Недержавна система сертифікації (на прикладі представництва TUV).

Одними з найбільш важливих послуг, що на даються фірмою TUV RHEINLAND є створення систем якості і консалтінг в області якості.

Прикладом є вітчизняний консультаційно-методичний центр “СЕРТИКОМ”. Діяльність центру пов'язана з недержавною системою сертифікаціїПрофесійна діяльність ТОВ “СЕРТИКОМ” пов'язана з TUV RHEILAND і іншими органами по сертифікації по таких напрямках:

· Оцінка діючих на підприємстві методів організації діяльності структурних підрозділів з урахуванням їхньої взаємодії і розподілу повноважень, відповідності вимогам стандарту ISO 9001 і планування необхідних доробок.

· Аналіз документації підприємства, що знаходиться в обігу, її систематизація, оформлення й укладання програми доробки відповідно до положень стандарту ISO 9001.

· Розробка системних і виробничих методик якості й інших робочих документів системи.

· Розробка й оформлення “Посібника з якості”.

· Консультаційна підтримка в доробці наявних на підприємстві робочих інструкцій і інших внутрішніх керівних документів із їхнім належним оформленням відповідно до вимог ISO 9000.

· Інструктаж і консультування керівного і виконавчого персоналу в теоретичному і практичному освоєнні принципів функціонування системи якості на підприємстві.

· Сприяння в безпосередньому впровадженні системи якості на підприємстві і необхідному корегуванні керівних документів.

· Організація проведення внутрішнього аудиту з необхідним документуванням.

· Надання допомоги в плануванні й організації проведення коригувальних дій і покращуючих заходів за результатами аудитів, усуненню недоліків і удосконалюванню системи.

· Розробка практичних методик статистичної обробки й аналізу даних з індивідуальною прив”язкою до діяльності підприємства.

· Проведення навчальних семінарів для фахівців підприємства по теоретичному і практичному освоєнню функціонування систем якості відповідно до стандартів ISO серії 9000, у т.ч. по ліцензії TUV Rheiland Akademie.

30. Суть поняття „витрати на якість”, алгоритм їх фінансування та класифікація.

Витратами на якість є витрати,пов’язані з встановленням рівня якості,його досягнення в процесі виробництва,контролем,оцінюванням і інформацією про відповідність продукції вимогам якості,надійності і безпеки,а також витрати,пов’язані зі встановленням відмови виробів на виробництві або в умоваї їх експлуатації споживачем.

Відповідно до визначення поняття «якість», витрати на неї повинні реально забезпечувати виконання очікувань споживача.А.Фейгенбаум витрати на якість поділяв на такі групи:

1. Профілактичні, у тому числі планування якості, тобто витрати, пов’язані з будь_якою діяльністю, що знижує або повністю запобігає можливості появи дефектів або втрат.

2. Витрати на перевірки, у тому числі на інспекцію, тобто на визначення і підтвердження досягнутого рівня якості.

3. Внутрішні втрати, у тому числі на брак і переробку, тобто витрати усередині організації, коли обумовлений рівень якості не досягнутий, тобто до того, як продукт був проданий.

4. Зовнішні втрати, у тому числі витрати на обслуговування претензій і гарантій, коли обумовлений рівень якості не досягнутий, тобто після того, як продукт був проданий.

Сума цих витрат дорівнюватиме загальним витратам на якість.

Оцінка ефективності системи якості з точки зору економічних наслідків здійснюється на етапі планування якості продукції.Відповідно до вимог ISO 9004:1994 витрати на якість поділяються на виробничі і невиробничі.

Виробничі витрати на якість – витрати підприємства з метою досягнення і забезпечення необхідного рівня якості. Вони включають:

1. Витрати на попереджувальні дії (на відповідність).

2. Витрати на усунення дефектів (на невідповідність).

Витрати виробника на попереджувальні дії підрозділяються на:

1) витрати на заходи, що попереджують невідповідності та дефекти;

2) витрати на виявлення невідповідностей і дефектності, що виникають у процесі проектування і виробництва продукції, з метою їх усунення до моменту її реалізації споживачеві (витратина інспекцію).

Витрати на заходи, що попереджують невідповідності та дефекти, містять у собі такі види витрат:

1. Управління якістю:

1) витрати на розробку, впровадження і підтримку системи якості, тому що функціонування її сприяє зниженню ризику споживача одержати продукцію що, не відповідає його вимогам;

2) витрати на планування системи якості;

3) витрати на перетворення очікувань споживача щодо якості в технічні характеристики матеріалу, процесу, продукту.

2. Керування процесом:

1) витрати на встановлення засобів керування процесом;

2) витрати на вивчення можливостей процесу;

3) витрати на здійснення технічної підтримки виробничому персоналу в застосуванні і підтримці процедур та планів по якості.

3. Планування якості іншими підрозділами:

1) витрати, пов’язані з діяльністю з планування якості, яка виконується персоналом, який не підпорядковується керівникові підрозділу по якості.

4. Контрольне і вимірювальне устаткування:

1) витрати, пов’язані з розробкою та удосконаленням всього контрольного і вимірювального устаткування (приладів);

2) витрати, пов’язані з обслуговуванням і калібруванням всього устаткування (приладів);

3) витрати, пов’язані з обслуговуванням і калібруванням технологічного оснащення, пристроїв, шаблонів і зразків, що мають пряме відношення до якості продукції. (До даної категорії не входять витрати, пов’язані з вартістю виготовлення або амортизації цього устаткування).

5. Забезпечення якості постачання:

1) витрати на оцінку потенційних постачальників і матеріалів перед укладенням договору на постачання;

2) витрати, пов’язані з технічною підготовкою перевірок та випробування придбаних матеріалів;

3) витрати на технічну підтримку постачальників, спрямовану на допомогу їм у досягненні очікуваної якості.

6. Аудит системи якості:

1) витрати на внутрішній аудит якості;

2) витрати на аудит системи якості споживачем, його агентом або іншим уповноваженим органом.

7. Програма поліпшення якості:

1) витрати, пов’язані із впровадженням програм поліпшення,спостереженням за ними і складанням звітів, включаючи витрати на збір і аналіз даних, складання звіту по витратах на якість.

8. Навчання питанням якості:

1) витрати на впровадження, розвиток і функціонування програми навчання персоналу всіх рівнів питанням якості.

9. Інші витрати, у тому числі заробітна плата секретарів і службовців, організаційні та інші витрати, що безпосередньо пов’язані з попереджувальними заходами.

Витрати на виявлення невідповідностей і дефектів (витрати на інспекцію) містять:

1. Перевірки та випробування:

1) оплата робіт інспекторів та випробного персоналу при планових перевірках виробничих операцій. (Повторні перевірки відбракованих елементів, їх випробування, сортування і т.д.

не включаються).

2. Перевірки й випробування матеріалів, що поставляються:

1) оплата робіт інспекторів та випробного персоналу,пов’язаних із закупленими у постачальників матеріалами,включаючи інспекторів і службовців різного рівня;

2) витрати на лабораторні випробування, які виконуються для оцінки якості матеріалів, що поставляються;

3) витрати, пов’язані з роботою інспекторів та випробного персоналу, які здійснюють оцінку матеріалів на виробництві постачальника.

Алгоритм фінансування витрат на якість:

1.Почніть з визначення цілей і завдань організації у сфері якості:

Бажане положення серед конкурентів;

Бажана довгострокова політика в області якості.

2.Переведіть завдання щодо забезпечення якості з області якості у виробничу сферу, тобто для реальних робочих місць, сформулюйте вимоги до вихідному контролю рівня якості, до управління якістю, до випробувань.

3.Для цього скористайтеся оцінкою можливостей процесів, вимірювальних систем і т.д.

4.Розвивайте реальні програми та проекти, що відповідають установленим цілям.

5.Визначте вимоги до грошових коштів для забезпечення програм і проектів (включаючи капітальні вкладення і витрати на робочу силу).

 

31.Суть і класифікація „витрат на відповідність”згідно з концепцією TQM.

Витрати на відповідність-це на сьогоднішній день найбільш вигідний для виробника вид інвестицій,тобто інвестицій по попередженні браку.Такі інвестиції дозволяють звести до мінімуму три складові вартості якості з чотирьох,тобто витрати виробника на виправлення браку і невідповідність,а в кінцевому рахунку-витрати на контроль,повертаючи з надлишковим вкладені засоби.Це одна з найбільш важливих рушійних сил програми з покращення якості,яка сприяє зниженню вартості якісного продукту з одночасним збільшенням його цінності.Оцінка ефективності кожного етапу наближення до „нульового дефекту” вимагає підрахунку коефіцієнта повернення інвестицій,які було вкладено у покращення процесу.При цьому можуть враховуватися різні фактори,які позитивно впливають на економіку виробника,як наприклад, на зміни в його доходах.

На першому етапі процесу покращання відбувається тимчасове збільшення витрат,і,отже,вартості продукції.Але після закінчення певного часу ці витрати зменшуються,забезпечуючи підвищення прибутку виробнику при наближенні з кожним кроком до „нульового дефекту” і дночасно покращуючи його імідж серед споживачів.А це також буде позитивно впливати на підвищення прибутковості продукції за рахунок додаткого залучення нових споживачів,а,отже, за рахунок збільшення обсягів продажів.

Витрати на відповідність містять всі види витрат,пов’язаних з розробкою і забезпеченням правильної діяльності всіх учасників процесу з виготовлення якісної продукції з першого разу.Ці витрати,як правило,включають:

1.планування і проектування цінного для споживача продукту;

2.проектування процесу,який гарантує якість;

3.опис процедур,що визначають,як виконувати завдання;

4.статистичний контроль процесу;

5.калібрування обладнання,що забезпечує виробництво продукції відповідної специфікації;

6.навчання і перепідготовку персоналу,що забезпечує виконання поставлених завдань;

7.обслуговування обладнання;

8.роботу з постачальниками щодо покращання якості матеріалів,що постачаються;

9.аудиторську діяльність,що забезпечує постійне покращення системи(діяльність аудиторів пов’язана з контролем і коригуванням витрат на невідповідність).

Головною вимогою програми покращання якості є виявлення причини браку та їх викорінювання.Водночас брак – це випадок,який необхідно передбачувати.В такій ситуації не потрібний контроль з боку керівництва.Все,що необхідно,-це невелика аудиторська перевірка,що забезпечує покращання системи.Тому одним з основних завдань покращання системи є зниження необхідності її в інспектуванні і тестуванні.Наприклад,витрати на контроль процесу не повинні зводитись до бюрократичної процедури підрахунку засобів,що витрачаються.Слід завжди пам’ятати,що результати контролю – це важлива інформація для тактичного і стратегічного покращання процесу,а,отже,для ефективного управління якістю.Тому витрати на оптимальну систему контролю розглядаються TQM як інвестиційні витрати з аналогією з витратами на превентивні дії.

 

32. Суть і класифікація витрат "на невідповідність" згідно концепції TQM.

Витрати на невідповідність - це фінансові і моральні витрати виробника на виготовлення, виявлення і виправлення браку.

Витрати на невідповідність включають вартість виявлення (близько 25 % від вартості всіх витрат) і виправлення браку (близько 70 %). Якщо брак відсутній, то немає і необхідності в діяльності з його виявлення і виправлення. Отже, витрати на невідповідність є результатом будь-якого з таких двох випадків:

- виконується зайва робота, тобто виробляється невідповідна продукція;

- здійснюється неправильне планування, коли випускається невідповідна продукція, у витрати включаються і витрати на виготовлення браку, утримання контролюючих та гарантійних служб, ремонт і переробка бракованої продукції та інша подібна робота.

Витрати на виправлення браку (невідповідностей) дуже різно­манітні. Оскільки це дійсні витрати, то вони, як правило, фіксуються, а їх вартість легко підраховується, як, наприклад, витрати на: необхідний ремонт - виправлення дефектів, виявлених споживачем, тобто виправлення дефектів після того, як товаір було доставлено споживачу;

післяреалізаційне обслуговування (підтримка) - вирішення проблем, що виникають у споживача при користуванні продуктом (вартість післяреалізаційного сервісу);

повернення неякісного продукту - дослідження з метою виявлення дефекту та ремонт поверненого споживачем продукту за рахунок виробника;

виробництво браку - втрати матеріалів, машинного часу та праці; низькоякісний продукт — продукт, який було реалізовано як друго­сортний за більш низькими цінами;

переробка забракованого виробником продукту - вартість праці, обладнання, матеріалів, що використовуються при усуненні браку; зниження ефективності в результаті того, що певна частина зусиль витрачається на засоби корегувальної дії, наприклад частину вироб­ничої лінії по випуску традиційної продукції необхідно реконстру­ювати для підготовки випуску більш якісної продукції; скарги споживачів - вартість урегулювання проблем, пов’язаних з наданням споживачу гарантованих послуг або виплатою неустойки; страхування на випадок юридичної відповідальності - кошти, які вкладаються виробником за продукт, що враховують у контракті відповідальність виробника за неякісний продукт; адміністрування - вартість додаткової адміністративної діяльності виробника (зустрічі, листування, телефонні переговори тощо), що пов’язана з аналізом і виправленням браку, а також з урегулюванням проблем, які при цьому виникають.