Загальні вимоги до дисертації

ВАК України розробила основні вимоги щодо дисертацій та авторефератів дисертацій, яких повинні дотримуватися здобувачі наукових ступенів.

Оскільки дисертація є кваліфікаційною працею, її оціню-ють не лише за теоретичною науковою цінністю, актуальні-стю теми і практичним значенням отриманих результатів, a й за рівнем виконання тих вимог, які ставляться ВАК України до змісту, структури дисертації та її оформлення.

Основні вимоги зводяться до короткого формулювання назви дисертації, її відповідності обраній спеціальності та суті вирішеної наукової проблеми (мети). Вона повинна вка-зувати на мету дисертаційного дослідження і його завер-шеність.

Коротка назва наукової праці (два-три слова) свідчить про те, що дослідження проведено з вичерпною повнотою. У ди-сертаціях, що висвітлюють вузькі теми, назва має бути кон-кретнішою, а тому й словесно розширенішою.

У дисертації необхідно стисло, логічно й аргументовано викладати основні кваліфікаційні ознаки дослідження: мету, завдання, наукову новизну, методологію, зміст і достовірність результатів дослідження, практичну й економічну значущість, висновки, уникати загальних слів, бездоказових тверджень, тавтологій.

Дисертацію на здобуття наукового ступеня кандидата наук подають у вигляді спеціально підготовленого рукопису в твердій палітурці.

 

8.2. Структура дисертації

Дисертація як кваліфікаційна робота має строго визначе-ну структуру. Вона повинна містити такі основні елементи, розміщені в певній послідовності.

1. Титульний аркуш.

2. Зміст.

3. Перелік умовних позначень (за необхідності).

4. Вступ.

5. Основна частина.

6. Висновки.

7. Список використаних джерел.

8. Додатки (за необхідності).

Між зазначеними складовими дисертації завжди є певна функціональна залежність, зображена на рис. 8.1.

 

 

 

Титульний аркуш дисертації (рис. 8.2) є першою сто-рінкою дисертаційної роботи і заповнюється за строго ви-значеними правилами.

 

 

Рис. 8.2. Титульний аркуш дисертації

Верхня частина титульного аркуша дисертації містить найменування міністерства та наукової організації або ви-щого навчального закладу, де виконана дисертація. Далі вка-зують прізвище, ім'я, по батькові автора (в називному відмінку); індекс УДК. У середній частині наводять назву дисертації; шифр і найменування спеціальності; науковий ступінь, на який претендує здобувач, ближче до правого краю титульного аркуша вказують науковий ступінь, вчене звання, прізвище, ім'я, по батькові наукового керівника або науково-го консультанта; місто і рік її написання (без слів "рік").

На титульному аркуші дисертації обов'язково зазначається "На правах рукопису" та гриф обмеження розповсюдження відомостей (за необхідності).

 

 

Назва організації, в якій виконана дисертація На правах рукопису Прізвище, ім'я, по батькові Індекс УДК Назва дисертації Шифр та найменування спеціапьності (подається за Переліком спеціальностей наукових працівників) Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата (доктора) (галузь наук) Науковий керівник (консультант) (Прізвище, ім'я, по батькові, науковий ступінь, вчене звання) Micro — рік

цій частині вступу через критичний аналіз та порівняння з відомими розв'язаннями проблеми (наукового завдання) об-ґрунтовують актуальність та доцільність роботи для розвит-ку відповідної галузі науки чи виробництва, особливо на користь України.

 

8.5

Актуальність (лат. actualis — дієвість) теми — це важ-ливість, суттєве значення, відповідність теми дослідження сучасним потребам певної галузі науки та перспективам її розвитку, практичним завданням відповідної сфери діяль-ності. Вона характеризує співвідношення між тим, що з да-ної проблеми вже відомо і що досліджується здобувачем уперше, і свідчить про те, для якої галузі науки чи виробниц-тва мають цінність наукові результати дисертації.

 

Актуальність дослідження — це складова вступу до ди-сертації та автореферату, невід'ємний елемент пояснюваль-ної записки до вибору і затвердження теми дослідження.

Обґрунтування актуальності вибраної теми дисертації як кваліфікаційної роботи свідчить про те, як автор уміє вибра-ти важливу для теорії і практики тему, як розуміє й оцінює її щодо сучасної і соціальної значущості. Актуальність теми характеризує наукову зрілість і професійну підготовленість здобувача.

Висвітлення актуальності повинно бути небагатослівним. Достатньо в межах однієї сторінки коротко викласти:

• сутність проблеми дослідження;

• соціальну значущість проблеми дослідження, вирішен-ня якої має важливе народногосподарське та соціально-куль-турне значення в умовах України;

• суттєве значення для подальшого розвитку відповід-ної галузі науки чи виробництва; теорії і практики.

• значення для створення нових напрямів певної галузі науки;

• вирішення конкретних часткових питань, які сприя-ють якісним змінам у науці чи виробництві;

• доцільність роботи, її відмінність в порівнянні з відо-мими розв'язаннями проблеми (наукового завдання);

• зв'язок теми дисертації з науковими програмами, пла-нами, темами науково-дослідницької роботи організації, де виконана робота, а також з галузевими і (або) державними планами та програмами.

Важливою складовою актуальності є формулювання про-блемної ситуації, виклад її сутності. В кандидатській ди-сертації, як правило, вирішується лише одна наукова пробле-ма. Проблема дослідження характеризує проблемну ситуа-

цію, яка відображає суперечність між типовим станом об'єк-та дослідження в реальній суспільній практиці і вимогами суспільства до його більш ефективного функціонування.

Будь-яке наукове дослідження здійснюється для того, щоб подолати певні труднощі в процесі пізнання нових явищ, пояснити раніше невідомі факти або виявити неповноту ста-рих засобів пояснення відомих фактів. Ці труднощі в найви-разнішій формі виявляють себе в так званих проблемних ситуаціях, коли набуте наукове знання виявляється недо-статнім для вирішення нових завдань пізнання.

Проблема завжди виникає тоді, коли старе знання вже стає недостатнім, а нове знання ще не набуло розвиненої форми. Таким чином, проблема в науці — це суперечлива ситуація, що потребує свого вирішення. Така ситуація виникає найча-стіше в результаті відкриття нових фактів, які явно не вкла-даються у рамки попередніх теоретичних уявлень, тобто коли жодна з теорій неспроможна пояснити нові факти.

Правильна постановка і чітке формулювання нових про-блем часто має не менше значення, ніж їх вирішення. Саме вибір проблеми, якщо не цілком, то значною мірою визначає стратегію дослідження взагалі і напрями наукового пошуку зокрема. He випадково вважається, що сформулювати науко-ву проблему — означає показати вміння відокремити голов-не від другорядного, виявити те, що вже відомо і що поки не відомо науці з предмету дослідження.

Таким чином, якщо здобувачеві вдається показати, де про-ходить межа між знанням і незнанням про предмет дослі-дження, тоді йому легко чітко й однозначно визначити нау-кову проблему, сформулювати її сутність.

Вибираючи тему дисертації, слід зважати на те, що праці, присвячені широким темам, часто бувають поверховими і недостатньо самостійними. Вузька ж тема проробляється-док-ладніше і глибше.

При обґрунтуванні актуальності теми зазначають стан її розробки. Для цього складається стислий огляд літерату-ри, який підсумовує, що саме ця тема ще не вивчена (розкри-та лише частково, не в тому аспекті) і тому потребує подаль-шої розробки. Якщо такого висновку здобувач не може дійти, він позбавляє себе можливості розробляти дану тему.

Завершується ця частина вступу рубрикою Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тут коротко викладають зв'язок теми дисертації з плановим дослідженням.

1. Тема входить до державної програми чи програми міжнародних досліджень.

2. Тема входить до галузевої програми, планів НАН Украї-ни, галузевих міністерств, планів міжгалузевих об'єднань чи до тематичного плану установи.

3. Ініціативна робота.

При наявності такого зв'язку наводять назву конкретної програми, її шифр, державний реєстраційний номер теми до-слідження, а також рівень впровадження результатів дисер-таційного дослідження в цій галузі.

 

8.6. Мета і завдання дослідження

Після формулювання наукової проблеми і доказу того, що та частина цієї проблеми, яка є темою дисертаційної роботи, ще не була розроблена та висвітлена в спеціальній літера-турі, формулюють мету роботи і завдання, які мають бути вирішені відповідно до цієї мети.

Мета дослідження — це поставлена кінцева мета, кінце-вий результат, на досягнення якого спрямоване досліджен-ня. Вона повинна узгоджуватися з назвою дисертації і містити не тільки очікувані її результати, а й вказувати, на яких нау-кових передумовах вона базується, чим і як досягається (із залученням яких наукових гіпотез, ідей, явищ, законів та ін.). Небажано вживати такі формулювання мети дисертаційного дослідження, як: "обґрунтування і розробка наукових основ, принщшів створення нових технологій..." або "розробка ме-тодів і засобів підвищення ефективності за рахунок вдоско-налення..." та ін., без конкретизації наукових передумов, на яких базується досягнення поставленого завдання.

Між метою і кінцевим результатом дослідження має бути тісний зв'язок. Поставленої мети обов'язково треба досягти. I неодмінно перевірити, чи чітко визначене досягнення мети у висновках.

Мета дисертації реалізується через конкретні завдання, які треба вирішити відповідно до цієї мети. Формулюючи мету, не слід вживати слова "дослідження...", "вивчення...", оскільки вони вказують на засіб досягнення мети, а не на саму мету.

Завдання дослідження не повинні бути глобальними, та-кими, що претендують стати темами окремих дисертацій. Вони повинні "працювати" на мету дисертації. He слід захоплюва-тись їх кількістю, це призводить до громіздкості роботи й неповного їх вирішення. Треба ставити як прикладні, так і теоретичні завдання (уведення до наукового обігу нових по-нять, розкриття їх сутності і змісту, розробка критеріїв і по-

казників оцінки ефективності, принципів, умов і факторів, експериментальна перевірка, підготовка методичних рекомен-дацій для їх використання на практиці і та ін.

Завдання дослідження формулюються у формі переліку дій: "вивчити...", "проаналізувати...", "встановити..., виясни-ти..., обґрунтувати..." та ін. Формулювати завдання слід яко-мога ретельніше, оскільки опис їх вирішення становитиме зміст розділів і підрозділів дисертаційної роботи. Це важли-во і тому, що назви таких розділів дисертації мають відпові-дати конкретним завданням і результатам дослідження. Мети і завдань дослідження, а також головного результату треба обов'язково досягнути.

Про досягнення мети слід зазначити у висновках дисер-тації, про вирішення конкретних завдань дисертації засвід-чити висновками до відповідних розділів дослідження.

Якщо мета і завдання дослідження сформульовані неточ-но, це свідчить про недостатнє осмислення здобувачем голов-ного наукового результату, до якого він прагне. Крім того, фахівці (опоненти) не зможуть оцінити рівень досягнення здобувачем мети дисертації.

8.7. Об'єкт і предмет дослідження

Згідно із сучасними вимогами ВАК України формування об'єкта і предмета дослідження не є обов'язковим елементом дисертаційного дослідження. Однак досвід показує, що нечітке уявлення про об'єкт і предмет дослідження зумовлює довільне тлумачення проблеми, стихійність при зборі наукових фактів.

Об'єкт дослідження — це процес або явище, що поро-джують проблемну ситуацію і обрані для вивчення. У разі, коли цю частину об'єктивної реальності обирають темою до-слідження, вона стає предметом дослідження. Предмет — це те, що міститься в межах об'єкта. Предмет дослідженНя — це теоретичне відтворення об'єктивної дійсності, тих суттє-вих зв'язків та відношень, які підлягають безпосередньому вивченню в даній дисертації, є головними, визначальними для конкретного дослідження.

Об'єкт і предмет дослідження як категорії наукового про-цесу співвідносяться між собою як загальне і часткове. В об'єкті виділяється та його частина, яка є предметом дослі-дження. Саме на нього і спрямована основна увага здобувача, саме предмет дослідження визначає тему дисертаційної ро-боти, яка зазначена на титульному аркуші як її назва. Об'єкт та (або) предмет дослідження обов'язково мають бути новими.

Тема, об'єкт і предмет, мета і завдання дослідження пере-бувають у нерозривному зв'язку, у своїй сукупності вони зумовлюють зміст положень, що виносяться здобувачем на захист, висновків і рекомендацій дисертації. Тут можна про-стежити таку закономірність.

Якщо для формулювання назви дисертації має велике зна-чення об'єкт дослідження і кінцевий результат, то для ви-значення мети дослідження, крім того, має значення такий елемент, як шлях досягнення кінцевого результату, про який не йдеться у формулюванні теми.

Сутність указаних елементів формулюється опосередко-вано змістом відповідних елементів наукового дослідження, які схематично можна представити таким чином.

1. Проблема дослідження характеризує ситуацію, яка відоб-ражає суперечність між типовим станом об'єкта досліджен-ня в реальній дійсності і вимогами суспільства до його більш ефективного функціонування. Крім того, проблемна ситуа-ція може відображати суперечність між сучасним станом наукового вивчення об'єкта і необхідністю в його поглибле-ному теоретичному обґрунтуванні.

2. Кінцевий результат відображає очікуваний від виконан-ня дисертації позитивний ефект, який формулюється двосту-пенево: перша частина — як суспільна користь; друга — як конкретна користь.

3. Об'єкт дослідження — частина об'єктивної реальності, яка на даному етапі стає предметом практичної і теоретич-ної діяльності людини як соціальної істоти (суб'єкта).

4. Предмет дослідження є елементом дослідження, який включає сукупність властивостей і відношень об'єкта, опосе-редкований людиною (суб'єктом) у процесі дослідження з певною метою в конкретних умовах.

5. Шлях досягнення кінцевого результату визначається гіпотетичною вказівкою на очікування конкретної користі від вивчення основного предмета дослідження.

Такими є логічні зв'язки між об'єктом, предметом, темою і метою дослідження, на які необхідно зважати в практиці дослідницької роботи.

Характер результатів дисертації може бути таким.

• Розв'язання наукової проблеми, що має важливе народ-ногосподарське та соціально-культурне значення.

• Розробка теоретичних положень, сукупність яких можна кваліфікувати як нове вагоме досягнення в розвитку пер-спективного напряму відповідної галузі наук.

• Науково обґрунтовані, економічні чи технологічні рі-шення, впровадження яких е значним внеском у прискорен-ня науково-технічного прогресу.

Кандидатська дисертація повинна містити наукові резуль-тати. Науковий результат — це кінцевий підсумок, що завершує наукове дослідження. Він повинен відповідати ви-могам наукової новизни, достовірної і практичної значу-щості (рис. 8.4).

Науковий результат — це творчий продукт окремого розділу і дисертації в цілому. Суть наукового результату повинна бути сформульована в коротких висновках до розділу, а також у загальних висновках до дисертації. Виклад суті результату має бути коротким, зрозумілим, конкретним, без загальних слів і термінів, що потребують додаткових пояс-нень.

Аналіз наукових результатів дисертації можна здійснити, якщо зазначити:

• коротку суть наукового результату;

• новизну результату;

• достовірність результату;

• практичну значущість;

• джерело, в якому опублікований результат, і обґрунту-вання пріоритету.

8.8. Наукова новизна одержаних результатів

Важливою кваліфікаційною ознакою дисертації є науко-ва новизна одержаних результатів.

Наукова новизна не повинна зводитися до простого пере-ліку встановлених фактів, ідей, закономірностей, вона має роз-

кривати головну наукову концепцію автора, давати иауконо пояснення його досліджень у новому якісному й кількісно-му аспектах (розвиток відомих ідей, відкриття нових законів, явищ, закономірностей, наукове обґрунтування нових методів розрахунку, вимірювань, технічних рішень та ін.).

Питання новизни є одним із дискусійних і складних як при захисті дисертації, так і при опублікуванні статті. Тому кожний здобувач повинен уміти визначити новизну свого наукового результату, особистий внесок у збагачення знань.

Виділяють три рівні наукової новизни результатів дисер-тації.

1. Перетворення відомих даних, докорінна їх зміна.

2. Розширення, доповнення відомих даних.

3. Уточнення, конкретизація відомих даних, поширення відомих результатів на новий клас об'єктів, систем.

Перший рівень характеризується принципово новими в даній галузі знаннями, які не доповнюють відомі положення, а являють собою наукове відкриття. На цьому рівні розріз-няють два варіанти новизни: дискусійно-гіпотетичну і за-гальновизнану. У першому випадку нові результати ще не-достатньо доведено. Цього слід уникати. У другому — ви-сновки науково обґрунтовані, достатньо конкретні.

На другому рівні передбачається, що новий результат роз-ширює або доповнює відомі теоретичні чи практичні поло-ження, вносить у них нові елементи, доповнює знання в даній галузі без зміни їх суті.

На третьому рівні новий результат конкретизує, уточнює відомі положення, що мають допоміжне значення. На цьому рівні відомий метод, прийом може бути конкретизовано і поширено на новий клас об'єктів, систем, явищ.

Кандидатська дисертація повинна відповідати першому або другому рівню, інакше виникатимуть сумніви щодо її наукової новизни.

Наукова новизна одержаних результатів є обов'язковим елементом вступу та основним критерієм оцінки дисертацій-ної роботи. В ній подають коротку анотацію нових наукових положень (рішень), запропонованих здобувачем особисто. Тут необхідно виявити відмінність одержаних результатів від відомих раніше, описати ступінь новизни (вперше одержано, удосконалено, набуло подальшого розвитку).

Наукова новизна стосовно самої дисертації — це ознака, наявність якої дає автору право на використання поняття "вперше" при характеристиці отриманих ним результатів і проведеного дослідження в цілому.

ІІоннття "вперше" означає в науці, що подібних резуль-татів не було до їх публікації. Вперше може здійснюватись дослідження на оригінальні теми, які раніше не досліджува-лися в тій чи іншій галузі наукового знання.

Для багатьох дисциплін наукова новизна виявляється в теоретичних положеннях, які вперше сформульовані і змістовно обґрунтовані; методичних рекомендаціях, які впроваджено в практику і які суттєво впливають на досягнення нових соці-ально-економічних результатів. Новими можуть бути лише ті положення дисертаційного дослідження, які сприяють подаль-шому розвитку науки в цілому або окремих її напрямів.

Наукова новизна історичних досліджень полягає у введенні до наукового обігу нових наукових джерел, які не викорис-товувалися раніше, у визначенні генези розвитку тієї чи іншої науки.

Наведемо деякі вирази, які можна використати при фор-мулюванні наукової новизни: "вперше здійснено комплекс-не...", "вперше формалізовано...", "створено концепцію, що забезпечує...", "розроблено нову систему...", "досліджено спе-цифічні зв'язки...", "визначено ефективність...". Використо-вуючи їх, слід конкретизувати власне наукову новизну осо-бистого дослідження, давати відповідні пояснення.

Типові помилки при визначенні наукової новизни

1. Новизна підмінюється актуальністю теми, її практич-ною і теоретичною значущістю.

2. У роботі стверджується, що дане питання вивчається вперше, однак це не відповідае дійсності (краще: в такому аспекті, в таких умовах раніше не розглядалося).

3. Висновки до розділу мають характер констатації і є самоочевидними твердженнями, які не потребують доказу.

4. Немає зв'язку між отриманими раніше і новими результатами (спадкоємності).

8.9. Практичне значення одержаних результатів

Практичне значення одержаних результатів — складова вступу, один із основних критеріїв оцінговання дисертації як кваліфікаційної роботи.

Опонент оцінює науковий результат здобувача щодо зна-чущості його праці для науки і практики та зазначає мож-ливі конкретні шляхи використання результатів досліджен-ня. Тому практичне значення висновків дисертації має бути чітко сформульоване здобувачем. Якщо окремі результати дисертації вже впроваджено, необхідно підтвердити це доку-

ментально. Перспективи впровадження теж вказують із за-значенням масштабів і місця використання.

Впроваджувати можна як теоретичні, так і практичні ре-зультати дисертації, що мають самостійне значення. Обов'яз-ково має бути впроваджено те, що вказано у висновках дисер-тації. Слід завчасно продумати можливі форми використан-ня результатів дисертації.

У дисертації, що має теоретичне значення, треба подати відомості про наукове використання результатів досліджень або рекомендації щодо їх використання, а в дисертації, що має прикладне значення, — відомості про практичне засто-сування одержаних результатів або рекомендації щодо їх використання. Зазначаючи практичну цінність одержаних результатів, необхідно подати інформацію щодо ступеня го-товності до їх використання.

Даючи оцінку практичної значущості вибраної теми, слід знати, що ця значущість залежить від характеру конкретно-го наукового дослідження.

Якщо дисертація має методологічний характер, то її прак-тична значущість може полягати в публікації основних ре-зультатів дослідження на сторінках монографій, підручників, наукових статей; у наявності авторських свідоцтв, актів про впровадження результатів дисертації на практиці; в апро-бації результатів дослідження на науково-практичних кон-ференціях і симпозіумах; у використанні наукових розробок у навчальному процесі закладів освіти; участі в розробці дер-жавних і регіональних програм розвитку тієї чи іншої га-лузі; використанні результатів дисертації для підготовки нових нормативних і методичних документів.

Практична значущість дисертації методичного характеру може виявитись у наявності науково обґрунтованих і апро-бованих результатами експериментів методів і засобів вдос-коналення економічного, технічного або соціального розвит-ку країни. Сюди ж відносять дослідження з обґрунтування нових і розвитку діючих систем, методів і засобів того чи іншого виду діяльності.

Необхідно дати короткі відомості щодо впровадження ре-зультатів досліджень із зазначенням назв організацій, в яких здійснена їх реалізація, форм реалізації та реквізитів відпо-відних документів. До основного тексту слід додатково по-містити документи (акт, довідка), що підтверджують прак-тичне використання отриманих автором результатів.

Розрізняють декілька рівнів використання результатів дисертації, яка має прикладне значення:

1) на міжнародному рівні (продано ліцензії);

2) на міжгалузевому рівні;

3) у масштабах галузі;

4) у межах установи (підприємства).

Практичне значення дисертації може втілюватися в та-ких формах:

а) включення матеріалів дослідження в державні стан-дарти України (ДСТУ), інструктивно-методичні матеріали відповідних міністерств і відомств, підтверджені відповідни-ми документами;

б) рішення міністерства (відомства) про значущість резуль-татів дослідження для науки, техніки, культури, про шляхи практичного використання виконаної роботи, про подальший розвиток досліджень за даним напрямом;

в) рішення методичного центру про завершеність дослі-дження і подальше практичне використання його результатів;

г) акт навчального закладу про впровадження висновків і результатів дисертації в навчальний процес (навчальний план, програма, методична розробка, підручник, навчальний посібник);

д) практичне використання результатів дослідження як мінімум в одній установі (організації, закладі, на підприємстві), підтверджене відповідним документом (актом) із зазначен-ням досягнутого соціокультурного чи іншого ефекту і шляхів подальшого практичного використання (термін впроваджен-ня, очікуваний ефект).

Важливо зазначити соціальний, економічний і (або) нау-ково-технічний ефект, отриманий на основі впровадження результатів дисертації.

Впровадження оформляється актом, який підписується керівником установи, де використані матеріали дисертації, із зазначенням конкретних результатів дисертаційної робо-ти та отриманого ефекту. Обов'язково вказується дата. Копії актів, засвідчені вченим секретарем спецради, подаються в додатках до дисертації.

8.10. Особистий внесок здобувача

Дисертація — це одноосібне наукове дослідження, яке відби-ває особистий внесок здобувача у розв'язання наукової про-блеми, що дає підстави присудити його автору науковий ступінь.

Здобувач повинен уміти в концентрованому вигляді відоб-разити особистий внесок у дослідження наукової проблеми у вступі до дисертації.

При написанні дисертації здобувач повинен обов'язково посилатися на авторів і джерела, з яких запозичив матеріал або окремі результати. У разі використання в дисертації ідей або розробок, що належать співавторам, разом з якими були опубліковані наукові праці, здобувач повинен зазначити цей факт у дисертації та в авторефераті з обов'язковим зазна-ченням особистого внеску в ці праці або розробки. Крім того, цей факт мае бути зазначеним в актах про впроваджен-ня результатів дослідження, якщо автор є учасником колек-тивної НДР.

Основним документом, який підтверджує особистий вне-сок здобувача у роботи, виконані разом із співавторами, є висновок організації, де виконувалась дисертація. Він оформ-ляється як протокол засідання структурного підрозділу (відділу, кафедри), де працює здобувач або де виконувалось дослідження. На засідання необхідно запросити співавторів здобувача, і зазначити факт присутності їх у протоколі. У документі слід вказати, які саме конкретні результати, наве-дені в кожній з публікацій, виконаних у співавторстві, нале-жить здобувачеві (теорема, висновок, результат експеримен-ту, методика та ін.) He дозволяється вказувати лише відсот-кові частки участі співавторів у виконанні певної роботи. У випадку, коли здобувач проводив наукові дослідження по-запланово, за особистою ініціативою, то його особистий вне-сок у спільні роботи може визначити долучена до атестацій-ної справи довідка від співавторів, підписи, яких мають бути засвідчені печатками установ, в яких вони працюють.

Якщо автор дисертації недостатньо довів свій особистий внесок у досягнення наукових результатів, у сукупну цінність колективної роботи, це може розглядатися спеціалізованою радою і ВАК як наукова недобросовісність. У разі викори-стання запозиченого матеріалу без посилання на автора та джерело дисертація знімається з розгляду незалежно від стадії проходження без права 'іі повторного захисту.

8.11. Апробація результатів дисертації

У цій частині вступу зазначається, на яких наукових з'їздах, конференціях, симпозіумах, нарадах оприлюднено результа-ти досліджень, що включені до дисертації.

Обов'язково подають відомості про публікації здобувача. Вказують, у скількох монографіях, статтях у наукових журна-лах, збірниках наукових праць, матеріалах і тезах конференцій, авторських свідоцтвах опубліковані результати дисертації.

При написанні цієї частини вступу підкреслюють, чи всі результати або висновки дисертації опубліковано або захи-щено. Про це може свідчити відповідність назви конференції (з'їзду, симпозіуму, семінару) темі дисертації або окремим її розділам. Пріоритет автора підтверджує дата проведення кон-ференції, рік видання статті, дата читання лекцій за темою дослідження або обговорення дисертації на засіданні кафед-ри (відділу) та ін.

У кінці вступу бажано розкрити структуру дисертації, подати перелік її структурних елементів, обґрунтувати по-слідовність їх викладу, вказати обсяг дисертації, обсяг тексту, списку використаних джерел, додатків.

Приблизний обсяг вступу — 12 сторінок тексту. Він пи-шеться, як правило, після того, як дисертаційне дослідження завершено.

8.12. Основна частина дисертації

Основна частина дисертацїі — це головний її підрозділ, який розкривае основний зміст дослідження. Тут викладається принципово новий матеріал: опис відкритих фактів, явищ, закономірностей, а також узагальнення вже відомих даних з інших наукових позицій або аспектів. Матеріал має містити дискусійні питання, пов'язані з переглядом усталених по-глядів та уявлень, оригінальні погляди автора на вирішення проблеми.

На основі вивчення дисертації офіційний опонент висвіт-лює у своєму відгуку такі обов'язкові питання, як акту-альність обраної теми, ступінь обґрунтованості наукових положень, висновків і рекомендацій, сформульованих у дисер-тації, їх достовірність і новизну. Зазначені позиції знаходять також відображення у відгуку провідної установи і у вионов-ку спеціалізованої вченої ради. Оцінка дисертації залежить від того, наскільки сам здобувач уміє визначити відмінність одержаних результатів від відомих раніше, описати ступінь новизни і практичної значущості свого дослідження.

Основна частина дисертації складається з розділів, під-ролділів, пунктів, підпунктів. Кожний розділ починають з нової сторінки. Основному тексту кожного розділу може пе-редувати передмова з коротким оглядом публікації і рані-ше проведених досліджень, описом вибраного напряму та обґрунтуванням застосованих методів дослідження. У кінці кожного розділу формулюють висновки зі стислим викла-дом наведених у розділі наукових і практичних результатів,

що дає потім змогу викласти загальні висновки без друго-рядних подробиць.

Як правило, в розділах основної частини подають:

• огляд літератури за темою і вибір напрямів дослідження;

• виклад загальної методики і основних методів дослі-дження;

• опис експериментальної частини і методики дослідження;

• опис проведених теоретичних і (або) експерименталь-них досліджень;

• аналіз і узагальнення результатів дослідження. Робота обов'язково має містити (бажано у формі окремого

розділу чи підрозділу) огляд літератури з теми дослідження. Його можна подати під назвами: "Розвиток ідеї...", "Теоре-тичні засади...", "Наукові основи...", "Розвиток уявлень про...", "Становлення та розвиток..." та ін.

В огляді літератури здобувач окреслює основні етапи роз-витку наукової думки за своєю проблемою. Стисло, критич-но висвітлюючи роботи попередників, автор повинен назвати ті питання, що залишилися невирішеними і, отже, визначити своє місце у розв'язанні проблеми. Доцільно закінчити цей розділ коротким резюме щодо необхідності проведення до-сліджень у даній галузі.

Огляд літератури з теми має виявити глибокі знання ди-сертанта зі спеціальної літератури, його вміння систематизу-вати джерела, критично їх оцінювати, відокремлювати сутте-ве, оцінювати попередньо зроблене іншими дослідниками, ви-значати головне в сучасному стані проблеми. Матеріали ог-ляду слід систематизувати в певній логічній послідовності. Тому перелік праць та їх критичний аналіз необов'язково давати в хронологічному порядку.

Оскільки кандидатська дисертація присвячується порівня-но вузькій темі, то огляд робіт попередників слід робити з питань обраної теми, а не з усієї проблеми в цілому. Всі більш-менш цінні публікації, що мають пряме відношення до теми дисертації, треба назвати і критично оцінити. В оглядовій частині робиться посилання на власні праці.

Інколи здобувач, базуючись на доступній йому літера-турі, стверджує, що він перший вивчив дану тему. Проте згодом це легко спростовується. Такі категоричні твер-дження можна робити лише після ретельного і всебічного вивчення літературних джерел і консультацій з науковим керівником.

У другому розділі, як правило, обґрунтовують вибір на-прямку дослідження, наводять методи вирішення завдань і

їх порівняльні оцінки, розробляють загальну методику про-ведення дисертаційного дослідження. У теоретичних робо-тах розкривають методи розрахунків, гіпотези, що розгляда-ють, в експериментальних — принцип дії і характеристики розробленої апаратури, оцінки похибок вимірювань.

Розділ, присвячений методиці дослідження, є стрижневим і демонструє не тільки рівень досліджень, а й уміння здобувача кваліфіковано проводити теоретичні пошуки та експеримен-ти, аналізувати їх результати. Тут має бути подано обґрунту-вання вибору об'єктів дослідження, визначення факторів і діа-пазонів їх змін, доведення достовірності результатів. Мето-дика досліджень має базуватися на математичній теорії пла-нування й оптимізації експерименту, обробки його результатів. Бажано, щоб методологічні положення подавалися не відо-кремлено, в різних розділах дисертацій, a y формі окремого розділу з належним обґрунтуванням і конкретизацією. До-ведення достовірності результатів дослідження не повинне зво-дитися до переліку застосованих у роботі методів і засобів, a обробка даних — подаватися без конкретизації та узгодже-ності теоретичних передумов з експериментальними й прак-тичними результатами, без аналізу їх точності й адекватності.

Обов'язковим елементом цього розділу роботи є вказівка на загальні методи та методику дослідження1, які є кон-цептуальною основою дисертації, інструментом у добуванні фактичного матеріалу, виступають необхідною умовою досяг-нення поставленої в роботі мети.

Загальні методи — це методологія дослідження, тобто основний, вихідний пункт, світоглядна концепція, теоретичні положення галузі, на які спирається автор дисертації. Ме-тодологічні положення становлять теоретичну базу дослі-дження і завжди знаходяться поза його межами. He реко-мендується брати як методологічну основу теоретичні підхо-ди попередників, що досліджували дану тему. Методологічні положення наводяться як постулат, який не підлягає доказу або критиці.

У цьому розділі автор повинен виявити рівень володіння науковими (загальнонауковими, спеціальними) методами, a також указати конкретні шляхи, способи отримання нау-кового результату. Слід описати методи, використані під час наукового пошуку, основні етапи науково-дослідної роботи, характер експериментальних даних.

Крім того, описують інші елементи наукового процесу. До них, зокрема, відносять гіпотезу, вказівки, на якому конк-ретному матеріалі виконана робота. Тут також даються ха-рактеристика основних джерел отримання інформації (офі-ційних, наукових, літературних, бібліографічних), посилання на власні роботи здобувача, зазначається термін виходу пер-шої публікації автора.

Отже, в перших розділах дисертації докладно висвітлю-ються стратегія і тактика, методика і техніка дослі-дження, а також узагальнюються результати. Матеріали цього розділу засвідчують достовірність отриманих результатів.

У наступних теоретичних розділах з вичерпною повнотою викладають результати власних досліджень автора з висвіт-ленням того нового, що він вносить у розробку проблеми. Дається оцінка повноти вирішення поставлених завдань, до-стовірності одержаних результатів (характеристик, пара-метрів), їх порівняння з аналогічними результатами вітчиз-няних і зарубіжних праць, обґрунтування необхідності до-даткових досліджень, у разі необхідності наводяться нега-тивні результати, які зумовлюють припинення подальших досліджень.