Сторони у договорі страхування.

Сторонами у договорі є страховик і страхувальник.

Страховиками визнаються фінансові установи, які створені у формі акціонерних, повних, командитних товариств або товариств з додатковою відповідальністю згідно з Законом України
"Про господарські товариства" (1576-12) з урахуванням
особливостей, передбачених цим Законом, а також одержали у
встановленому порядку ліцензію на здійснення страхової діяльності.
Учасників страховика повинно бути не менше трьох.

Предметом безпосередньої діяльності страховика може бути лише страхування, перестрахування і фінансова діяльність, пов'язана з формуванням, розміщенням страхових резервів та їх управлінням.

 

Стаття 3. Страхувальники

Страхувальниками визнаються юридичні особи та дієздатні
фізичні особи, які уклали із страховиками договори страхування або
є страхувальниками відповідно до законодавства України.

Страхувальники можуть укладати із страховиками договори про
страхування третіх осіб (застрахованих осіб) лише за їх згодою,
крім випадків, передбачених чинним законодавством.

Страхувальники мають право при укладанні договорів особистого
страхування призначати за згодою застрахованої особи фізичних осіб
або юридичних осіб (вигодонабувачів) для отримання страхових
виплат.

Страхувальники мають право при укладанні договорів
страхування інших, ніж договори особистого страхування, призначати
фізичних осіб або юридичних осіб (вигодонабувачів), які можуть
зазнати збитків у результаті настання страхового випадку, для
отримання страхового відшкодування.

 

24.Правила продажу товарів тривалого користування в кредит

1. Ці Правила регламентують порядок продажу громадянам товарів тривалого користування в кредит (з розстрочкою платежу) господарюючими суб'єктами усіх форм власності, які здійснюють
роздрібний продаж товарів і пройшли державну реєстрацію в установленому порядку.

До товарів тривалого користування відносять непродовольчі товари, що мають тривалі строки служби (придатності).

2. Продаж товарів у кредит здійснюється:

в підприємствах роздрібної торгівлі, що відносяться до державної власності, перелік яких затверджується Міністерством торгівлі і зовнішньоекономічних зв'язків Автономної Республіки
Крим, управліннями з питань торгівлі обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій;

в підприємствах роздрібної торгівлі споживчої кооперації, перелік яких затверджується правліннями райспоживспілок та районних споживчих товариств;

в підприємствах роздрібної торгівлі інших форм власності (зокрема тих, що відносяться до власності громадян, юридичних осіб, господарюючих товариств, громадських об'єднань
(організацій), спільних підприємств, іноземних громадян, іноземних юридичних осіб тощо) відповідно до статутів цих підприємств.

3. Продаж товарів у кредит здійснюється громадянам, які постійно мешкають у місті, іншому населеному пункті, де знаходиться господарюючий суб'єкт.

Робітники і службовці, які уклали трудовий договір на час виконання певної роботи, а прописані в іншому місті, населеному пункті, також можуть придбати товари в кредит за місцем прописки, а у випадках, коли строки дії трудового договору перевищують строки розрахунків за кредит, - за місцем роботи, але за згодою сторін.

Громадяни, які проживають у сільських населених пунктах, де немає підприємств роздрібної торгівлі, що продають товари тривалого користування в кредит, мають право придбавати ці товари
в кредит у будь-якому підприємстві роздрібної торгівлі даного району, визначеному відповідним правлінням райспоживспілки, районного споживчого товариства.

4. Перелік товарів тривалого користування, що продаються у кредит, визначає господарюючий суб'єкт відповідно до Орієнтовного переліку товарів тривалого користування, що рекомендовані для
продажу в кредит.

5. Відносини сторін регулюються договором-зобов'язанням (далі - договір), відповідно до якого господарюючий суб'єкт зобов'язується продати обумовлений договором товар, а громадянин-покупець - провести розрахунки за товар у строки і в розмірах, передбачених договором.

6. Продавець зобов'язаний передати покупцю товари (в тому числі імпортні), які за якістю відповідають вимогам нормативних документів, умовам договору (контракту), а також інформації про товари, що надаються виготівником (продавцем).

7. На товари, придбані в кредит, поширюються гарантійні строки користування і порядок обміну, встановлені для товарів, що купуються в роздрібній торговельній мережі з розрахунком на місці.

8. Продаж товарів у кредит і сплата внесків провадяться за цінами, що діють на день продажу. Наступна зміна цін на товари, аналогічні проданим у кредит, не тягне за собою перерахунку.

У випадку придбання товару неналежної якості та вимоги споживача розірвати договір, розрахунки з ним у разі підвищення ціни на товар провадяться виходячи з його вартості на час
пред'явлення відповідної вимоги, а у разі зниження ціни - виходячи з вартості товару на час купівлі.

Під час заміни товару з недоліками на аналогічний товар належної якості, ціна на який змінилася, перерахунок вартості не провадиться.

Під час заміни товару з недоліками на такий же товар іншої моделі перерахунок вартості провадиться виходячи з цін, що діяли на час обміну.

9. Передача покупцеві товарів, що придбаваються в кредит, здійснюється при оплаті не менше як 25 процентів їх вартості, а товарів за ціною понад 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - не менше як 50 процентів.

Решта вартості товарів сплачується покупцем у строк від 6 до 12 місяців, а товарів, ціна яких перевищує 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, - у строк до 2 років.

10. Сума кредиту, що надається, не повинна перевищувати трьохмісячної заробітної плати (заробітку, стипендії, пенсії) при продажу товарів з розстрочкою платежу на 6 місяців, шестимісячної
- при розстрочці платежу на 12 місяців, дванадцятимісячної - на 24 місяці.

У випадках, коли вартість товару перевищує граничну суму кредиту, різниця між вартістю товару та сумою наданого кредиту повинна бути сплачена покупцем при отриманні товару за готівку,
або шляхом перерахунку грошових коштів у безготівковому порядку через установи банку.

11. При продажу товарів в кредит з покупців на користь господарюючого суб'єкта справляються проценти від суми наданого кредиту, розмір яких встановлює господарюючий суб'єкт, але не вище
діючих ставок за банківські кредити.

Наступна зміна ставок за банківські кредити не тягне за собою перерахунку.Відсотки сплачуються у терміни погашення кредиту.

12. За рішенням органів державної виконавчої влади інвалідам Великої Вітчизняної війни та прирівняним до них за пільгами громадянам, а також малозабезпеченим громадянам можуть бути
встановлені пільги при продажу товарів тривалого користування в кредит з відшкодуванням підприємствам торгівлі додаткових витрат, що виникають у зв'язку з цим, за рахунок коштів відповідних бюджетів, кредитних спілок, благодійних фондів, спонсорів тощо.

13. Продаж товарів у кредит проводиться при пред'явленні покупцем паспорта (для військовослужбовців - посвідчення особи) і довідки з місця роботи (навчання), або з органу, що виплачує
пенсію.

Довідки для придбання товарів у кредит видаються адміністрацією підприємства (установи, організації) лише тим особам, що працюють на даній роботі не менше 6 місяців.

Випускникам вищих навчальних закладів та професійних навчально-виховних закладів, які працевлаштовані на підставі посвідчення про направлення на роботу, військовослужбовцям, що звільнені у запас після закінчення служби, а також аспірантам довідки для придбання товарів у кредит можуть бути видані після закінчення місяця від дня прийняття їх на роботу (навчання).

Довідки не повинні видаватися студентам, учням, працівникам, в яких утримання за виконавчими документами складають 50 процентів заробітної плати (заробітку, стипендії, пенсії), а також
працівникам, які підлягають звільненню зв'язку з ліквідацією, реорганізацією та іншими причинами.

У тих випадках, коли з осіб, які купують товари у кредит, утримання за виконавчими листами та іншими виконавчими документами проводяться у розмірі менш 50 процентів їх заробітної плати
(заробітку, стипендії, пенсії), господарюючий суб'єкт при продажу товарів у кредит зменшує суму кредиту з таким розрахунком, щоб загальна сума утримань за виконавчими листами, а також на
погашення кредиту, що надається, не перевищувала 50 процентів заробітної плати (заробітку, стипендії, пенсії).

14. Підприємства (установи, організації) можуть видавати працівникам (аспірантам) і пенсіонерам лише одну довідку на придбання товарів тривалого користування у кредит.

15. Наступного разу довідка може бути видана працівникам (аспірантам) тільки після повного розрахунку за товари, придбані в кредит за раніше одержаною довідкою, а пенсіонерам - після
пред'явлення ними договору-зобов'язання з відміткою торговельного підприємства про повний розрахунок за товари, придбані за раніше одержаною довідкою.

Керівники і головні (старші) бухгалтери підприємств (установ, організацій) несуть персональну відповідальність за порушення встановленого порядку зберігання, видачі та обліку довідок на
придбання товарів тривалого користування у кредит.

16. Договір-зобов'язання (додаток N 3) складається у трьох примірниках: перший - залишається у господарюючого суб'єкта, другий - передається покупцеві, третій - підприємству
(організації, установі), що видало довідку.

У випадках розрахунків з пенсіонерами та покупцями, що здійснюють погашення кредиту шляхом внесення грошей готівкою в касу підприємства торгівлі або шляхом безготівкового перерахунку через банківські установи, договір-зобов'язання складається у двох
примірниках (один - залишається у господарюючого суб'єкта, другий - передається покупцеві).

17. На підставі письмового доручення покупця розрахунки за придбані ним у кредит товари провадяться підприємством (установою, організацією), де працює (навчається) покупець, шляхом відрахування із заробітної плати (стипендії) працівника (аспіранта) суми чергового платежу в строки і в розмірах, передбачених договором-зобов'язанням.

При виплаті за чергову відпустку, допомоги по тимчасовій непрацездатності та в інших подібних випадках розмір чергового платежу може змінюватися пропорційно сумі виплати. Сума недоплати
включається у наступний платіж.

Пенсіонери, студенти, учні вносять платежі за придбані в кредит товари безпосередньо господарюючому суб'єкту готівкою.

18. За несвоєчасне внесення покупцями чергових платежів за придбані в кредит товари з них на користь господарюючого суб'єкта стягується пеня у розмірі, який обумовлений договором і не
перевищує 1/365 частини встановленої процентної ставки за кредит від простроченої суми за кожний день затримки.

19. Підприємства (установи, організації) перераховують господарюючому суб'єкту відраховані згідно з договором-зобов'язанням суми один раз на місяць в строки,
визначені в дорученні.

20. У разі звільнення працівника (аспіранта), який не оплатив вартість товару, придбаного в кредит, адміністрація підприємства (установи, організації) зобов'язана утримати з нього всю заборгованість, що залишилась за товар, придбаний в кредит. При цьому сума всіх утримань не повинна перевищувати граничної межі, встановленої діючим законодавством.

Якщо за звільненим з роботи покупцем залишається заборгованість, адміністрація підприємства (установи, організації) зобов'язана в 5-денний строк надіслати господарюючому суб'єкту, з яким ведуться розрахунки за продані в кредит товари, третій примірник договору-зобов'язання разом з довідкою про звільнення, а у разі переведення працівника (аспіранта) на інше підприємство
(установу, організацію) - вказати його нове місце роботи (навчання).

Якщо підприємство торгівлі звертається до підприємства (установи, організації) з проханням про пересилку договору-зобов'язання за новим місцем роботи (навчання) покупця,
то пересилка доручення-зобов'язання повинна бути проведена у 5-денний строк від дня отримання письмового доручення підприємства торгівлі.

21. У разі неповного відрахування з покупців на підставі письмових доручень чергових платежів за товари тривалого користування, придбані в кредит, з вини підприємства (установи, організації) або несвоєчасного перерахування господарюючим суб'єктам відрахованих сум на погашення кредиту, а також порушення строку повідомлення господарюючим суб'єктам про осіб, які
звільнилися з роботи і мають заборгованість за куплені в кредит товари, підприємства (установи, організації) сплачують відповідним господарюючим суб'єктам пеню в розмірі, який обумовлений договором і не перевищує 1/365 частини встановленої процентної ставки за кредит від простроченої суми за кожний день затримки.

22. В окремих випадках, коли покупець не сплатив чергового платежу за придбані в кредит товари в строк, зазначений в договорі-зобов'язанні, з поважних причин (хвороба або смерть
членів сім'ї, перебування на військовій перепідготовці тощо), керівник господарюючого суб'єкта може надати відстрочку платежів, але не більше ніж на 2 місяці, про що надсилається повідомлення на
місце роботи (навчання) покупця.

Якщо покупцем допущено прострочення сплати трьох чергових платежів, вся сума заборгованості та пеня від простроченої суми за кожний день прострочення можуть бути стягнені в примусовому
порядку незалежно від настання строку чергових платежів. Стягнення цих сум проводиться в примусовому порядку шляхом отримання виконавчого напису нотаріальної контори.

23. У випадках, коли покупець виїхав з постійного місця проживання, несплативши заборгованості за придбані в кредит товари і не повідомивши адреси свого нового місця проживання, і, незважаючи на вжиті заходи, не було можливості встановити місце проживання боржника, господарюючий суб'єкт передає матеріали (заяву, довідку підприємства, установи, організації про звільнення з роботи (навчання) працівника (аспіранта), довідку адресного бюро
про непроживання в даному місті або іншому населеному пункті, виконавчий напис) в народний суд для вирішення питання про розшук боржника.

24. Бухгалтерський облік і звітність по продажу товарів у кредит здійснюється господарюючим суб'єктом в установленому порядку.

Господарюючий суб'єкт при продажу товарів у кредит включає у звіт про роздрібний товарообіг повну вартість проданих товарів. Грошові суми, фактично отримані від покупців у рахунок погашення кредиту за продані товари, відображаються у звіті про роздрібний
товарообіг окремим рядком.

 

Орієнтовний перелік товарів тривалого
користування для продажу громадянам в кредит

 

Телерадіоапаратура побутова

Електропобутові товари

Музичні інструменти

Кінофотоапаратура

Меблі

Товари для новонароджених

Дитячі коляски

Садові будинки

Стандартні будинки з комплектами деталей до них

Будівельні матеріали

Сантехнічні товари

Тканини

Одяг

Взуття

Килимові вироби

Тюлегардинні вироби

Вироби із кришталю, фарфору, фаянсу

Хутряні вироби

Транспортні засоби

Технічні засоби та устаткування, що використовуються в
особистих та фермерських (селянських) господарствах

Газові плити

Побутові прилади обліку споживання енергетичних ресурсів

 

25.(ст.892-900)

 

26.(ст. 929-935)

 

27. Згідно зі ст. 2 Закону України "Про концесії" вибір концесіонерів здійснюється переважно на конкурсній основі. Переможцем визнається претендент, який запропонував кращі умови здійснення концесії, відповідно до умов концесійного конкурсу.

Концесійний договір укладається на строк, визначений у договорі, який має бути не менше 10 років та не більше 50 років.

 

Концесійний договір вважається укладеним з дня досягнення домовленості з усіх істотних умов і підписання сторонами тексту договору.
Строк дії концесійного договору може бути змінений за згодою сторін в межах строків, передбачених частиною першою цієї статті.

 

Кабінетом Міністрів України можуть бути затверджені типові концесійні договори для здійснення певних видів концесійної діяльності.

 

Стаття 10. Істотні умови договору концесії

 

1. Істотними умовами договору концесії є:

 

сторони договору;

 

види діяльності, роботи, послуги, які здійснюються за умовами договору;

 

об'єкт концесії (склад і вартість майна або технічні і фінансові умови створення об'єкта концесії);

 

умови надання земельної ділянки, якщо вона необхідна для здійснення концесійної діяльності;

 

перелік видів діяльності, здійснення яких підлягає ліцензуванню;

 

умови встановлення, зміни цін (тарифів) на виготовлені (надані) концесіонером товари (роботи, послуги);

 

строк дії договору концесії, умови найму, використання праці працівників - громадян України;

 

умови використання вітчизняних сировини, матеріалів;

умови та обсяги поліпшення об'єкта концесії та порядок компенсації зазначених поліпшень;

 

умови, розмір і порядок внесення концесійних платежів;

 

порядок використання амортизаційних відрахувань;

 

відновлення об'єкта концесії та умови його повернення;

 

відповідальність за невиконання або неналежне виконання зобов'язань, що випливають з концесійного договору;

страхування концесіонером об'єктів концесії, взятих у концесію;

 

порядок внесення змін та розірвання договору;

порядок вирішення спорів між сторонами;

 

право на отримання інформації та проведення перевірки виконання умов договору;

порядок та умови передачі, у тому числі з наданням гарантії кредиторам, прав і зобов'язань, що випливають з концесійного договору;

порядок використання об'єктів права інтелектуальної
власності.

 

За згодою сторін у концесійному договорі можуть бути передбачені й інші умови, в тому числі передбачені спеціальними законами про концесійну діяльність в окремих сферах господарської діяльності.

 

У разі якщо для здійснення концесійної діяльності є потреба в земельній ділянці, договір оренди такої ділянки укладається відповідно до законодавства.

 

Умови концесійного договору є чинними на весь строк дії договору, в тому числі у випадках, коли після його укладення законодавчими актами встановлено правила, які погіршують становище концесіонера.

 

Реорганізація концесіонера - юридичної особи не є підставою для зміни умов або розірвання концесійного договору.

 

28. До планованих договорів поставки слід віднести, перш за все, державні контракти на поставку продукції для державних потреб, що укладаються на підставі державних замовлень. Порядок укладання та особливості змісту державних контрактів визначаються Законом “Про поставки продукції для державних потреб”. Державними замовниками виступають Верховна Рада України, органи державної виконавчої влади, а також державні організації та установи, уповноважені Кабінетом Міністрів України укладати державні контракти з виконавцями державного замовлення. Виконавцями державного замовлення є суб'єкти господарської діяльності України всіх форм власності, які виготовляють і поставляють продукцію для державних потреб відповідно до умов укладеного державного контракту.
Проте засади виконання державного замовлення можуть бути різними - обов'язковими та добровільними. Відповідно до пункту 8 статті 2 цього Закону, для виконавців державного замовлення, заснованих повністю або частково на державній власності (державних підприємств, установ та організацій, акціонерних товариств, у статутному фонді яких контрольний пакет акцій належить державі, орендних підприємств, заснованих на державній власності), а також для суб'єктів господарської діяльності України всіх форм власності, визнаних монополістами на відповідному ринку продукції, державні замовлення на поставку продукції є обов'язковими, якщо виконання державного замовлення не спричиняє збитків зазначеним виконавцям державного замовлення. Законом України “Про поставки продукції для державних потреб” передбачена відповідальність за необгрунтовану відмову виконавця державного замовлення від укладення державного контракту на поставку продукції для державних потреб у випадках, коли обов'язковість його укладення встановлена цим Законом та за наявності технічних можливостей його виконання, у виді штрафу у розмірі вартості державного контракту.
Інші суб'єкти господарювання (тобто такі, що не підпадають під названі категорії виконавців державного замовлення, для яких останнє є обов'язковим) можуть добровільно, у визначеному законом порядку (зазвичай на конкурентних засадах) виконувати державне замовлення на підставі державних контрактів.Фінансове забезпечення виконання державного замовлення здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

 

29. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі (Закон України «Про автомобільний транспорт», ст. 23 СЗ, ст. 134 КТМ). Так, на залізничному, повітряному і внутрішньоводному транспорті договір перевезення укладається шляхом оформлення накладної, яка служить основним перевізним документом, де зазначені всі умови перевезення, а саме: найменування й місцезнаходження сторін договору; найменування вантажоодержувача; найменування й кількість вантажу; умови з перевезення і строки перевезення; назву місць навантаження й розвантаження; вартість перевезення тощо.

Відповідно до ст. 23 СЗ, ст. 60 ПК, ст. 67 Статуту внутрішнього водного транспорту СРСР (далі - СВВТ) договір перевезення вантажів вважається укладеним з моменту здачі відправником перевізникові вантажу разом з накладною. Прийняття вантажу для перевезення засвідчується на накладній календарним штемпелем перевізника й видачею ним відправникові квитанції. З даного моменту всі умови, викладені у накладній, стають умовами договору перевезення. На залізничному і внутрішньоводному транспорті при прийнятті вантажу для перевезення разом з накладною оформлюється дорожня відомість і вантажна квитанція. Відомість складається перевізником після прийняття вантажу для перевезення разом з накладною і містить усі дані про вантаж, відправника, одержувача тощо. Вона прямує разом з вантажем і після видачі його одержувачеві залишається у перевізника. Дорожня відомість має певне правове значення: (а) засвідчує факт видачі вантажу одержувачеві і (б) є документом, на підставі якого провадяться розрахунки з провізної плати, штрафів за прострочення доставки вантажу та з інших зборів. Вантажна квитанція видається відправникові як посвідчення прийняття вантажу для перевезення. У випадку втрати вантажу вантажна квитанція надає право відправникові або одержувачеві пред’явити претензію й позов до перевізника про відшкодування вартості втраченого вантажу, а також інші правомочності під час здійснення перевізного процесу (статті 23,43, 48 СЗ України).

На автомобільному транспорті договір перевезення оформлюється товарно-транспортною накладною, яка за своїм змістом не відрізняється від накладної, що оформлюється на інших видах транспорту.До основних документів на перевезення вантажів цим транспортом належить також дорожній лист вантажного автомобіля. Товарно-транспортна накладна й дорожній лист автомобіля вважаються документами суворої звітності, форма й порядок заповнення яких визначаються відповідними нормативними актами.

За договором перевезення пасажира перевізник зобов’язується перевезти пасажира у пункт призначення, а в разі здачі багажу - також доставити останній у пункт призначення й видати управомоченій па його одержання особі; пасажир зобов’язується сплатити встановлену плату за проїзд, а за наявності багажу - також плату за його перевезення (ст. 910 ЦК). Укладення договору перевезення пасажира засвідчується проїзним документом встановленого зразка (пасажирським квитком), який підтверджує право пасажира на проїзд відповідним видом транспорту, а провезення ним багажу - багажною квитанцією.

У проїзному квитку, за винятком квитків на залізничному й повітряному транспортах, не вказується прізвище пасажира. Втрачені проїзні квитки не відновлюються, не повертається також їх вартість.

Як випливає з визначення цього договору, він є двостороннім, оплатним і консенсуальним. Так, згідно зі ст. 52 Закону «Про автомобільний транспорт» договір перевезення пасажирів автомобільним транспортом загального користування вважається укладеним з моменту придбання пасажиром квитка на право проїзду. Проте в окремих, передбачених законодавством випадках, такий договір також може бути й реальним (наприклад, при перевезенні пасажирів у туристичних поїздках або за замовленням). Ці договори вважаються укладеними з моменту посадки пасажира у транспортний засіб.

Договір перевезення багажу, на відміну від договорів перевезення пасажирів, завжди є реальним. Багаж приймається для перевезення за встановленими нормами відповідно до правил перевезення відповідним видом транспорту. Наприклад, при залізничному перевезенні вантажу та окремого вантажного місця не повинна перевищувати 75 кг та не може бути довше 3-х м.

Порядок укладення чартерного договору (фрахтування), а також його форма встановлюються транспортними кодексами (статутами). Цей вид договору застосовується на морському й повітряному транспорті (статті 133, 134 КТМ, ст. 61 ПК). Вони мають низку специфічних особливостей, обумовлених насамперед характером і видом перевезень.

Договір чартеру (фрахтування) є двостороннім, оплатним і консенсуальним. При перевезенні вантажу на умовах надання відправникові всього корабля, його частини або окремих певних суднових приміщень укладається особливий договір щодо фрахтування судна - рейсовий чартер. Може бути укладений договір перевезення вантажу і без надання відправникові відповідної частини корабля, якщо такий вантаж перевозиться невеликими партіями або поштучно.

Основним перевізним документом при морському перевезенні є коносамент, у якому позначаються всі суттєві умови договору. Після прийняття вантажу для перевезення його перевізник або капітан судна зобов’язаний видати відправникові коносамент, що є доказом прийняття ним вантажу, позначеного у цьому документі.

При прямих змішаних перевезеннях перевізник пункту відправлення укладає договір перевезення від свого імені й одночасно від імені інших перевізників, котрі беруть участь у перевезенні, як їх законний представник. У силу цього виникає зобов’язання з множинністю осіб на стороні перевізника. При цьому кожен перевізник виконує його на ділянці свого шляху з урахуванням меж своєї діяльності, а саме зобов’язання є частковим.

30. Кредитний договір є різновидом договору позики. На це, зокрема, вказує норма ч. 2 сг. 1054 ЦК, яка поширює на відносини за кредитним договором положення § 1 гл. 71 ЦК, що регулює позику, зі специфічними ознаками, притаманними суто інституту кредитування, встановленими § 2 зазначеної глави ЦК, а також іншими нормативними актами.

Поняття кредитного договору.
Згідно зі ст. 1054 ЦК за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

 

Характеристика кредитного договору.
1. Предметом кредитного договору є винятково грошові кошти, що надаються позичальнику на умовах, визначених у договорі. Це відрізняє кредитний договір від договору позики, предметом якого можуть бути як грошові кошти, так і речі, визначені родовими ознаками.

Класифікація кредитів за предметом відповідного договору, що міститься в п. 1.11 ст. 1 Закону "Про оподаткування прибутку підприємств" і передбачає надання фінансових, товарних, інвестиційних податкових кредитів та кредитів під цінні папери, що засвідчують відносини позики, не змінює уявлення про предметкредитного договору як грошові кошти. Наприклад, підпункт 1.11.2 п. 1.11 ст. 1 Закону визначає товарний кредит як товари, які передаються резидентом або нерезидентом у власність юридичним чи фізичним особам на умовах договору, що передбачає відстрочення кінцевого розрахунку на визначений строк та під процент. Проте предметом кредитного договору в цьому разі є не товари, а опосередковано грошові кошти, які повинні бути сплачені за них, проте в силу кредитного договору сплачуються отримувачем товарів (позичальником) на умовах відстрочення або розстрочення платежу.
Грошові кошти можуть надаватися у кредит як у безготівковій, так і готівковій формі з обмеженнями, установленими законодавством. Так, наприклад п. 1.1 Положення про порядок отримання резидентами кредитів, позик в іноземній валюті від нерезидентів і надання резидентами позик в іноземній валюті нерезидентам, затв. постановою Правління Національного банку України від 17 червня 2004 р. № 270, містить застереження про можливість одержання означених кредитів лише в безготівковій формі. Згідно зі ст. 1055 ЦК кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Кредитний договір на відміну від договору позики є консенсуальним договором і набирає чинності з дня досягнення сторонами згоди за всіма істотними умовами. Кредитодавець має право відмовитися від надання позичальникові передбаченого договором кредиту частково або в повному обсязі в разі порушення процедури визнання позичальника банкрутом або за наявності інших обставин, які явно свідчать про те, що наданий позичальникові кредит своєчасно не буде повернутий. Позичальник має право відмовитися від одержання кредиту частково або в повному обсязі, повідомивши про це кредитодавця до встановленого договором строку його надання, якщо інше не встановлено договором або законом.

Класифікація кредитів.
В нормативно-правових актах існує кілька класифікацій кредитів. Зокрема, окрім класифікації кредитів за ознакою предмета відповідного договору, що міститься в Законі "Про оподаткування прибутку підприємств", інші види кредитів зазначені у Методичних рекомендаціях щодо ведення бухгалтерського обліку кредитноюспілкою та об'єднаною кредитною спілкою, затв. розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 18 грудня 2003 р. № 171. Пункт 3.1 цього документа класифікує кредити за такими ознаками:

1) за строком користування:

• з терміном погашення до 3 місяців включно;

• з терміном погашення від 3 до 12 місяців включно;

• з терміном погашення більше 12 місяців;

2) за цільовим призначенням:

• споживчі;

• підприємницькі;

3) за рівнем забезпеченості:

• незабезпечені;

• забезпечені (застава, завдаток, неустойка, порука, притримання, гарантія);

4) за рівнем дотримання позичальником встановленого режиму сплати:

• кредит з нормальним режимом сплати;

• прострочений кредит. Простроченим є кредит, за яким порушення встановленого режиму сплати не

перевищує 365 днів;

• неповернений кредит. Неповерненим є кредит, за яким порушення встановленого режиму сплати

перевищує 365 днів;

• безнадійний кредит. Безнадійним є кредит, за яким існує впевненість у його неповерненні та за яким є підтвердження про неможливість здійснення стягнення або минув термін позовної давності. Рішення про визнання кредиту безнадійним приймається кредитним комітетом у порядку, визначеному відповідним положенням.

Положення про порядок формування та використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків, затв. постановою Правління Національного банку України від 6 листопада 2000 р. № 279, додатково класифікує кредити залежно від рівня ризику на:
• стандартні кредитні операції — це операції, за якими кредитний ризик є незначним і становить 1% чистого кредитного ризику;
• під контролем — кредитні операції, за якими кредитний ризик є незначним, але може збільшитися внаслідок виникнення несприятливої для позичальника ситуації та становить 5% чистого кредитного ризику;
• субстандартні кредитні операції — операції, за якими кредитний ризик є значним, надалі може збільшуватись і становить 20% чистого кредитного ризику, а також є ймовірність несвоєчасного погашення заборгованості в повній сумі та в строки, що передбачені кредитним договором;
• сумнівні кредитні операції — операції, за якими виконання зобов'язань з боку позичальника/контрагента банку в повній сумі (з урахуванням фінансового стану позичальника та рівня забезпечення) перебуває під загрозою, ймовірність повного погашення кредитної заборгованості низька та становить 50% чистого кредитногоризику;

• безнадійні кредитні операції — імовірність виконання зобов'язань за якими з боку позичальника/контрагента банку (з урахуванням фінансового стану позичальника та рівня забезпечення) практично відсутня, ризик за такими операціями дорівнює сумі заборгованості за ними.

 

Сфера застосування.

Незважаючи на те, що в Україні лізинг перебуває на початковому етапі розвитку, досвід західних країн, особливо Центральної Європи, свідчить про значний потенціал розвитку цієї діяльності в нашій країні. Цей же досвід демонструє, що економічні інтереси в сфері лізингу не обмежуються більшими міжнародними компаніями, а поширюються на численні малі й середні підприємства країни.

Відносини лізингу на законодавчому рівні регулюються трьома законодавчими документами: Цивільним кодексом України (далі – ЦК)(§ 6 гл. 58), Господарським кодексом України (далі – ГК) (ст. 292) і Законом України «Про фінансовий лізинг» у редакції від 11.12.2003 р. № 1381-IV (далі – Закон). Цивільний кодекс України визначає такі види лізингу: фінансовий або оперативний. Оперативний лізинг не дуже відрізняється від оренди, а фінансовий лізинг має певні відмінності. При фінансовому лізингу може виникнути багато труднощів. Наприклад, майно, передане в лізинг, є запорукою. Якщо у лізингоодержувача виникають фінансові проблеми, і він не може вчасно виконати зобов’язання з лізингового платежу, лізингодавець має право вилучити це майно. Платежі з лізингу містять відшкодування вартості майна, що згодом може бути придбано лізингоодержувачем за залишковою вартістю. Але в подібній ситуації сплачені гроші лізингоодержувачу не повертаються. Головним недоліком лізингу в нашій країні є його вартість. В наш час лізинг в Україні занадто дороге задоволення. За строк лізингу устаткування здатне подорожчати у два рази. І чим довше договір лізингу, тим він дорожчий. (У випадку банківського кредиту подорожчання відбувається в середньому на 15 % за 2 роки.) Підприємство – лізингоодержувач після закінчення строку договору може викупити устаткування. Але цілком імовірна й інша ситуація, коли за термін договору устаткування або обладнання подорожчало, і угода виявляється невигідною. Водночас лізингова компанія не дасть вам прорахувати, скільки коштують її додаткові послуги, тому що така інформація є комерційною таємницею. Таким чином, неможливо порівняти вартість тих же послуг, якби Ви замовили їх самостійно. Для кого лізинг є вигідним? Для лізингодавців. Найчастіше, в лізингових компаніях існують домовленості з страховими організаціями, станціями техобслуговування, тощо, отже, можливі відповідні знижки. Тим більше, якщо лізингова фірма працює прямо з виробниками устаткування, що