Вимоги до автореферату дисертації

10.1. Загальяі вимоги до автореферату

Кожна дисертація супроводжується окремим авторефе-ратом. Автореферат дисертації —- це стислий виклад ав-тором змісту, головних ідей, структури та основних висновків дисертації.

Написання автореферату — заключний етап виконання дисертаційної роботи перед поданням її до захисту. Призна-чення автореферату — широке ознайомлення наукових пра-цівників з методикою дослідження, фактичними результата-ми і основними висновками дисертації.

Автореферат друкують державною мовою. Його публіка-ція дає змогу одержати до дня захисту відгуки спеціалістів даної галузі.

Автореферат — документ, необхідний для захисту. Він не лише сповіщає про факт захисту дисертації, а й ґрунтовно розкриває зміст дисертації, завдяки чому звичайно замінює її читання. В ньому не повинно бути надмірних подробиць, a також інформації, яка не відбита в дисертації.

Процес написання автореферату являє собою стиснення (компресію) наукової інформації, що міститься в дисертації. Це перша після завершення дослідження аналітико-синте-тична переробка здобутої інформації, спрямована на те, щоб подати її в новому, скороченому вигляді для наукової гро-мадськості. Така робота потребує певних знань. Тому техно-логію складання автореферату розглянемо детальніше.

10.2. Структура автореферату

Структурно автореферат складається із загальної харак-теристики роботи, стислого її змісту, висновків, списку публі-кацій, що дає змогу одержати до дня захисту відгуки від спеці-алістів даної галузі.

Текст автореферату починається з розділу Загальна ха-рактеристика роботи, який має відповідати за змістом ана-логічній частині вступу до дисертації.

Загальна характеристика дисертаційної роботи, що подаєть-ся в авторефераті, не повинна бути перевантаженою зайвими рубриками. Заголовки рубрик не потрібно друкувати окре-мим рядком, досить виділити їх жирним шрифтом або курси-вом у підбір з текстом.

Актуальність теми обґрунтовується з трьох позицій: задоволення суспільних потреб у вирішенні даної проблеми, особливо на користь України; доцільності роботи для роз-витку відповідної галузі науки; значущості для вдоскона-лення виробництва.

Далі коротко викладається підхід до проблеми в науковій літературі, основні наукові розвідки з теми, які питання вирі-шені, які потребують вирішення. Обґрунтовується необхідність проведення дослідження, по можливості визначається про-відна ідея, його об'єкт і предмет.

Зв'язок роботпи з науковими програмами, планами, тпе-мами — ця частина містить короткі відомості про зв'язок вибраного напряму дослідження з планами організації, де виконана робота, а також із галузевими та (або) державними планами та програмами. Слід указати на зв'язок теми дисер-тації з науково-дослідницькими темами кафедри, лабораторії, відділу.

Метпа і завдання дослідження. Мета дослідження — це розробка теоретичної концепції проблеми, систематизо-ваний аналіз стану наукових знань про об'єкт та предмет дослідження, коротке формулювання сутності наукового пошуку. Завдання дослідження підпорядковані меті дослі-дження. Як правило, формулюються 3—4 завдання дослі-дження:

• охарактеризувати сутність, особливості процесу, явища (предмет дослідження);

• дослідити динаміку розвитку процесу або явища, про-аналізувати основні концепції відповідного напряму науки;

• обґрунтувати перспективні напрями, шляхи, засоби, цілі, умови розвитку процесу чи явища.

Наукова новизна одержаних результпатів. Включає ко-ротку характеристику нових наукових положень (рішень), запропонованих здобувачем особисто. Необхідно показати відмінність одержаних результатів від відомих раніше.

Описати ступінь наукової новизни можна за допомогою певних стилістичних прийомів. Наприклад: "Вперше одер-жано...", "Обґрунтовано...", "Набуло подальшого розвитку", "На відміну від... в даній дисертації доведено...", "До нових результатів можна віднести" та ін.

При цьому наводяться пункти (чотири-п'ять), що харак-теризують наукову новизну дослідження.

Практичне значення одержаних результатів. Напов-нення цієї рубрики залежить від того, має дисертація теоре-тичне чи практичне значення. У дисертації, що має теоретич-не значення, треба подати відомості про наукове використан-ня результатів дослідження, значущість для розвитку науки, рекомендації щодо використання висновків і результатів дисертації, можливість використання її як теоретичної осно-ви для нових досліджень.

У дисертації, що має практичне значення, необхідно по-дати відомості про практичне застосування одержаних ре-зультатів або рекомендації щодо їх використання, про ступінь готовності до використання або масштаби викори-стання.

Слід пам'ятати, що кінцева мета будь-якої дисертації — не лише у використанні її результатів для вирішення науко-вих завдань, а й у впровадженні їх у суспільну практику. Тому в авторефераті поряд з поданням теоретичної значу-щості результатів важливо виділити ті з них, які мають без-посередню практичну цінність. Сюди можна віднести нові методи, моделі, прийоми, засоби, технологічні процеси та ін.

Рівень дисертації, як і будь-якої науково-дослідницької роботи, оцінюється по тому, як, де, коли реалізовані її резуль-тати. Тому необхідно дати короткі відомості щодо впрова-дження результатів дослідження із зазначенням назв орга-нізації, в яких здійснена реалізація, форм реалізації та рекві-зитів відповідних документів.

Особистий внесок здобувача. В цій рубриці докладно викладають результати, отримані здобувачем особисто. Як правило, їх перераховують за пунктами, виділяючи най-суттєвіші рішення провідної ідеї, що становлять основу на-укових положень, висновків і результатів, які подаються для захисту.

Якщо у дисертації використано ідеї або розробки співав-торів, здобувач повинен зазначити це у дисертації та в авто-рефераті, вказати на свій особистий внесок у праці чи роз-робки.

У разі текстових запозичень, використання ідей, наукових результатів і матеріалів інших авторів без посилання на джерело дисертація знімається з розгляду, незалежно від стадії проходження, без права її повторного захисту.

Апробація результатів дисертацїї. Позитивно харак-теризують дисертацію свідчення про те, що основні її поло-

ження, висновки та результати було оприлюднено і вони діста-ли схвалення, тобто були апробовані. Ці відомості включа-ють виклад того, де, коли здобувач виступав зі своїми ідеями (на наукових з'їздах, конференціях, симпозіумах, нарадах, при проведенні спецсемінарів, авторських курсів та ін.)- В кінці розділу слід указати на апробацію дисертації на виробництві.

Публікації, Ця рубрика тісно пов'язана з попередньою і включає кількісні дані про публікації з теми дисертації. Тут вказують, у скількох монографіях, брошурах, статтях (зокре-ма фахових), матеріалах і тезах конференцій, авторських свідоцтвах опубліковані матеріали дисертацій.

Структура дисертації. Цією рубрикою завершується за-гальна характеристика роботи, що подається в авторефераті. В ній указують на наявність вступу, певної кількості розділів (підрозділів), додатків. Наводять повний обсяг дисертації в сторінках, а також обсяг ілюстрацій, таблиць, додатків (із за-значенням їх кількості), список використаних джерел (із за-значенням кількості найменувань).

Основний зміст роботи. У цьому розділі, що є власне рефе-ративним, стисло викладається зміст основних структурних елементів (розділів і підрозділів) дисертації за послідовні-стю, зумовленою логікою її побудови. Матеріали цієї части-ни автореферату свідчать про сукупність наукових положень і отриманих результатів. При складанні власне рефератив-ної частини автореферату важливо показати, яким чином отримано результати, описати хід дослідження, викласти суть використаних теоретичних положень і методів, навести дані про їх точність і достовірність, висвітлити умови та основні етапи експериментів. Нюанси висвітлення змісту дисертації можуть бути різними залежно від галузі науки, теми та інших чинників. Однак в усіх випадках автореферат має містити висновки і кінцеві результати.

Головна мета реферування дисертації в основній частині автореферату — у мінімальному обсязі подати максимум корисної інформації. Так, скорочення тексту в процесі ре-ферування досягається, як правило, через надмірні подро-биці, зменшення кількості (або виключення) прикладів, по-рівнянь, обговорень, обґрунтувань, описувань та ін. До авто-рефератів включають лише кінцеві формули, найважливіші ілюстрації.

Текст автореферату має бути лаконічним, що досягається скороченням слів і словосполучень згідно з державним стан-дартом, заміною часто повторюваних термінів абревіатурами. При першому згадуванні повторюваного терміна його абреві-

атура наводиться в круглих дужках. Скорочення тексту мож-на досягти заміною складних речень простими.

Цей розділ автореферату містить виклад змісту кожного розділу і підрозділу: які питання в розділі розглядаються, якими методами зібрано фактичний матеріал, чим характе-ризується даний процес чи явище, які його особливості й тен-денції розвитку.

В авторефераті слід стисло, логічно і аргументовано ви-класти зміст і результати дослідження, уникати загальних слів, бездоказових тверджень, тавтології.

Перший розділ містить огляд літератури за темою, аналіз наукових концепцій, думок за проблемою. Стисло, критично аналізуються роботи попередників, визначається місце здо-бувача у розв'язанні проблеми. Закінчується розділ корот-ким резюме про доцільність проведення досліджень у даній галузі, вибір концепції, що є основою підходу до проблеми дослідження стислим викладом стратегії дослідження.

Другий розділ. Дослідник обґрунтовує вибір напряму до-слідження, характеризує загальну методику його проведення, наводить методи вирішення завдань. Цей розділ дає уявлен-ня про етапи, зміст наукового пошуку. В ньому розкривають, що саме зроблено здобувачем на кожному етапі, характери-зують методику дослідження (має вона комплексний харак-тер чи побудована на узагальненні практичного досвіду, влас-них експериментальних розвідках та ін.). Докладно викла-дається, яким чином забезпечувалася достовірність отрима-них результатів: методологічними позиціями, комплексом методів дослідження, всебічним аналізом отриманих фактів, порівнянням даних свого та інших досліджень, перевіркою отриманих результатів і гіпотези різними методами, зістав-ленням результатів експерименту з попередніми даними та ін.

У наступних розділах автореферату з вичерпною пбвно-тою викладають наукові факти, отримані під час досліджен-ня, їх пояснення у вигляді наукової концепції. Особлива ува-га приділяється викладу того нового, що здобувач вносить у розв'язання проблеми. Здобувач повинен дати оцінку повно-ти досягнення мети і вирішення поставлених завдань, оцінку достовірності одержаних кінцевих результатів у порівнянні з попередньою вітчизняною і зарубіжною практикою, обґрун-тувати необхідність подальншх досліджень. Виклад основ-ного змісту роботи підпорядковують одній головній ідеї і кінцевому результату, чітко визначеним автором.

Висновки. Особливу увагу слід надати висновкам. У них подається стисла інформація щодо підсумків виконаної ро-

боти, яка повинна відповідати загальним висновкам дисер-тації. Висновки містять узагальнену підсумкову оцінку про-веденої роботи. При цьому зазначають, чи досягнуто основ-ної мети дисертаційного дослідження.

Висновки — це наукові положення, що належать особис-то автору, які він виносить на прилюдний захист. Тому до їх формулювання слід підійти особливо відповідально. Виснов-ки мають відповідати меті і завданням дослідження. Вони формулюються більш укрупнено, ніж у дисертації. В авторе-фераті їх, як правило, не більше восьми-десяти, і відбивають вони найсуттєвіші наукові результати дослідження.

Зміст автореферату має точно відповідати змісту дисер-тації, а його зміст — давати повне уявлення про найваж-ливіші наукові та практичні результати, їхнє значення для науки і практики.

Публікації за темою дисертації. Список опублікованих праць здобувача за темою дисертації подають згідно з вимога-ми державного стандарту з обов'язковим наведенням назв праць і прізвищ усіх співавторів. Опубліковані праці, що відби-вають основні положення дисертації, мають бути розташовані у списку в такому порядку: монографії, брошури, статті у нау-кових виданнях, авторські свідоцтва, препринти, депоновані та анотовані у наукових журналах статті, тези доповідей тощо.

В авторефераті слід обов'язково наводити публікації, на-друковані в наукових фахових виданнях України та інших країн. Однак обмежуватись лише мінімальною кількістю фахових публікацій не слід. Потрібно наводити в авторефе-раті і ті публікації, які надруковані у виданнях, що не увійшли до Переліків ВАК. Це додає позитивних рис роботі. Зокрема, тези доповідей та матеріали конференції слугують встанов-ленню пріоритету і свідчать про апробацію результатів ди-сертації. Наявність більшої від мінімальної кількості статей, авторських свідоцтв на винаходи підкреслює практичну цінність роботи та ін. Але у будь-якому разі ніяка кількість таких додаткових публікацій не може замінити встановле-ної мінімальної кількості основних фахових публікацій.

Якщо є роботи, написані в співавторстві, про це слід зазна-чити в кінці опису.

Самоаналіз відповідності публікацій і апробацій вимогам ВАК доцільно проводити в таких аспектах:

• чи виконана вимога ВАК України щодо мінімальної кількості та обсягу публікацій основного змісту дисертації;

• чи всі результати, винесені на захист, опубліковані або захищені авторськими свідоцтвами (патентами);

• чи підтверджується роком видання (датою надходжен-ня статті, датою проведення конференції) пріоритет науково-го положення;

• чи входять до переліку фахових видань, затвердженого ВАК України, ті видання, в яких опубліковано результати дисертації;

• чи відповідають назви цих видань та назви з'їздів, кон-ференцій, симпозіумів, семінарів темі дисертації або суті кон-кретного наукового результату.

10.3. Анотація

На останній сторінці автореферату мають бути розміщені анотації українською, англійською та російською мовами. На вибір здобувача анотація англійською або російською мовою має бути розгорнутою, обсягом до 2 сторінок машинописного тексту (до п'яти тисяч друкованих знаків) і містити інфор-мацію про зміст та результати дисертаційної роботи. Дві інші анотації обсягом до 0,5 сторінки машинописного тексту (до 1200 друкованих знаків) мають бути ідентичного змісту і містити стислу інформацію про дисертацію.

Анотації складають за формою, яка містить такі дані:

• прізвище та ініціали здобувача;

• назва дисертації;

• вид дисертації (рукопис, монографія) і науковий ступінь;

• спеціальність (шифр і назва);

• установа, де відбудеться захист;

• місто, рік;

• основні ідеї, результати та висновки дисертації. Виклад матеріалу в анотації має бути стислим і точним.

Слід використовувати синтаксичні конструкції, прита^анні мові ділових документів, стандартизовану термінологію, уни-кати складних граматичних зворотів, маловідомих термінів і символів.

Після кожної анотації наводять ключові слова — слова або стійке словосполучення із тексту анотації, яке несе смис-лове навантаження. Сукупність ключових слів має відобра-жати основний зміст наукової праці. Оптимальна кількість ключових слів — від 3 до 10.

їх подають у називному відмінку, друкують у рядок через кому.

10.4. Оформлення автореферату

Примірники автореферату, які здобувач подає до спеціалі-зованої вченої ради разом з іншими документами та дисер-тацію, друкують за правилами для друкування дисертації з урахуванням певних особливостей.

За обсягом автореферат (без урахування обкладинки і анотацій) становить 1,3—1,9 авторського аркуша (30—32 сто-рінки друкованого тексту) для докторської та 0,7—0,9 автор-ського аркуша (14—16 сторінок друкованого тексту) для кан-дидатської дисертації і друкується українською мовою че-рез 1,5 інтервала з розміщенням до 40 рядків на сторінці. Тобто приблизно обсяг автореферату становить для канди-датської дисертації 1,0 авторський аркуш (40 000 знаків), для докторської — 2,0 авторських аркуші.

На лицьовому боці обкладинки автореферату подаються: назва організації, спеціалізована вчена рада якої прийняла дисертацію до захисту; прізвище, ім'я, по батькові здобувача; індекс УДК; назва дисертації; шифр і найменування спеці-альності за переліком спеціальностей наукових працівників; підзаголовок "Автореферат дисертації на здобуття науково-го ступеня доктора (кандидата) (галузь наук); місто, рік" (рис. 10.1).

На зворотному боці обкладинки автореферату зазначають-ся: організація, в якій виконана дисертація; науковий ступінь, вчене звання, прізвище та ініціали наукового керівника і (або) консультанта, його місце роботи й посада; наукові ступені, вчені звання, місця роботи та посади, прізвища та ініціали офіційних опонентів; назва провідної установи із зазначен-

ням підрозділу (кафедри, відділу), де розглядалася дисерта-ція; датз і час проведення захисту, шифр спеціалізованої вче-ної ради та адреса організації, при якій її створено; бібліоте-ка, в якій можна ознайомитися з дисертацією; дата розси-лання айтореферату; підпис ученого секретаря спеціалізова-ної вченої ради (рис. 10.2). Серед учених звань наукового керівниі^а і опонентів не слід вказувати їхнє членство в гро-мадськиХ (недержавних) академіях наук.

Автореферат не має титульного аркуша.

Номери сторінок проставляються в центрі верхнього поля сторінкй- Нумерація починається з цифри 1 на першій сто-рінці, де міститься загальна характеристика роботи.

Структурні частини автореферату не нумерують, їх назви друкують великими літерами симетрично до тексту.

10.5. Видання автореферату

Автореферат дисертації виготовляють друкарським спо-собом або на копіювальних апаратах і видають у вигляді брошури тиражем 100 примірників із обов'язковим зазна-ченням рихідних відомостей.

Формат видання 145 х 215 мм (формат паперу і частка аркуша 60 х 90/16) з друкуванням тексту на обох зворотах аркуша.

На авторефераті мають бути вказані вихідні дані друкарні або іншої установи, де друкується автореферат, згідно з дер-жавним стандартом. Відповідальність за наявність вихідних даних та за обов'язкове розсилання авторефератів несе спеціа-лізована вчена рада.

Перший примірник автореферату повинен мати дві іден-тичні обііладинки. Всі примірники автореферату підписують-ся автором на обкладинці.

10.6. Електронний варіант автореферату дисертації

Слід враховувати, що до спецради здобувачем наукового ступеня подається також електронний варіант тексту автореферату дисертації у двох примірниках (на двох гнуч-ких магйітних дисках (ГМД) — дискетах розміром 3,5 дюй-ма у вигляді файла з ім'ям aref.doc, структура якого повністю ВІДПОВІД0Є друкованому варіанту автореферату, включаючи обкладийку. Автореферат подається у вигляді файла форма-ту Word for Windows (версія 6.0 або 7.0).

ВАК Укра'ши розроблене програмне забезпечення для формування банку даних про докторські та кандидатські дисертації. Тому відповідним чином мають бути сформовані електронні варіанти документів атестаційних справ, зокрема і згаданий файл aref.doc. Його треба готувати так.

Шрифт

Розмір шрифту

Відстань між рядками

Параметри сторінки

Розташування

Верхнє, нижнє і ліве поле

Праве поле

Times New Roman Cyr

12 пунктів

1,5 інтервалу

формат А4

книжне

20мм

10 мм

Рисунки і допоміжні зображення в авторефераті можуть бути виготовлені у вищезгаданому форматі. Якщо це немож-ливо, то їх можна не наводити.

Працюючи над авторефератом, слід пам'ятати, що його електронний варіант є складовою електронних варіантів мате-ріалів документів атестаційних справ, які надсилаються до ВАК України. При підготовці електронного варіанта авторе-ферату слід керуватися "Інструкцією про порядок підготов-ки та подання електронних варіантів матеріалів атестацій-них справ".

 

Глава 11

ПОРЯДОК ЗАХИСТУ ДИСЕРТАЩЇ

Процес підготовки дисертації до захисту включає такі етапи:

1) попередню експертизу дисертації в організації, де вона виконувалась або до якої було прикріплено здобувача (так званий передзахист);

2) написання автореферату дисертації;

3) подання дисертації до спеціалізованої вченої ради;

4) друкування і розсилання автореферату;

5) підготовку здобувача до захисту дисертації;

6) процедуру прилюдного її захисту.

Кожний із цих процесів має свою специфіку і визначений відповідними вимогами Порядку присудження наукових сту-пенів і присвоєння вчених звань ВАК України (1997 p.).

11.1. Попередня експертиза дисертації (передзахист)

Завершена і відповідним чином оформлена дисертація подається на попередню експертизу в організацію, де вона виконувалась або до якої було прикріплено здобувача.

Висновок установи, в якій виконано дисертацію, є пер-шою і дуже важливою її експертизою з точки зору відповід-ності дисертації вимогам Порядку.

Для одержання висновку щодо дисертації здобувач пови-нен подати відповідну заяву ректору (директору) установи. До заяви додаються три примірники дисертації та три на-друкованих примірники автореферату дисертації. Керівник установи визначає порядок розгляду і обговорення дисертацій-ної роботи на рівні семінару чи розширеного засідання ка-федри (відділу), при цьому призначаються рецензенти і вста-новлюються строки надання висновку.

Дисертацію розглядають на засіданні кафедри вищого навчального закладу, відділу, лабораторії науково-дослідної установи та ін. На кафедру подаються: дисертація, основні публікації зд«зібувача з теми дослідження, первинні докумен-ти, що відбивають процес експериментальної чи дослідної ро-боти, акти про впровадження.

Керівник семінару або завідувач кафедри (відділу) готує у встановленому порядку розпорядження no установі. У ньо-му визначається коло наукових працівників, які обов'язково мусять узяти участь в обговоренні роботи, призначається ко-місія для складання висновку, вчений секретар засідання, вказуються рецензенти роботи, час і місце проведення засі-дання і т. ін.

Для проведення попередньої експертизи поданої дисер-тації, визначення її наукової і практичної цінності, повно-ти відображення її результатів у публікаціях здобувача при-значаються 3—4 рецензенти з числа докторів і кандидатів наук зі спеціальності. їхні рецензії видаються здобувачеві за 10 днів до обговорення дисертації. Кожна рецензія повинна містити однозначний висновок: рекомендувати дисертацію до захисту або не рекомендувати.

Одночасно призначається комісія з підготовки висновку щодо дисертації на основі матеріалів, які є у розпорядженні організації, за місцем її виконання. Такими матеріалами є текст дисертації, основні публікації, довідки про впровадження, висновок щодо дисертації (якщо вона виконана в сторонній установі), відгуки рецензентів та інші необхідні матеріали.

До комісії для складання зазначеного висновку обов'яз-ково входять керівник засідання, рецензенти роботи і вчений секретар, а при необхідності ще й інші фахівці. Якщо в уста-нові функціонує спецрада для захисту дисертацій зі спеці-альності, за якою підготовлено дисертацію, то необхідно за-просити на засідання семінару, спецради або кафедри (відділу) членів цієї ради з метою детального ознайомлення їх з ди-сертацією. Відповідне розпорядження підписується ректором (директором) установи і доводиться до відома всіх названих у ньому фахівців під розпис на одному з примірників розпо-рядження.

Попередня експертиза поданої дисертації на кафедрі здій-снюється в такій послідовності:

• здобувач викладає суть та основні положення дисер-тації (тривалість доповіді для кандидатської дисертації — не більше 20—30 хвилин, для докторської — не більше 35— 40 хвилин);

• питання до здобувача щодо змісту дисертації, на які йому необхідно відповісти;

• виступи рецензентів;

• виступи присутніх;

• відповіді здобувача на зауваження, пропозиції і поба-жання рецензентів;

• виступи присутніх на засіданні;

• підсумки дискусії.

Потім затверджується висновок щодо обговорюваної ди-сертації. Висновок приймається відкритим голосуванням простою більшістю голосів присутніх на засіданні і оформ-ляється у формі протоколу засідання кафедри (міжкафед-рального семінару, лабораторії, відділу) з висвітленням про-цесу розгляду. У протоколі засідання вказуються:

• номер протоколу, дата засідання і назва кафедри (лабо-раторії, відділу, організації), де обговорювалася дисертація, прізвище, ім'я та по батькові рецензентів із зазначенням наукового ступеня і вченого звання;

• ким і коли була затверджена тема дисертації.

• процес обговорення дисертації.

Висновок є резолютивною частиною протоколу, в якому вказуеться прізвище, ім'я та по батькові здобувача, назва ди-сертації, шифр і назва спеціальності, науковий ступінь, на здобуття якого представлено дисертацію, ким і коли була затверджена тема дисертації.

Крім того у висновку подаються:

1. Актуальність теми (проблеми) та її зв'язок з пла-нами наукових робіт установи. Тут коротко й аргументо-вано викладається актуальність завдання чи проблеми, що вирішується, для тієї чи іншої галузі промисловості, соціаль-ної сфери та ін. Наводиться перелік повних назв виконаних науково-дослідних робіт з номерами їх державної реєстрації, на основі яких підготовлено дисертацію. Слід зазначити рівень участі дисертанта у виконаних роботах (виконавець, відповідальний виконавець, керівник і т. ін.). Якщо викона-на наукова робота була складовою якоїсь державної або галу-зевої наукової програми, то треба обов'язково навести шифр і назву програми.

2. Формулювання наукового завдання (проблеми), нове вирішення якого отримано в дисертації. У кандидатській дисертації формулюється наукове завдання, в докторській — наукова проблема. Формулювання наукового завдання ви-кристалізовується із сукупності нових наукових положень, одержаних автором у дисертації і винесених на захист. Тре-ба завжди звертати особливу увагу на те, щоб не підмінюва-лися отримані в роботі нові наукові положення новими при-кладними результатами. Необхідно чітко формулювати, яка наукова проблема (або завдання) вирішена, у чому саме по-лягає її вирішення і для чого використовується це вирішен-ня в прикладному (практичному) плані. Це й буде тією го-

ловною формулою дисертації, за яку присуджується науко-вий ступінь.

3. Наукові положення, розроблені особисто дисертан-том, та їх новизна. Кожне отримане нове наукове поло-ження формулюється конкретно і чітко у вигляді наукового результату, при цьому обов'язково підкреслюється, в чому саме є новизна порівняно з раніше відомими науковими результа-тами. При формулюванні цього положення найчастіше трап-ляється така помилка, коли воно лише констатується, а сут-ність новизни не розкривається.

Новим науковим положенням, наприклад, може бути роз-крита природа явища, закономірність, встановлена особливість, механізм, аналітична або статистична залежність, розроблена модель і т. ін. Новий науковий результат є базою (основою) визначення того, чому треба вирішувати ті чи інші прикладні питання саме так, а не інакше.

4. Обґрунтованість і достовірність наукових поло-жень, висновків і рекомепдацій, які захищаються. Тут не-обхідно показати і переконати фахівців у тому, що сформу-льовані наукові положення, висновки і рекомендації дос-товірні, що вони відповідають об'єктивній реальності. Тобто, треба довести, що всі отримані результати не помилкові і що дисертант не видає бажане за дійсне. Це означає, наприклад, що треба продемонструвати коректність використання фун-даментальних наук у вирішенні прикладних проблем, пока-зати, наскільки правильними та достатніми є дані експери-ментальних досліджень і т. д.

5. Наукове ma практичне значення роботи. Наукове значення роботи викладають так, щоб показати роль одержа-них нових наукових положень у розвитку того чи іншого наукового напрямку або проблеми (у якісному та кількісно-му відношенні, за повнотою та глибиною пізнання явиш;, ме-ханізмів взаемодії і т. ін.).

Практичне значення роботи доводиться чіткими і конк-ретними (буквально за пунктами) відповідями на питання, що дає виконана робота для практики (нові способи, техно-логії, пристрої, машини і т. ін.).

6. Використання результатів роботи. У висновку на-водяться відомості та дані щодо впровадження наукових і прикладних результатів роботи в галузі або в інші види прак-тичної людської діяльності країни. Зазначається, в чому і як виявилося це використання, що, де і коли при цьому отримано в технічному, економічному, соціальному або екологічному плані. Слід зазначити, що на момент захисту дисертації не

обов'язково, щоб усі прикладні результати підготовленої ди-сертації були реалізовані на практиці. Достатність упрова-дження результатів роботи на момент її захисту визначає спеціалізована вчена рада, котра приймає роботу для попе-реднього розгляду і вирішуе питання щодо можливості її за-хисту.

В окремих випадках спеціалізована вчена рада може прий-няти роботу до захисту і без будь-якої апробації її резуль-татів на практиці. Це стосується тих робіт, які відкривають нові перспективні напрями наукового пізнання і являють собою значний теоретичний внесок у їхній розвиток.

7. Повнота викладення матеріалів дисертації в публі-каціях та особистий внесок у них автора. Згідно з вимо-гами ВАК України основні наукові і прикладні результати роботи мають бути опубліковані у фахових наукових ви-даннях, перелік яких затверджує ВАК. Тому необхідно з урахуванням вимог чинних стандартів навести перелік та-ких публікацій, вказуючи при цьому всіх співавторів, чітко, коротко і конкретно вказати, що саме в даній роботі нале-жить особисто авторові дисертації, яка захищається. He можна подавати особистий внесок автора лише вказуючи відсоток тексту, який написано ним особисто. Наприклад, неприпустимо писати: "У цій статті 65 % результатів отри-мано автором".

На завершення переліку праць роблять висновок щодо повноти відображення основних результатів дисертації в публікаціях.

Спеціалізовані вчені ради можуть приймати до захисту дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата наук за наявності не менше 3 публікацій у наукових фахових жур-налах, а також в інших періодичних наукових фахових ви-даннях України (їх перелік затверджує ВАК України) та інших країн, причому в галузях природничих і технічних наук за висновком спеціалізованої вченої ради при прий-нятті дисертації до захисту до цієї мінімальної кількості замість однієї статті може бути долучене одне авторське свідоцтво на винахід або один патент, які безпосередньо сто-суються наукових результатів дисертації.

Апробація матеріалів дисертації на наукових конференці-ях, конгресах, симпозіумах, семінарах, у школах тощо є обо-в'язковою. Причому необхідно звернути увагу на те, що будь-які друковані матеріали (тези, доповіді тощо) конференцій, конгресів, симпозіумів, семінарів, шкіл тощо є свідченням апробації дисертаційної роботи і належать до опублікова-

них праць, які додатково відображають наукові результати дисертації.

Обов'язковою вимогою до наукових публікацій здобувачів є наявність в одному випуску (номері) журналу (або іншого друкованого видання) не більше однієї статті здобувача за темою дисертації.

8. Оцінка мови та стилю дисертації. Дисертація та автореферат мають бути написані грамотно, а стиль викладу в них матеріалів досліджень, наукових положень, висновків і рекомендацій — забезпечувати легкість і доступність їх сприйняття.

Написані неграмотно, неохайно оформлені дисертації до захисту не приймаються.

9. Відповідність змісту дисертації спеціальності, за якою вона подається до захисту, а також паспорту спец-ради. ВАК України затвердив паспорти кожної спеціальності, в яких досить чітко і однозначно вказано відповідні напря-ми досліджень. Неправильне визначення спеціальності, за якою виконано дисертацію, а також паспорта спецради при-зводить до цілої низки труднощів у процесі її експертизи, починаючи від подання до захисту і закінчуючи розглядом на експертній раді ВАК України. Це може бути причиною відмови у видачі диплома.

10. Рекомендація дисертації до захисту. Тут робиться однозначний висновок у цілому щодо відповідності або невід-повідності роботи, що розглядається, вимогам Порядку і даєть-ся рекомендація щодо можливості подання її до спеці-алізованої вченої ради для попереднього розгляду і захисту. При цьому наводяться результати відкритого голосування учасників семінару чи розширеного засідання кафедри (від-ділу) із зазначенням кількості осіб, які подали голоси "за" або "проти" такої рекомендації.

Необхідно зазначити, що навіть при негативному виснов-ку установи, де виконана робота, дисертант має право подати роботу в установленому порядку до спеціалізованої вченої ради.

Якщо у висновку установи, де виконана робота, вказуєть-ся, що дисертант привласнив і використав чужі матеріали досліджень, тобто виявлено плагіат, то така дисертація спеці-алізованою вченою радою не приймається навіть для попе-реднього розгляду.

Висновок установи, в якій виконано дисертацію, є прак-тично єдиним документом, в якому зазначаються такі аспек-ти, як творчий шлях здобувача в науці, його участь у вирішенні

поставлених перед колективом наукових і практичних зав-дань, особистий внесок до публікацій, виконаних у співав-торстві, ступінь його наукової зрілості, результати впрова-дження наукових досягнень у практику, їхня значущість для народного господарства та ін. Крім того, цей висновок має містити відповідь на ті запитання стосовно дисертації, які поставлені в інших офіційних відгуках на дисертацію.

Протокол (витяг з протоколу) засідання кафедри, що містить висновок, підписується завідувачем кафедри (керів-ником семінару, лабораторії, відділу), як правило, доктором наук, а також ученим секретарем із зазначенням їх науко-вих ступенів і вчених звань.

Протокол зберігається у звітній документації факульте-ту чи відповідної кафедри (відділу) або у відділі аспіранту-ри.

Висновок затверджується ректором (директором) або про-ректором (заступником директора) з наукової роботи, які несуть персональну відповідальність за якість, об'єктивність і строки підготовки висновку. Висновок (у двох примірни-ках) засвідчується печаткою. Він видається здобувачеві не пізніше двох місяців від дня подання на попередню експер-тизу кандидатської дисертації та не пізніше трьох місяців — докторської дисертації. Термін чинності висновку — 1 рік, тому він обов'язково датується.

Отримавши рішення кафедри (лабораторії, відділу) про ре-комендацію дисертації до захисту, здобувач допрацьовує її згідно з зауваженнями, пропозиціями, побажаннями членів кафедри.

11.2. Подання дисертації для попереднього розгляду в спеціалізованій вченій раді

Рада приймає дисертацію до попереднього розгляду за на-явності документів за таким переліком, встановленим ВАК.

1. Заява здобувача на ім'я голови спеціалізованої вченої ради з проханням прийняти дисертацію до розгляду (1 прим.), в якій необхідно зазначити, чи вперше захищається ця ди-сертація.

2. Особистий листок з обліку кадрів з фотокарткою, засвід-чений відділом кадрів за основним місцем роботи (2 прим.).

3. Засвідчені копії дипломів про вищу освіту та про нау-кові ступені (вчені звання) (2 прим.).

4. Засвідчене підписами і печаткою посвідчення про скла-дені кандидатські іспити (2 прим.).