Спадковий договір: поняття, сторони, зміст.



Мы поможем в написании ваших работ!


Мы поможем в написании ваших работ!



Мы поможем в написании ваших работ!


ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Спадковий договір: поняття, сторони, зміст.



За спадковим договором одна сторона (набувач) зобов'язується виконувати розпорядження другої сторони (відчужувача) і в разі його смерті набуває право власності на майно відчужувача (ст.1302 ЦК). За своєю суттю спадковий договір є одним з видів правочинів. Тому на нього поширюються усі вимоги щодо чинності правочинів (ст.ст.203, 215 ЦК). У випадку недотримання цих вимог настають наслідки, передбачені §2 гл.16 ЦК стосовно недійсності правочинів. Водночас оскільки спадковий договір є не заповітом, а самостійним видом договору, на нього не поширюються правила про обов'язкову частку в спадщині (ст. 1241 ЦК).

Суб'єктами спадкового договору є відчужувач і набувач. Відчужувачем може бути одна або кілька фізичних осіб — подружжя, один з подружжя або інша особа. Набувачем у спадковому договорі може бути фізична або юридична особа (ст. 1303 ЦК). При укладенні спадкового договору набувач, якщо він є спадкоємцем за заповітом або за законом, не втрачає права на успадкування у тій частці майна, яка не була зазначена у договорі.

Предметом цього договору є майно, яке належить відчужувачу і переходить у власність набувача у випадку смерті відчужувача. Це можуть бути індивідуально визначені речі (колекція картин, цінна бібліотека) або речі, визначені родовими ознаками, рухоме і нерухоме майно (квартира, будинок, дача, земельна ділянка, автомобіль). 3. Основні властивості спадкового договору такі:

1) він є одностороннім. З моменту укладення договору в набувача виникають обов'язки вчинити певні дії в інтересах відчужувача, а відчужувач має право вимагати виконання дій, передбачених договором;

2) умовою набуття права власності на майно відчужувача є смерть останнього (оголошення громадянина померлим). Проте уразі визнання громадянина померлим набувач протягом 5 років немає права відчужувати нерухоме майно, яке перейшло йому за договором. Нотаріус накладає на це майно заборону відчуження (ч.2ст.47 ЦК);

3) спадковий договір є консенсуальним. Він вважається укладеним з моменту досягнення сторонами згоди стосовно основних його умов. Саме з цього моменту виникають права і обов'язки сторін.

4) спадковий договір є оплатним — набувач набуває певне майно, але, натомість, має понести певні витрати;

5) спадковий договір є підставою виникнення алеаторних зобов'язань, тобто таких, за яких обсяг прав і обов'язків точно наперед невідомий. Набувач не знає наперед суму витрат, що йому доведеться здійснити, так само, як не знає, якою буде вартість майна на момент переходу права власності до нього

Форма спадкового договору

1. Спадковий договір укладається у письмовій формі, підписується сторонами у присутності нотаріуса і підлягає нотаріальному посвідченню за місцем знаходження основної частини спадкового майна (ст.55 Закону про нотаріат).

Оскільки метою цього договору є передача відчужувачем свого права власності іншій особі, нотаріус має пересвідчитися, що у відчужувача є правовстановлюючі документи, які підтверджують право власності на майно (ст.55 Закону про нотаріат). Зокрема, це може бути: нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу, свідоцтво про право власності, свідоцтво про право на спадщину, договір дарування, договір про поділ майна, рішення суду тощо.

 

83. Найм (оренда) транспортного засобу.

За договором найму (оренди) транспортного засобу наймодавець передає або зобов’язується передати наймачеві транспортний засіб у користування за плату на певний строк.

Договір найму (оренди) транспортного засобу є відплатним. Він може бути консенсуальним або реальним.

Сторонами договору є наймодавець - фізична чи юридична особа, які є власниками транспортного засобу або мають майнові права на нього.

Наймачем може бути також юридична або фізична особа. У разі, якщо користування транспортним засобом пов’язано із здійсненням перевезення (пасажирів, багажу, вантажу, пошти), наймачем виступає юридична особа чи фізична особа-підприємець. У деяких випадках законом можуть встановлюватися певні вимоги до особи, яка є наймачем транспортного засобу.

Специфіка цього різновиду договору найму (оренди) обумовлюється його предметом, яким можуть бути повітряні, морські, річкові судна, а також наземні самохідні транспортні засоби тощо (ч. 1 ст. 798 ЦК).

Найм (оренда) транспортних засобів - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування транспортних засобів необхідною орендареві для власних потреб або проведення підприємницької та інших видів діяльності.Орендодавцями транспортних засобів є їх власники або уповноважені ними особи.Орендарями транспортних засобів є фізичні та юридичні особи.Предметом договору найму транспортного засобу можуть бути повітряні, морські, річкові судна, а також наземні самохідні транспортні засоби тощо. Транспортний засіб може передаватися в найм (оренду) з екіпажем, який його обслуговує, та наданням наймодавцем наймачеві комплексу послуг для забезпечення нормального використання транспортного засобу. У разі надання транспортного засобу в найм (оренду) з екіпажем, управління та технічна експлуатація транспортного засобу провадяться його екіпажем. Екіпаж не припиняє трудових відносин з наймодавцем. Витрати на утримання екіпажу несе наймодавець. Екіпаж транспортного засобу зобов’язаний відмовитися від виконання розпоряджень наймача, якщо вони суперечать умовам договору найму, умовам використання транспортного засобу, а також якщо вони можуть бути небезпечними для екіпажу, транспортного засобу, прав інших осіб.Договір найму (оренди) транспортного засобу укладається у письмовій формі. У разі, коли хоча б однією із сторін договору найму оренди транспортного засобу є фізична особа, Цивільний кодекс вимагає нотаріального посвідчення цього договору. Договір найму (оренди) транспортних засобів є двостороннім, оплатним та консенсуальним.Договором не може бути обмежене право наймача самостійно здійснювати використання транспортного засобу у своїй діяльності і без згоди наймодавця укладати від свого імені договори перевезення, а також інші договори відповідно до призначення транспортного засобу.Обов'язки наймача:• підтримувати транспортний засіб у належному технічному стані, нести витрати, пов’язані з використанням транспортного засобу, в тому числі зі сплатою податків та інших платежів;• відшкодувати збитки, завдані у зв’язку із втратою або пошкодженням транспортного засобу, якщо він не доведе, що це сталося не з його вини;• відшкодувати шкоду, завдану іншій особі у зв’язку з використанням транспортного засобу.

 

84. Загальна характеристика договору банківського рахунку. Правове регулювання, сфера застосування.

Належать до групи договорів про надання послуг.

Стаття 1058. Договір банківського вкладу

1. За договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона
(банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї
грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати
вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі
на умовах та в порядку, встановлених договором.

2. Договір банківського вкладу, в якому вкладником є фізична
особа, є публічним договором (стаття 633 цього Кодексу).

Стаття 1066. Договір банківського рахунка

1. За договором банківського рахунка банк зобов'язується
приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові
(володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять,
виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу
відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за
рахунком.

За загальною характеристикою договори банківського вкладу і рахунку є:

- двосторонніми;

- договір банківського вкладу реальним (є укладеним з моменту передання грошей), а договір банківського рахунку (консенсуальним);

- відплатними (договір банківського рахунка може бути безвідплатним – ч.4 ст. 1068 ЦК).

Сфера застосування договорів банківського вкладу та рахунку визначається з урахуванням його суб’єктного складу (стороною, яка надає відповідний вид фінансової послуги є банк або інша фінансова установа) та виду рахунку, який відкривається.

За останнім критерієм у законодавстві України виділяються окремо:

договір банківського вкладу;

договір банківського рахунку.

Банки відкривають своїм клієнтам за договором
банківського вкладу вкладні (депозитні) рахунки, за договором банківського рахунку – поточні рахунки рахунки.

Вкладний (депозитний) рахунок - рахунок, що відкривається
банком клієнту на договірній основі для зберігання грошей, що
передаються клієнтом в управління на встановлений строк або без
зазначення такого строку під визначений процент (дохід) і
підлягають поверненню клієнту відповідно до законодавства України
та умов договору.

Поточний рахунок - рахунок, що відкривається банком клієнту
на договірній основі для зберігання грошей і здійснення
розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів
відповідно до умов договору та вимог законодавства України.

Для укладення договорів банківського вкладу та рахунку актами цивільного законодавства України встановлено спеціальний порядок їх укладення.

Якщо суб'єкт господарювання не має в цьому банку рахунків, то відкриття йому поточного рахунку здійснюється в такому порядку.

Особи (особа), які (яка) від імені суб'єкта господарювання відкривають поточний рахунок, мають: пред'явити паспорт або документ, що його замінює.
Представники юридичних осіб мають також пред'явити документи, що підтверджують їх повноваження. Фізичні особи-резиденти додатково пред'являють документ, виданий відповідним органом державної податкової служби, що засвідчує присвоєння їм ідентифікаційного
номера платника податків;

подати документи (копії документів, засвідчені в установленому порядку), визначені цією главою Інструкції.

На підставі зазначених вище документів уповноважений працівник банку здійснює ідентифікацію клієнта та осіб, уповноважених розпоряджатися поточним рахунком.

Між банком і клієнтом укладається в письмовій формі договір банківського рахунку.

1.9. Договір банківського рахунку та договір банківського
вкладу укладаються в письмовій формі.

У разі недодержання письмової форми договору банківського
вкладу цей договір є нікчемним.

1.10. Письмова форма договору банківського вкладу вважається
дотриманою, якщо внесення грошової суми на вкладний (депозитний)
рахунок вкладника підтверджено договором банківського вкладу з
видачею ощадної книжки або іншого документа, що відповідає
вимогам, установленим законом, іншими нормативно-правовими актами
у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) і звичаями
ділового обороту.

Сторони у договорах банківського вкладу та банківського рахунку.

Сторонами у договорі є банк або інша фінансова установа та вкладник (володілець рахунку).

Ними можуть бути будь-які учасники цивільних відносин у межах свого рівня дієздатності.

Зміст договорів банківського вкладу та банківського рахунку складають їх умови.

До істотних умов договору банківського рахунку належать:

1) предмет договору;

2) проценти за користування коштами, що знаходяться на рахунку.

5.1. За поточними рахунками, що відкриваються банками
суб'єктам господарювання в національній валюті, здійснюються всі
види розрахунково-касових операцій відповідно до умов договору та
вимог законодавства України.

До них, як правило, належать:

1) прийняття та зарахування на рахунок клієнта грошових коштів;

2) виконання розпоряджень клієнта про перерахування коштів з його рахунку на рахунок визначеної ним особи;

3) видача відповідних сум з рахунка клієнта.

5.2. Поточний рахунок в іноземній валюті відкривається
суб'єкту господарювання для зберігання грошей і проведення
розрахунків у межах законодавства України в безготівковій та
готівковій іноземній валюті, для здійснення поточних операцій,
визначених законодавством України, для здійснення інвестицій за
кордон, розрахунків за купівлю-продаж облігацій зовнішньої
державної позики України, для зарахування, використання і
погашення кредитів (позик, фінансової допомоги) в іноземній
валюті, для надходження іноземних інвестицій в Україну відповідно
до законодавства України, а також для проведення операцій,
передбачених генеральною ліцензією Національного банку на
здійснення валютних операцій.

Залежно від сторони у договорах банківського вкладу та банківського рахунку, права та обов’язки за ним поділяються на два види:

-правата обов’язки банку (іншої фінансової установи);

-права та обов’язки клієнта (вкладника) або (володільця рахунку).

 

87. Розірвання (та відмова) договору банківського рахунка

1. Договір банківського рахунка розривається за заявою
клієнта у будь-який час.

2. Банк має право вимагати розірвання договору банківського
рахунка:

1) якщо сума грошових коштів, що зберігаються на рахунку
клієнта, залишилася меншою від мінімального розміру, передбаченого
банківськими правилами або договором, якщо така сума не буде
відновлена протягом місяця від дня попередження банком про це;

2) у разі відсутності операцій за цим рахунком протягом року,
якщо інше не встановлено договором;

3) в інших випадках, встановлених договором або законом.

3. Залишок грошових коштів на рахунку видається клієнтові або
за його вказівкою перераховується на інший рахунок в строки і в
порядку, встановлені банківськими правилами.

4. Банк може відмовитися від договору банківського рахунка та
закрити рахунок клієнта у разі відсутності операцій за рахунком
клієнта протягом трьох років підряд та відсутності залишку
грошових коштів на цьому рахунку.

 



Последнее изменение этой страницы: 2016-04-23; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.236.214.224 (0.008 с.)