяльності

Семінар – 2 години

1. Міжнародно-правові засоби вирішення міжнародних спорів.

2. Поняття третейського порядку вирішення спорів.

3. Поняття і види міжнародного комерційного арбітражу.

4. Історія розвитку міжнародного комерційного арбітражу.

5. Джерела правового регулювання міжнародного комерційного арбітражу.

Література

3, 5-9, 11, 16, 25, 29, 39, 40

Тема 2. Арбітражне провадження. Арбітражне рішення та його виконання

Семінар – 4 години

1. Арбітражна угода, її види.

2. Відвід державного суду з непідсудності.

3. Відвід третейського суду з непідсудності.

4. Порядок розгляду спорів міжнародним комерційним арбітражем.

5. Арбітражне рішення. Скасування арбітражного рішення.

6. Визнання та виконання арбітражних рішень.

Література

3, 5-7, 11-15, 26, 29, 32, 35, 36, 39, 43

ПИТАННЯ ДЛЯ ПІДГОТОВКИ ДО ЗАЛІКУ

1. Третейські суди як різновид юрисдикційних органів, які вправі вирішувати спори.

2. Зародження інституту третейського суду в стародавні часи.

3. Особливості статусу третейських судів.

4. Принципи створення та діяльності третейських судів.

5. Особливості арбітражного законодавства Франції, Бельгії, Англії, Голландії і Швейцарії та вплив їх на специфіку міжнародного комерційного арбітражу.

6. Сфера застосування Закону України "Про міжнародний комерційний арбітраж".

7. Підстави розгляду третейськими судами спорів між суб’єктами комерційної діяльності.

8. Види міжнародних комерційних арбітражів, відмінності між ними.

9. Історія розвитку інституту міжнародного комерційного арбітражу.

10. Арбітражна угода, її суттєві та факультативні умови.

11. Арбітражне застереження. Місце арбітражного застереження в контракті.

12. Природа арбітражної угоди.

13. Форма та порядок підписання арбітражної угоди.

14. Право, що застосовується до арбітражної угоди.

15. Відвід державного суду з непідсудності.

16. Процедура розгляду спору арбітражем adhoc.

17. Колізійні питання дійсності арбітражної угоди.

18. Оспорювання арбітражної угоди в державному суді.

19. Відвід третейського суду з непідсудності як форма заперечення дійсності арбітражної угоди.

20. Доктрина "компетенції компетенції".

21. Джерела правового регулювання міжнародного комерційного арбітражу.

22. Сфера застосування Закону України "Про міжнародний комерційний арбітраж".

23. Органи для виконання певних функцій сприяння та контролю щодо арбітражу, їх зміст.

24. Право, що застосовується до спірних правовідносин.

25. Арбітражне провадження.

26. Місце арбітражу.

27. Підстави для відводу арбітра та процедура відводу.

28. Оголошення арбітражного рішення недійсним.

29. Порядок розгляду спорів міжнародним комерційним арбітражем.

30. Поняття арбітражного рішення. Форма і порядок ухвали арбітражного рішення.

31. Припинення арбітражного розгляду.

32. Скасування арбітражного рішення.

33. Визнання та виконання арбітражного рішення.

34. Підстави для відмови у визнанні або у виконанні арбітражного рішення.

35. Проблеми визнання і виконання іноземних арбітражних рішень.

Господарське договірне право

Дисципліна "Господарське договірне право" є спеціальним курсом для студентів з підготовки фахівців освітньо-кваліфікаційного рівня "магістр". За результатами вивчення матеріалу спецкурсу студенти складають залік.

Мета і завдання навчальної дисципліни. В умовах ринкової економіки господарський договір є основним засобом організації відносин між суб’єктами господарювання та важливим інструментом правової організації господарського життя суспільства в цілому. Через це великого значення для підготовки висококваліфікованих фахівців-юристів господарсько-правової спеціалізації має ґрунтовне освоєння та розуміння теоретичних засад регулювання господарських договірних відносин на нормативно-правовому, індивідуальному (саморегулятивному) та судовому рівні.

Метою викладення дисципліни "Теорія господарського договірного права" є поглиблення знань, які були одержані студентами при вивченні нормативних курсів господарського та цивільного права, з питань регулювання договірних відносин суб`єктів господарської, в тому числі підприємницької, діяльності. Досягненню цієї мети допоможуть наведені в програмі нормативні акти господарського законодавства, матеріали судової практики (Конституційного Суду України, Верховного Суду України, Вищого господарського суду України) та спеціальна література з договірного права.

У результаті вивчення дисципліни студенти повинні:

Знати:

- зміст законодавчих актів, якими регулюються договірні відносини в сфері господарювання;

- рішення Конституційного Суду України з питань, що охоплюються предметом спецкурсу;

- методологічні підходи до вирішення проблем застосування норм господарського та цивільного законодавства, якими регулюються господарські договірні відносини;

- узагальнення вищих судових інстанцій щодо розгляду спорів, які виникають з господарських договірних відносин (постанови Пленуму Верховного Суду України, рекомендації та інформаційні листи Вищого господарського суду України), а також правові позиції Верховного Суду України у справах цієї категорії.

Уміти:

- вирішувати казуси, інтегровано використовуючи набуті ним знання з курсів господарського права, господарського процесуального права, цивільного права, письмово аргументувати власну правову позицію (в тому числі шляхом складання процесуальних документів: проекту судового рішення, ухвали суду, постанови касаційної інстанції).

ОСНОВНІ ТЕРМІНИ ДИСЦИПЛІНИ

Агентський договір – це договір, за яким одна сторона (комерційний агент) зобов’язується надати послуги другій стороні (суб’єкту, якого представляє агент) в укладенні угод чи сприяти їх укладенню (надання фактичних послуг) від імені цього суб’єкта і за його рахунок.

Адміністративно-господарські санкції – заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб’єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.

Господарським визнається зобов’язання, в силу якого один суб’єкт (зобов’язана сторона у т.ч. боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб’єкт (управнена сторона, у т.ч. кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Забезпечення виконання зобов’язань – це сукупність заходів за допомогою яких сторони цивільно-правових відносин впливають одна на одну з метою належного виконання передбаченого договором економічного завдання під загрозою вчинення певних дій, які обумовлять настання негативних наслідків майнового характеру для боржника, незалежно від того чи понесе кредитор збитки фактично. У ст. 546 Цивільного кодексу передбачені наступні види забезпечення виконання зобов’язання: а) неустойка; б) порука; в) гарантія; г) застава; г) притримання; д) завдаток. Цей перелік не є вичерпним.

Договір – це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків. По аналогії із цим визначенням можна стверджувати, що господарським договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення господарських прав та обов’язків.

Державний контракт – це договір, укладений державним замовником від імені держави з суб’єктом господарювання – виконавцем державного замовлення, в якому визначаються економічні та правові зобов’язання сторін і регулюються їх господарські відносини.

Договір енергопостачання – це договір, за яким енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду споживачеві (абоненту), який зобов’язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Договір контрактації – це договір, за яким виробник сільськогосподарської продукції зобов’язується передати заготівельному (закупівельному) або переробному підприємству чи організації вироблену ним продукцію в передбачені договором строки, кількості, асортименті, а контрактант зобов’язується сприяти виробникові у виробництві зазначеної продукції, прийняти її і оплатити.

Договір міни (бартеру) – це договір, за яким кожна зі сторін зобов’язується передати другій стороні у власність, повне господарське відання чи оперативне управління певний товар в обмін на інший товар.

Договір на створення і передання науково-технічної продукції – це договір, за яким одна сторона (виконавець) зобов’язується виконати обумовлені завданням другої сторони (замовника) науково-дослідні та дослідно-конструкторські роботи (НДДКР), а замовник зобов’язується прийняти виконані роботи (продукцію) і оплатити їх.

Договір оренди – це договір, за яким одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Договір перевезення вантажу – це договір, за яким одна сторона (перевізник) зобов’язується доставити ввірений їй другою стороною (ванта­жовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов’язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Договір підряду – це договір, за яким одна сторона (підрядчик) зобов’язується виконати певну роботу за завданням іншої сторони (замовника), яка, у свою чергу, повинна прийняти роботу і сплатити за неї обумовлену ціну.

Договір підряду на виконання проектних і дослідних робіт – це договір, за яким підрядник зобов’язується розробити за завданням замовника проектну документацію або виконати обумовлені договором проектні роботи, а також виконати дослідні роботи, а замовник зобов’язується прийняти і оплатити їх.

Договір підряду на капітальне будівництво – це договір, за яким одна сторона (підрядник) зобов’язується своїми силами і засобами на замовлення другої сторони (замовника) побудувати і здати замовникові у встановлений строк визначений договором об’єкт відповідно до проектно-кошторисної документації або виконати обумовлені договором будівельні та інші роботи, а замовник зобов’язується передати підряднику затверджену проектно-кошторисну документацію, надати йому будівельний майданчик, прийняти закінчені будівництвом об’єкти і оплатити їх.

Договір поставки – це договір, за яким одна сторона – постачальник зобов’язується передати (поставити) в обумовлені строки (строк) другій стороні – покупцеві товар (товари), а покупець зобов’язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Договір страхування – це договір, за яким страховик зобов’язується в разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній страху­вальником у договорі страхування, а страхувальник зобов’язу­ється сплачувати страхові платежі у визначені строки та вико­нувати інші умови договору.

Договір транспортного експедирування – це договір, за яким одна сторона (експедитор) зобов’язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов’язаних з перевезенням вантажу.

Збитки – це витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов’язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Організаційно-господарські зобов’язання – це господарські зобов’язання, що виникають у процесі управління господарською діяльністю між суб’єктом господарювання та суб’єктом організаційно-господарських повноважень, згідно з якими зобов’язана сторона повинна здійснити на користь другої сторони певну управлінсько-господарську (організаційну) дію або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Майново-господарське зобов’язання – це цивільно-правове зобов’язання, що виникає між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов’язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

ТЕМАТИЧНИЙ ПЛАН

№ з/п	Назви тем	Кількість годин
Лекції	Семі-нари	Прак-тичні заняття
1.	Господарське договірне право як інститут господарського права			–
2.	Джерела господарського договірного права			–
3.	Правовий режим господарських договорів			–
4.	Теоретичні питання укладення, зміни та розірвання господарських договорів			–
5.	Тлумачення господарського договору			–
6.	Проблеми регулювання забезпечення виконання господарських договірних зобов`язань			–
Всього			–

Форма підсумкового контролю – залік.

ЛІТЕРАТУРА ДО ВСІХ ТЕМ

1. Конституція України від 28 червня 1996 року (із змінами внесеними згідно з Законом України №2222-IV від 8 червня 2004 року) // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 30. – ст. 141.

2. Господарський кодекс України від 16.01.2003р. // Відомості Верховної Ради України, – 2003. – № 18, № 19-20, № 21-22. – ст. 144.

3. Цивільний кодекс України від 16.01.2003 року //Відомості Верховної Ради України. – 2003. – №№40-44. – ст. 356.

4. Господарсько-процесуальний кодекс України // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 6. – ст. 56.

5. Податковий Кодекс України // Відомості Верховної Ради України. – 2010. – № 6. – ст. 56.

6. Земельний кодекс // Відомості Верховної Ради України. – 2002. – № 3-4. – ст. 27.

7. Кодекс України про надра // Відомості Верховної Ради України. – 1994. – № 36. – ст. 340.

8. Лісовий кодекс України // Відомості Верховної Ради України. – 1994. –№ 17. – ст. 99.

9. Водний кодекс України // Відомості Верховної Ради України. – 1995. –№ 24. – ст. 189.

10. Податковий кодекс України // Відомості Верховної Ради України. – 2011. – № 13-14, № 15-16, № 17. – ст. 112.

11. Кримінальний кодекс України // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 25-26. – ст. 131.

12. Кодекс України про адміністративні право­порушення // Відомості Верховної Ради Української РСР, – 1984. – додаток до № 51. – ст. 1122.

13. Кодекс торговельного мореплавства України // Відомості Верховної Ради України. – 1995. – №№ 47, 48, 49, 50, 51, 52. – ст. 349.

14. Митний кодекс України // Відомості Верховної Ради України. – 2002. –№ 38-39. – ст. 288.

15. Закон України "Про державну підтримку малого підприємництва" // Відомості Верховної Ради України. – 2000. – № 51-52. – ст. 447.

16. Закон України "Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб – підприємців" // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 31-32. – ст. 263.

17. Закон України "Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)" // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 21. – ст. 103.

18. Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 31. – ст. 440.

19. Закон України "Про кооперацію" // Відомості Верховної Ради України. – 2004. – № 5. – ст. 35.

20. Закон України "Про споживчу кооперацію" // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 30. – ст. 414.

21. Закон України "Про свободу совісті та релігійні організації" // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1991. – № 25. – ст. 283.

22. Закон України "Про господарські товариства" // Відомості Верховної Ради України. – 1991. – № 49. – ст. 682.

23. Закон України "Про акціонерні товариства" // Відомості Верховної Ради України. – 2008. – № 50-51. – ст. 384.

24. Закон України "Про банки і банківську діяльність" // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 5-6. – ст. 30.

25. Закон України "Про страхування" // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 18. – ст. 78.

26. Закон України "Про цінні папери і фондовий ринок" // Відомості Верховної Ради України. – 2006. – № 31. – ст. 268.

27. Закон України "Про державне замовлення для задоволення пріоритетних державних потреб" // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 3. – ст. 9.

28. Закон України "Про ліцензування пев­них видів господарської діяльності" // Відомості Верховної Ради України. – 2000. – № 36. – ст. 299.

29. Закон України "Про стандартизацію" // Відомості Верховної Ради Украъни. – 2001. – № 31. – ст. 145.

30. Закон України "Про підтвердження відповідності" // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 32. – ст. 169.

31. Закон України "Про ціни і ціноутворення" // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1990. – № 52. – ст. 650.

32. Закон України "Про захист економічної конкуренції" // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 12. – ст. 64.

33. Закон України "Про природні монополії" // Відомості Верховної Ради України. – 2000. – № 30. – ст. 238.

34. Закон України "Про Антимонопольний комітет України" // Відомості Верховної Ради України. – 1993. – № 50. – ст. 472.

35. Закон України "Про захист від недобросовіс­ної конкуренції" // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 36. – ст. 164.

36. Закон України "Про транспорт" // Відомості Верховної Ради України. – 1994. – № 51. – ст. 446.

37. Закон України "Про інвестиційну діяльність" // Відомості Верховної Ради України. – 1991. – № 47. – ст. 646.

38. Закон України "Про зовнішньоекономічну діяльність" // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1991. – № 29. – ст. 377.

39. Закон України "Про загальні засади створення і функціонування спеціальних (вільних) економічних зон" // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 50. – ст. 676.

40. Закон України "Про залізничний транспорт" // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 40. – Ст. 183.

41. Закон України "Про державний матерiальний резерв" // Відомості Верховної Ради України. – 1997. – №13. – Ст. 112.

42. Закон України "Про електроенергетику" // УК. – 20 листопада 1997 року. – № 215-216.

43. Закон України "Про концесії" // УК. – 22 вересня 1999 року. – № 177.

44. Закон України "Про угоди про розподіл продукції" // Відомості Верховної Ради України. – 1999. – № 44. – Ст. 391.

45. Закон України "Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти" // ГУ. – 11 квітня 2000. – № 64 (2311).

46. Закон України "Про природні монополії"// Відомості Верховної Ради України. – 2000. – № 30. – Ст. 238.

47. Загальні умови укладення та виконання договорів підряду в капітальному будівництві. Затверджено постановою КМУ від 1 серпня 2005 р. № 668 // УК. – 31 серпня 2005 р. – № 163.

48. Инструкция о порядке приемки продукции производственно – технического назначения и товаров народного потребления по количеству. Утверждена постановлением Госарбитража СССР от 15 июня 1965 года № П-6 // БНА СССР. – 1975. – № 2.

49. Инструкция о порядке приемки продукции производственно- технического назначения и товаров народного потребления по качеству. Утверждена постановлением Госарбитража СССР от 25 апреля 1966 года № П-7 // БНА СССР. – 1975. – № 2.

50. ІНКОТЕРМС. Офіційні правила тлумачення торговельних термінів Міжнародної Торгової Палати (редакція 2000 року). Видання МТП № 560. Введені в дію з 01.01.2000 р.// УК – 3 квітня 2002 року. – № 63.

51. Конвенція ООН про договори міжнародної купівлі-продажу товарів від 11.04.1980 року // [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=995_003.

52. Положення про проведення концесійного конкурсу та укладення концесійних договорів на об`єкти права державної і комунальної власності, які надаються у концесію. Затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 12 квітня 2000 р. № 642 // ОВУ. – 2000. – № 15.

53. Порядок проведення конкурсу на укладання договору оренди цілісного майнового комплексу державного підприємства, його структурного підрозділу. Затверджений наказом Фонду державного майна України від 4 березня 1998 року № 396 // ОВУ, 1998. – №15. – Ст. 577.

54. Принципы международных коммерческих договоров (принципы УНИДРУА (UNIDROIT) від 01.01.1994 року // [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg =995_920.

55. Типовий договір про перевезення вантажів автомобільним транспортом у місцевому та міжміському сполученні. Додаток №1 до Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом, затверджених наказом Міністерства транспорту України вiд 14 жовтня 1997 р. №363// ОВУ. – 1998. – № 8. – Ст. 312.

56. Типовий концесійний договір. Затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 12 квітня 2000 р. № 643 // ОВУ. – 2000. – № 15.

57. Агарков М.М. К вопросу о договорной ответственности // Избранные труды по гражданскому праву. В 2-х т. Т.2. – М.: АО "Центр ЮрИнфоР", 2002. – С. 5-79.

58. Агарков М.М. Обязательство по советскому гражданскому праву// Избранные труды по гражданскому праву. В 2-х т. Т.1. – М.: АО "Центр ЮрИнфоР", 2002. – С. 163-456.

59. Ансон В. Договорное право. Пер. с англ. – М.: Юр. лит-ра, 1984. – 464 с.

60. Барбашова Н. Проблеми мирової угоди у процедурі банкрутства.// Підприємництво, господарство і право. – 2006. – №7. – С. 92-94.

61. Бекленищева И.В. Гражданско-правовой договор: классическая традиция и современные тенденции. – М.: Статут, 2006. – 204 с.

62. Беляневич В.Е., Мамуня О.С. Звичай та недобросовісна конкуренція (деякі проблеми застосування статті 1 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції) //Вісник господарського судочинства – 2010. – №4. – С. 60-69.

63. Беляневич О.А. Господарське договірне право України (теоретичні аспекти). Монографія. – К.: Юрінком Інтер, 2006. – 592 с.

64. Беляневич О.А. Господарський договір та способи його укладання. Навч. посібник. – К.: Наукова думка, 2002. – 280 с.

65. Білоус Ж.А. Дійсність господарських договорів. Автореф. дис… канд. юрид. наук. – К., 2005. – 20 с.

66. Боднар Т. Приватні та публічні аспекти в правовому регулюванні договірних відносин в сфері підприємництва // Право України. – 2009. – № 8. – С. 28-31.

67. Боднар Т.В. Виконання договірних зобов`язань у цивільному праві: Монографія. – К.: Юрінком Інтер, 2005. – 272 с.

68. Брагинский М.И. Хозяйственный договор. Каким ему быть? – М.: Экономика, 1990. – 175 с.

69. Брагинский М.И. Общее учение о хозяйственных договорах. – Минск: Наука и техника, 1967. – 259 с.

70. Брагинский М.И., Витрянский В.В. Договорное право. Книга первая. Общие положения: Изд. 2-е испр. – М.: "Статут", 1999. – 848 с.

71. Брагинский М.И., Витрянский В.В. Договорное право. Книга вторая: Договоры о передаче имущества. – М.: "Статут", 2000. – 800 с.

72. Брагинский М.И., Витрянский В.В. Договорное право. Книга третья: Договоры о выполнении работ и оказании услуг. – М.: "Статут", 2002. – 1038 с.

73. Брагинский М.И., Витрянский В.В. Договорное право. Книга четвертая: Договоры о перевозке, буксировке, транспортной экспедиции и иных услугах в сфере транспорта. – М.: "Статут", 2003. – 910 с.

74. Быков А.Г. План и хозяйственный договор. – М.: Изд-во МГУ, 1975. – 58 с.

75. Васева Н.В. Имущественные и организационные гражданско-правовые договоры //Гражданско-правовой договор и его функции. Межвузовский сборник научных трудов. – Свердловск: УрГУ, 1980. – С. 53-69.

76. Вечірко І.О. Мирова угода у справі про банкрутство: основні стадії та процесуальні особливості. // Вісник господарського судочинства. – 2008. – №6. – С. 20-27.

77. Вінник О. Господарське право: навчальний посібник. – К.: Правова Єдність, 2009. – 766 с.

78. Вінник О., Щербина В.С. Акціонерне право: навчальний посібник / За ред. проф. В.С. Щербини. – К., 2000. –544 с.

79. Вінник О.М. Господарське право: Курс лекцій. – К.: Атіка, 2004. – 624 с.

80. Віхров О. Оперативно-господарські та адміністративно – господарські санкції як засоби забезпечення виконання організаційно-господарських зобов’язань //Право України – 2009. – №8. – С. 99-105.

81. Гонгало Б.М. Учение об обеспечении обязательств. – М.: "Статут", 2002. – 222 с.

82. Господарський процесуальний кодекс України з постатейними матеріалами / Уклад. В.Е. Беляневич. – К.: Юстініан, 2002. – 544 с.

83. Гришин Д.А. Неустойка: теория, практика, законодательство. – М.: "Статут", 2005. – 172 с.

84. Гусак М., Данішевська В., Попов Ю. Нікчемні та оспорювані правочини: регулювання за Цивільним кодексом України// Право України. – 2009. – №6. – С.114-120.

85. Джунь В.В. Принцип номіналізму у грошових зобов’язаннях. Валютне застереження // ВГС. – 2002. – №2.

86. Договірне право України. Загальна частина: навч. посіб./ Т.В. Бондар, О.В. Дзера, Н.С. Кузнєцова та ін., за ред. О.В. Дзери. – К.: Юрінком Інтер, 2008. – 896 с.

87. Заменгоф З.М. Изменение и расторжение хозяйственных договоров. – М.: Юр. лит-ра., 1967. – 144 с.

88. Заярний О.А. Деякі особливості господарсько-правової відповідальності за порушення організаційно-господарських зобов’язань, що виникають з договорів// Вісник господарського судочинства. – 2010. – №3. –С. 171-178.

89. Иоффе О.С. План и договор в социалистическом хозяйстве. М.: Юр. лит-ра, 1971. – 216 с.

90. Йоффе О.С. Обязательственное право. – М.: Юридическая литература, 1975. – 738 c.

91. Коментар судової практики ВСУ у справах про банкрутство /
Б.М. Поляков. – К.: Логос, 2008. – 488 с.

92. Корецкий А.Д. Договорное право России. Основы теории и практика реализации. – Москва: ИКЦ "МарТ", Ростов н/Д: Издательский центр МарТ", 2004. – 528 с.

93. Кот О.О. До питання про визнання недійсними угод, укладених з метою, суперечною інтересам держави і суспільства // ВГС. – 2002. – № 4.

94. Красавчиков О.А. Гражданско-правовой договор: понятие, содержание и функции //Антология уральской цивилистики. 1925-1989: Сборник статей. – М.: "Статут", 2001. – С.166-182.

95. Луць В. Проблеми договірного регулювання майнових відносин за новим Цивільним та Господарським кодексами України// Українське комерційне право. 2003. – № 4. – С. 21- 32.

96. Луць В.В. Заключение и исполнение хозяйственных договоров. – М.: Юр. лит-ра., 1978. – 143 с.

97. Луць В.В. Контракти у підприємницькій діяльності: Навч. посібник. – К.: Юрінком Інтер, 1999. – 560 c.

98. Луць В.В., Сивий Р.Б., Яворська О.С. – Акціонерне право: Навчальний посібник/ За заг. ред. В.В. Луця, О.Д. Крупчана. – К.: Концерн "Видавничий Дім "Ін Юре", 2004. – 256 с.

99. Мартемьянов В.С. Хозяйственное право. Т.1. Общие положения. Курс лекций. – М.: Изд-во БЕК, 1994. – 312 с.

100. Марченко М.Н. Общая теория договора: основные положения //Вестник Московского университета, Сер.11, Право. 2003. – №6. – С.3-16.

101. Мілаш В.С. Підприємницькі комерційні договори в господарській діяльності. – Полтава: АСМІ, 2005. – 450 с.

102. Мозолин В.П., Фарнсворт Е.А. Договорное право в США и СССР. История и общие концепции. – М.: Наука, 1988. – 308 с.

103. Науково-практичний коментар Господарського кодексу України/ Кол. авт. Г.Л. Знаменський, В.В. Хахулін, В.С. Щербина та ін.; За заг. Ред..В.К. Мамутова. – К.: Юрінком Інтер, 2004. – 688 с.

104. Науково-практичний коментар Господарського кодексу України: 2-е вид., перероб. і допов./За заг. ред. Г.Л. Знаменського, В.С. Щербини; кол. авт. О.А. Беляневич, о.М. Вінник, В.С. Щербини та ін. – К.: Юрінком Інтер, 2008. – 720 с.

105. Науково-практичний коментар Закону України "Про акціонерні товариства" / О.М. Вінник. – К.: Юрінком Інтер, 2009. – 312 с.

106. Новоселова Л.А. Проценты по денежным обязательствам. Изд. 2-е, испр. и доп. – М.: Статут, 2003. – 192 с.

107. Овчинников Н.И. Понятие и классификация хозяйственных договоров. – Владивосток: Изд-во Дальневосточного ун-та, 1970. – 160 с.

108. Подцерковний О.П. Ціна як умова господарського договору// ВГС. – 2005. – № 6. – С. 144-151.

109. Принципы международных коммерческих договоров. – М.: Междунар. отношения, 2003. – 288 с.

110. Рабинович Н.В. Недействительность сделок и ее последствия. – Л.:Изд-во ЛГУ, 1960. – 172 с.

111. Саватье Р. Теория обязательств, юридический и экономический очерк/ Пер. с фр. – М.: Прогресс, 1978. – 440 с.

112. Сарбаш С.В. Исполнение договорного обязательства. – М.: Статут, 2005. – 636 с.

113. Сібільов М. Базові моделі регулювання договірних відносин за новим Цивільним кодексом України. – Українське комерційне право. – 2003. – № 4. – С. 17-20.

114. Сібільов М. Динаміка договірних зобов’язань після їх виникнення// Вісник Академії правових наук України. – 2005. – № 1 (40). – С. 79-88.

115. Спасибо-Фатєєва І. Нікчемні правочини та їх наслідки// Вісник господарського судочинства. – 2004. – №2. – С. 178-184.

116. Фогельсон Ю.Б. Избранные вопросы общей теории обязательств: Курс лекций. – М.: Юристъ, 2001. – 192 с.

117. Хозяйственное право Украины: Учебник/ Под ред. А.С. Васильева,О.П. Подцерковного. – 2-е изд., перераб. и доп. – Х.: ООО "Одиссей", 2006. – 496 с.

118. Хозяйственное право: Учебник / В.К. Мамутов, Г.Л. Знаменский, В.В. Хахулин и др.; Под ред. Мамутова В.К. – К.: Юринком Интер, 2002. – 912 с.

119. Хохлов С.А. Понуждение заключить договор как правовая форма регулирования хозяйственных связей в капиталистических странах // Антология уральской цивилистики. 1925-1989: Сборник статей. – М.: "Статут", 2001. – С. 228-241.

120. Черданцев А.Ф. Толкование права и договора: Учеб. пособие для вузов. – М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2003. – 381 с.

121. Щербина В.С. Господарське право України. – К.: Юрінком Інтер, 2009. – 480 с.

122. Щербина В.С. Господарське право: Підручник. – 2-е вид., перероб. і доп. – К.: Юрінком Інтер, 2005. – 592 с.

Тематика І ПЛАНИ ЛЕКЦІЙ