Роздрібна купівля-продаж є найбільш поширений вид договору купівлі-продажу, так як має на меті задоволення споживчих потреб населення.



Мы поможем в написании ваших работ!


Мы поможем в написании ваших работ!



Мы поможем в написании ваших работ!


ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Роздрібна купівля-продаж є найбільш поширений вид договору купівлі-продажу, так як має на меті задоволення споживчих потреб населення.



За договором роздрібної купівлі-продажу продавець, який здійснює підприємницьку діяльність з продажу товару, зобов’язується передати покупцеві товар, що звичайно призначається для особистого, домашнього або іншого використання, не пов’язаного з підприємницькою діяльністю, а покупець зобов’язується прийняти товар і оплатити його (ст.698 ЦК України).

Спеціальне правове регулювання договору роздрібної купівлі-продажу здійснює §2 гл.54 ЦК України, а до відносин за участю покупця – фізичної особи, крім того, застосовується законодавство про захист прав споживачів.

Юридичні ознаки договору: взаємний, консенсуальний та відплатний.

Сторонами договору є продавець (юридична особа або фізична особа-підприємець, які здійснюють торговельну діяльність) та покупець (фізична або юридична особа, що набуває товар для особистого, домашнього або іншого використання, не пов’язаного з підприємницькою діяльністю).

Істотною умовою договору є умова про предмет. Предметом є товар, не призначений для особистого, домашнього або іншого використання, не пов’язаного з підприємницькою діяльністю. У разі продажу товарів у кредит значення істотної умови набуває строк повернення кредиту.

Договір роздрібної купівлі-продажу є публічним, тому продавець може висловити пропозицію укласти договір у вигляді так званої публічної оферти, яка буває двох видів (ст.699 ЦК України)

Форма договору: усна (на підтвердження укладення договору видається відповідний документ) або письмова.

Відповідно до ст.701 ЦК України, договір роздрібної купівлі-продажу може укладатися з умовою про прийняття покупцем товару у строк, встановлений договором, і протягом цього строку товар не може бути проданий продавцем іншому покупцеві. Особливі правила встановлені ЦК України в ст.702 відносно договору роздрібної купівлі-продажу, що укладається на підставі ознайомлення покупця із зразком товару (за описом, каталогом тощо), який пропонується продавцем.

 

51.За договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов’язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та у порядку, встановленому договором (ст.1058 ЦК України). Аналогічні положення містяться і у ст.340 ГК України.

До відносин банку та вкладника за рахунком, на який внесений вклад, застосовуються положення про договір банківського рахунка (Глава 72 ЦК України), якщо інше не встановлено цивільно-правовими нормами про банківський вклад або не випливає із суті даних договірних зобов'язань. Однак схожість договору банківського вкладу з договором банківського рахунка проявляється тільки із зовнішньої, технічної сторони, оскільки обидва договори опосередковуються через відкриття відповідного рахунка у банку чи іншій фінансово-кредитній установі. Договір банківського вкладу та договір банківського рахунка мають різні цілі, не співпадають і їх кінцеві договірні результати.

Договір банківського вкладу слід визнати різновидом договору позики, договором, який має багато спільного із кредитним договором та договором банківського рахунка.

Юридичні ознаки договору: односторонній, реальний, відплатний. У випадку, коли вкладником виступає фізична особа, договір банківського вкладу вважається публічним (ст.633 ЦК України).

Сторонами договору виступають банк та вкладник. Банком виступає юридична особа, яка має виключне право на підставі ліцензії НБУ здійснювати у сукупності такі операції: залучення у клади грошових коштів фізичних та юридичних осіб та розміщення зазначених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик, відкриття і ведення банківських рахунків фізичних та юридичних осіб (ст. 1 ЗУ “Про банки і банківську діяльність”). Вкладником може бути будь-яка особа, яка визнається учасником цивільних правовідносин у відповідності до обсягу їхньої правосуб’єктності.

Укладення договору банківського вкладу відбувається шляхом відкриття депозитного (вкладного) рахунка. Депозитний рахунок визнається різновидом банківського рахунка, порядок відкриття якого наразі визначається Інструкцією про порядок відкриття та використання рахунків у національній та іноземній валюті.

На відміну від договору позики чи кредитного договору, предметом договору банківського вкладу виступають виключно грошові суми в національній або іноземній валюті (депозит).

Форма договору письмова. Недотримання цієї вимоги робить договір нікчемним. Не вважається порушеною письмова форма договору, якщо внесення грошової суми підтверджено видачею ощадної книжки або сертифіката чи іншого документа, що відповідає вимогам, встановленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту. При укладенні договору банківського вкладу за участю фізичної особи на підтвердження договірних відносин і внесення грошової суми на рахунок видається ощадна книжка (ст.1064 ЦК України). Ще одним документом, який свідчить про укладення договору банківського вкладу може бути ощадний (депозитний) сертифікат (ст.1065 ЦК України).

Зміст договору виступає право вимоги вкладника і обов’язок банку (іншої кредитно-фінансової установи). Основним обов’язком банку є виплата вкладникові вклад та проценти на нього або дохід в іншій узгодженій договором формі. Навіть, якщо у договорі не встановлено розміру процентів на вклад, застосовується загальна облікова ставка НБУ (ч.1 ст.1061 ЦК України).

Банківським вкладом (депозитом) є кошти в готівковій або в без- готівковій формі,у валюті України або в іноземній валюті,які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк зберігання чи без зазначення такого строку і підлягають виплаті вкладнику відповідно до законодавства України та умов договору (ст. 2 ЗУ «Про банки та банківську діяльність»).

Залежно від умов повернення вкладу банківські вклади поділяються на: а) вклади на вимогу, які передбачають видачу вкладу за першою вимогою вкладника; б) строкові, за якими повернення вкладу відбувається після закінчення встановленого договором строку.

За договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від іншої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов’язується виплачувати вкладникові таку суму та відсотки на неї або дохід в іншій формі на умовах і в порядку, встановлених договором (ст. 1058 ЦК).

Договір банківського вкладу є реальним, одностороннім, оплатним, публічним договором, (якщо вкладником є фізична особа). Договір банківського вкладу є за своєю суттю різновидом договору позики, оскільки грошові кошти передає вкладник, який є кредитором, бан- ку-боржникові.

Договір банківського вкладу укладається у простій письмовій формі, з видачею ощадної книжки або сертифіката чи іншого документа, що відповідає вимогам, встановленим законом, іншими нормативно-право- вими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту. Ощадною книжкою підтверджуються укладення договору банківського вкладу з фізичною особою і внесення грошових коштів на її рахунок за вкладом.

Сторонами договору банківського вкладу є банк і вкладник. Банком є юридична особа, яка має виключне право на підставі ліцензії Національного банку України здійснювати в сукупності такі операції: залучення у вклади грошових коштів фізичних та юридичних осіб і розміщення зазначених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик, відкриття і ведення банківських рахунків фізичних та юридичних осіб (ст. 1 ЗУ «Про банки і банківську діяльність»). Вкладник— фізична або юридична особа, на ім’я якої внесено вклад.

Вкладник має право: – самостійно внести вклад на своє ім’я або одержати вклад від третьої особи, при цьому вважається, що вкладник погодився на одержання грошових коштів від іншої особи, надавши їй необхідні дані про рахунок за вкладом; – продовжити договір на умовах вкладу на вимогу, якщо інше не встановлено договором і не вимагати повернення суми строкового вкладу зі закінченням строку, встановленого договором банківського вкладу, або повернення суми вкладу, внесеного на інших умовах повернення. Банк зобов’язаний: видати банківський вклад або його частину на першу вимогу вкладника, крім вкладів, зроблених юридичними особами на інших умовах повернення, що встановлені договором, виплатити відсотки за ним і виконати розпорядження вкладника про перерахування грошових коштів з рахунка за вкладом іншим особам у разі пред’явлення ощадної книжки, у разі її втрати або приведення у непридатний для пред’явлення стан банк за заявою вкладника видає, йому нову ощадну книжку.

При внесенні вкладу: банк набуває на нього право власності й може розпоряджатися одержаними у такий спосіб коштами на свій розсуд; вкладнику відкривається вкладний (депозитний) рахунок.

Ощадний (депозитний) сертифікат, який є борговим цінним папером, підтверджує суму вкладу, внесеного в банк, і права вкладника (володільця сертифікату) — фізичної або юридичної особи — на одержання після закінчення встановленого строку суми вкладу та відоткіе, встановлених сертифікатом, у банку, який його видав. У разі дострокового пред’явлення ощадного (депозитного) сертифікату до оплати банком виплачується сума вкладу і відсотки, що виплачуються за вкладами на вимогу, якщо умовами сертифікату не встановлений інший розмір відсотків.

Банк має право змінити розмір відсотків, які виплачуються на вклади на вимогу, якщо інше не встановлено договором. У разі зменшення банком розміру відсотків на вклади на вимогу новий розмір відсотків застосовується до вкладів, внесених до повідомлення вкладників про зменшення відсоків, після завершення одного місяця з моменту відповідного повідомлення, якщо інше не встановлено договором.

52. Договір найму (оренди) припиняється у разі:

1) закінчення строку його дії;

2) смерті фізичної особи – наймача, якщо інше не встановлено договором або законом;

3) ліквідації юридичної особи, яка була наймачем або наймодавцем;

4) розірвання договору на вимогу однієї із сторін у випадках, передбачених законом.

Головною підставою припинення даного зобов’язання є закінчення строку договору. Однак, якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Від договору найму (оренди), укладеного на невизначений строк, кожна із сторін може відмовитися в будь-який час, письмово попередивши про це другу сторону за 1 місяць, а у разі найму нерухомого майна – за 3 місяці. При цьому, договором або законом може бути встановлений інший строк для попередження про відмову від договору найму, укладеного на невизначений строк.

Договір найму (оренди), укладений на певний строк, може бути розірваний лише у випадках, встановлених законом. Так, відповідно до ст.783 ЦК України, наймодавець має право вимагати розірвання договору найму, якщо:

1) наймач користується річчю всупереч договору або призначенню речі;

2) наймач без дозволу наймодавця передав річ у користування іншій особі;

3) наймач своєю недбалою поведінкою створює загрозу пошкодження речі;

4) наймач не приступив до проведення капітального ремонту речі, якщо обов'язок проведення капітального ремонту був покладений на наймача.

Наймач має право вимагати розірвання договору найму, якщо:

1) наймодавець передав у користування річ, якість якої не відповідає умовам договору та призначенню речі;

2) наймодавець не виконує свого обов'язку щодо проведення капітального ремонту речі.

У разі припинення договору наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Інакше наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення

53. Підстави та розмір відповідальності за ушкодження здоров'я і заподіяння смерті встановлені залежно від того, кому, ким і за яких обставин заподіяна шкода. Тому необхідно розрізняти такі випадки відшкодування шкоди, заподіяної здоров'ю і життю громадянина:

1. Відповідальність за ушкодження здоров'я і смерть громадянина, пов'язані з виконанням ним трудових обов'язків (ст.456 ЦК України);

2. Відповідальність за ушкодження здоров'я і смерть громадянина, за якого той, хто заподіяв шкоду, не зобов'язаний сплачувати страхові внески (ст.457 ЦК України);

3. Відповідальність за ушкодження здоров'я і смерть громадянина, який не підлягає соціальному страхуванню (ст.461 ЦК України);

4. Відшкодування шкоди при ушкодженні здоров'я неповнолітнього (ст.462 ЦК України).

 

54.За договором прокату наймодавець, який здійснює підприємницьку діяльність з передання речей у найм, передає або зобов'язується передати рухому річ наймачеві у користування за плату на певний строк (ст.787 ЦК України).

Правове регулювання даного договору здійснюється спеціальними правилами, закріпленими в §2 гл.58 ЦК України, а за їх відсутності – правилами щодо прокату окремих видів майна.

Юридичні ознаки договору: взаємний, консенсуальний або реальний, відплатний.

Договір прокату є договором приєднання, так як наймодавець може встановлювати типові умови договору прокату. Крім того від відноситься до публічних договорів.

Сторонами договору є наймодавець і наймач. Наймодавцем може бути як юридична, так і фiзична особа, для якої надання речей у користування є видом пiдприємницької дiяльностi, а наймачем – лише повнолітня фізична особа за наявності у нього паспорта. Щоб одержати автомобіль, мотоцикл, моторолер, моторний човен або катер, обов’язково подається документ, який засвідчує право керувати цими транспортними засобами.

Предметом договору є рухома річ, яка використовується для задоволення побутових невиробничих потреб. Однак, предмет договору прокату може використовуватися і для виробничих потреб, якщо це встановлено договором.

Плата за прокат речі встановлюється за тарифами наймодавця.

Наймач має право відмовитися від договору прокату і повернути річ наймодавцеві у будь-який час. При цьому, плата за прокат речі, що сплачена наймачем за весь строк договору, зменшується відповідно до тривалості фактичного користування річчю.

Специфіка договору прокату полягає в тому, що: а) наймач не має права на укладення договору піднайму; б) наймач не має переважного права на купівлю речі у разі її продажу наймодавцем; в) капітальний і поточний ремонт речі здійснює наймодавець за свій рахунок, якщо він не доведе, що пошкодження речі сталося з вини наймача.

Форма договору: усна. Організація прокату видає письмовий документ, наприклад, квитанцію.

 

55. За договором перевезення пасажира одна сторона (перевізник) зобов’язується перевезти другу сторону (пасажира) до пункту призначення, а в разі здавання багажу — також доставити багаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання багажу, а пасажир зобов’язується сплатити встановлену плату за проїзд, а в разі здавання багажу — також за його перевезення.

Характерними рисами є те,що:

1) сторонами договору є пасажир — фізична особа (як при перевезенні пасажира, так і його багажу) та перевізник (транспортна організація, яка належить, як правило, до транспорту загального користування);

2) договір укладається усно (при купівлі квитка) або шляхом здійснення конклюденТних дій (подача міського транспорту до зупинки, посадка пасажира в таксі, прохід через турнікети метро, здійснення платежу жетоном тощо);

3) договір є відплатним, однак законодавець може надати право безоплатного, пільгового проїзду окремим категоріям громадян за рахунок підприємств транспорту або відповідного бюджету у випадках, встановлених законом та іншими нормативно-правовими актами.

Предметомдоговору перевезення пасажира та багажу є надання послуг, пов’язаних із перевезенням.

Договір перевезення пасажира та багажу належить до двосторонніх договорів. Зміст даного договору становить сукупність прав та обов’язків сторін, які передбачаються ЦК і транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно- правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Підтвердженням укладення договору перевезення пасажира та багажу є відповідно квиток і багажна квитанція, форми яких встановлюються у порядку, передбаченому транспортними статутами та кодексами. Форми квитків і багажних квитанцій можуть бути також затверджені відповідними міністерствами.

При здаванні пасажиром до перевезення багажу, речей, що належать особисто пасажирові, зміст договору пасажирського перевезення доповнюється умовами перевезення багажу. Детальні положення щодо порядку перевезення багажу містяться у правилах перевезень на окремих видах транспорту. Так, у відповідних правилах встановлені: перелік заборонених до перевезення багажем предметів, гранична вага та розмір перевезених багажем речей, особливості перевезень окремих видів багажу тощо.

Чинним законодавством також передбачено застосування іменних квитків при здійсненні повітряних або залізничних перевезень. Це обумовлено інтересами безпеки та пов’язано з обов’язковим особистим страхуванням від нещасних випадків на транспорті. Іменні квитки не застосовуються тільки при перевезеннях залізничним транспортом приміського сполучення. Зміна прізвища у квитку не допускається.

При втраті багажної квитанції багаж видається на підставі письмової заяви пасажира.

 

57.За договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов’язується зберігати річ, яку їй передала інша сторона (поклажодавцеві), і повернути її поклажодавцеві у схоронності (ст. 936 ЦК України). Договором,зберігання, в якому зберігачем є особа,. що здійснює зберігання на засадах підприємницької діяльності (“професійний зберігач), може бути встановлений обов’язок зберігача зберігати річ, яка – буде передана зберігачеві в майбутньому.

Договір зберігання є двостороннім, публічним, якщо зберігання речей здійснює суб’єкт підприємницької діяльності на складах (у камерах, приміщеннях) загального користування, належить до договорів про наданйя послуг, є реальним,і консенсуальним, оплатним чи безоплатним.

Сторонами договору зберігання є поклажодавець і зберігач. Такими можуть бути будь-які особи. Предметом зберігання можуть бути будь-які речі, у тому числі документи, цінні папери, які не виключені з цивільного обігу. Предметом догозору зберігання не можуть бути тварини. Гроші можуть бути предметом договору зберігання, якщо вони не знеособлюються. Інакше краще визначати правочин як договір позики (ст. 1046 ЦК України) або договір банківського вкладу (ст. 1058 ЦК України).

Строку договорі зберігання зазвичай визначається, але договір може бути також укладений і на невизначений строк або до запитання. Однак строк у цьому договорі завжди встановлюється в інтересах поклажодавця майна. Тому останній має право в будь-який час зажадати повернення майна від зберігача, а зберігач зобов’язаний повернути майно на першу вимогу незалежно від терміну зберігання. Що стосується зберігача, то він може зажадати припинення договору тільки в разі, якщо майно було здане на зберігання до запитання чи без зазначення строку. Але й у цьому разі він зобов’язаний надати поклажодавцеві достатній за даних умов строк для одержання майна.

 

58.За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк (ст.759 ЦК України).

Юридичні ознаки договору: взаємний, консенсуальний або реальний, відплатний

Форма договору: усна або письмова.

Змістом договору є сукупність прав та обов’язків сторін.

Права та обов’язки наймодавця:

1) зобов’язаний передати наймачеві майно у користування негайно або у строк, встановлений договором найму; якщо наймодавець не передає наймачеві майно, то наймач має право за своїм вибором: а) вимагати від наймодавця передання майна і відшкодування збитків, завданих затримкою; б) відмовитися від договору найму і вимагати відшкодування завданих йому збитків (ст.ст.765-766 ЦК України);

2) зобов’язаний передати наймачеві річ у комплекті і у стані, що відповідають умовам договору найму та її призначенню (ч.1 ст.767 ЦК України);

3) зобов’язаний попередити наймача про особливі властивості та недоліки речі, які йому відомі і які можуть бути небезпечними для життя, здоров'я, майна наймача або інших осіб або призвести до пошкодження самої речі під час користування нею (ч.2 ст.767 ЦК України); у разі завдання шкоди внаслідок особливих властивостей або недоліків речі, про наявність яких наймач не був попереджений наймодавцем і про які він не знав і не міг знати, шкода відшкодовується наймодавцем (ст.780 ЦК України);

4) може гарантувати якість речі протягом всього строку найму; якщо у речі, яка була передана наймачеві з гарантією якості, виявляться недоліки, що перешкоджають її використанню відповідно до договору, то наймач має право за своїм вибором вимагати: а) заміни речі, якщо це можливо; б) відповідного зменшення розміру плати за користування річчю; в) безоплатного усунення недоліків речі або відшкодування витрат на їх усунення; г) розірвання договору і відшкодування збитків, які були йому завдані (ст.768 ЦК України);

5) зобов’язаний повідомити наймача про всі права третіх осіб на річ, що передається у найм; якщо наймодавець не повідомив про всі права третіх осіб на річ, то наймач має право вимагати зменшення розміру плати за користування річчю або розірвання договору та відшкодування збитків (ст.769 ЦК України);

6) зобов’язаний провести капітальний ремонт речі, переданої у найм, за свій рахунок, якщо інше не встановлено договором або законом; якщо наймодавець не провів капітального ремонту речі, що перешкоджає її використанню відповідно до призначення та умов договору, то наймач має право: а) відремонтувати річ, зарахувавши вартість ремонту в рахунок плати за користування річчю, або вимагати відшкодування вартості ремонту; б) вимагати розірвання договору та відшкодування збитків (ч.2-3 ст.776 ЦК України).

Права та обов’язки наймача:

1) зобов'язаний у присутності наймодавця перевірити справність речі; якщо наймач у момент передання речі не переконається у її справності, то річ вважається такою, що передана йому в належному стані (ч.3 ст.767 ЦК України);

2) зобов'язаний користуватися річчю відповідно до її призначення та умов договору та не має права самочинно змінювати стан речі, яка передана йому в користування; якщо наймач користується річчю не за її призначенням або з порушення умов договору, то наймодавець має право вимагати розірвання договору та відшкодування збитків (ст.773 ЦК України);

3) зобов’язаний справляти плату за користування річчю, розмір якої визначається домовленістю сторін і яка може вноситися за вибором сторін у грошовій або натуральній формі як правило щомісячно; якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд, то наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі (ст.782 ЦК України);

4) має право вимагати зменшення плати, якщо через обставини, за які він не відповідає, можливість користування майном істотно зменшилася (ч.4 ст.762 ЦК України);

5) може здійснювати страхування речі, якщо це передбачено договором або законом (ст.771 ЦК України);

6) проводить за свій рахунок поточний ремонт речі;

7) має право передати річ у користування іншій особі (піднайм), однак лише за згодою наймодавця, якщо інше не встановлено договором або законом. При цьому, строк договору піднайму не може перевищувати строку договору найму;

8) має право власності на плоди, продукцію, доходи, одержані ним у результаті користування річчю, переданою у найм;

9) може поліпшити річ, яка є предметом договору найму, лише за згодою наймодавця. Якщо поліпшення можуть бути відокремлені від речі без її пошкодження, наймач має право на їх вилучення. А якщо вони не відокремлені від речі, то має право на відшкодування вартості необхідних витрат або на зарахування їх вартості в рахунок плати за користування річчю. Однак, якщо наймач без згоди наймодавця зробив поліпшення, які не можна відокремити без шкоди для речі, він не має права на відшкодування їх вартості;

10) зобов'язаний усунути погіршення речі, які сталися з його вини. У разі неможливості відновлення речі наймодавець має право вимагати відшкодування завданих йому збитків. При цьому, наймач не відповідає за погіршення речі, якщо це сталося внаслідок нормального її зношення або упущень наймодавця;

11) зобов’язаний відшкодувати шкоди, завдану третім особам у зв’язку з користуванням річчю, переданою у найм (ст.780 ЦК України);

12) має переважне право перед іншими особами на укладення договору найму на новий строк, повідомивши про це наймодавця до спливу строку договору найму у строк, встановлений договором, а якщо він не встановлений договором, - в розумний строк. Крім того, має переважне право перед іншими особами на її придбання.

Договір найму (оренди) припиняється у разі:

1) закінчення строку його дії;

2) смерті фізичної особи – наймача, якщо інше не встановлено договором або законом;

3) ліквідації юридичної особи, яка була наймачем або наймодавцем;

4) розірвання договору на вимогу однієї із сторін у випадках, передбачених законом.

Головною підставою припинення даного зобов’язання є закінчення строку договору.

 

59. За договором підряду підрядчик зобов’язується виконати на свій ризик певну роботу за завданням замовника з його чи своїх матеріалів, а замовник зобов’язується прийняти й оплатити виконану роботу (ст. 837 ЦК України).

Договір підряду — консенсуальний, відплатний та двосторонній договір. Істотною умовою договору підряду є предмет, тобто робота, що виконується за завданням замовника. Предметом договору підряду є індивідуалізований результат праці підрядчика, який набуває тієї чи іншої матеріалізованої форми, оскільки робота виконується з матеріалів сторін і здається у вигляді, придатному для оцінки (наприклад, ремонт годинника, радіоприймача, телевізора без використання запасних деталей чи інструментів, риття траншеї, переміщення вантажу тощо). Результат роботи — це та матеріалізована форма (відремонтована річ, об’єкт завершеного будівництва, проектно-кошторисна документація), що опосередковує виконану роботу.

Однією з важливих умов для підряду є умова про строки. Умова охоплює як початковий та кінцевий, так і проміжний строки. Тривалість строку визначається за згодою між замовником та підрядником. Сторонами в ньому можуть виступати як фізичні, так і юридичні особи. Сторонами в договорі підряду є підрядчик (особа, яка виконує роботу) та замовник (особа, якій передається готовий результат).

За загальним правилом підрядні роботи виконуються з матеріалів, силами і засобами підрядника. У цьому разі вартість матеріалів включається до вартості робіт (кошторис). У деяких випадках підрядник має право залучити до виконання роботи інших осіб (субпідрядників), залишаючись відповідальним перед замовником за результат їхньої роботи. І підрядник є перед замовником генеральним підрядником, а перед субпідрядником — замовником. Генеральним підрядником є організація з правами юридичної особи, що прийняла на себе виконання робіт за договором підряду і залучила до їх виконання інших осіб (субпідрядників).

Підрядник має право: на винагороду; компенсацію витрат; на оплату роботи за ціною, встановленою договором підряду, якщо замовник не доведе, що отримане підрядником заощадження спричинило погіршення якості роботи; не розпочинати роботи чи зупинити ^^І її, якщо замовник не надав матеріалу, устаткування або речі, що підлягає переробці, і цим створив неможливість виконання договору підрядником та ін. Підрядник, який надав матеріали й устаткування, відповідає за їх неналежну якість і за обтяження їх правами третіх осіб. Підрядник зобов’язаний уживати всіх заходів щодо збереження майна, яке передав йому замовник, і відповідає за втрату чи пошкодження цього майна.

Підрядник зобов’язаний: відмовитися від договору, маючи право на відшкодування збитків, якщо використання недоброякісного або непридатного матеріалу чи додержання вказівок замовника загрожує життю та здоров’ю людей або призводить до порушення екологічних, санітарних правил, правил безпеки людей та інших вимог тощо. Замовник має право:

- відмовитись від договору та вимагати відшкодування збитків, якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу чи виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, або якщо будуть виявлені істотні відступи від умов договору або інші істотні недоліки, що допустив підрядник;

- у будь-який час перевіряти хід і якість роботи, не втручаючись у діяльність підрядника;

- призначити підрядникові строк для усунення недоліків та ін. Замовник зобов’язаний:

- змінити вказівки про спосіб виконання роботи або усунути інші обставини, що загрожують якості або придатності результату роботи;

- сприяти підрядникові у виконанні роботи у випадках, в обсязі та в порядку, встановлених договором;

- видати завдання підряднику, якщо це передбачено договором; надати матеріал;

- замінити на вимогу підрядника у відповідний строк недоброякісний або непридатний матеріал;

- прийняти роботу тощо.

 

60. Поняття та особливості договору на проведення аудиту

Відповідно до Статті 17 Закону України "Про аудиторську діяльність" аудит проводиться на підставі договору між аудитором (аудиторською фірмою) та замовником. Інші аудиторські послуги можуть надаватися на підставі договору, письмового або усного звернення замовника до аудитора (аудиторської фірми).

У договорі на проведення аудиту та надання інших аудиторських послуг передбачаються обов'язково:

- предмет договору,

- термін перевірки,

- обсяг аудиторських послуг,

- розмір і умови оплати,

- відповідальність сторін.

Договори, які укладені аудиторськими фірмами, можуть бути:

- генеральними - визначають порядок ведення як аудиту, так і супутніх аудиту робіт. Як правило, в такому разі при здійсненні аудиту укладається додаткова угода, яка конкретизує умови проведення аудиту.

- договір на інформаційно-консультативне обслуговування - конкретизується форма надання цих послуг.

договір на бухгалтерське обслуговування - надання послуг по зведенню бухгалтерського обліку.

окремий договір на проведення аудиту.

Структура договору. Кожний договір містить преамбулу. Тут вказується назва сторін, підстави для здійснення їхньої діяльності і визначаються уповноважені особи, які можуть укладати і підписувати договори. При підписанні договору необхідно:

ознайомитися зі статутом підприємства, яке визначає уповноваження керівників;

- з'ясувати вартісну межу, а також чи існує вона, за якою встановлено право підписувати договори;

поцікавитися внутрішнім документом, який призначає на посаду

особу, що укладає, підписує договір. Якщо для особи, яка підписує договір не встановлені статутом відповідні повноваження, то вони повинні бути завірені довіреністю.

Договір підписує та посадова особа, яка визначена в преамбулі.

ПРЕДМЕТ ДОГОВОРУ: практичне виконання аудиторських перевірок та надання інших аудиторських послуг. Аудиторські послуги здійснюються на підставі стандартів аудиту та Кодексу етики професійних бухгалтерів з дотриманням вимог Закону України "Про аудиторську діяльність" та інших нормативно-правових актів України.

Предмет, обсяг та планова вартість аудиторських послуг визначені у листів-зобов'язанні ще до укладення проекту договору.

ОБОВ 'ЯЗКИ СТОРІН.

Виконавець зобов 'язаний:

- в аудиторській діяльності дотримуватися вимог Закону України "Про аудиторську діяльність" та інших нормативно-правових актів України, стандартів аудиту, принципів незалежності аудитора та відповідних рішень Аудиторської палати України;

- відповідним чином надавати аудиторські послуги;

- повідомляти власників, уповноважених ними осіб, замовників про виявлені під час виконання аудиторських послуг недоліки ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності;

- зберігати в таємниці інформацію, отриману при виконанні аудиторських послуг. Не розголошувати відомості, що становлять предмет комерційної таємниці, і не використовувати їх у своїх інтересах або в інтересах третіх осіб;

- обмежувати свою діяльність наданням аудиторських послуг та іншими видами робіт, які мають безпосереднє відношення до надання аудиторських послуг, у вигляді консультацій, перевірок, експертиз;

- відповідати перед замовником за порушення умов договору відповідно до чинних законодавчих актів України.

Замовник зобов 'язаний:

- переконатися в тому, що між ним та виконавцем досягнуто чіткого розуміння умов виконання аудиторських послуг, запланованого використання та поширення інформації після її підготовки, форми звіту;

- створити виконавцю належні умови для якісного виконання аудиторських послуг;

- не втручатися у практичне виконання аудиторських послуг у спосіб, що порушує незалежність аудиторів, які здійснюють аудит. Відмовитися від тиску на виконавця з метою зміни його професійної думки;

- своєчасно оплатити та прийняти роботу виконавця за договором відповідно до його умов;

- відповідати перед виконавцем за порушення умов договору відповідно до чинних законодавчих актів України.

ПРАВА СТОРІН.

Виконавець має право:

- самостійно визначати форми і методи виконання аудиторських послуг на підставі чинного законодавства, стандартів аудиту та умов договору;

- отримувати необхідні документи, які мають відношення до предмета аудиторських послуг і знаходяться як у замовника, так і у третіх осіб. Треті особи, які мають у своєму розпорядженні документи стосовно предмета перевірки, зобов'язані надати їх на вимогу виконавця. Зазначена вимога повинна бути офіційно засвідчена замовником;

- отримувати необхідні пояснення в письмовій чи усній формі від керівництва та працівників замовника;

- перевіряти наявність майна, грошей, цінностей, вимагати від керівництва господарюючого суб'єкта проведення контрольних оглядів, замірів виконаних робіт, визначення якості продукції, щодо яких здійснюється перевірка документів;

- залучати на договірних засадах до участі в проведенні аудиту фахівців різного профілю;

- здійснювати поетапне завдання виконаних робіт.

Замовник має право:

- вільного вибору аудитора (аудиторської фірми) з дотриманням вимог Закону України "Про аудиторську діяльність";

- одержувати спеціальні консультації від інших професійних бухгалтерів (аудиторів, аудиторських фірм);

- отримувати усні (письмові, факсові, електронні) пояснення з усіх питань, що цікавлять його стосовно проведення аудиту.

ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ СТОРІН

Цивільно-правова відповідальність виконавця:

- за неналежне виконання своїх зобов'язань виконавець несе майнову та іншу відповідальність, визначену в договорі, відповідно до чинного законодавства;

- розмір майнової відповідальності виконавця не може перевищувати фактично завданих замовнику збитків з його вини;



Последнее изменение этой страницы: 2016-04-23; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.236.170.171 (0.049 с.)