Загальна характеристика анкетного опитування: особливості, вади та переваги

Особливість  методу  опитування  полягає  у   комунікативному   способі  здобуття необхідної  інформації, коли  зміст і  спрямованість  останньої  створюються  однією людиною (соціологом, кореспондентом), а коригуються і вибірково визначаються іншою (опитуваним, респондентом). Другою особливістю цього методу є апелювання дослідника до вербальної   поведінки як джерела інформації: дослідник має справу не з реальною поведінкою людини, а з її висловлюваннями про цю поведінку.

Для анкетного опитування характерна відсутність безпосереднього контакту між кореспондентом і респондентом. Останній “спілкується” з першим опосередкованим чином, через анкету. Така ситуація створює, з одного боку, переваги методу анкетного опитування над усіма іншими, а з іншого, – певні його вади.

Переваги методу анкетного опитування полягають передусім у

v відносній його доступності (ніщо так легко людям не дається, як ставити перед іншими запитання!);

v найбільшій   уможливленості   отримати  інформацію  про  внутрішній  стан, думки, самопочуття, оцінки та мотиви діяльності людей;

v фактичній  його   універсальності   (щодо  можливості  отримання необхідної інформації);

v оперативності;

v доступності чи л егкості обробки первинної інформації.

Разом з цим використання методу анкетного опитування пов’язане з різного роду вадами, оскільки воно стикається з проблемою відповідності вербальних дій (висловлювань) опитуваних їхній дійсній поведінці та реальному стану тих речей (подій, ситуацій), які  вони  оцінюють.   Суб’єктивний   характер висловлювань  –  принциповий бар’єр на шляху до адекватної інтерпретації отриманої методом опитування інформації. Адже здавна відомо, що про людину судять не з її слів, а з її справ. Стосовно цього один з соціологів вірно помітив: досить часто респондент говорить одне, міркує інше, а робить третє. Існують принаймні три причини, які зашкоджують отриманню достовірної інформації шляхом масових опитувань:

– причини онтологічного характеру (реальне буття людини за своєю сутністю ніколи повністю не співпадає з його осмисленням; навіть якщо респондент щиро і вдумливо висловлює свої думки й оцінки, вони не висвітлюють картини його реальної поведінки, яка може статися непередбаченою і несподіваною для нього самого);

– причини психологічного характеру: респондент не в настрої або, навпаки, у підвищеному настрої, що може вплинути на його відповіді в той чи інший бік; на респондента певним чином впливає фігура анкетера  (подобається чи не подобається); на відповіді може вплинути світоглядна установка респондента навіть тоді, коли вона аж ніяк безпосередньо не стосується предмета його думок, оцінок та висловлювань;

– причини технічного характеру: помилкові чи неадекватні думкам і настроям респондентів відповіді можуть статися внаслідок недосконалості анкети, а саме – порушення вимог надійності, валідності, вірогідності при формулюванні запитань або перевантаження анкети складними запитаннями тощо.

Недоліки та вади, що виникають з зазначених причин, частково можуть бути усуненими.  Це передусім  стосується  тих  недоліків,  які  виникають  з  причин психологічного й технічного характеру. Що ж стосується причин онтологічного роду, то їх усунення фактично неможливе, і ця вада може бути компенсованою адекватною інтерпретацією отриманої емпіричної інформації на підставі науково-теоретичних міркувань.

Відомості про своєрідність, переваги та недоліки (вади) методу анкетного опитування можуть бути почерпнуті з джерел:

v комунікативна сутність методу опитування [ 1, с. 119 –126];

v особливості методу та ситуації його використання  [ 11, с. 228 –229;  7, с. 149];  

v переваги (достоїнства) методу [ 2, с. 78;  11, с. 228 –229;  6, с. 378–379;  9, с. 466];

v вади (недоліки) методу [ 9, с. 466 –467 ].