Відчуття, сприймання та увага в системі інтелектуальних властивостей особистості

I. Базова термінологія

 

Рецептор, подразник, відчуття, види відчуттів, екстероцептивні відчуття, дистантні (зорові, нюхові, слухові), контактні (смакові, тактильні), інтероцептивні відчуття (відчуття болю, голоду, спраги тощо), пропріоцептивні відчуття (м’язово-рухові), температурні відчуття, больові відчуття, властивості відчуттів (якість, інтенсивність, тривалість, просторова локалізація), абсолютний нижній поріг чутливості, абсолютний верхній поріг чутливості, диференційний поріг чутливості; сприймання, властивості сприймання (предметність, структурність, цілісність, константність, осмисленість, вибірковість); увага, властивості уваги (стійкість, зосередженість, переключення, розподіл, обсяг), види уваги, (мимовільна, довільна, післядовільна).

 

II. Коментар до теми

 

Опановуючи дану тему важливо звернути увагу на те, що людина пізнає навколишній світ за допомогою пізнавальних процесів: відчуттів, сприймання, уваги, пам’яті, мислення і уяви. Кожний з цих пізнавальних процесів забезпечує пізнання певних властивостей навколишнього світу. Пізнавальна діяльність завжди розпочинається з чуттєвого відображення світу – у відчуттях та сприйманні.

Відчуття – це відображення окремих властивостей предметів і явищ при безпосередній дії подразників на органи чуття. У відчуттях людині відкриваються кольори та звучання, пахощі і смак, тепло чи холод речей, що її оточують. Крім того, відчуття дають інформацію про зміни у власному тілі: людина відчуває порушення у функціонуванні внутрішніх органів, положення і рух свого тіла й окремих його частин. Фізіологічною основою відчуттів є нервовий процес, який виникає при дії подразників на адекватний йому рецептор. Для того, щоб в результаті дії подразника на органи чуття виникло відчуття, необхідно, щоб стимул, що його викликає, досягнув певної величини. Така величина називається абсолютним нижнім порогом чуттєвості. Найбільша сила подразника, при якій ще існують відчуття даного виду, називається верхнім абсолютним порогом чутливості. У житті ми постійно помічаємо зміну в силі освітлення, збільшення або зменшення звуку. Це є проявами порогу розрізнення.

Необхідно чітко розуміти, що на відміну від відчуттів сприймання – це цілісне відображення предметів, ситуацій та подій при безпосередньому впливі фізичних подразників на органи чуття. Разом з процесами відчуття сприймання забезпечує безпосередньо-чуттєву орієнтацію в оточуючому світі. Відчуття знаходяться в нас самих, а властивості предметів, що сприймаються, їх образи локалізовані в просторі.

Відчуття та сприймання людини виконують у життєдіяльності дві основні, тісно пов’язані між собою функції, з одного боку, інформують про властивості середовища, з іншого – організують дії людини відповідно до зміни умов. Для ефективного здійснення цих функцій відчуття і сприймання повинні об’єктивно відображати як ситуацію, так і дії людини, що мають бути адекватними ситуації.

Слід визначити, що за розташуванням рецепторів відчуття поділяють на екстероцептивні, інтероцептивні і пропріоцептивні.

Екстерацептивні відчуття мають рецептори на поверхні тіла і відображають властивості предметів і явищ зовнішнього середовища.Виділяють такі види відчуттів:

1 Зорові відчуття. В пізнаванні навколишнього світу та діяльності людини зорові відчуття відіграють значну роль. Апаратом зору є око, яке характеризується високою рухливістю.

2 Нюхові відчуття. Ці відчуття викликають мікроскопічні частини речовини, яка потрапляє в носову порожнину. Завдяки органам нюху людина відчуває багатоманітність різних запахів.

3. Смакові відчуття. Цей вид відчуттів має чотири основні модальності: солодке, солоне, кисле та гірке. Всі інші відчуття смаку являють собою різноманітні комбінації цих чотирьох основних.

4. Слухові відчуття. Органом, що відповідає за слух, є вухо. Розрізняють три види слухових відчуттів: мовні, музикальні та шуми.

5. Тактильні відчуття. Це відчуття тиску, дотику та температури (відчуття холоду і тепла).

Інтероцептивні відчуття маютьрецептори, розташовані у внутрішніх органах тканинах тіла та відображають стан внутрішніх органів. Це органічні відчуття, до яких належать відчуття спраги, голоду, змін у діяльності серця та інших внутрішніх органів тощо.

Пропріоцептивні відчуття дають інформацію про рух і положення нашого тіла. До них належать статичні, що відображають статику тіла, його рівновагу, положення тіла в просторі тощо, і кін естетичні відчуття – це відчуття рухів і положення окремих частин тіла.

Спільним для різних органів чуття є больові відчуття, які виникають у наслідок дії занадто сильних подразників, але мають і свої самостійні рецептори

Відчуття як елементарне відображення матеріального світу закономірно відбиває основні характеристики предметів і явищ – якісні, кількісні, просторово - часові. Головною характеристикою відчуттів є їхня якість.

Якість відчуттів – специфічні особливості, які відрізняють кожен вид чуття від інших видів. Якість відчуття залежить не тільки від природи подразника, а й нервово-психічного стану людини, наявної установки, схильності до навіювання тощо. Прикладом якостей відчуттів є різні кольорові тони та відтінки, звуки різної висоти і тембру, певні запахи, смаки тощо.

Інтенсивність дії подразників на аналізатори відбивається в інтенсивності відчуттів. Кількісна залежність між подразником і відчуттям досить складна. Інтенсивність відчуття визначається не тільки силою діючого подразника, а й функціональним станом органу чуття, який у свою чергу залежить від стану організму, значущості подразника, просторово-часових умов сприймання. Для виникнення відчуття необхідна певна енергія подразника. Мінімальна сила подразника, що викликає ледь помітне відчуття, називається нижчим абсолютним порогом чутливості даного аналізатора. Для кожного виду відчуттів існують свої абсолютні пороги. Окрім нижчого, існує верхній абсолютний поріг чутливості. Це максимальна сила подразника, що викликає адекватне йому відчуття. Подальше зростання сили подразника викликає больову реакцію. Перехід від подразників, які не сприймаються, до тих, що викликають відчуття, відбувається стрибком. Іноді достатньо ледь змінити інтенсивність подразника, щоб він з такого, що зовсім не сприймається, став таким, що сприймається цілком. Не кожна відмінність між діючими подразниками помічається людиною. Щоб ця відмінність стала відчутною, вона має досягти певної величини. Мінімальна відмінність у силі двох подразників, яка викликає ледве помітну відмінність відчуттів, називається порогом розрізнення. Для окремих відчуттів відношення порога розрізнення до величини первинного подразника залишається більш або менш незмінним. Це відношення називається диференційним порогом чутливості.

Тривалість відчуттів визначається функціональним станом органа чуття, часом дії подразника та його інтенсивністю. Відчуття виникають не одразу, а через деякий вимір часу, який має назву латентного (скритого) періоду відчуттів. Латентний період різних видів відчуттів різний: для тактильних відчуттів, наприклад, він складає 130 мілісекунд, для больових – 370 мілісекунд, для смакових – 50 мілісекунд.

Просторові характеристики подразників відображаються у просторовій локалізації відчуттів. Таке відображення виявляється в локалізації відчуття там, де знаходиться подразник. Наприклад, відчуваючи світло, ми відносимо його до відповідного джерела, яке займає певне місце у просторі. Сприймаючи звук, установлюємо напрямок і відстань до предмета, що його породжує. У деяких випадках відчуття співвідносяться з тією частиною тіла, на яку впливає подразник (смакові відчуття), а іноді вони більш розмиті (больові відчуття).

Слід визначити, що якби пізнання світу закінчувалося відчуттям, людина відображала б не предмети, події та явища, а какофонію звуків, запахів, мигтіння світла тощо. Ми сприймаємо не окремі кольори, звуки, запахи, а речі, що діють на органи чуття, постійно змінюють свої просторово – часові, якісні та кількісні характеристики, але и сприймаємо цілісні речі такими, якими вони є, незважаючи на зміну умов їх спостереження. Зверніть увагу на те, що сприймання, ґрунтуючись на відчуттях, не вичерпуються ними. Воно має такі специфічні властивості, які зумовлюють відображення предметів у сукупності їх об’єктивних характеристик, а не так, як про них сигналізують окремі органи чуття. Такими властивостями сприймання є предметність, структурність, цілісність, константність, вибірковість, осмисленість.

Предметність сприймання полягає в тому, що різні за якостями відчуття, отримувані від предмета, поєднуються і відносяться до цього предмета як до окремої речі, що має певне призначення. При предметному відображенні дійсності речі за якостями відчуття поєднуються й об’єкт відтворюється у багатстві його властивостей. Поведінка скеровується й регулюється речами, що мають певний колір, смак, звучання, і ефективність такої регуляції є значно вищою.

Іншими суттєвими рисами сприймання є його цілісність і структурність. Відчуття від предмета можуть відрізнятися своїми характеристиками, властивості предметів можуть відображатися більш або менш точно, послідовно чи одночасно, але попри це предмет сприймається як єдине ціле. Суть у тому, що сприймання являє собою не просто конгломерат відчуттів, у ньому відображуються взаємозв’язки різних властивостей, тобто структура предмета. Навіть якщо змінюються окремі відчуття від предмета, але зберігаються відношення між ними, загальна структура образу залишається незмінною. Так, відтворення мінімальної кількості елементів людського обличчя цілком достатньо для його цілісного сприймання. Сприймання цілого впливає на сприймання окремих його частин та властивостей і водночас само по собі зумовлюється ними.

З предметністю і цілісністю сприймання тісно пов’язана така його важлива риса, як константність. Вона виявляється в тому, що в образі сприймання предмети і явища відбираються такими, якими вони є, незважаючи на зміну умов їх спостереження.

Осмисленість сприймання у людини тісно пов’язане з розумінням сутності предметів і явищ. Дивлячись на незнайомий предмет ми намагаємося вловити схожість зі знайомими нам об’єктами, віднести його до певної категорії.

Вибірковість сприймання виявляється в переважному виділенні одних об’єктів у зіставленні з іншими.

Треба підкреслити, що формою організації психічної діяльності, яка полягає у спрямованості й зосередженості свідомості на об’єктах, що забезпечує їх виразне відображення є увага.

Увага людини має п ять основних властивостей: стійкість, зосередженість, переключення, розподіл та обсяг.

Стійкість уваги виявляється в здатності протягом тривалого періоду часу зберігати увагу на певному об’єкті, предметі діяльності. Стійкість уваги залежить від багатьох причин:

· індивідуальні фізіологічні особливості людини, зокрема властивості її нервової системи, загальний стан здоров я;

· психічний стан;

· мотивація;

· зовнішні обставини здійснення діяльності.

Стійка увага може зберігатися протягом 10 - 15 хвилин.

Зосередженість уваги – утримування уваги на одному об’єкті або на одній діяльності, абстрагуючись від усього іншого.

Переключення уваги розуміють як зміну її спрямованості з одного об'єкта на інший, з одного виду діяльності на інший.

Розподіл уваги – це одночасна увага на значному просторі, на кількох об’ єктах, одночасне виконання кількох видів діяльності.

Обсяг уваги – це така її характеристика, яка визначається кількістю інформації, що одночасно може зберігатися в сфері підвищеної уваги людини. Середній обсяг уваги людини складає 5 - 7 одиниць інформації.

В залежності від умов виникнення розділяють окремі види уваги: мимовільну, довільну, післядовільну.

Довільна увага характеризується спрямованим і регульованим зосередженням, зумовленим потребами діяльності.

Мимовільна увага виникає незалежно від наміру і мети людини.

Увага, яка спочатку підтримувалася вольовими зусиллями, тобто була довільною, потім перейшла у післядовільну.

 

III. Завдання для самостійної роботи

 

Завдання 1. Прочитайте главу III.I.4 стор. 209-215 «Відчуття та сприймання як активні процеси пошуку й обробки інформації» із підручника «Психологія» (К.: Либідь, 2000 / за редакцією Ю.Л.Трофімова), складіть стислий конспект і дайте відповіді на такі питання:

1. У чому виявляється активність процесів відчуття та сприймання?

2. Що таке перцептивні дії і в чому полягає їхня сутність?

3. Що таке система еталонів і яким чином вона формується у психіці людини?

4. Яким чином сприймання пов’язується з мовленням?

 

Завдання 2. На основі отриманих даних поміркуйте над питанням: чи дійсно сприймання є складнішим процесом, ніж відчуття? Чому?

Завдання 3. Прочитайте уривки з книги видатного вітчизняного психолога С.Л.Рубінштейна. Випишіть його рекомендації щодо розвитку уваги і дайте відповіді на такі питання:

1. Які рекомендації надає С.Л.Рубінштейн щодо розвитку уваги?

2. З формуванням якої риси особистості, на його думку, пов'язаний розвиток уваги і чому?

 

Развитие внимания

<…> Развитие внимания у детей совершается в процессеобучения и воспитания. Решающее значение для его развития имеет формирование интересов и приучение к систематическому, дисциплинированному труду.<…>

Безусловно, весьма важно, чтобы педагог умел заинтересовать учащихся и мог строить педагогический процесс на непроизвольном внимании, обусловленном непосредственной заинтересованностью. Постоянно требовать напряженного произвольного внимания у детей, не давая никакой для него опоры, это, быть может, самый верный путь для того, чтобы не добиться внимания. Однако строить обучение только на непроизвольном внимании ошибочно. Это по существу и невозможно. Каждое, даже самое захватывающее, дело включает в себя звенья, которые не могут представлять непосредственный интерес и вызывать непроизвольное внимание. Поэтому в педагогическом процессе необходимо уметь: 1) использовать непроизвольное внимание и 2) содействовать развитию произвольного. Для возбуждения и поддержания непроизвольного внимания можно использовать эмоциональные факторы: возбудить интерес, внести известную эмоциональную насыщенность. При этом, однако, существенно, чтобы эта эмоциональность и интересность были не внешними. Внешняя занимательность лекции или урока, достигаемая сообщением очень слабо связанных с предметом анекдотов, ведет скорее к рассеиванию, чем к сосредоточению внимания. Заинтересованность должна быть связана с самим предметом обучения или трудовой деятельности; эмоциональностью должны быть насыщены ее основные звенья. Она должна быть связана с осознанием значения того дела, которое делается.

Существенным условием поддержания внимания, как это вытекает из экспериментального изучения устойчивости внимания, является разнообразие сообщаемого материала, соединяющееся с последовательностью и связанностью его раскрытия и изложения. Для того чтобы поддерживать внимание, необходимо вводить новое содержание, связывая его с уже известным, существенным, основным и наиболее способным заинтересовать и придать интерес тому, что с ним связывается. Логически стройное изложение, которому, однако, даются каждый раз возможно более осязательные опорные точки в области конкретного, составляет также существенную предпосылку для привлечения и поддержания внимания. Необходимо при этом, чтобы у учащихся созрели те вопросы, на которые последующее изложение дает ответы. В этих целях эффективным является построение, которое сначала ставит и заостряет вопросы перед учащимися и лишь затем дает и разрешение.

Поскольку основой непроизвольного внимания служат интересы, для развития достаточно плодотворного непроизвольного внимания необходимо в первую очередь развивать достаточно широкие и надлежащим образом направленные интересы.

Произвольное внимание по существу является одним из проявлений волевого типа деятельности. Способность к произвольному вниманию формируется в систематическом труде. Развитие произвольного внимания неразрывно связано с общим процессом формирования волевых качеств личности. (РубинштейнЛ.С. Основи общей психологии. – СПб.: Издательство «Питер», 2000 – С.433-434).

 

Завдання 4. Прочитайте текст «Факторы, определяющие внимание», випишіть і запам’ятайте ці фактори.

 

Факторы, определяющие внимание

 

Для того чтобы событие было воспринято, нужно, чтобы оно могло вызвать ориентировочную реакцию, которая позволит нам «настроить» на него свои органы чувств. Без внимания восприятие невозможно.

Чем больше наше внимание будет привлечено новизной, сложностью или интенсивностью стимула (события или объекта), тем больше вероятность того, что стимул будет воспринят. У ребенка этот механизм действует с самого рождения. <…>. Другой хорошо известный определяющий фактор – повторение: реклама, передаваемая по радио или по телевидению, и на сотый раз способна еще привлечь внимание слушателя или вызвать ориентировочную реакцию у ребенка, даже (а может быть, именно в том случае) если выраженная в ней мысль совершенно нелепа.

Однако выбор информации, поступающей в мозг из окружающего мира, больше всего зависит от потребностей и интересов самого субъекта. Голодный человек, идя по незнакомому городу, легче всего будет замечать вывески ресторанов. Сексуально озабоченный человек скорее обратит внимание на вещи, ассоциированные с сексом, будь то люди, изображения или предметы. Страстный любитель машин скорее отметит какую-то деталь кузова, чем человек, для которого машина – лишь средство передвижения. Очень показательно то, как люди листают газеты, останавливаясь на том или ином заголовке: это многое говорит об их интересах и увлечениях <…>.

Кроме того, мы часто склонны обращать внимание только на детали, отвечающие нашим ожиданиям. Здесь уместно напомнить случай, происшедший с В. Менделом <…>. Он, зная, что его пациенты антисоциальны, в первое время замечал только их враждебные проявления. Позднее, когда он узнал, что им дают успокаивающее лекарство, он бессознательно стал воспринимать только их дружелюбные взгляд и мимику, адресованные ему. Очень часто наше отношение к окружающим складывается именно под влиянием такого рода ошибок восприятия, связанных с нашими ожиданиями. (Текст взят из книги: Годфруа Ж. Что такое психология: В 2-х т.: Т.1: Пер. с франц. – М.: Мир, 1996).

 

Завдання 5. Підготуйте презентацію за однією із пропонованих тем:

1. Феномен уваги.

2. Психологічні теорії уваги.

3. Керування увагою.

4. Розвиток відчуттів.

5. Сприймання та діяльність.

Роль мислення у процесі сприймання.

Зорові образи сприймання.

Сприймання часу.

Сприймання простору.

Сприймання кольорів

11. Розвиток сенсорної культури особистості.

12. Розвиток чуттєвої сфери людини в сучасних умовах науково-технічного прогресу.

 

IV. Психологічні задачі.

Задача 1. Визначить, які закономірності відчуттів розкриваються в прикладах У. Джемса?

1. Гуркіт грому і шум бурі ми називаємо більш об’ємними, ніж скрип по аспідній дошці.

2. Занурення нашого тіла в теплу ванну дасть більш масивне відчуття, ніж укол шпилькою.

Задача 2. Поміркуйте, про який феномен сфери відчуття йдеться в наступних прикладах?

1. Відомий лінгвіст Р. Якобсон вважав, що голосні звуки мають кольорове забарвлення, в той час як всі приголосні – чорно-білі. «А» - найяскравіший за забарвленням звук, «І» - найсвітліший, «У» - самий темний.

2. А. Ахматова згадує: «А. Блок прослухав Ігоря Северяніна, повернувся в артистичну і сказав: «У нього жирний адвокатський голос».

 

Задача 3. Пам’ятаєте, як Шерлок Холмс спитав у доктора Ватсона, скільки сходинок у них на сходах? Що хотів перевірити Шерлок Холмс? Обrрунтуйте свою відповідь.

Задача 4. Проаналізуйте наведений уривок. Як ви вважаєте, чи можна «обдурити» свої відчуття? Де такі «обмани» можуть бути корисними?

Пластмасові валізи і сумки обприскуються хімічними речовинами, які надають виробам запах справжньої шкіри. До продажу випускаються пластмасові ящики для білизни, що пахнуть сосною, канати і сітки, зроблені з синтетичних волокон, насичених складом, який дає запах просмоленої пеньки.

Виявляється, можна змоделювати навіть запах свіжоспеченого хліба. Свіжий, тільки що вийнятий з печі хліб зобов’язаний своїм ароматом (1, 4, 5, 6 – тетрагідро-2- ацетапіріну). (М.С. Плужников, С. В. Рязанцев).

Задача 5. Познайомтесь з фактами, які наведені. Які характеристики сприймання стоять за ними?. Обґрунтуйте свою думку.

1.Стоящую передо мной тарелку я воспринимаю как круглую, в соответствии с отображением на сетчатке, но отображение, которое получается на моей сетчатке от тарелок моих соседей за столом не круглое, а овальное - это эллипсы, удлиненность которых зависит от угла зрения, под которым я их вижу; для тарелки каждого из моих соседей они различны. Тем не менее видимая мною форма предметов остается относительно постоянной - в соответствии с объективной формой самих предметов.(С. Л. Рубинштейн)

2.. Если бы не такое свойство восприятия, не было бы вообще восприятия предметов, а было бы одно непрерывное мерцание непрерывно сдвигающихся, увеличивающихся и уменьшающихся и растягивающихся пятен и бликов неописуемой пестроты. Ориентировка в мире и практическое воздействие на него на основе такого восприятия были бы невозможны. (С Л. Рубинштейн)

 

Задача 6. Дайте відповідь на питання, що поставлені в текстах і поясніть з позиції сучасної психології сприймання наведені факти.

1. Однажды И. М. Файгенберг читал лекцию об активности зрительного восприятия преподавателям челюстно-лицевой хирургии мединститутов. В качестве иллюстрации он демонстрировал известный гештальтрисунок Э. Боринга, на котором смотрящий может увидеть либо прелестную молодую женщину, полуотвернувшуюся от зрителя, либо беззубую старуху, уткнувшуюся в меховой воротник. Обычно часть слушателей сразу же видят женщину, часть – старуху. Каково же было его удивление, когда он услышал только «старуха беззубая», «старая бабка». Все увидели только старуху! В первый момент лектор был обескуражен неудачей своего демонстрационного эксперимента, но быстро догадался о причине случившегося. А вы?

 

2. Ви, певно знаєте дитячі вірші:

— Где ты была сегодня, киска?

— У королевы, у английской.

— Что ты видала при дворе?

— Видала мышку на ковре!

Чому кішка С. Я. Маршака побачила так мало?

 

Задача 7. Припустимо, Ви керівник виборної компанії одного з кандидатів у мери міста, а Ваш кандидат жінка, яку мешканці міста мало знають. Ваша головна мета на даному етапі привернути увагу до Вашого кандидата. Спираючись на знання прийомів привертання уваги, укажіть, який з наведених варіантів кращий і поясніть чому.

Їй слід …

а) оточити себе людьми, які виявляють до неї жвавий інтерес;

б) усюди з`являтися одної.

 

Вашему кандидату для притягнення уваги краще з`явитися на публіці в одязі …:

а) класичного стилю та нейтральних кольорів;

б) екстравагантному і модному.

 

Задача 8. Визначте, хто самий уважний. Відповідь аргументуйте.

Як-то зав’язалася суперечка, хто самий уважний, і один із сперечальників стверджував, що це Іван Іванович. «Коли він читає книгу або слухає, що йому говорять, то ніщо не може його відвернути: ні поява кого-небудь у кімнаті, ні розмова сусідів, ні звук радіо. Вся його увага спрямована на те, що він робить у цей час». Інший із сперечальників вважав найбільш уважним Павла Миколайовича. «З яким би захопленням він не розповідав (здається, що він весь поглинутий розповіддю), все ж ні одна деталь поведінки учнів у класі не вислизне від його уваги. Він бачить і чує все, що діється навколо». Третій вважав, що уважніше всіх Микола Васильович: «Одного разу ми йшли у повній темряві по дорозі, і раптом несподівано спалахнуло і відразу згасло світло від електричного ліхтарика. Ми встигли лише помітити фігуру чоловіка, а Микола Васильович за цю коротку мить розглянув і чоловіка, і автомат в його руках, і що стоїть поруч собака, і навіть побачив червону зірочку на кашкеті. Виявилося, що він усе помітив правильно. Нам зустрівся прикордонник.