РОЗДІЛ II. Вирішення проблеми в сучасних умовах.

ВИСНОВКИ

ЛІТЕРАТУРА

Реферат починаеться з викладу сутності проблеми. Слід уникати зайвих фраз.

У ecmyni обґрунтовуються актуальність теми, її особли-вості, значущість з огляду на соціальні потреби суспільства та розвиток конкретної галузі науки або практичної діяль-ності.

У розділі I наводяться основні теоретичні, експеримен-тальні дослідження з теми, зазначається, хто з учених мину-лого вивчав дану проблему, які ідеї висловлював. Визнача-ються сутність (основний зміст) проблеми, основні чинники (фактори, обставини), що зумовлюють розвиток явища або про-цесу, який вивчається. Наводиться перелік основних змісто-вих аспектів проблеми, які розглядалися вченими. Визнача-ються недостатньо досліджені питання, з'ясовуються причи-ни їх слабкої розробленості.

У розділі II дається поглиблений аналіз сучасного стану процесу або явища, тлумачення основних поглядів і позицій щодо проблеми. Особлива увага приділяється виявленню нових ідей та гіпотез, експериментальним даним, новим ме-тодикам, оригінальним підходам до вивчення проблеми. У цьому розділі подається аналіз практики. Висловлюються власні думки щодо перспектив розвитку проблеми.

У висновках подаються узагальнені умовиводи, ідеї, дум-ки, оцінки, пропозиції науковця.

До списку літператури включають публікації переваж-но останніх 5—10 років. Особливу цінність мають роботи останнього року.

У додатках наводяться формули, таблиці, схеми, якщо вони суттєво полегшують розуміння роботи.

Вибір теми реферату слід узгоджувати з кафедрою і нау-ковим керівником. Тема має допомогти дипломнику та аспі-ранту у визначенні методології свого дослідження. Обсяг розширеного реферату — 20—24 сторінки. Виклад матеріалу в рефераті має бути коротким і стис-лим. Слід використовувати синтаксичні конструкції, власти-ві мові наукових і технічних документів, уникати складних граматичних зворотів.

У рефераті слід використовувати стандартизовану термі-нологію, уникати незвичних термінів і символів або поясню-вати їх при першому згадуванні в тексті. Терміни, окремі слова і словосполучення можна замінювати абревіатурами і прийнятими текстовими скороченнями, значення яких зро-зуміле з контексту.

Реферат рецензуеться і оцінюється, за умови позитивного відгуку здобувач (студент) допускається до іспиту.

Рецензія (відгук) на реферат має об'єктивно оцінювати по-зитивні і негативні його сторони. В рецензії тією чи іншою мірою слід оцінити вміння поставити проблему, обґрунтува-ти її соціальне значення; розуміння автором співвідношон-ня між реальною проблемою і рівнем її концептуальності; повноту висвітлення літературних джерел, глибину їх аналі-зу, володіння методами збору, аналізу та інтерпретації емпі-ричної інформації; самостійність роботи, оригінальність в осмисленні матеріалу; обґрунтування висновків і рекомен-дацій.

Стиль рецензії має відповідати нормам, прийнятим для наукових відгуків, тобто бути доброзичливим, але принципо-вим. Відносно до автора роботи речення слід будувати в третій особі минулого часу ("студент поставив..., розкрив..., довів..."); до самої роботи — в теперішньому часі ("реферат містить..., розкриває..." та ін.).

Рецензію не слід завершувати оцінкою; вона має виплива-ти зі змісту документа.

12.9. Доповідь (повідомлення)

Найбільш поширеною формою усного оприлюднення нау-кових результатів є доповідь та повідомлення.

Доповідь — документ, у якому викладаються певні пи-тання, даються висновки, пропозиції. Вона призначена для усного (публічного) прочитання та обговорення.

Розрізняють такі види доповідей:

1) звітні (узагальнення стану справ, ходу роботи за пев-ний час);

2) поточні (інформація про хід роботи);

3) на наукові теми.

Наукова доповідь — це публічно виголошене повідомлен-ня, розгорнутий виклад певної наукової проблеми (теми, пи-тання).

Структура тексту доповіді практично аналогічна плану

ОФЯТТІ.

Структура тексту доповіді;

I. Вступ. Зазначають підстави, причини, проблемну ситу-ацію, що зумовили необхідність написання доповіді.

II. Основна частина, де аналізується нинішній стан проб-леми, наводяться аргументи, обґрунтовується основна ідея (ідеї) автора.

III. Підсумкова частина містить висновки, рекомендації, пропозиції.

Методика підготовки доповіді на науково-практичній кон-ференції є дещо іншою, ніж статті.

Є два методи написання доповіді. Перший полягає в тому, що дослідник спочатку готує тези свого виступу, на основі тез пише доповідь на семінар або конференцію, редагує її і готує до опублікування в науковому збірнику у вигляді доповіді чи статті. Другий, навпаки, пов'язаний з повним написан-ням доповіді, а потім у скороченому вигляді ознайомлен-ням з нею аудиторії. Вибір способу підготовки доповіді за-лежить від змісту матеріалу та індивідуальних особливостей науковця.

Специфіка усного виступу має суттєві відмінності від дру-кованого змісту і форми. При написанні доповіді слід зважа-ти на те, що суттєва частина матеріалу опублікована в тезах доповіді. Крім того, частина матеріалу подається на плака-тах (слайдах, моніторі комп'ютера, схемах, діаграмах, табли-цях та ін.). Тому доповідь повинна містити коментарі, а не повторення ілюстративного матеріалу. Можна зупинитися лише на одній (найсуттєвішій, дискусійній) тезі доповіді, зро-бивши посилання на опубліковані тези. Це дозволить на 20— 40 % скоротити доповідь. Добре коли доповідач реагує на попередні виступи науковців з теми своєї доповіді. Доціль-ним є полемічний характер доповіді: це викликає інтерес слухачів.

При написанні доповіді слід зважати на те, що за 10 хви-лин людина може прочитати матеріал, що надруковано на чотирьох сторінках машинописного тексту (через два інтер-вали). Обсяг доповіді становить 8—12 сторінок (до 30 хви-лин). Якщо доповідь складається з 4—6 сторінок, вона нази-вається повідомленням.

Доповідь — це одна з багатьох форм оприлюднення ре-зультатів наукової роботи, можливостей за короткий термін "увійти" в наукове товариство за умови яскравого виступу. Якщо доповідь зроблено за змістом дисертації, дисертант забезпечує апробацію своєї роботи.

Типові помилки при підготовці публікацій і доповідей

1. Неточні, розшшвчасті формулювання назви або мети статті чи доповіді.

2. Немає чіткого визначення особистого внеску науковця.

3. У публікаціях, вказаних в авторефераті, не викладені зміст та основні результати дисертаційного дослідження.

4. Дисертацію опубліковано у виданнях, що не входять до переліку наукових фаховях видань, затверджених ВАК України.

5. Порушено вимогу ВАК України щодо мінімальної кіль-кості та обсягу публікацій на тему дисертаційного дослід-ження.

6. Більшість праць здобувача опубліковано у співавторстві, зокрема з науковим керівником.

7. He подано рекомендацію вченої ради установи на пуб-лікацію монографії та вихідних даних друкарні.

8. Текст монографії тотожний тексту дисертації.

9. Публікації суттєво дублюють одна одну.

10. Основні результати дисертації оприлюднені в надто короткий термін (1—2 роки).

висновки

Науково-дослідницька робота — одна з пріоритетних сфер людської діяльності, важливий чинник удосконалення тео-ретичної, загальнопрофесійної і спеціальної підготовки май-бутніх спеціалістів, магістрів. Розширення наукового світо-гляду, формування навичок наукового дослідження, вивчен-ня, узагальнення і поширення передового практичного досві-ду всебічно підготовляє студента до науково-практичної діяль-ності після закінчення вищого навчального закладу.

Для деякої частини випускників курсові, дипломні робо-ти стають стартовою сходинкою в науку. Молоді фахівці збе-рігають подальший зв'язок з кафедрами, беруть участь у нау-кових дослідженнях кафедр, стають аспірантами та здобува-чами, а пізніше — кандидатами і докторами наук.

За останні роки науково-дослідницька діяльність суттєво змінилась як змістовно, так і організаційно. У зв'язку з цим з'явилися нові вимоги до особистих і професійних якостей ученого. Тепер в усіх розвинутих країнах при підготовці на-уковців особливу увагу приділяють розширенню професій-ної ерудиції та кругозору, зважають на рівень інтуїції, уяви, захоплення, працелюбності, емоційності, честолюбства, які мають важливе значення для успіху в науковій діяльності.

Від професійного рівня науковця значною мірою залежить успіх його наукової творчості. Основами наукової роботи мож-на оволодіти у відносно короткий термін, але справжня май-стерність, як і в будь-якій професії, приходить лише з рока-ми. Методом спроб і помилок, з набуттям необхідних нави-чок, постійно підвищуючи свій професійний рівень, науко-вець починає відчувати тонкощі наукової творчості. Це дає змогу йому вільно орієнтуватися у вибраній темі, бути найінформованішою у своїй сфері людиною, здатною аналі-зувати й узагальнювати наукові факти, обстоювати свої по-гляди, привертати на свій бік опонентів, створювати і попов-нювати наукові школи.

У цьому підручнику зібрана і систематизована основна інформація, пов'язана з методикою та організаціею науково-дослідницької діяльності, яка допоможе студентам, аспіран-

там, здобувачам наукових ступенів проводити нпуконі дослі-дження, ефективніше використовувати свій робочий час у про-цесі досягнення поставленої творчої мети. Дослідник зможе послідовно, за рекомендаціями, що містяться в підручнику, вирішити наукову проблему і захистити в строк курсову, дипломну, магістерську роботи, а потім і кандидатську та док-торську дисертації.

ич-них документів, бази даних та ін.