Нові підходи до управління людськими ресурсами в системі TQM

Управління людськими ресурсами - це цілеспрямована діяльність керівного складу організації, а також керівників і спеціалістів підрозділів системи управління, яка включає розробку концепції, стратегій кадрової політики, принципів і методів управління людськими ресурсами. У сучасних умовах цінність людських ресурсів постійно зростає, що призвело до формування системи управління людськими ресурсами в умовах TQM (загальне управління якістю). Людина є не тільки найважливішим елементом виробничого процесу на підприємстві, а й головним стратегічним ресурсом компанії в конкурентній боротьбі.

Розуміння концепції TQM як концепції, орієнтованої в першу чергу на задоволеність і залученість персоналу зберігається і в різних моделях TQM. Брит. вчений Дж. Окланд розробив модель загального управління якістю в організації (рис.1.), назвавши її 4Р (Performance, Planning, People, Processes) + 3C (Commitment, Communication, Culture). Досягнення результатів базується на системі планів, залучення персоналу, процесному підході, що реалізуються в особливій культурному середовищі при лідируючій ролі керівництва і налагоджених організаційних комунікаціях.

Ще однією наочною ілюстрацією основ загального управління якістю, в якій також першорядне значення має людський фактор, служить трикутник, запропонований американським статистиком Б. Джойнер (одержимість якістю, науковий підхід, всі – одна команда).

«Одержимість якістю». Воно підкреслює необхідність формування єдиної корпоративної культури. Реалізація даного положення пов'язана з усвідомленням кожним працівником підприємства значимості своєї праці для своєї родини, свого підрозділу і організації в цілому. Завдання менеджера полягає у створенні такого клімату в колективі, при якому для кожного працівника якість було б не формальною метою, а головною цінністю.

Науковий підхід зачіпає всі сторони менеджменту і заснований на прийнятті рішень і формуванні політики підприємства на основі надійної інформації - як кількісної, так і якісної.

«Все - одна команда». Загальнокомандне робота передбачає засвоєння і введення в практику лідерства як методу роботи, метою якого є допомога членам колективу у виконанні ними роботи найкращим чином, що припускає залучення кожного співробітника в процес поліпшення діяльності, у процес управління.

Впровадження положень концепції TQM має починатися з вищого керівництва і охоплювати всю організацію.

Основними принципами TQM є: лідерство керівників всіх рівнів на стратегічній основі, орієнтація на задоволення вимог усіх зацікавлених сторін, партнерські відносини з ними, постійне поліпшення всіх аспектів діяльності організації на основі загального залучення персоналу, реалізація системного та процесного підходів до управління, акцент на безперервне навчання персоналу та інноваційну діяльність, формування культури якості в організації, орієнтованої на зростання соціальної відповідальності бізнесу.

Управління людськими ресурсами є важливою складовою управління організацією.

 

Основні моделі застосування TQM (4 моделі)

Однією з найбільш чудових соціальних трансформацій поточного сторіччя по праву є становлення на уламках другої світової війни Японії як могутньої економічної держави. Керуючись новаторськими концепціями Демінга (1993), Джуран (1988) та ряду інших авторів, японські керівники та інженери взяли на озброєння методи, які в кінцевому підсумку перетворилися у всеосяжну систему управління, засновану на базовій концепції якості. У принциповому плані ця система являє собою нове слово у способі мислення. Традиційна точка зору свідчила, що якість має врівноважуватися витратами на його забезпечення.

Основу сучасного TQM становить розробка довгострокової стратегії вищого керівництва у області якості, що у його реалізації всього персоналу у сфері самої організації, її працівників, споживачів й суспільства загалом.

У світовій практиці концепція TQM початку формуватися 1951-го р. внаслідок запровадження в Японії премії Демінга, а поширилася, починаючи з 70-х рр. XX в.

Разом про те саме поняття TQM та її концепція по-різному трактувались у різних країнах, що призводило істотним розбіжностям у практичному використанні методів TQM. Приміром, у Європі TQM визначалося як "культура організації виробництва, покликано відповідати запитам споживачів з урахуванням безперервного вдосконалення". У східних державах прикордонники передають (Японія, Корея, Тайвань) — це філософія керівництва, передбачає широке використання даних, системну орієнтацію і загальна управління, очолюване вищими керівниками. І на нашого часу за кордоном використовуються різні підходи практичне втілення концепції загального управління.

Еге. Демінг першим визначив формулу нової філософії якості: "Задоволений замовник — стимул будь-який діяльності. Рисою має бути досить не підприємство-виробник, а замовник".[2] Він першим обґрунтував і сформулював необхідність відмовитися від контролю продукції як принципу управління, поставивши як об'єкт управління виробничі процеси, і показав перевагу інвестицій у попереджуючі дії, дозволяють забезпечити істотне зниження витрат за якість.

Нова філософія стало могутнім поштовхом з розробки принципово нових підходів до управління якістю. Умовно виділяють моделі TQM як три покоління.

Моделі першого покоління стали створюватися зарубіжними компаніями наприкінці 70-х — початку 80-х рр. XX в. й уявляли прості моделі загального якості з урахуванням власного досвіду та поширення досвіду інших фірм. Вони мали належної структури: компанії вибирали ключові елементи загального якості, основними у тому числі були задоволення вимог споживача, безперервне вдосконалення, залучення всіх працівників. Наприкінці 1980-х рр. фірми домоглися, що концепції оперативного керівництва організацією стали з'єднуватися з концепцією управління.

Методологія TQM запровадили насамперед промислових підприємствах. За виконання цього споживач погоджувався на закупівлю продукції з цінами, на 10-15% перевищують середньоринкові. Основними тут було три елемента управління: контроль якості від керівництва підприємства за випуском бездефектної продукції; забезпечення високої якості шляхом дотримання національних інтересів та міжнародних стандартів, і підвищення якості.

Моделі TQM другого покоління розроблялися у досить велику кількість з середини1980-х рр. XX в.

Перша велика спроба об'єднати накопичений у цій галузі досвід минулого і знання завершилася створенням у США Національної премії за якістю їм.Малкольма Болдріджа (1987). Розробники премії багато в чому використовували досвід Японської премії за якістю — премії Еге. Демінга (>DemingApplicationPrize), але прагнули виробити американський підхід з урахуванням традицій у сфері якості, існували США.

З появою премії М. Болдріджа зародився новий підхід запровадження принципів TQM у діяльність громадських організацій і вдосконаленню бізнесу. Критерії премії М. Болдріджа стали підвалинами багатьох національних конкурсів у весь світ.

В1991 р. у Європі розробили модель Європейської премії за якістю (згодом вона отримав назву "Модель ділового досконалості EFQM"), зіграла значної ролі у розвитку ідей TQM у Європі.

Моделі TQM третього покоління — це інтегровані моделі бізнесу і TQM другого покоління. Особливості TQM у яких перебувають у поєднанні організаційного менеджменту, бізнес-менеджменту і технічного менеджменту якості. Управління якістю сприймається як управління всім підприємством критерієм якості випущеної продукції.[3]

Нині TQM приваблює багато уваги вчених і практичних працівників у з глобалізацією ринку, загостренням міжнародної конкуренції, бурхливим розвитком технологій і необхідністю пошуку ефективних методів управління.