Шдготовка до написання дисертації та накопичення наукової інформащї

6.1. Дисертація: визпачення поняття, основні види

Дисертація (лат. dissertatio — дослідження, міркуван-ня) — наукова кваліфікаційна праця, що пройшла поперед-ню експертизу і подана до захисту на здобуття наукового ступеня в спеціалізованій ученій раді.

Дисертація на здобуття наукового ступеня згідно з п. 11 Порядку присудження наукових ступенів і присвоєння вче-них звань (далі — Порядок) е кваліфікаційною науковою працею, виконаною особисто у вигляді спеціально підготов-леного рукопису або опублікованої наукової монографії. Вона містить висунуті автором для прилюдного захисту науково обґрунтовані теоретичні або експериментальні результати, наукові положення, а також характеризується єдністю змісту і свідчить про особистий внесок здобувача в науку.

Дисертація як вид наукової роботи — це:

• кваліфікаційна наукова праця;

• праця, що містить нове вирішення актуальної науко-вої проблеми;

• наукові результати дослідження є суттєвими для роз-витку певної галузі науки;

• праця, яка дає підстави присудити її автору науковий ступінь;

• в ній особливо важливі ті пункти, які входять до квалі-фікаційних вимог ВАК.

Теми дисертацій мають бути пов'язані, як правило, з на-прямами основних науково-дослідних робіт наукових уста-нов і організацій, відповідати спеціальності та бути затвер-дженими вченими радами для кожного здобувача персональ-но з одночасним призначенням наукового консультанта (докторська дисертація) чи наукового керівника (кандидат-ська дисертація). Зазначимо, що Порядком присудження нау-кових ступенів і присвоєння вчених звань не передбачена можливість призначення за кандидатською дисертацією двох наукових керівників або наукового керівника і консультан-та. Те саме стосується можливості призначення двох кон-сультантів з докторської дисертації. Дисертація — це наукова кваліфікаційна праця, виконана автором особисто. Роль нау-кового керівника полягає насамперед у допомозі авторові в процесі вибору напряму дослідження, визначення теми, при складанні плану роботи, у практичному аналізі отриманих результатів.

Дисертація — завершена робота, яка має внутрішню єдність змісту, містить сукупність нових наукових результатів і по-ложень, висунутих автором для прилюдного захисту. Найго-ловнішим критерієм відповідності докторської й кандидат-ської дисертацій вимогам ВАК завжди була і є наявність нових науково обґрунтованих результатів.

Нові рішення, запропоновані здобувачем, необхідно добре аргументувати і критично оцінити порівняно з відомими положеннями. У дисертаціях, що мають прикладне значення, додатково до основного тексту наводяться відомості та доку-менти, що підтверджують практичне використання отрима-них автором результатів, а в дисертаціях, що мають теоре-тичне значення, — рекомендації щодо використання науко-вих висновків.

Згідно з чинним законодавством України про мови дисер-тація виконується, як правило, українською мовою. ВАК України неодноразово звертав увагу спецрад на недостатній рівень використання української мови в науковій сфері, недосконале володіння здобувачами наукових ступенів україн-ською науковою фаховою термінологією та на необхідність підготовки ними рукописів дисертацій державною мовою. Принагідно зазначимо, що автореферати дисертацій та матеріали атестаційної справи здобувача обов'язково дру-куються державною мовою. Оформлення дисертацій має відповідати вимогам, що ставляться до робіт, поданих до

ДРУКУ-

Розрізняють два види дисертаційних досліджень:

1) дисертацію на здобуття наукового ступеня доктора наук;

2) дисертацію на здобуття наукового ступеня кандидата наук.

6.2. Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора наук: загальна характеристика

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора наук є кваліфікаційною науковою працею, підготовленою особисто для прилюдного захисту і здобуття наукового ступеня док-тора наук.

Докторська дисертація має містити не захищені рані-ше наукові положення та отримані автором нові науково обґрунтовані результати у певній галузі науки, які у сукуп-ності розв'язують важливу наукову або науково-прикладну проблему (п. 12 Порядку).

її характеризують такі основні класифікаційні ознаки:

• розв'язання значної наукової або науково-прикладної проблеми, яка має важливе народногосподарське та соціально-культурне значення;

• розробка теоретичних положень, сукупність яких мож-на кваліфікувати як нове вагоме досягнення в розвитку пер-спективного напряму у відповідній галузі наук;

• усі наукові результати дисертації є новими, не захище-ними раніше;

• дуже висока цінність результатів дисертації;

• тема входить до державної чи галузевої програми до-сліджень;

• результати дисертаційного дослідження можуть бути використані на міжнародному, міжгалузевому чи галузевому рівнях;

• результати та висновки докторської дисертації мають бути такими, що зможуть стати в майбутньому темами окре-мих кандидатських дисертацій.

Крім того, в докторській дисертації мають бути чітко, ло-гічно, обґрунтовано розкриті такі головні кваліфікаційні ознаки дослідження, як мета, завдання, наукова новизна, ме-тодологія, достовірність результатів, практична та економіч-на значущість, висновки. Ці ознаки характеризують не тільки науковий рівень проведеного дослідження, а й ступінь нау-кової зрілості здобувача.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора наук може бути підготовлена як у формі рукопису, так і у формі індивідуальної наукової монографії.

Найпоширенішим є рукопис докторської дисертації. У цьому разі дисертація на здобуття наукового ступеня док-тора наук є кваліфікаційною працею обсягом основного тек-сту 11—13 авторських аркушів (для суспільних I гуманітар-них наук — 15 —17 авторських аркушів), оформлених відпо-відно до державного стандарту.

Докторська дисертація може бути подана до захисту за однією або двома спеціальностями однієї галузі науки, але за кожною спеціальністю вона повинна відповідати вимогам ВАК.

Захист дисертації на здобуття наукового ступеня доктора наук у вигляді опублікованої монографїї передбачається як виняток за таких умов.

1. Монографія опублікована без співавторів.

2. Монографія містить результати наукових досліджень автора, опубліковані раніше у фахових наукових виданнях України та інших країн (не менше 20 публікацій у галузі гуманітарних та суспільних наук, не менше 15 публікацій у галузі технічних і природничих наук).

3. Обсяг основного змісту монографії становить не менше 15 обліково-видавничих аркушів у галузі гуманітарних та суспільних наук і не менше 10 обліково-видавничих аркушів у галузі природничих та технічних наук.

4. Наявність рецензій не менш як двох докторів наук, фа-хівців за спеціальністю дисертації, про що має бути зазначе-но у вихідних даних монографії.

5. Наявність рекомендації вченої ради наукової устано-ви, організації або вищого навчального закладу про опублі-кування монографії, про що має бути зазначено в її вихідних даних.

6. Тираж не менше ніж 300 примірників.

7. Наявність міжнародного реєстраційного номера ISBN.

8. Повне дотримання вимог щодо редакційного оформлен-ня монографії згідно з державними стандартами України.

9. Наявність монографії у фондах бібліотек України, пе-релік яких затверджено ВАК України, на час подання дисер-тації до захисту.

Слід враховувати, що з 1997 р, в Україні припинено за-хист дисертацій у вигляді наукової доповіді.

Докторську дисертацію виконує здобувач, який є кандида-том наук, має значний науковий доробок і здатний до плідної дослідницької діяльності в майбутньому. Основним показ-ником рівня здобувача є кількість та якість попередніх його публікацій як аналізу і синтезу етапів дослідження. Вважаєть-

ся, що між захистом кандидатської і докторської дисертацій має бути проміжок не менше 5 років. Це дає змогу здобува-чеві опублікувати статті в наукових фахових виданнях Украї-ни, підготувати та опублікувати на їх основі наукову моно-графію, оприлюднити результати свого дослідження.

Слід запобігати як передчасному захисту, так і його за-тримці, враховувати те, що у докторській дисертації не до-зволяється захищати положення та наукові результпа-тпи, захищені здобувачем у кандидатпській дисертпації. Вони можуть використовуватися лише в оглядовій частині докторської дисертації. Коли здобувачем не витримується п'ятирічний термін, ВАК України обов'язково надсилає док-торську дисертацію та атестаційну справу здобувача на до-датковий висновок (колективну рецензію).

Відповідно до Порядку дисертація на здобуття наукового ступеня доктора наук є кваліфікаційною науковою працею, яка має містити опис проведених автором досліджень, що відповідають одній із таких вимог:

а) отримання нових, науково обґрунтованих результатів у певній галузі науки, які в сукупності розв'язують важливу наукову проблему;

б) здійснення нових науково обґрунтованих розробок у певній галузі науки, які забезпечують розв'язання значної прикладної проблеми.

6.3. Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата наук: загальна характеристика

Дисертпація на здобутптпя наукового стпупеня кандида-тпа наук — це кваліфікаційна наукова праця, підготовлена особисто для прилюдного захисту і здобуття наукового сту-пеня кандидата наук.

Кандидатська дисертація має містити результати про-ведених автором досліджень та отримані автором нові на-уково обґрунтовані результати, які у сукупності розв'язу-ють конкретне наукове завдання, що має істотне значення для певної галузі науки (п. 13 Порядку).

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата наук е кваліфікаційною працею обсягом основного тексту 4,5—7 авторських аркушів (для суспільних і гуманітарних наук — 6,5—9 авторських аркушів), оформлених відповід-но до державного стандарту.

Кандидатська дисертація може бути подана до захисту лише за однією спеціальністю.

Серед основних вимог, що висуваються ВАК до кандидат-ських дисертацій, слід назвати такі.

1. Актуальність тематики та доцільність роботи для розвитку відповідної галузі науки чи виробництва, особливо на користь Україні; зв'язок вибраного напряму досліджень з планами організації, де виконана робота, а також з галузеви-ми та (або) державними планами та програмами.

2. Відповідність теми дисертації спеціальності, за якою вона захищається, паспорту спеціалізованої вченої ради.

3. Дисертація повинна містити рішення нової наукової проблеми чи завдання, не досліджуваних раніше або дослі-джуваних в інші часи, за інших умов. У цьому разі через критичний аналіз та порівняння з відомими розв'язаннями проблеми (наукового завдання) обґрунтовуеться різниця у виборі напрямів дослідження.

4. Чітке формування мети і завдань дослідження. Вис-новки і рекомендації дисертації мають бути об'єднані провід-ною ідеєю і пов'язані з метою доказами. Стрижень дисер-тації — наукова концепція як синтез провідної ідеї з її обґрунтуванням і науковим результатом. Концептуаль-ність дослідження — найвищий критерій його оцінювання.

5. Науковий результат має відповідати таким основ-ним критеріям оцінки дисертацій: наукова новизна одер-жаних результатів, вірогідність (достовірність) дослідження, практична значущість одержаних результатів.

6. Необхідно обґрунтувати самостійність дослідження, особистий внесок здобувача в одержання нових науково об-ґрунтованих результатів.

7. Наявність відомостей про апробацію результатів дисер-тації, кількість та обсяг публікацій основного змісту дисертації.

Основні наукові результати дисертації обов'язково повинні бути опубліковані автором у формі наукових монографій, посібників (для дисертацій з педагогічних наук) чи статей у наукових фахових виданнях України або інших країн, пе-релік яких затверджує ВАК.

Такі публікації можуть бути виконані як самостійно, так і в співавторстві. їх повний список наводиться в авторефе-раті дисертації.

Кожна дисертація супроводжується окремим авторефе-ратом, який відображає основні наукові результати дисертацій-ного дослідження. Вимоги до оформлення автореферату ви-значає ВАК.

Докторські і кандидатські дисертації після захисту в спеці-алізованій ученій раді обов'язково надсилаються для реєс-

трації в УкрШТЕІ. Захищені дисертації зберігаються в го-ловній бібліотеці України — Національній бібліотеці України ім. В.І. Вернадського. Другий примірник дисертацій збері-гається в бібліотеці наукової установи, де відбувся захист.

6.4. Загальна схема наукового дослідження

Будь-яке наукове дослідження від творчого задуму до остаточного оформлення наукової праці здійснюється індиві-дуально. Однак можна виявити і деякі загальні методологічні підходи до його проведення, які відбивають хід і послідовність процесу роботи над дисертацією.

Перший етап включає вибір теми, обґрунтування її акту-альності та визначення рівня її розробленості; вибір об'єкта, предмета, визначення мети і завдань дослідження.

Другий етап передбачає накопичення необхідної науко-вої інформації, пошук літературних та інших джерел з теми дослідження, їх вивчення та аналіз; уточнення напрямів до-слідження під кутом зору його мети.

Третій етап включає відпрацювання гіпотези та теоре-тичних передумов дослідження, визначення наукового зав-дання.

Четвертий етап — це вибір методів дослідження, які ста-новлять інструментарій для добування фактичного матеріа-лу і виступають необхідною умовою досягнення поставленої в дисертації мети.

П'ятий етап включає обробку, аналіз та опис результатів експериментального дослідження, яке проводилося згідно з розробленою програмою і методикою.

Шостий етап — написання тексту дисертації, оформлення вступу та формування висновків дисертації, опис використа-них джерел і створення додатків.

На сьомому етапі передбачається обговорення результатів дисертаційного дослідження на засіданні кафедри; попередній розгляд дисертації в спеціалізованій вченій раді, яка дає по-передню оцінку теоретичної і практичної значущості дисер-тації і колективний відгук.

Восьмий етап — підготовка автореферату дисертації.

Дев'ятий етап — підготовка до захисту і захист дисер-таційного дослідження.

Послідовність написання дисертації може бути різною. Це залежить від теми дослідження та індивідуальних особ-ливостей здобувача. Однак дослідник повинен ще на почат-ку дослідження мати уявлення про систему підготовки тек-

сту дисертації, яка включає ряд взаємопов'язаних підсис-тем: формулювання теми, мети і завдань дослідження; нако-пичення наукової інформації, проведення теоретичного та експериментального дослідження; формулювання висновків і рекомендацій. Загальна схема процесу підготовки тексту дисертації подана на рис. 6,1.

6.5. Вибір і затвердження теми. Формулювання назви дисертації

Важливим етапом у написанні дисертації є вибір пробле-ми дослідження й теми. Небезпідставною є думка, що пра-вильно вибрана і сформульована тема — це половина вико-наного дослідження. Тому починають роботу над дисерта-цією лише за умови, коли чітко уявляють її тему.

Розрізняють три різновиди тем: такі, що виникли внаслі-док розвитку проблем, над якими працює даний науковий колектив; ініціативні; "на замовлення". Доцільніше брати теми першої групи.

При виборі теми основними критеріями мають бути її ак-туальність, новизна і перспективність, наявність теоре-тичної бази; можливість виконання теми в даній організації; можливість отримання при впровадженні ефективних соці-альних, технологічних або екологічних результатів.

Обираючи тему дисертаційного дослідження, слід виходи-ти з того, що вона є складовою більш широкої проблеми. Тема дисертації має бути тісно пов'язана з напрямами основних досліджень наукової установи або організації, де вона вико-нується (інститут, факультет, кафедра), а також з галузевими та (або) державними науковими планами чи програмами. Здо-бувач сам може запропонувати тему дисертації, виходячи з її актуальності, відповідності фаху, зважаючи на свої наукові інтереси та сучасний стан розробки наукових досліджень, присвячених обраній проблемі.

При виборі теми дисертації слід брати до уваги загальний стаж роботи здобувача в даній сфері знання, його власні нау-кові ідеї й попередні доробки в науковому дослідженні, досвід виступів на науково-практичних конференціях, нарадах фахівців з науковими доповідями чи повідомленнями, скла-дені іспити кандидатського мінімуму, знання іноземних мов, комп'ютера тощо.

Дисертації, як відомо, пишуть по-різному. Одні виходять із суто практичних міркувань — треба отримати науковий ступінь. Вони вибирають будь-яку тему. Інші розглядають

Система підготовки тексту кандидатської дисертації

дисертацію як можливість реалізувати давно задуману ідею, яку тривалий час "виношували", поки вона не "дозріла". Саме в таких людей найбільші шанси дістати добротну тему, над якою вони будуть працювати цілеспрямовано і з задоволен-ням. Тобто мета в написанні дисертації може бути різною залежно від індивідуальних потреб.

Вибір теми дисертації потребуе індивідуального підходу. Однак є загальні правила, яких слід дотримуватися.

Бажано вибирати тему, до якої здобувач найкраще підго-товлений, з якої вже щось ним написано, зібрано літератур-ний, фактичний матеріал тощо.

При виборі теми кандидатської дисертації доцільно ста-вити завдання порівняно вузького плану, для того щоб тему можна було глибоко опрацювати.

He слід брати тему, якщо відомо, що над нею вже працю-ють. У галузі достатньо тем, що потребують спеціального до-слідження. Якщо ж таке сталося, то слід уточнити аспект своєї роботи. Крім того, дисертація повинна містити нове вирішення темил а принципи розв'язання проблеми, зміст тео-ретичної та ексиериментальної частин дисертації мають бути відмінними від попередньої роботи.

Після вибору теми здобувач повинен звернутися до свого наукового керівника за порадою. Думка наукового керівни-ка має особливе значення для вибору теми. Його рекомен-дації допомагають обмежити поле діяльності здобувача, з'я-сувати вибраний ним напрям дослідження. Дуже важливо, щоб здобувач сам перед тим спробував розробити план своєї теми, добре обміркував і чітко уявив собі хід її виконання, зважаючи на конкретні умови, в яких йому доведеться пра-цювати. Це дасть змогу науковому керівникові зважити на здібності аспіранта (пошукувача), його підготовленість до виконання даної роботи, а отже, зробити правильні виснрвки щодо того, яку надати йому допомогу.

Якщо молодий учений-початківець не може сам вибрати тему, він має право з дозволу наукового керівника звернути-ся за порадою до провідних учених або в будь-яку наукову установу регіону, країни або до викладачів свого інституту, кафедри. Бажано не допускати нав'язування теми дисертації, яка суперечить бажанням здобувача. Однак компроміс теж можливий.

Вибрати тему дисертації можуть допомогти такі прийоми.

1. Вивчення тематики наукових планів і програм органі-

зації (інституту, факультету, кафедри), де виконується робо-

та; ознайомлення з напрямами наукових досліджень, плана-

ми, програмами, що мають галузеве (або загальнодержавне) значення.

2. Перегляд каталогів (бюлетенів) захищених дисертацій та ознайомлення з уже виконаними на кафедрі чи в інших споріднених установах дисертаційними роботами.

3. Виявлення того, що і ким написано з конкретної теми (монографії, статті, тези доповідей та ін.).

4. Ознайомлення з новітніми результатами досліджень у споріднених, суміжних галузях науки і техніки, враховуючи, що в суміжних науках можна віднайти нові, іноді несподі-вані рішення. Це дасть змогу виявити ширше загальнотеоре-тичне коло проблем, на яких базується вирішення конкрет-ної теми дослідження.

5. Оцінювання стану розробки методів дослідження, технологічних прийомів щодо конкретної сфери діяльності чи галузі. При цьому слід зважати на те, що наука розви-вається завдяки вмілому запозиченню "чужих методів", про-думаному впровадженню випробуваних методик для вирішен-ня конкретної теми, введенню до наукового обігу нових фак-тичних матеріалів.

6. Перегляд відомих наукових рішень за допомогою но-вих методів або з нових теоретичних позицій, під новим ку-том зору, на вищому теоретичному рівні, з залученням но-вих, суттєвих фактів, виявлених дослідником. Через критич-ний аналіз поглядів попередників слід обґрунтовувати свою точку зору з урахуванням проблем сьогодення, особливо на користь України.

Суттєву допомогу у виборі теми надає ознайомлення з ана-літичними оглядами та статтями в спеціальних періодичних виданнях, а також бесіди і консультації з фахівцями-прак-тиками, під час яких можна визначити важливі, однак ще мало вивчені в теоретичному плані питання.

Обравши тему, здобувач повинен усвідомити, в чому поля-гають суть запропонованої ідеї, актуальність теми, об'єкт і предмет дослідження, мета і завдання дисертації та основні напрями дослідження теми.

Вибір теми завершується формулюванням назви дисерта-ційного дослідження.

Назва дисертації має бути якомога коротшою (7 слів ± 2 слова), адекватно відображати її зміст, відповідати обраній спеціальності та суті вирішуваної наукової проблеми (зав-дання). Вона повинна вказувати на мету (предмет) дисертацій-ного дослідження і його завершеність. Часом для більшої конкретизації до назви додають невеликий (4—5 слів) під-

•1 f- г\

заголовок. Аспект вивчення подається через двокрапку або в дужках.

У назві не слід використовувати ускладнену термінологію псевдонаукового характеру. Треба уникати назв, що почина-ються зі слів: "Дослідження питання...", "Дослідження дея-ких шляхів...", "Шляхи...", "Проблеми...", "Деякі питання...", "Матеріали до вивчення...", "До питання..." та ін., в яких не відбито достатньою мірою суть проблеми.

Назва дисертації згодом може коригуватися, особливо після завершення наукового дослідження. Вона підлягає са-моперевірці з боку здобувача, а також аналізу опонентів, про-відної установи, організації, де виконана робота, експертної комісії спеціалізованої вченої ради.

Аналіз назви дисертації здійснгоється за двома аспектами:

• на відповідність меті, завданням, науковим результа-там і висновкам дисертації;

• на відповідність паспорту спеціальності.

Згідно з першою вимогою назва дисертації має обов'язко-во містити в концентрованому вигляді об'єкт і предмет дос-лідження, основний науковий результат або узагальнене ви-значення вирішуваної наукової проблеми, інколи зазначати галузь використання.

3 кожної спеціальності е так званий паспорт спеціаль-ності, який розробляється спеціалізованою вченою радою і затверджується ВАК України. В паспорті спеціальності вка-зуються її шифр і назва, а також галузі наук, за якими при-суджуються наукові ступені (історичні, педагогічні, технічні тощо). Завдання полягає в тому, щоб назва дисертації відпо-відала за змістом спеціальності і галузі науки.

Остаточно назва дисертації формулюється в кінці роботи над нею.

6.6. Складання пояснювальної записки до вибору теми дисертації. Затвердження теми

Проведена здобувачем широка аналітична робота завер-шується складанням пояснювальної записки щодо вибору теми дисертаційного дослідження. Пояснювальна записка — це розгорнутий план-конспект дисертації, який у стислому узагальненому вигляді відтворює основний зміст її частин: актуальність теми, мета і завдання дослідження, структура дисертації (рис. 6.2).

яснювальної записки з науковим керівником вона подаєть-ся на кафедру, до вченої ради інституту.

Тема дисертації затверджується на засіданні кафедри та вченої ради інституту (організації), де виконується робота. Тема затверджується для кожного здобувача персонально з одночасним призначенням наукового консультанта (док-торська дисертація) чи наукового керівника (кандидатська дисертація). Назву дисертації в процесі її написання можна коригувати, щоб вона повною мірою відповідала змістові нау-кового дослідження.

Організація і контроль за процесом підготовки та захи-сту кандидатських (докторських) дисертацій покладаються на завідуючих кафедрами. Безпосереднє керівництво за ви-конанням дисертаційного дослідження здійснюється нау-ковим керівником із професорсько-викладацького складу тієї кафедри, на якій аспірант чи пошукувач проводить дослідження.

6.7. Складання індивідуального і робочого планів

Починаючи роботу, здобувач повинен розподілити свій час, спланувати його і після вибору теми взятися за її розробку.

Розрізняють два види планів: індивідуальний план ро-боти здобувача над дисертаціею, який регламентує по-слідовність і термін роботи над окремими етапами роботи; робочий план і план-проспект дисертації, в яких фіксують-ся послідовність і зміст розділів та підрозділів дисертації.

Спільна робота дисертанта та його наукового керівника починається зі складання індивідуального плану навчання в аспірантурі.

Такий план є основним керівним документом, в якому визначено науковий напрям, спеціальність, спеціалізацію, зміст, обсяг, термін навчання здобувача в аспірантурі і форми його атестації. В ньому формулюється тема дисертації, виконання якої здійснюється за окремим, так званим робочим планом.

Завершується робота над складанням індивідуального плану здобувача заповненням спеціального бланка або що-денника.

Науковий керівник допомагає аспірантові скласти робо-чий план його роботи над дисертацією. В обов'язки керівни-ка входить також робота зі складання календарного графіка роботи здобувача. Крім того, науковий керівник:

• рекомендує необхідну літературу, довідкові, статистичні та архівні джерела за темою дослідження;

• здійснює систематичне консультування здобувача з пи-тань змісту та організації написання дисертаційного дослі-дження;

• дає згоду на подання дисертації до захисту.

Отже, керівник надає наукову і методичну допомогу, систе-матично контролює виконання роботи здобувачем, вносить відповідні корективи, дає рекомендації щодо доцільності прий-няття того чи іншого рішення, а також робить висновок про готовність роботи в цілому.

Робочий план починається з розробки теми, тобто задуму наукового дослідження, яке розпочинається. Можливо, що в основу такого задуму буде покладено лише гіпотезу, тобто припущення, викладене на основі інтуїції (тобто на передба-ченні чогось, що потребує попереднього вивчення). Навіть така постановка питання допоможе систематизувати та впоряд-кувати всю наступну роботу.

Попередній робочий план лише в загальних рисах дає ха-рактеристику об'єкта і предмета дослідження, однак з часом такий план може і мае уточнюватися, хоча основна мета по-винна лишатися незмінною.

Робочий план має довільну форму. Як правило, це план-руб-рикатор, який складається з переліку розміщених за певним порядком розділів, підрозділів, рубрик, пов'язаних внутрішньою логікою досліджуваної теми. Такий план, підготовлений на перших стадіях роботи, дає змогу в згорнутому вигляді подати досліджувану проблему в різних варіантах. Окремі рубрики плану бажано писати на окремих картках. Це дає змогу через механічні перегрупування карток віднайти найбільш логічну і прийнятну для даного дослідження схему їх розміщення.

На подальшому етапі роботи складають план-проспектп, тобто план, який є реферативним викладом розміщених у логічному порядку питань, за якими в подальшому буде си-стематизовано весь зібраний фактичний матеріал. Необхід-ність складання плану-проспекту визначається тим, що систе-матичним включенням до такого плану все нових і нових даних його можна довести до остаточної структурно-факто-логічної схеми дисертаційної роботи.

Таким чином, на наступному етапі планування дисертацій-ного дослідження складається уточнений робочий план з усіма подробицями і найбільшою конкретизацією завдань.

Здобувачеві необхідно з'ясувати черговість і логічну по-слідовність намічених видів робіт. При організаційній черго-вості завдання виконуються залежно від наявних можливос-тей та умов. Логічна послідовність диктується завданнями

дослідження. Поки не вивчено перший розділ, недоцільно пе-реходити до іншого. Важливо починати роботу з найголовні-шого, вирішального, на чому слід зосередити всю увагу. Це дасть змогу віднайти і оптимальні рішення, і оптимальну по-слідовність у вирішенні першочергових і другорядних завдань.

Такий методологічний підхід уможливлює визначення стра-тегії і тактики наукового дослідження. Дослідник визначає загальне центральне завдання, виявляє всі доступні засоби для втілення задуму й ідей, вибирає необхідні методи й прийо-ми дій, визначає найзручніший час для виконання кожної операції.

У творчому дослідженні план завжди має динамічний, ру-хомий характер і не повинен сповільнювати розвиток ідей і задумів дослідника при збереженні основного наукового на-пряму роботи.

3 урахуванням специфіки творчого процесу в плані здо-бувача має бути все, що можна заздалегідь передбачити. У науці можливі й випадкові відкриття, однак не можна при-ступати до наукового дослідження, орієнтуючись лише на випадковість. Тверді знання і всебічне врахування можли-вих обставин при вирішенні складного наукового завдання відкривають дорогу науковому передбаченню, творчій діловій ініціативі й фантазії. Наукове дослідження може здійснюва-тись і без плану. Проте тільки планове дослідження дає змо-гу виявити, крок за кроком глибоко вивчити нові законо-мірності об'єктивної дійсності.

Глава 7