Принципи державного управління

Важливим фактором розуміння суті державного управління є усвідомлення його принципів, під якими розуміються основні за­сади, закономірності, на яких базується державне управління. Значення принципів адміністративного права полягає в тому, що вони завдяки здійснюваному свідомо узагальненню, у стислому вигляді відображають найсуттєвіші характеристики вказаної галузі права. Оскільки формулювання принципів - це свідома творча діяльність науковців, практиків, фахівців у сфері адміністративно­го права та державного управління, доцільно відобразити такі вимоги до принципів державного управління:

відповідність нормам чинного законодавства;

відображення найсуттєвіших, ключових закономірностей державного управління;

відповідність меті державного управління.

Принципи державного управління доцільно розділити на дві групи: загальні та спеціальні рис. 2.2. Загальні принципи базуються на положеннях Конституції України, законів України. Спеціальні принципи враховують організаційні аспекти діяльності органів державного управління.

Загальні принципи:

-Демократизм. Демократичний характер держави грунтується на визнанні народу джерелом влади. Народ може здійснювати вла­ду чи безпосередньо (референдум), чи опосередковано (через об­раних депутатів представницьких органів влади). Демократизм як принцип державного управління проявляється в тому, що держав­ні управлінські рішення спрямовано на задоволення інтересів усіх

Рис. 2.2. Принципи державного управління

чи більшості громадян держави. Це - одна з основних характери­стик демократизму державного управління, оскільки події остан­ніх років в Україні свідчать про реальну можливіс

ть народу впли­вати на формування влади, водночас обрана влада (що є цілком об'єктивним) не в змозі покращити життя та відповідати намаган­ням усіх людей одразу. Саме тому державне управління здійсню­ється на підставі передвиборних гасел, підтриманих більшістю народу, і саме в інтересах цієї більшості влада в подальшому і здійснює державноуправлінські функції. Діяти одночасно в інте­ресах усіх і кожного у принципі досить важко, тому що різні люди можуть мати різні погляди з приводу того, що є позитивним або негативним у тій чи іншій загальнодержавній проблемі.

Також необхідно зазначити, що демократизм як принцип дер­жавного управління свідчить про намагання держави залучати громадян (громадські організації) до прийняття важливих загаль­нодержавних рішень. Як приклад можна навести численні консультативно-дорадчі органи при вищих посадових особах держави, або проведення у серпні 2006 р. загальнонаціонального «круглого столу» з ініціативи Президента України, де обговорювалась кризо­ва ситуація в управлінні державою, результатом чого стало підпи­сання 3 серпня 2006 р. Універсалу національної єдності. Широкі права місцевого самоврядування, багатопартійна система - ці та інші аспекти в цілому характеризують демократизм як принцип державного управління.

- Законність як принцип державного управління - це правовий режим, відповідно до якого органи державної влади та посадові осо­би здійснюють свої повноваження на підставі Конституції та законів України. Статті 6 та 8 Конституції визначають, що органи законодав­чої, виконавчої та судової гілок влади здійснюють свої повноваження в установлених Конституцією межах і відповідно до законів України. В державі визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Характеризуючи законність як принцип державного управління, необхідно зазначити такі особливості:

а) органи (посадові особи), що здійснюють державне управлін­ня, повинні приймати нормативно-правові акти, що не суперечать

Конституції та законам України;

б) право домінує над владою, що унеможливлює свавілля чи­новників стосовно до окремої особи;

в) у державі діють органи, що здійснюють контроль і нагляд за забезпеченням законності у державному управлінні.

- Гласність - вільний доступ громадян до інформації про діяль­ність органів державного управління. Реалізація на практиці вказа­ного принципу державного управління означає реальну можливість громадян знати про те, яким чином у державі готуються та прийма­ються управлінські рішення. Історія нашої держави свідчить про те, що в різні часи принцип гласності реалізовувався по різному. Якщо взяти XX ст., то у 30-ті роки, під час проведення масових репресій він не був затребуваний. Водночас, друга половина 80-х років свід­чить, що вказаний принцип був одним із головних у державній іде­ології та політиці. Проявами принципу гласності є:

а) відкритість і прозорість державних органів (посадових осіб) у здійсненні їхніх повноважень;

б) суттєва роль засобів масової інформації в оприлюдненні державних управлінських рішень;

в) кожному гарантується право вільного доступу до інформації про стан довкілля, про якість харчових продуктів і предметів по­буту, а також право на її поширення. Така інформація ніким не може бути засекречена (ст. 50 Конституції України).

Участь громадян у державному управлінні. Зводиться до конституційно закріпленої можливості громадян брати участь в управлінні державними справами, а також рівним правом до дер­жавної служби та служби в органах місцевого самоврядування. Також реалізації вказаного принципу державного управління сприяють положення ст. 40 Конституції, яка гарантує, що всі ма­ють право направляти індивідуальні чи колективні письмові звер­нення чи особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих ор­ганів, які зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк. Треба зазначити можли­вість громадян у спосіб членства у політичних партіях або їх під­тримки на виборах забезпечити особисту чи опосередковану участь в управління державними справами.

Відповідальність держави перед людиною за свою діяль­ність. Зводиться до необхідності оприлюднення результатів ро­боти органів державного управління та можливості з боку грома­дян виразити недовіру посадовим особам (під час виборів) чи оскаржити неправомірні дії в судовому порядку. З цього приводу доцільно вказати на наявність із 2005 р. (введення в дію Кодексу адміністративного судочинства України) у громадян законної можливості звернутися до спеціалізованих судових органів (ад­міністративні суди) з приводу захисту своїх прав, свобод та інте­ресів, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів у процесі здійснення ними владних управ­лінських функцій.

Спеціальні принципи:

- Галузевий. Державне управління базується на органічному поєднанні однорідних за характером діяльності об'єктів управлін­ня у сфері однієї галузі (наприклад транспорт, освіта, медицина, національна безпека тощо). Система вказаної галузі характеризує­ться наявністю провідного (центрального) органу виконавчої вла­ди та підпорядкованих йому державних органів, підприємств, ор­ганізацій. Саме виходячи з галузевого принципу державного управління в Україні станом на початок 2007 р. діють 19 міністерств, які здійснюють державне управління у відповідній сфері суспільного життя

- Міжгалузевий (функціональний) Зі створенням спеціального органу державного управління йому можуть бути передані деякі повноваження з керівництва підприємствами, установами та орга­нізаціями незалежно від галузевої природи Йдеться про головну

відмінність галузевого принципу (за якого в основі - управлін­ня відповідною галуззю), яка зводиться до управління (або, краще сказати, забезпечення реалізації державної політики) щодо певної функції держави Як приклади можна навести такі функції держави

а) забезпечення національної безпеки держави (втілюється в життя Службою безпеки України незалежно від того, всередині яких сфер суспільного життя виникають загрози),

б) охорона законності та правопорядку (реалізується в усіх сфе­рах суспільного життя за допомоги Міністерства внутрішніх справ),

в) збирання податків (реалізується в діяльності міжгалузевого органу державного управління Державної податкової адміністрації)

- Територіальний Полягає у тому, що органи державного управління здійснюють діяльність на чітко визначеній території Коли йдеться про Кабінет Міністрів України, центральні органи виконавчої влади (міністерства, державні комітети, центральні органи виконавчої влади зі спеціальним статусом), вони мають владні повноваження на всій території України, обласні державні адміністрації - на території відповідної області, районні - на тери­торії району Згідно зі ст 119 Конституції України, місцеві державні адміністрації на відповідній території забезпечують

а) виконання Конституції та законів України, актів Президента Ук­раїни, Кабінету Міністрів України, інших органів виконавчої влади,

б) законність і правопорядок,

в) додержання прав і свобод громадян,

г) виконання державних і регіональних програм соціально-еко­номічного та культурного розвитку, програм охорони довкілля, а в місцях компактного проживання корінних народів і національних меншин - також програм їх національно-культурного розвитку,

д) підготовку та виконання відповідних обласних і районних бюджетів,

є) звіт про виконання відповідних бюджетів і а програм,

є) взаємодію з органами місцевого самоврядування,

ж) реалізацію інших наданих державою, а також делегованих відповідними радами повноважень

— Поєднання централізації та децентралізації — розумне співвід­ношення централізації владних повноважень із делегуванням їх на місцевий рівень. Залежно від сфери, в якій здійснюється управління (економіка, національна безпека), ступінь проявів буде різний. На­приклад, якщо аналізувати державне управління у сфері економіки, то переважний характер має децентралізація, оскільки саме таким чином держава має змогу забезпечити реалізацію права людини на підприємницьку діяльність. Водночас децентралізація не означає повної відсутності держави в тій чи іншій сфері життя. У сфері еко­номіки за рахунок адекватної системи оподаткування, обмеження монополізму, регулювання діяльності спеціальних економічних зон тощо держава забезпечує рівні умови та «правила гри». З іншого бо­ку, в галузі національної безпеки прояви централізації є домінантни­ми, оскільки йдеться про те, що таким чином доцільніше мінімізува­ти можливість появи загроз національній безпеці. Саме з цих причин такі центральні органи виконавчої влади, як Служба безпеки Украї­ни, Міністерство внутрішніх справ мають чітку ієрархічну структуру управління, за якої представництва цих органів на місцях (в областях, районах) чітко підпорядковані відповідним центральним органам.

- Поєднання єдиноначальності й колегіальності – вказаний принцип державного управління зводиться до використання пере­ваг як єдиноначальності (оперативність, персональна відповідаль­ність), так і колегіальності (можливість залучення фахівців, вива­женість рішення). Єдиноначальність характеризується наділенням значними службовими повноваженнями у поєднанні з персональ­ною відповідальністю керівника органу державної влади за ре­зультати роботи керованого ним органу. Колегіальність же зво­диться до необхідності розумного використання переваг колектив­ного обговорення прийняття рішення, коли фахівці з тих чи інших питань залучаються до процесу підготування проекту рішення. Це досягається за рахунок створення колегій, рад чи нарад при орга­нах державного управління.