Склад і структура особистості

I. Базова термінологія

Людина, особистість, індивід, індивідуальність, біологічна істота, свідомість, соціальна істота, суспільне життя, суспільна сутність, соціальні функції індивіда, сукупність суспільних відносин, глибоке відхилення психіки, неповторність, оригінальність особистості; філософсько-літературний період, експериментальний період, умоглядність та суб’єктивізм, диференціація напрямів, гештальтпсихологічна, психологічна, гуманістична, біхевіористична, когнітивна теорії особистості; біогенетичний напрям, соціогенетичний напрямок, теорія соціалізації, теорія навчання, теорія ролей, персонологічний (особистісно-центрований) напрям, самоактуалізація, внутрішнє самовдосконалення, гуманістичний напрям; структура особистості К.К.Платонова, спрямованість особистості, біологічні й генетичні якості людини; відчуття, сприймання, емоції, воля, мислення, пам’ять, психічні якості особистості, вольові якості індивіда; темперамент, статеві й вікові властивості; біопсихічна підструктура, фізіологічні особливості мозку; саморегуляція особистості, енергетичні, динамічні, соціально-змістові аспекти, особистість як самокерована система, узгодження спонукань, санкціонування, когнітивний компонент, емоційний компонент, оціночно-вольовий компонент; спрямованість особистості, системотворча якість особистості.

 

II. Коментар до теми

 

Щоб опанувати дану тему, слід звернути увагу на те, що поняття особистість широко використовується як у різних суспільних науках, так і в повсякденному житті. Коли характеризують якусь людину, то говорять про неї або як про особистість, або як про індивіда, або як про індивідуальність. У психології ці поняття розрізняються. Вихідним є поняття "людина". Людина - це біологічна істота, наділена, на відміну від інших тварин, свідомістю й мовою, здатністю працювати, оцінювати навколишній світ і активно його перетворювати. З іншого боку, людина – істота соціальна. Це найсуттєвіша ознака людини, оскільки суспільне життя і відносини, колективна трудова діяльність змінили і підкорили собі її природну індивідуальність.Конкретну людину з усіма її характерними, родовими, ознаками позначають поняттям індивід.

Поняття особистість більш вузьке ніж поняття "людина". Коли ми говоримо про особистість, ми маємо на увазі суспільну сутність і соціальні функції індивіда. Запамятайте, що особистість – системна соціальна характеристика індивіда, в якій відображається предметна діяльність та спілкування, тобто сукупність суспільних відноси, в які включений індивід.

При цьому виникає питання: якщо особистість є ознакою індивіда, чи властива вона будь-якому індивіду? Річ у тому, що особистість - це ознака свідомого індивіда, який займає певну позицію у суспільстві і виконує певні соціальні ролі. Індивід, народжений з глибокими відхиленнями психіки, або той, що виріс поза людським оточенням, не зможе стати особистістю. Але це дуже рідкісні випадки. Набагато частіше трапляється, що в людини недостатньо виразно сформована позиція особистості - стала система її ставлень до тих чи інших характеристик дійсності.

Неповторність, оригінальність особистості, сукупність тільки їй притаманних своєрідних рис створюють індивідуальність людини, яка в одних людей має дуже яскраву палітру, в інших - малопомітна. Вона може виявлятися в одній або одночасно декількох сферах людської психіки.

В історії досліджень особистості виділяють такі періоди:

- V ст. до н. є. – поч. XIX ст. - філософсько-літературний період (Сократ, Арістотель, Б.Спінова, Д.Локк, Д.Юм), протягом якого основними проблемами психології особистості були питання моральної і соціальної природи людини, її вчинків і поведінки.

- Початок XIX ст. - XX ст. - клінічний період (З.Фрейд, А.Адлер, К.Г.Юнг). У цей період в центрі уваги психіатрів опинилися психічні чинники виникнення й перебігу хвороб, впливу хвороб на особистість, психологічні аспекти їх лікування.

- Початок XX ст. - теперкпшй час - експериментальний період (О.Ф.Лазурський, Г.Айзенк, Р.Кеттел, Г.Олпорт), який характеризується активним впровадженням в психологію експериментальних методик дослідження психічних явищ з метою позбавитися умоглядності та суб'єктивізму в їх поясненні.

У процесі диференціації напрямів дослідження особистості, що відбувався в першій половині XX ст., склалася ціла низка теорій особистості: гештальтпсихологічна, психоаналітична, гуманістична, біхевіористична, когнітивна.

Серед відзначених теорій можна виділити три напрями, які майже не перетинаються:

Біогенетичний напрям базується на тому, що природним є спадкове, яке первинно зумовлює всі особливості розвитку особистості.

Соціогенетичний напрямок знайшов своє втілення в теорії соціалізації, теорії навчання, теорії ролей.

Згідно з теорією соціалізації людина, яка народжується біологічною істотою, стає особистістю завдяки впливу соціальних умов життя.

Відповідно до теорії навчання розвиток особистості відбувається в процесі навчання, засвоєння суми знань.

Теорія ролей виходить з того, що характер поведінки особистості та її відносини з іншими людьми залежать від системи соціальних ролей, які вона виконує.

Персонологічний (особистісно-центрований) напрям вважає, що розвиток особистості відбувається за рахунок первинно притаманного їй прагнення до самоактуалізації і внутрішнього самовдосконалення. Цей напрям визначають як гуманістичний. Його суть полягає у відмові від маніпулятивного підходу і погляді на особистість як найвищу соціальну цінність.

Особистість – складне цілісне утворення. Дослідженню її структури присвячені праці багатьох психологів. Згідно з дослідженнями К.К.Платонова в структурі особистості виділяють чотири головні однопорядкові підструктури.

Перша підструктура характеризує спрямованість особистості або вибіркове ставлення людини до дійсності. Складові цієї підструктури особистості не є вродженими і відображають індивідуальне суспільне мислення. Формується спрямованість особистості в процесі виховання.

Друга підструктура містить знання, уміння, навички й звички, засвоєні у власному досвіді шляхом навчання. Іноді цю підструктуру розглядають як підготовленість індивіда. На формування компонентів даної підструктури помітно впливають біологічні й генетичні якості людини.

Третя підструктура містить індивідуальні особливості психічних процесів: відчуття, сприйняття, емоції, волю, мислення, пам'ять. На основі психічних процесів утворюються психічні якості особистості, які забезпечують певний кількісно-якісний рівень її психічної діяльності і поведінки, типовий для індивіда. Основні компоненти третьої підструктури формуються і розвиваються за допомогою вправ, при цьому великого значення набувають вольові якості індивіда.

Четверта підструктура особистості містить темперамент, статеві й вікові властивості. Ця підструктура має назву біопсихологічної, оскільки якості особистості, які її складають, головним чином зумовлені фізі­ологічними особливостями мозку. Активність проявів цієї підструктури залежить від сили нервових процесів.

За словами академіка І. П. Павлова, людина – це система, яка сама себе регулює, виправляє і навіть удосконалює.Психічна саморегуляція здійснюється у поєднанні її енергетичних, динамічних і соціально-змістових аспектів. Людина не автоматично переключається з однієї діяльності на іншу, а свідомо, з урахуванням соціальної ситуації, важливості виконуваних операцій, можливих результатів своїх вчинків тощо. Вона має можливість вибору, і в цьому полягає її свобода волі. Як свідомий індивід особистість несе відповідальність за наслідки здійснених виборів і скоєних дій.

Особистість як самокерована система може здійснювати:

- контроль за діяльністю за допомогою порівняння накресленої програми та виконаних дій;

- узгодження спонукань, переключення психічної активності, координацію дій;

- санкціонування – виклик або затримку процесів (дій, вчинків);

- посилення або послаблення активності (прискорення або уповільнення психічної діяльності).

Залежно від цілей, що їх ставить перед собою особистість, моральних якостей і особливостей вольової саморегуляції, виділяють чотири типи самоуправління:

морально-вольовий,

аморально-вольовий,

абулічний (слабкий), (з грецької «bule» - воля, «а» -безвілля»)

імпульсивний.

Природно, що найбільшу цінність для суспільства становить морально-вольовий тип, вольова саморегуляція якого спрямована на досягнення суспільно значущих цілей, що відповідають високим моральним нормам.

У центрі проявів саморегуляції особистості перебуває система Я, що формується під впливом життєвих вражень і виховання.

Одним з важливих компонентів особистості є її спрямованість. Спрямованість – це усталена система найважливіших цільових програм особистості, що визначає смислову єдність її ініціативної поведінки, яка протистоїть випадковостям життя.

Спрямованість виступає як системотворча якість особистості, яка визначає її психологічний склад. Саме в спрямованості відображаються цілі, в ім'я яких діє особистість, її мотиви, суб'єктивні ставлення до різних аспектів дійсності.

В сучасних дослідженнях виділяють три основні види спрямованості особистості:

особиста (престижна, егоїстична);

групова (суспільна чи альтруїстична);

ділова (інтерес до справи, до пізнання дійсності).

Особиста спрямованість виникає внаслідок переваги мотивів власного благополуччя, самоствердження. Групова спрямованість наявна тоді, коли вчинки людини спрямовані на інтереси організації та інших людей. Ділова спрямованість породжується самою діяльністю, через зацікавлення нею. Це може бути спрямованість на науку, спорт, професію, мистецтво.

III. Завдання для самостійної роботи

Завдання 1. У книзі Кольцова В.А., Артемьева Т.И. «Платонов – выдающийся отечественный психолог ХХ века» (Изд: ИП РАН, 2007г.) прочитайте та законспектуйте розділ Ш «Некоторые вопросы исследования психологии личности». Підготуйте відповідь на запитання: як розуміє особистість видатний відчизняний психолог?

Завдання 2. Прочитайте текст «Концепція особистості Альфреда Адлера».Запишіть основні положення даної концепції. Визначить:

- У чому полягають базові положення даної концепції?

- Як розуміється поняття «стиль життя» і яким чином стиль життя впливає на особливості особистості?

- Які типи особистості виділяє А.Адлер і які риси притаманні, на його думку, цим типам?