Переваги та недоліки комплексної системи управління якістю продукції

Комплексна система керування якістю продукції (КС КЯП) – ( розроблена у середині 70-х років) органічно увібрала в себе всі прогресивні елементи раніше розроблених систем. Вона стала першою системою якістю, в якій організаційно_технічними основами управління стали стандарти підприємства. У стандартах регламентувалося проведення всіх організаційних, технічних і економічних заходів, спрямованих на підвищення якості продукції. У КС КЯП принцип керування якістю продукції використовувався на всіх стадіях життєвого циклу: при дослідженні і проектуванні, виготовленні, обігу і реалізації, експлуатації і споживанні.

Керування якістю в КС КЯП передбачалося здійснювати у поєднанні з вирішенням усіх завдань керування виробничо - господарською діяльністю підприємства. Структура КС КЯП передбачала багаторівневу організацію управління: на рівні підприємства, цеху, ділянки, бригади, окремого робочого місця. Розподіл спеціальних функцій керування якістю між підрозділами здійснювався керівником підприємства. Це дозволило поліпшити погодженість дій виконавців.

У процесі функціонування КС КЯП здійснювалися такі цілі:

1) створення нових виглядів високоякісної продукції, відповідність кращим світовим зразкам;

2) збільшення в загальному обсязі випуску продукції виробів вищої якості;

3) поліпшення показників якості продукції;

4) своєчасне зняття, заміна або модернізація продукції другої категорії якості;

5) планомірне підвищення якості роботи виконавців;

6) суворе дотримання вимог нормативно-технічної документації при виготовленні продукції.

Повсюдне поширення КС КЯП сприяло розвитку на підприємствах заводської стандартизації. При всіх перевагах цієї системи, слід відзначити, що в умовах переходу країни до ринкових відносин вона залишилася тільки на папері; багато підприємств

навіть знищували у зв'язку з непотрібністю всю документацію, пов'язану з КС КЯП.

Основна сутність системи КС КЯП – керування якістю на основі стандартів.

Аналіз систем якості на деяких підприємствах дозволив виділити такі характерні недоліки в методології проектування:

1)орієнтація на виробника продукції, а не на споживача;

2)функціональний, а не цільовий підхід у керуванні якістю;

3)високий рівень регламентації положень стандартів підприємства в системі якості;

4)неконструктивність і нетехнологічність багатьох проектних рішень, прийнятих у системі якості;

5)відсутність інформаційно_технологічних моделей керування якістю і засобів їх реалізації та ін.;

6)статичність вимог КС КЯП.

Крім того, неспроможність КС КЯП багато в чому пояснювалася несвоєчасністю впровадження і недоліками самої організації впровадження.

В умовах постійного глобального дефіциту продукції та існування розподільної системи виробник був мало зацікавлений у випуску високоякісної продукції.

Основним недоліком організації впровадження КС КЯП стало перекладання обов'язків з розробку складних систем керування якістю на працівників самих підприємств. Хоча цими питаннями повинні були займатися висококваліфіковані фахівці

саме по цих системах.

14. Суть і основні принципи TQM

«Загальне керування якістю» (TQM) – це модель управління компанією, яка означає підхід, націлений на якість, заснований на участі всіх її членів і спрямований на досягнення довгострокового успіху шляхом задоволення вимог споживача і вигоди для співробітників і суспільства.

Сюди можна віднести:

1)визначення оптимальних процедур для роботи і планування виробничого процесу та контроль, розроблених Ф.Тейлором;

2)важливість керування процесами, вивченими В.Шухартом;

3)результати робіт Е.Демінга по статистичному керуванню процесами;

4)дослідження Д.Джурана по удосконаленню процесів.

Концепція TQM ґрунтується на таких основних елементах:

1. У процесі створення якості бере участь кожний член компанії. Ніхто не може бути усунутий від цього процесу. Успіх компанії залежить від дій кожного її працівника.

2. Для компанії дуже важливо задовольнити потреби не тільки зовнішнього споживача, але й внутрішнього. Причому в ролі внутрішнього споживача можуть виступати її внутрішньовиробничі підрозділи. Тоді, наприклад, відділ закупівель буде постачальником для виробництва, виробництво – постачальником для відділу реалізації продукції, відділ реалізації – постачальником для транспортного відділу і т.д. Тому компанія розглядається як система взаємовідносин постачальника і споживача.

3. Успіх компанії значною мірою залежить від визнання й оцінки її заслуг суспільством.

Ідеологія TQM ґрунтується на принципі: процесу поліпшення немає меж. Стосовно якості це відображається в прагненні фірми до нульових дефектів, до нульових невиробничих витрат, поставок точно в строк. Хоча відомо, що досягти цих цілей

неможливо, але прагнути до них, не зупиняючись на досягнутому, потрібно.

Принципи TQM:

1. Активна участь вищого керівництва. Одним з основних і обов'язкових вимог успішного функціонування TQM є постійна особиста участь вищого керівництва компанії у вирішенні питань, пов’язаних з якістю. Якщо перший керівник не усвідомлює необхідності розробки і впровадження сучасних систем якості в конкурентній боротьбі за споживача, то світовий досвід боротьби за якість залишиться просто гаслом.

2. Акцент на вимоги споживача, персоналу і суспільства. Сформувалася нова точка зору на споживача, яка полягає в наступному:

1) процеси існують для задоволення потреб людини і суспільства;

2) процеси корисні, якщо вони збільшують цінність для людини і суспільства;

3) потреби і бажання людей та суспільства різні в часі і просторі;

4) у різних культурах і націях процеси можуть відрізнятися;

5) потреби і процеси можуть бути змодельовані та відслідковані за допомогою статистичних методів;

6) краща модель процесу задоволення потреб суспільства має бути розроблена із залученням усього персоналу і за особистої участі вищого керівництва підприємства.

3. Залучення всього персоналу до роботи з поліпшенню якості. Успіх стратегії керування якістю спирається не тільки на особисту зацікавленість і участь вищого керівництва підприємства, але й від повноти та охоплення всього персоналу компанії.

4. Розробка і сертифікація систем якості, що відповідають вимогам Міжнародних стандартів ISO серії 9000. Багато принципів, проголошених у системі TQM, закладені в стандарти ISO 9000 версії 2000 року. Тому їх застосування, суворе дотримання встановлених у них вимог стало гарантом успішного функціонування TQM.

Концепція TQM:

1) фокус на певного споживача;

2) інтегрована стратегія компанії;

3) фокус на філософію, концепції, інструменти і методологію;

4) підкреслює необхідність залучення всіх співробітників;

5) безперервне поліпшення і TQM є синонімами, внаслідок цього TQM уявляється безперервним і не закінчується подорожжю в якість;

6) кожний співробітник відповідальний за якість;

7) організація всіх підрозділів, функцій і рівнів;

8) передбачає зміну процесу і культури.

Постійне поліпшення якості.

Постійне поліпшення якості всіх процесів є одним із головних елементів системи TQM. До цього часу вартість браку в загальному обсязі виробництва продукції коливається від 5 до 10%. В Україні цей показник ще вищий. На необхідність безперервного поліпшення якості на початку 50_х років XX ст. вказував Дж.Джуран. Розроблена ним концепція управління якістю (трилогія Джурана) включає три фази:

1. Планування якості, яка здійснюється на стадії планування процесів відповідно до встановлених вимог.

2. Контроль якості, який використовується для своєчасного проведення коригувальних дій.

3. Поліпшення якості, що сприяє визначенню оптимальних шляхів удосконалення процесів.

6. Постійне удосконалення процесів. Базовою концепцією підприємств, які працюють у системі TQM, є вплив не на результат процесу, а на сам процес. Концентрація уваги на процесі означає, що головним фактором є попереджувальні дії, а не виправлення допущеного браку.