Адреси в глобальній комп’ютерній мережі Internеt

110. http://www.nau.kіеv.uа/ – нормативні акти України (експертні правові системи).

111. http://www.lіgа.кіеv.uа/ – агентство "ЛІГА".

112. http://www.rada.кіеv.uа/ – Верховна Рада України.

113. http://www.president.uа/ – Офіційне Інтернет - представництво Президента України.

114. http://www.scourt.gov.uа/ – Верховний Суд України.

115. http://www.un.ord. – ООН.

116. http://www.osce.ord. – ОБСЄ.

117. http://www.coe.iht. – Рада Європи.

118. http://www.ecri.coe.int. – Європейський молодіжний центр.

119. http://www.humanrights.coe.int – Оглядова сторінка з прав людини.

120. http://www.echr.coe.int. – Европейский комитет по предупреждению пыток.

121. http://www.ecri.coe.int. – Европейская комиссия по борьбе с расизмом и нетерпимостью.

122. http://conventions.coe.int. – Договоры и конвенции.

123. http://www.coe.fr/youth/home.htm. – Образование в области прав человека, молодёжная программа.

124. http://www.h-rights.ru – Каталог електронних адрес сайтів з прав людини.

125. www.coe.kiev.ua. – Центр інформації та документації ради Європи в Києві.

126. www.echr.int – Європейський Суд з прав людини.

127. www.oau-oua.org. – Організація Африканської Єдності.

128. www.oas.org – Організація Американських держав.

129. www.europa.eu.int. – Європейський Союз.

130. www.ilo.org. – Міжнародна організація праці.

131. www.interpol.int. – Інтерпол.

132. www.nottingham.ac.uk/law/hrlc.htm – Центр Прав Людини Університету Ноттінгем.

133. www.article19.org. – Стаття 19 (Article 19).

134. http://humanrights.law.yale.edu. – Центр прав людини Йельського університету.

135. www.law.uu.nl/english/sim. – Нідерландський інститут прав людини (SIM).

ПЛАНИ ЛЕКЦІЙ І СЕМІНАРСЬКИХ ЗАНЯТЬ

Тема 1. Права, свободи та обов’язки людини і громадянина: міжнародна та національна теорія і практика

Лекція – 2 години

Семінар – 2 години

1. Сучасне розуміння прав людини, та їх законодавче забезпечення в Україні.

2. Забезпечення прав людини, як характеризуючи ознака демократичного суспільства.

3. Правові підстави діяльності міліції щодо забезпечення прав людини в умовах демократичного режиму.

4. Механізм діяльності міліції щодо захисту прав і свобод людини.

Теми рефератів, доповідей

1. Діяльність держаних органів щодо захисту права на життя та гідність людини.

2. Діяльність державних органів щодо захисту права на повагу приватного і сімейного життя.

Література

1, 2, 4 -6, 38, 39, 41 – 44, 62

 

Тема 2. Правореалізаційна, правозастосовча та правоохоронна діяльність і практика

Лекція – 2 години

Семінар – 2 години

1. Право реалізаційна діяльність державних органів.

2. Вихідні положення, на яких базується право громадян України на справедливе судочинство.

3. Правозастосовна та правоохоронна діяльність державних органів.

4. Організаційно-правові засади проведення досудового слідства в ОВС України.

5. Захист прав обвинувачених, та додаткові заходи щодо захисту прав неповнолітніх обвинувачених.

6. Особливості захисту прав свідків, та потерпілих.

 

Теми рефератів, доповідей

1. Правозастосовна діяльність Президента України.

2. Правозастосовна діяльність Кабінету Міністрів України.

Література

2, 3, 6, 11, 13, 20, 22, 39, 40, 50, 62

Тема 3. Забезпечення прав та свобод людини і громадянина у правозастосовчій діяльності та практиці державних органів

Лекція – 2 години

Семінар – 2 години

1. Гарантії державних органів по забезпеченню прав, свобод та обов’язків людини і громадянина.

2. Повноваження судових органів щодо здійснення захисту прав та свобод людини і громадянина в правозастосовчій практиці.

3. Повноваження прокуратури по захисту прав та свобод людини і громадянина в правозастосовчій діяльності та практиці.

4. Захист прав обвинувачених та додаткові заходи щодо захисту прав неповнолітніх.

5. Визначення та нормативно-правове забезпечення заборони катувань та жорстокого поводження (міжнародний та європейський рівні).

6. Зобов’язання держави щодо забезпечення заборони катувань та жорстокого поводження.

Теми рефератів, доповідей

1. Діяльність державних органів щодо захисту прав уразливих верств населення.

2. Діяльність державних органів щодо запобігання побутового насильства.

Література

2, 4, 5, 8, 10, 12, 15, 50, 56, 70, 73

 

Тема 4. Забезпечення прав та свобод людини і громадянина у правозастосовчій діяльності та практиці органів місцевого самоврядування

Самостійна робота

1. Конституційно-правові засади місцевого самоврядування в Україні.

2. Види, система, органи і посадові особи місцевого самоврядування.

3. Повноваження органів місцевого самоврядування щодо забезпечення прав та свобод в правозастосовчій діяльності та практиці.

4. Міжнародні стандарти дотримання прав людини в процесі здійснення ОРД.

5. Національне законодавство щодо забезпечення прав людини при проведенні оперативно-розшукової діяльності.

6. Контроль за дотриманням прав і свобод громадян в оперативно-розшуковій діяльності.

7. Захист прав людини у випадках конфліктів із законом.

8. Особливості та порядок надання статусу біженця.

9. Позбавлення статусу мігранта. Особливості даної процедури.

Література

4 -6, 28, 29, 34, 38, 81, 92, 100 - 110

 

ПИТАННЯ ДЛЯ ПІДГОТОВКИ ДО ЗАЛІКУ

1. Поняття "прав", "свобод", "обов’язків" людини і громадянина в різні історичні епохи.

2. Місце та роль прав, свобод і обов’язків у співвідношенні людини та держави.

3. Декларація прав людини і громадянина 1789р.: загальна характеристика.

4. Гуманістичні засади визначення людини і громадянина.

5. Особливості визначення прав людини і громадянина в пам’ятках Стародавньої історії України.

6. Філософсько-правовий розвиток прав і свобод в працях С. Оріховського, Г. Сковороди, Кирило-Мефодіївського братства, "Громади"
М. Грушевського, Конституції П. Орлика та ін.

7. Розуміння прав, свобод та обов’язків в епоху середньовіччя, Відродження та Нового часу.

8. Сучасні правові концепції щодо прав, свобод, обов’язків людини і громадянина та їх втілення в життя суспільства.

9. Поняття та елементи правового статусу людини і громадянина в Україні.

10. Поняття громадянства України.

11. Поняття та ознаки правового статусу іноземців в Україні.

12. Правовий статус осіб без громадянства.

13. Правовий статус біженців.

14. Конституційне закріплення прав і свобод людини та громадянина.

15. Конституційна система права та свобод людини і громадянина.

16. Природні права людини і набуті права людини й громадянина.

17. Свобода людини як юридична категорія.

18. Права людини і права громадянина.

19. Системність закріплення прав і свобод людини та громадянина.

20. Принципи правового статусу людини і громадянина.

21. Принцип свободи і рівності усіх людей у своїй гідності та правах.

22. Принцип невідчужуваності та непорушності прав і свобод.

23. Принцип рівноправності людей.

24. Принцип невичерпності прав і свобод.

25. Принцип, відповідно до якого вільний розвиток кожною людиною своєї особистості не може бути необмежений.

26. Принцип рівності громадян у своїх правах і обов’язках та загальної рівності перед законом.

27. Особисті права та свободи.

28. Політичні права і свободи.

29. Економічні права і свободи.

30. Соціальні права і свободи.

31. Культурні права і свободи.

32. Культурні права і свободи.

33. Поняття та ознаки конституційних обов’язків людини і громадянина. Об’єктивність обов’язку.

34. Єдність прав, свобод та обов’язків.

35. Конституційний обов’язок громадян України захищати свою Вітчизну, її незалежність і територіальну цілісність, шанувати її державні символи.

36. Конституційний обов’язок кожного члена суспільства не заподіювати шкоду природі, культурній спадщині, відшкодовувати завдані ним збитки.

37. Обов’язок кожного члена суспільства сплачувати податки та збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

38. Обов’язок кожного неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

39. Поняття та ознаки конституційно-правового механізму реалізації прав і свобод людини та громадянина.

40. Структурні-складові конституційно-правового механізму реалізації прав і свобод людини та громадянина.

41. Гарантії забезпечення прав і свобод людини та громадянина (політичні, економічні, ідеологічні).

42. Політичні гарантії забезпечення прав і свобод людини та громадянина.

43. Економічні гарантії забезпечення прав і свобод людини та громадянина.

44. Ідеологічні гарантії забезпечення прав і свобод людини та громадянина.

45. Юридичні гарантії забезпечення прав і свобод людини та громадянина.

46. Гарантованість конституційних прав і свобод та неможливість їх скасування.

47. Збереження громадянства за будь-яких обставин і можливість змінити громадянство.

48. Гарантування прав, свобод і обов’язків іноземців та осіб без громадянства, що перебувають на території України на законних підставах.

49. Гарантування судового захисту прав і свобод людини та громадянина.

50. Право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди.

51. Право кожного знати свої права і обов’язки.

52. Принцип, згідно з яким закони та інші нормативно-правові акти (укази Президента України, постанови Кабінету Міністрів України, накази і рішення міністерств) не мають зворотної дії в часі.

53. Право на правову допомогу.

54. Конституційна гарантія, згідно з якою ніхто не зобов’язаний виконувати явно злочинні розпорядження чи накази.

55. Положення про те, що ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

56. Презумпція невинуватості.

57. Гарантоване державою право особи не нести відповідальність за відмову давати показання або пояснення щодо себе, членів сім’ї чи близьких родичів, коло яких визначається законом.

58. Право підозрюваного, обвинуваченого чи підсудного на захист.

59. Статус засудженого, який користується всіма правами людини і громадянина, за винятком обмежень, визначених законом і встановлених вироком суду.

60. Необмеженість конституційних прав і свобод людини та громадянина, крім випадків, передбачених Конституцією України.

61. Міжнародно-правові стандарти та джерела прав людини.

62. Завдання і функції універсальних органів ООН з прав людини.

63. Спеціалізовані органи ООН з прав людини.

64. Головні завдання конвенційних органів ООН з прав людини.

65. Судовий захист прав людини в Європі.

66. Діяльність Комітету проти тортур та катувань.

67. Структура та діяльність Міжамериканської системи захисту прав людини.

68. Характеристика Африканської системи захисту прав людини.

69. Відповідальність за порушення міжнародних стандартів прав людини.

70. Компетенція Міжнародного кримінального суду.

71. Міжнародно-правова відповідальність, міжнародні злочини і правопорушення.

72. Взаємозв’язок міжнародного і внутрішньодержавного права у сфері здійснення прав людини. Закон України 23.02.2006 р. №3477-ІУ "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".

73. Імплементація міжнародних договорів з прав людини в національне законодавство.

74. Актуальні проблеми інтеграції України в міжнародне правове поле.

75. Класифікація міжнародних злочинів за Статутом Міжнародного кримінального Суду (Римський статут 1998 р.).

76. Загальна характеристика міжнародних актів відповідальності про порушення прав людини. (Конвенція про запобігання злочинові геноциду і покарання за нього 1948 р., Женевські конвенції, 1949 р., Конвенція про незастосування строку давності до військових злочинів і злочинів проти людства, 1968 р., Міжнародна конвенція про запобігання злочину апартеїду і покарання за нього 1973 р.).

77. Завдання правоохоронних органів щодо захисту прав і свобод людини та громадянина.

78. Види відповідальності правоохоронних органів за порушення законодавства щодо захисту прав і свобод.

79. Кодекс поведінки посадових осіб з підтримання правопорядку (резолюція 34/169 Генеральної Асамблеї ООН від 17 грудня 1979 р.).

80. Керівні принципи для ефективного здійснення Кодексу поведінки посадових осіб з підтримання правопорядку (24 травня 1989 р.).

81. Основні принципи застосування сили та вогнепальної зброї посадовими особами з підтримання правопорядку (рішення восьмого конгресу ООН 27 серпня - 9 вересня 1990 р.).

82. Десять правозахисних стандартів правильної поведінки для правоохоронних органів (Міжнародна амністія, грудень 1998 р.).

83. Декларація про поліцію (резолюція 690 Парламентської Асамблеї Ради Європи 8 травня 1979 р.).

84. Характеристика вимог Європейського кодексу поліцейської етики (рекомендація Rec. (2001)10, прийнята Комітетом міністрів Ради Європи 19 вересня 2001 р.).

85. Етичні норми захисту прав і свобод іноземців, біженців, мігрантів, осіб без громадянства.

86. Міжнародні стандарти юридичного забезпечення прав і свобод людини (Кодекс поведінки посадових осіб з підтримання правопорядку, резолюція 34/169 Генеральної Асамблеї ООН від 17 грудня 1979 р., Основні принципи застосування сили та вогнепальної зброї посадовими особами з підтримання правопорядку, рішення восьмого конгресу ООН 27 серпня -9 вересня 1990 р.).

87. Кримінальна та адміністративна відповідальність посадових осіб правоохоронних органів за порушення прав людини.

88. Дисциплінарна відповідальність працівників органів внутрішніх справ (Про дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України: Закон України 22млютого 2006 №3460-ІУ).

89. Особливості цивільно-правової відповідальності працівників правоохоронних органів за порушення прав громадян.

90. Процесуальні питання застосування відповідальності працівників правоохоронних органів.

91. Міжнародні акти відповідальності про порушення прав людини: Женевські конвенції 1949 року.

92. Міжнародні акти відповідальності про порушення прав людини: Конвенція про незастосування строку давності до військових злочинів і злочинів проти людства 1968 року.

93. Міжнародні акти відповідальності про порушення прав людини: Конвенція про запобігання злочинові геноциду і покарання за нього 1948 року.

94. Міжнародні акти відповідальності про порушення прав людини: Міжнародна конвенція про запобігання злочину апартеїду і покарання за нього, 1973 р.

95. Конвенція про ліквідацію всіх форм расової дискримінації. 1969 р.

96. Принцип рівності чоловіків і жінок. Міжнародна Конвенція про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок.

97. Права дитини. Конвенція про права дитини.

98. Захист прав людини у випадках конфліктів із законом.

МУНІЦИПАЛЬНЕ ПРАВО

Навчальна програма розроблена відповідно до Конституції України, вимог Законів України "Про освіту", "Про вищу освіту", "Про міліцію", Положення про вищі навчальні заклади МВС, затвердженого наказом МВС від 14. 02. 2008 № 62, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11. 03. 2008 за № 193/14884 і визначає зміст і обсяги навчання та форми контролю знань з навчального курсу "Актуальні проблеми муніципального права".

В структурно-логічній схемі навчання навчальний курс "Актуальні проблеми муніципального права" вивчається на етапі підготовки фахівців освітньо-кваліфікаційного рівня "магістр" після вивчення ними основних дисциплін професійно-орієнтованого циклу, коли майбутні фахівці мають достатнє уявлення щодо умов їхньої майбутньої професійної діяльності. Це забезпечує можливість викладання навчального курсу "Актуальні проблеми муніципального права" з урахуванням професійної орієнтації студентів магістратури Національної академії внутрішніх справ.

Навчальна програма навчального курсу "Актуальні проблеми муніципального права" передбачає вивчення поняття, ознаки, теорії походження та джерела муніципального права; системи, принципів та гарантій місцевого самоврядування в Україні; конституційно-правовий статус територіальної громади, місцевих рад, її виконавчих органів та сільських, селищних, міських голів; статус органів самоорганізації населення та асоціацій органів місцевого самоврядування з урахуванням особливостей підготовки магістрів за відповідними напрямами підготовки та майбутньої професійної діяльності випускників.

Студенти магістратури повинні опанувати предметну сферу на більш високому рівні, тобто володіти новітніми методами та технікою (дослідження), знати новітні теорії та їх інтерпретацію; критично відстежувати та осмислювати розвиток теорії та практики; оперувати методами незалежного дослідження і вміти пояснювати його результати на більш високому науковому рівні; бути здатним зробити оригінальний внесок у навчальний курс "Актуальні проблеми муніципального права", зокрема, у рамках кваліфікаційної (магістерської) роботи; продемонструвати оригінальність і творчий підхід; оволодіти знаннями на професійному рівні.

Метою вивчення навчального курсу "Актуальні проблеми муніципального права" є забезпечення практичної і профорієнтаційної спрямованості навчального процесу, створення реальних можливостей щодо використання студентами магістратури Національної академії внутрішніх справ знань, умінь, навичок, які вони отримали, з метою попередження формального засвоєння теорії. Формування у студентів магістратури розуміння сучасної правової регламентації організації муніципальної влади, виявлення проблем в організації місцевого самоврядування в Україні, а також підготовка фахівців-правознавців, здатних виконувати висококваліфіковану аналітичну, організаційну та дослідницьку роботу в галузі муніципального права. Усвідомлення необхідності служити громадянському суспільству і правовій державі, пам’ятаючи, що їх діяльність має суспільний і державний характер.

В результаті вивчення навчального курсу "Актуальні проблеми муніципального права" студенти магістратури з відповідних спеціальностей та напрямів підготовки повинні бути здатними до вирішення професійних задач діяльності, пов’язаних з місцевою організацією влади, з особливостями взаємодії правоохоронних органів та органів місцевого самоврядування в сфері захисту і гарантування прав, свобод та законних інтересів людини і громадянина в Україні та мати такі основні загальнокультурні та професійні компетенції з професійної діяльності:

Загальнокультурні компетенції:

- самовдосконалення, комунікабельності, соціальної взаємодії, громадянськості, відповідальності, ініціативності, цілеспрямованості, організованості, високу виконавську здатність, гуманність, цінності і традиції національної культури, толерантності;

- здатність до ефективного використання положень міжнародних та національних нормативно-правових документів у своїй діяльності;

- бути здатним до ділової, раціональної організації праці, самостійно вирішувати службові завдання, бути високим професіоналом;

- правильно розуміти професійний обов’язок, його спрямованість на служіння Українському народу.