Курсова, дипломна, магістерська роботи як кваліфікаційне дослідження

5.1. Курсова (дипломна) робота: загальна характеристика

У професійній підготовці спеціаліста гуманітарного профі-лю значну роль відіграє курсова (дипломна) робота.

Курсова робота — це самостійне навчально-наукове до-слідження студента, яке виконується з певного курсу або з окремих його розділів.

Згідно з Положенням про організацію навчального про-цесу у вищих навчальних закладах України курсова робота виконується з метою закріплення, поглиблення і узагальнен-ня знань, одержаних студентами за час навчання, та їх засто-сування до комплексного вирішення конкретного фахового завдання.

Тематика курсових робіт має відповідати завданням навчаль-ної дисципліни і тісно пов'язуватися з практичними потреба-ми конкретного фаху. Вона затверджується на засіданні ка-федри. Виконання курсових робіт визначається графіком.

Курсова робота допомагає студентові систематизувати отри-мані теоретичні знання з вивченої дисципліни, перевірити якість цих знань; оволодіти первинними навичками прове-дення сучасних досліджень. Уже на цій першій творчій спробі можна виявити здатність студента самостійно осмислити про-блему, творчо, критично її дослідити; вміння збирати, аналі-зувати і систематизувати літературні (архівні) джерела; здатність застосовувати отримані знання при вирішенні прак-тичних завдань; формулювати висновки, пропозиції і реко-

мендації з предмета дослідження. Випадає й слушна мож-ливість проконтролювати вміння студента правильно органі-зувати свою дослідницьку роботу та оформити її результати.

Дипломна робота — це кваліфікаційне навчально-нау-кове дослідження студента, яке виконується на завершаль-ному етапі навчання у вищому навчальному закладі.

Дипломна робота має комплексний характер і пов'язана з використанням набутих студентом знань, умінь та навичок зі спеціальних дисциплін. У більшості випадків дипломна робота є поглибленою розробкою теми курсової роботи сту-дента-випускника. Нею передбачено систематизацію, закріп-лення, розширення теоретичних і практичних знань зі спеці-альності та застосування їх при вирішенні конкретних нау-кових, виробничих та інших завдань.

До дипломних робіт висуваються такі основні вимоги:

• актуальність теми, відповідність її сучасному стану пев-ної галузі науки та перспективам розвитку, практичним зав-данням відповідної сфери;

• вивчення та критичний аналіз монографічних і періо-дичних видань з теми;

• вивчення та характеристика історії досліджуваної проб-леми та її сучасного стану, а також передового досвіду робо-ти у відповідній галузі;

• чітка характеристика предмета, мети і методів дослі-дження, опис та аналіз проведених автором експериментів;

• узагальнення результатів, обґрунтування їх, висновки та практичні рекомендації.

Згідно з навчальними планами окремих спеціальностей студенти V курсу виконують дипломні роботи. До захисту дипломних робіт допускаються студенти, які виконали всі вимоги навчального плану, пройшли і захистили виробничу практику (стаціонар), подали в установлений термін диплом-ну роботу і позитивні відгуки на неї. У такому разі вони звільняються від державних іспитів зі спеціальності.

Курсова (дипломна) робота як самостійне навчально-нау-кове дослідження має виявити рівень загальнонаукової та спеціальної підготовки студента, його здатність застосовува-ти одержані знання під час вирішення конкретних проблем, його схильність до аналізу та самостійного узагальнення матеріалу з теми дослідження.

Студенту надається право вибирати тему курсової та дип-ломної робіт з числа визначених випускними кафедрами навчального закладу або запропонувати свою тему з обґрун-туванням її розробки.

Керівництво курсовими та дипломними роботами здій-снюється, як правило, кваліфікованими викладачами. Органі-зація і контроль за процесом підготовки й захисту курсових та дипломних робіт покладаються на завідуючих кафедрами.

Тематика курсових та дипломних робіт щорічно коригуєть-ся з урахуванням набутого на кафедрах досвіду, побажань спеціалістів, які беруть участь у рецензуванні робіт, і реко-мендацій Державної екзаменаційної комісії (ДЕК).

Незалежно від обраної теми, структура курсової (диплом-ної) роботи має бути такою: титульний аркуш; зміст; перелік умовних позначень (при необхідності); вступ; кілька розділів (підрозділів), що розкривають теорію питання та досвід прак-тичної роботи; висновки; список використаної літератури; додатки.

Текст курсової (дипломної) роботи можна використати для наступного написання та оформлення доповіді, реферату, статті, тез доповіді та ін.

5.2. Послідовність виконання курсової (дипломної) роботи

Курсова та дипломна роботи мають свою специфіку, їх деталі завжди потрібно узгоджувати з науковим керівни-ком. Щодо структури, методики їх написання та оформлен-ня вони мають подібні риси, тому будуть проаналізовані спільно.

Раціональніше організувати роботу над курсовою (диплом-ною) роботою, правильно розподілити свій час, спланувати його, глибоко і своєчасно розробити вибрану тему допоможе алгоритм написання курсової (дипломної) роботи. Він дисциплінує виконавця, лімітує термін, відведений на вибір теми, підбір та аналіз літератури з теми дослідження, напи-сання, оформлення і захист курсової (дипломної) роботи (рис. 5.1).

Курсову (дипломну) роботу доцільно виконувати в такій послідовності: вибір теми — з'ясування об'єкта і предме-та — визначення мети і завдань дослідження — виявлення і відбір літератури з теми, її вивчення — складання попе-реднього плану — написання вступу — виклад теорії і ме-тодики — вивчення досвіду роботи — формулювання вис-новків і рекомендацій — оформлення списку використаних джерел та додатків. Потім здійснюється літературне й техніч-не оформлення роботи, її рецензування, підготовка до захис-ту і захист курсової (дипломної) роботи.

Puc. 5.1. Алгоритм написання курсової (дипломної) роботи

Виконання курсової (дипломної) роботи організується відпо-відно до графіка, затвердженого кафедрою та деканатом.

Процес роботи над дослідженням поділяється на три ос-новні етапи:

• підготовчий;

• етап роботи над змістом;

• заключний етап.

5.3. Підготовчий етап роботи над курсовою (дипломною) роботою

Цей етап починається з вибору теми курсової (диплом-ної) роботи, її осмислення та обґрунтування. 3 переліку тем, запропонованих кафедрою, студент вибирає ту, яка найповні-ше відповідає його навчально-виробничим інтересам та схиль-ностям. Перевага надається темі, при розробці якої студент може виявити максимум особистої творчості та ініціативи. Разом із керівником необхідно визначити межі розкриття теми та перелік установ, досвід роботи яких буде висвітлюва-тись у дослідженні.

При з'ясуванні об'єкта, предмета і мети дослідження необхідно зважати на те, що між ними і темою курсової (дип-ломної) роботи є системні логічні зв'язки. Об'єктом дослі-дження є вся сукупність відношень різних аспектів теорії і практики науки, яка слугує джерелом необхідної для дослід-ника інформації. Предмет дослідження — це тільки ті суттєві зв'язки та відношення, які підлягають безпосередньому вивченню в даній роботі, є головними, визначальними для конкретного дослідження. Таким чином, предмет дослідження є вужчим, ніж об'ект.

Визначаючи об'єкт, треба знайти відповідь на запитання: що розглядається? Разом з тим предмет визначае аспект роз-гляду, дає уявлення про зміст розгляду об'єкта дослідження, про те, які нові відношення, властивості, аспекти і функції об'єкта розкриваються. Іншими словами, об'єктом виступає те, що досліджується. А предметом — те, що в цьому об'єкті має наукове пояснення.

Правильне, науково обґрунтоване визначення об'єкта до-слідження — це не формальна, а суттєва, змістова наукова акція, зорієнтована на виявлення місця і значення преддоета дослідження в більш цілісному і широкому понятті дослі-дження. Треба знати, що об'єкт дослідження — це частина об'єктивної реальності, яка на даному етапі стає предметом практичної і теоретичної діяльності людини як соціальної істоти (суб'єкта). Предмет дослідження є таким його еле-ментом, який включає сукупність властивостей і відношень об'єкта, опосередкованих людиною (суб'єктом) у процесі до-слідження з певною метою в конкретних умовах.

Мета дослідження пов'язана з об'єктом і предметом дослідження, а також з його кінцевим результатом і шля-хом його досягнення. Кінцевий результат дослідження пе-редбачає вирішення студентами проблемної ситуації, яка

відображає суперечність між типовим станом об'єкта дослі-дження в реальній практиці і вимогами суспільства до його більш ефективного функціонування. Кінцевий результат відображає очікуваний від виконання позитивний ефект, який формулюється двоступенево: перша частина — у ви-гляді суспільної корисності; друга — у вигляді конкретної користі, віднесеної до основного предмета дослідження (рис. 5.2).

Рис. 5.2. Схема формулювання назви і мети дослідження

Наявність поставленої мети дослідження дозволяє визна-чити завдання дослідження, які можуть включати такі скла-дові:

• вирішення певних теоретичних питань, які входять до загальної проблеми дослідження (наприклад, виявлення сутності понять, явищ, процесів, подальше вдосконалення їх вивчення, розробка ознак, рівнів функціонування, критеріїв ефективності, принципів та умов застосування тощо);

• всебічне (за необхідності й експериментальне) вивчен-ня практики вирішення даної проблеми, виявлення її типо-вого стану, недоліків і труднощів, їх причин, типових особли-востей передового досвіду; таке вивчення дає змогу уточнити, перевірити дані, опубліковані в спеціальних неперіодичних і

періодичних виданнях, підняти їх на рівень наукових фактів, обґрунтованих у процесі спеціального дослідження;

• обґрунтування необхідної системи заходів щодо вирі-шення даної проблеми;

• експериментальна перевірка запропонованої системи заходів щодо відповідності її критеріям оптимальності, тоб-то досягнення максимально важливих у відповідних умовах результатів вирішення цієї проблеми при певних затратах часу і зусиль;

• розробка методичних рекомендацій та пропозицій щодо використання результатів дослідження у практиці роботи відповідних установ (організацій).

Виконання завдань дослідження неможливе без ознайом-лення з основними літературними (а можливо й архів-ними) джерелами з теми курсової (дипломної) роботи. 3 метою повного їд: виявлення необхідно використовувати різні джерела пошуку: каталоги і картотеки кафедр та бібліотеки вищого навчального закладу, а також провідних наукових бібліотек міста, бібліотечні посібники, прикнижні та приста-тейні списки літератури, виноски і посилання в підручниках, монографіях, словниках та ін., покажчики змісту річних ком-плектів спеціальних періодичних видань.

Під час джерелознавчих пошуків необхідно з'ясувати стан вивченості обраної теми сучасною наукою, щоб не повторювати в роботі загальновідомих істин, конкретніше точніше визначити напрями та основні розділи свого дослідження.

Бібліографічні виписки джерел краще робити на каталож-них картках, щоб скласти з них робочу картотеку, яка, на відміну від записів у зошиті, зручна тим, що її завжди можна поповнювати новими матеріалами, контролювати повноту добору літератури з кожного розділу курсової (дипломної) роботи, знаходити необхідні записи. Картки можна групува-ти в будь-якому порядку залежно від мети або періоду робо-ти над дослідженням.

У початковий період роботи над темою найзручнішого є розстановка карток в єдиному алфавіті прізвищ авторів та назв видань. Можна згрупувати картки в картотеці за ос-новними питаннями, що розкривають зміст теми курсової (дипломної) роботи. Тоді на каталожних роздільниках олів-цем пишуть назви основних структурних частин роботи: Вступ, Розділ (його назва), Висновки та ін. Картотека напов-нюється картками відповідно до теми розділів і підрозділів, щоб своєчасно звернути увагу на недостатню кількість ма-

теріалу з того чи іншого питання. Доцільно використовува-ти дублювання карток у різних розділах та підрозділах, якщо в статті або монографії розкрито комплекс питань з теми дослідження.

Картки робочої картотеки використовують для складання списку літератури, тому бібліографічні описи на картках ма-ють бути повними, відповідати вимогам стпандарту 7.1—84. Крім основних відомостей про видання на картках поміща-ють анотацію, а також шифр документа і назву бібліотеки, в якій він зберігається.

Складену з теми роботи картотеку необхідно дати на пе-регляд науковому керівникові, який порекомендує праці, котрі треба вивчити в перпіу чергу, а також ті, які слід виключити з картотеки або включити до неї. Після узгодження з керів-ником наповнення картотеки встановлюється наявність не-обхідних видань у бібліотеках інституту та міста. Після цьо-го студент розпочинае їх вивчення, переходячи до другого етапу роботи над дослідженням.

5.4. Робота над текстом курсової (дипломної) роботи

Другий етап починається з вивчення та конспектува-ння літератури з теми курсової (дипломної) роботи. Ви-вчення літератури треба починати з праць, де проблема відо-бражається в цілому, а потім перейти до вужчих дослі-джень. Починати ознайомлення з виданням треба з ти-тульного аркуша, з'ясувавши, де, ким, коли воно було вида-но. Треба переглянути зміст, який розкриває структуру видання, наповнення його розділів, звернутися до передмо-ви, де розкрито призначення видання, завдання, поставлені в ньому автором.

Читаючи видання, треба уважно стежити за ходом автор-ської думки, вміти відрізняти головні положення від доказів й ілюстративного матеріалу. Часто статті з наукових збірок складні для сприйняття, тому необхідно їх читати кілька разів, намагаючись виділити головну ідею та аргументи, якими ав-тор її доводить. З'ясовуючи це, треба виписати всі необхідні цитати, цифри, факти, умови, аргументи, якими оперує автор, доводячи основну ідею статті.

Конспектуючи матеріал, слід постійно пам'ятати тему кур-сової (дипломної) роботи, щоб виписувати тільки те, що має відношення до теми дослідження. Виписувати цитати треба на одну сторону окремих аркушів паперу стандартного розмі-ру, що допомагає краще орієнтуватися в накопиченому мате-

ріалі, систематизувати його за темами і проблемами. Кожна цитата, приклад, цифровий матеріал мають супроводжувати-ся точним описом джерела з позначенням сторінок, на яких опубліковано цей матеріал. Застосування так званих розлап-кованих цитат, коли думки іншого автора видаються за осо-бисті, розглядається як грубе порушення літературної та нау-кової етики, кваліфікується як плагіат.

Однак це не означає, що студент зовсім не повинен спира-тися на праці інших авторів: чим ширше і різноманітніше коло джерел, які він використовував, тим вищою є теоретич-на та практична цінність його дослідження.

Після конспектування матеріалу необхідно перечитати його знову, щоб склалося цілісне уявлення про предмет ви-вчення. Щоб зібрати матеріал з одного питання разом, мож-на розрізати ті конспекти, де розглянуто кілька питань з теми дослідження.

Правильна та логічна структура курсової (дипломної) роботи — це запорука успіху розкриття теми.

Процес уточнення структури складний і може тривати про-тягом усієї роботи над дослідженням. Попередній план роботи треба обов'язково показати науковому керівникові, оскільки може статися, що потрібно буде переписувати текст роботи.

Готуючись до викладення тексту курсової (дипломної) роботи, доцільно ще раз уважно прочитати її назву, що містить проблему, яка повинна бути розкрита. Проаналізова-ний та систематизований матеріал викладається відповідно до змісту у вигляді окремих розділів і підрозділів (глав і параграфів). Кожний розділ (глава) висвітлює самостійне питання, а підрозділ (параграф) — окрему частину цього питання.

Тема має бути розкрита без пропуску логічних ланок,,тому починаючи працювати над розділом, треба відмітити його головну ідею, а також тези кожного підрозділу. Тези необхід-но підтверджувати фактами, думками різних авторів, резуль-татами анкетування та експерименту, аналізом конкретно-го практичного досвіду. Треба уникати безсистемного вик-ладення фактів без достатнього їх осмислення та узагаль-нення.

Думки мають бути пов'язані між собою логічно, увесь текст має бути підпорядкований одній головній ідеї. Один висно-вок не повинен суперечити іншому, а підкріплювати його. Якщо висновки не будуть пов'язані між собою, текст втра-тить свою єдність. Один доказ має випливати з іншого. Для

доказу кожного положення треба наводити аргументи, розта-шовуючи їх таким чином:

• середній доказ — слабкий доказ — сильний доказ

або

• сильний — слабкий — середній.

Щодо кожного розділу (глави) роботи необхідно зробити висновки, на основі яких формулюють висновки до всієї ро-боти в цілому.

Достовірність висновків загалом підтверджується вивчен-ням практичного досвіду роботи конкретних установ, щодо яких проводиться дослідження. Оперативно і в повному об-сязі зібрати практичний матеріал, узагальнити його та систе-матизувати допоможе оволодіння студентом основними ме-тодами дослідження: спостереженням, експериментом, бесі-дою, анкетуванням, інтерв'ю, математичними методами оброб-ки кількісних даних, методом порівняльного аналізу та ін. Найкращих результатів можна досягти при комплексному використанні цих методів, проте слід мати на увазі, що за-лежно від особливостей теми дослідження, специфіки пред-мета і конкретних умов окремі методи можуть набути пере-важного значення.

Накопичуючи та систематизуючи факти, треба вміти ви-значити їх достовірність і типовість, найсуттевіші ознаки для наукової характеристики, аналізу, порівняння. Аналіз зібраних матеріалів слід проводити у сукупності, з урахуванням усіх сторін відповідної сфери діяльності (чи установи). Порівняль-ний аналіз допомагає виділити головне, типове в питаннях, що розглядаються, простежити зміни, що сталися в роботі культу-рологічних і документно-інформаційних установ прртягом останніх років, виявити закономірності, проаналізувати причи-ни труднощів у їх функціонуванні, визначити тенденції та пер-спективи подальшого розвитку.

Кількісні дані, що ілюструють практичний досвід роботи, можна проаналізувати за методом ранжованого ряду, розпо-діливши матеріали за роками, звівши їх у статистичні таб-лиці, таблиці для порівняння та ін., що дозволить зробити конкретні висновки.

Таким чином, широке використання відомих у науці ме-тодів накопичення, вивчення, систематизації фактів та прак-тичного досвіду в цілому дасть змогу виконати основне зав-дання курсового (дипломного) дослідження: поєднати різні роз'єднані знання в цілісну систему, вивести певні законо-мірності, визначити подальші тенденції розвитку теорії та практики відповідної сфери діяльності.

5.5. Заключний етап роботи над курсовою (дипломною) роботою

На цьому етапі передбачається написання студентом всту-пу та висновків до курсової (дипломної) роботи, оформлення списку літератури та додатків, редагування тексту, його до-опрацювання з урахуванням зауважень наукового керівни-ка, підготовка роботи до захисту.

Вступ доцільно писати після того, як написана основна частина курсової (дипломної) роботи. У вступі обґрунтовуєть-ся актуальність теми, що вивчається, її практична значущість; визначаються об'єкт, предмет, мета і завдання дослідження; розглядаються методи, за допомогою яких воно проводилось; розкривається структура роботи, її основний зміст. Якщо студент вирішив не торкатися деяких аспектів теми, він по-винен зазначити про це у вступі.

Обов'язковою частиною вступу є огляд літератури з теми дослідження, в який включають найбільш цінні, актуальні роботи (10—15 джерел). Огляд має бути систематизованим аналізом теоретичної, методичної й практичної новизни, зна-чущості, переваг та недоліків розглядуваних робіт, які доцільно згрупувати таким чином: роботи, що висвітлюють історію розвитку проблеми, теоретичні роботи, які повністю присвя-чені темі, потім ті, що розкривають тему частково. В огляді не слід наводити повний бібліографічний опис публікацій, що аналізуються, достатньо назвати автора й назву, а поруч у дужках проставити порядковий номер бібліографічного за-пису цієї роботи в списку літератури. Закінчити огляд треба коротким висновком про ступінь висвітленості в літературі основних аспектів теми.

Логічним завершенням курсової (дипломної) роботи є висновки. Головна їх мета — підсумки проведеної роботи. Висновки подаються у вигляді окремих лаконічних поло-жень, методичних рекомендацій. Дуже важливо, щоб вони відповідали поставленим завданням. У висновках необхідно зазначити не тільки те позитивне, що вдалося виявити в ре-зультаті вивчення теми, а й недоліки та проблеми практич-ного функціонування культурологічних і документних си-стем, а також конкретні рекомендації щодо їх усунення. Основна вимога до заключної частини — не повторювати змісту вступу, основної частини роботи і висновків, зробле-них у розділах.

Список використаної літератури складається на основі робочої картотеки і відображає обсяг використаних джерел та

ступінь вивченості досліджуваної теми, є "візитною карткою" автора роботи, його професійним обличчям, свідчить про рівень володіння навичками роботи з науковою літературою. "Спи-сок..." повинен містити бібліографічний опис джерел, викори-станих студентом під час роботи над темою. Укладаючи його, необхідно додержуватися вимог державного стандарту. Кож-ний бібліографічний запис треба починати з нового рядка, літе-ратуру слід розташовувати в алфавітному порядку авторів та назв праць, спочатку видання українською мовою, потім — іноземними. Бібліографічні записи в "Списку..." повинні мати порядкову нумерацію. У тексті роботи слід давати у дужках посилання на номери списку. Якщо необхідно вказати номер сторінки, її ставлять через кому після номера видання.

Завершуючи написання курсової (дипломної) роботи, не-обхідно систематизувати ілюстративний матеріал. Ілюстрації можна подавати у тексті або оформляти у вигляді додатків. Усі додатки повинні мати порядкову нумерацію та назви, що відповідають їхньому змісту. Нумерація аркушів з додат-ками продовжує загальну нумерацію сторінок основного тек-сту роботи. Обсяг курсової роботи має бути в межах 25—30 сторінок машинопису, обсяг дипломної роботи — в межах 50—60 сторінок машинопису, без урахування додатків і списку літератури.

Літературне оформлення курсової (дипломної) робо-ти є важливим елементом її виконання і одним із багатьох чинників, на які зважає комісія при оцінюванні під час захи-сту. Передусім звертається увага на змістовний аспект ви-кладу матеріалу (логічність і послідовність, повнота і ре-презентативність, тобто широта використання наукових дже-рел, загальна грамотність та відповідність стандартам і прий-нятим правилам), а також на текст роботи, список літерату-ри і додатки, на зовніпінє оформлення титульного аркуша.

Курсову (дипломну) роботу рекомендується виконувати спочатку в чорновому варіанті. Це дозволяє вносити до тек-сту необхідні зміни і доповнення як з ініціативи самого автора, так і згідно з зауваженнями керівника.

Перш ніж представляти чернетку керівникові, треба ще раз переглянути, чи логічно викладено матеріал, чи є зв'язок між параграфами та главами, чи весь текст "працює" на го-ловну ідею курсової (дипломної) роботи. Такий уявний струк-турний аналіз роботи допоможе краще побачити нелогічність в її структурі та змісті.

Оформляючи текст роботи, треба знайти час для повторно-го перегляду першоджерел. Це допоможе побачити все цінне,

що було пропущено на початку вивчення теми, наштовхне на цікаві думки, поглибить розуміння проблеми.

Доцільно відкласти текст і повернутися до нього через деякий час, щоб подивитися на роботу очима сторонньої осо-би. Весь цей час не слід читати щось із теми роботи, але постій-но думати над нею. У цей період, коли тема вивчена та ви-кладена, з'являються власні думки, власна оцінка та розуміння проблеми — неодмінна умова поліпшення структури і змісту роботи.

Під час редагування тексту бажано прочитати роботу вго-лос, що дозволить побачити можливу непереконливість доказів, кострубатість фраз та уникнути цього. He треба боятися ско-рочувати написане — від цього текст тільки виграє. Під час підготовки чернетки слід ретельно відредагувати кожне ре-чення, звернути увагу на вибір необхідних формулювань, які б просто і чітко, коротко й доступно виражали зміст викладе-них питань. He варто послуговуватися складними синтаксич-ними конструкціями — вони часом слабо зв'язані між собою логічно, містять двозначні тлумачення тощо.

У курсовій (дипломній) роботі необхідно прагнути дотри-муватися прийнятої термінології, позначень, умовних скоро-чень і символів, не рекомендується вживати слова і вирази-штампи, вести виклад від першої особи: "Я спостерігав", "Я вважаю", "Мені здається", "На мою думку", "Ми отримуємо", "Ми спостерігаємо". Слід уникати в тексті частих повторень слів чи словосполучень.

При згадуванні в тексті прізвищ (учених-дослідників, прак-тиків) ініціали, як правило, ставляться перед прізвищем (Ю.М. Столяров, а не Столяров Ю.М., як це прийнято в спис-ках літератури).

Чернетку дипломної роботи треба писати на окремих ар-кушах паперу з однієї сторони з полями (приблизно шири-ною 3—4 см) чорнилом, чітко і розбірливо. Недотримання такої вимоги ускладнює внесення автором необхідних змін до тексту, які можна зробити на полях або на зворотньому боці аркуша. Тут же можуть бути зроблені зауваження або пропозиції керівником роботи. Бажано не відкладати оформ-лення чорнового варіанта роботи на останні дні встановлено-го терміну. Завдання студента — якомога раніше подати чер-нетку керівникові. Вважається нормою, коли курсова (дип-ломна) робота переробляється кілька разів. Навіть досвід-чені автори неодноразово допрацьовують свої роботи.

Puc. 5.3. Контрольна схема самоперевірки виконаної курсової (дипломної) роботи

Після остаточного узгодження чернетки з керівником можна оформляти чистовий варіант. Перед тим як віддру-ковувати з чернетки курсову (дипломну) роботу, її слід ста-ранно ще раз перевірити, уточнити назви розділів (глав), підрозділів (параграфів), таблиць, послідовність розміщення матеріалу, звірити цифрові дані, обґрунтованість і чіткість формулювань, висновків та рекомендацій.

До формулювань заголовків (назв) розділів (глав) і під-розділів (параграфів) курсової (дипломної) роботи висувають-ся такі основні вимоги: стислість, чіткість і синтаксична різно-манітність у побудові речень, з переважанням простих, по-ширених, послідовне та точне відображення внутрішньої ло-гіки змісту роботи.

Розділи і підрозділи прийнято нумерувати арабськими цифрами. Параграфи (підрозділи) нумерують окремо в кож-ному розділі. Позначення розділів (глав), параграфів і їхні 130

порядкові номери пишуть в одному рядку з заголовком, чому в кінці крапка не ставиться. Наприклад:

при-

Розділ 2. Документ як системний об'єкт

2.1. Матеріальна складова документа

2.2. Інформаційна складова документа

Сторінки роботи повинні мати поля: ліве — 30 мм, зверху — 20 мм, праве — 10 мм, знизу — 25 мм. Таблиці, малюнки, схеми, графіки та інші ілюстративні матеріали як у тексті роботи, так і в додатках слід виконувати на стандарт-них аркуіпах (21 х 30 см) або наклеювати на стандартні білі аркуші.

Усі сторінки роботи нумеруються від титульної до остан-ньої без пропусків або літерних додатків. Першою сторінкою вважається титульний аркуш, на ній цифра 1 не ставиться, другою вважається сторінка, що містить "зміст", на ній циф-ра 2 не ставиться, на наступній сторінці проставляється циф-ра 3 і далі згідно з порядком. Порядковий номер сторінки проставляється посередині верхнього поля.

Курсова (дипломна) робота відкривається титульним ар-кушем (рис. 5.4). На ньому вказуються міністерство, назва інституту, в якому виконувалася курсова (дипломна) робота, назва кафедри, на якій вона виконувалась, повна назва теми роботи, прізвище та ініціали студента-дипломника, курс, гру-па, факультет, де він навчається, прізвище, ініціали, вчене зван-ня наукового керівника, рік і місце виконання роботи.

На наступній сторінці розміщується зміст (рис. 5.5) із позначенням сторінок, на яких кожний з елементів плану викладений у роботі. Всі розділи і підрозділи, що є у плані, мають бути виділені в тексті заголовками та підзаголовками.

5.6. Підготовка до захисту та захист курсової (дипломної) роботи

Дипломна робота друкується та подається в Державну екзаменаційну комісію (ДЕК) у двох примірниках, з рецен-зією провідного спеціаліста чи практичного працівника та відгуком наукового керівника.

Захист курсової роботи проводиться відповідно до графіка, затвердженого кафедрою, в присутності комісії у складі кері-вника та двох-трьох членів кафедри. Захист дипломної робо-ти відбувається на відкритому засіданні Державної екзамена-

ційної комісії та регламентується "Положенням про органі-зацію навчального процесу у вищих навчальних закладах".

Захист дипломних робіт може проводитись як у вищому навчальному закладі, так і на підприємствах, у закладах та організаціях, якщо тема має для них науково-теоретичний або практичний інтерес або у разі виконання роботи на їх базі.

До захисту дипломних робіт допускаються студенти, які виконали всі вимоги навчального плану. Списки студентів, допущених до захисту дипломних робіт, подаються в державну комісію деканом факультету.

Державній комісії перед захистом дипломних робіт де-кан факультету подає такі документи:

• зведена відомість про виконання студентами навчаль-ного плану і про отримані ними оцінки з теоретичних дис-циплін, курсових робіт, практик, державних екзаменів (тільки перед захистом дипломних робіт);

• відгук керівника про дипломну роботу;

• рецензія на дипломну роботу спеціаліста відповідної кваліфікації і профілю.

Склад рецензентів затверджується деканом факультету за поданням завідувача випускної кафедри.

Державній комісії можуть бути подані також інші матеріа-ли, що характеризують наукову і практичну цінність вико-наної роботи: друковані статті за темою роботи, документи, які підтверджують практичне застосування роботи; макети, таблиці, діаграми виробів, схеми тощо.

Члени комісії заздалегідь знайомляться зі змістом робо-ти. На захист можуть бути запрошені керівники підприємств, організацій, установ, на замовлення яких було здійснено до-слідження.

Процедура захисту вклгочає:

• доповідь студента про зміст роботи;

• запитання до автора;

• оголошення відгуку наукового керівника або його ви-ступ (для дипломної роботи — й рецензента);

• відповіді студента на запитання членів комісії із захи-сту курсової роботи (для дипломної роботи — членів ДЕК) та осіб, присутніх на захисті;

• заключне слово студента;

• рішення комісії про оцінку роботи.

Вступне слово необхідно підготувати заздалегідь у формі виступу, в якому доцільно висвітлити такі важливі питання: обґрунтування актуальності теми дослідження; мета, завдан-ня, об'єкт, предмет дослідження; що вдалося встановити, ви-

явити, довести; якими методами це досягнуто; елементи но-визни у теоретичних положеннях та в практичних рекомен-даціях; з якими труднощами довелося зіткнутися в процесі дослідження, які положення не знайшли підтвердження. У виступі мають міститися також відповіді на основні заува-ження наукового керівника, а для дипломної роботи — і рецензента. Доповідь студента не повинна перевищувати за часом 10—15 хвилин.

Для кращого сприймання присутніми матеріалу бажано намалювати на великих аркушах паперу власні таблиці, діа-грами, графіки.

Під час захисту курсової (дипломної) роботи студент зобов'язаний дати вичерпні відповіді на всі зауваження у відгуках та рецензіях, а також у виступах на захисті. Захист дипломної роботи фіксується в протоколі ДЕК.

Результати захисту дипломної (курсової) роботи визнача-ються оцінками "відмінно", "добре", "задовільно" і "незадовіль-но" з урахуванням якості виконання всіх частин курсової роботи та рівня її захисту. Оцінка за курсову роботу зано-ситься до залікової книжки студента та в екзаменаційну відомість. Оцінка з дипломної роботи виставляється на за-критому засіданні ДЕК і оголошується її головою дипломни-ку і всім присутнім на відкритому засіданні. При визна-ченні оцінки слід зважати на якість роботи, рівень наукової та практичної підготовки студента.

Складання державних екзаменів або захист дипломних робіт проводиться на відкритому засіданні державної комісії за участю не менш як половини її складу з обов'язковою присутністю голови комісії.

Студент, який на захисті дипломної роботи отримав неза-довільну оцінку, відраховується з вищого навчального закладу і йому видається академічна довідка.

Коли захист дипломної роботи визнається незадовільйим, державна комісія встановлює, чи може студент подати на пов-торний захист ту саму роботу з доопрацюванням, чи він зобо-в'язаний опрацювати нову тему, визначену відповідною ка-федрою.

Студент, який не склав державного екзамену або не захи-стив дипломний проект (роботу), допускається до повторного складання державних екзаменів чи захисту дипломного про-екту (роботи) протягом трьох років після закінчення вищо-го навчального закладу.

Студентам, які не склали державні екзамени або не захи-щали дипломний проект (роботу) з поважної причини (доку-

ментально підтвердженої ректором (директором) вищого навчального закладу, може бути продовжений строк навчан-ня до наступного терміну роботи державної комісії зі скла-данням державних екзаменів чи захистом дипломних про-ектів (робіт), але не більше одного року.

Студенти, які виявили особливі здібності до наукової твор-чості, захистили дипломну роботу на "відмінно", мають публі-кації, є переможцями Всеукраїнського конкурсу студентських наукових робіт, можуть бути рекомендовані державною ко-місією до вступу в аспірантуру.

Кращі роботи можна рекомендувати на конкурси студент-ських робіт, а також до друку в студентських збірниках. Дип-ломні і курсові роботи подаються на конкурси, коли вони яв-ляють собою розробки, проведені студентами в процесі навчання, і отримані в них результати опубліковані, впроваджені в прак-тику або в навчальний процес. При цьому учасниками кон-курсу можуть бути студенти поточного навчального року або ті, хто закінчив ВНЗ у поточному навчальному році.

Захищені курсові (дипломні) роботи здаються на випускну кафедру (1 прим.), а дипломні — ще й у деканат факульте-ту (1 прим.)- Зберігаються дипломні роботи в бібліотеці вузу протягом 5 років, курсові зберігаються на кафедрі 1 рік. За необхідності дипломні роботи можуть надсилатися до іншої бібліотеки, установи, закладу за їх замовленням для впро-вадження в практику висновків і рекомендацій дипломників.

5.7. Керівництво курсовою (дипломною) роботою та її рецензування

Керівництво курсовими (дипломними) роботами доруча-ють кваліфікованим викладачам (професорам, доцентам) вузу.

Обов'язки наукового керівника курсової (дипломної) роботи:

• надавати допомогу у виборі теми, розробці плану (змісту) курсової (дипломної) роботи; доборі літератури, методології та методів дослідження та ін.;

• аналізувати зміст роботи, висновки і результати дослі-дження;

• визначати поетапні терміни виконання роботи;

• контролювати виконання курсової (дипломної) роботи;