Лекція 2 « Етапи та види політичного прогнозу»

       Моніторинг як інструмент управління державною політикою

 

Управління політичним, економічним та соціально-культурним розвитком суспільства може бути ефективним лише в разі наявності достовірної та систематичної інформації про його поточний стан. На даному етапі в Україні органи державної влади, політичні партії, фінансово-політичні групи тощо не мають чітко налагоджених механізмів збирання інформації для власних потреб. Крім того, існує проблема достовірності та доступу до інформації, яка є складовою такого специфічного в умовах пострадянського простору поняття, як "свобода слова". Достатньо часто відповідні служби, які функціонують у структурі органів державної влади, політичних партій і т.п. зацікавлені в замовчуванні або ігноруванні певних фактів, паралельно з цим займаючись підготовкою та розміщенням дезінформації. Виходячи з цього оцінка політико-економічних та соціально-культурних процесів часто є необ’єктивною, що призводить до загального погіршення ситуації в країні.

Таким чином, для вирішення практичних проблем управління соціально-політичними процесами особливого значення набуває проведення окремого виду соціологічних досліджень - моніторингу, який фактично є своєрідним інструментом управління, у тому числі державною політикою.

Поняття "моніторинг" (від англ. monitoring - відстеження) використовується у тому випадку, коли мова йде про постійне спостереження

за будь-яким процесом з метою виявлення його відповідності очікуваному результату. Інакше кажучи, якщо діагностика соціально-економічної та політичної ситуації здійснюється систематично, періодично та з використанням базової системи індикаторів, то ми маємо справу з моніторингом. Крім того, можна сказати, що моніторинг це також опис фактичного поточного стану інформаційного простору.

На даний момент існує ряд загальноприйнятих визначень поняття "моніторинг" передусім як виду соціологічного дослідження.

v Моніторинг - це система регулярного відстеження змін, які відбуваються або у всьому суспільстві, або його окремих групах, за умови регулярного застосування одних і тих самих принципів вибірки та інструментарію для збирання даних.

v Під моніторингом соціально-економічних та політичних процесів слід розуміти постійне, систематичне збирання інформації з метою спостереження і контролю за розвитком певного соціально-політичного явища чи процесу, а також його прогнозування.

Отже, основними характеристиками моніторингу є системність, динамічність та націленість на прогноз. Об’єктом політичного моніторингу може бути як політична система країни загалом, так і кожна з її окремих складових інституцій, зокрема державні структури, політичні партії, громадські організації, політичні інститути, їх взаємозв’язки, політичні лідери тощо. Наразі різноманітні вітчизняні інформаційно-аналітичні структури відпрацювали теоретичні та практичні моменти моніторингу діяльності політичних партій, громадських організацій тощо.

Моніторинги відносин населення до політичних партій і рухів проводяться системно, проте методика та техніка проведення моніторингів з інших питань ще не достатньо відпрацьована, що пояснюється передусім наявною політичною кон’юнктурою.

Політичний моніторинг передбачає використання найрізноманітніших методик. Наприклад, для відстеження рейтингу політичної партії доцільно застосовувати опитування, анкетування, експертні оцінки, контент-аналіз базових політичних документів цієї партії, виступів її лідерів, вивчення політичних біографій тощо. Найкращий результат дає комплексний підхід в організації моніторингу з використанням комп'ютерних технологій, особливо в частині систематизації, обробки інформації та створення баз даних.

При цьому виділяють три основні види моніторингу, які відрізняються за такими критеріями, як кількість користувачів, результати дослідження та

інтенсивність використання даних моніторингу користувачами.

До першої групи відносять моніторинги, орієнтовані на суспільство в цілому. Відповідно, як правило, метою подібного моніторингу є формування громадської думки з тих чи інших проблем життєдіяльності суспільства.

Виходячи з цього ознайомлення користувачів з результатами моніторингу здійснюється через ЗМІ, в основному друковані та, останнім часом особливо - електронні. Загальноприйнятою нормою в більшості країн західної демократії при проведенні подібного виду моніторингу є його бюджетне фінансування (в основному замовлення на проведення моніторингу від державних структур отримують як державні, так і приватні інформаційно-аналітичні центри).

До другої групи моніторингу належать дослідження, орієнтовані на фахівців різноманітних галузей діяльності. При цьому чисельність груп фахівців може коливатися від кількох десятків чоловік до десятків тисяч. Комунікація між замовником та виробником моніторингу здійснюється за допомогою періодичних спеціалізованих видань, які розповсюджуються за підпискою, у тому числі - через Інтернет.

Нарешті, третя група включає ті види моніторингу, користувачами якого є окремі структури, керівники різних рівнів, органи влади, політики тощо. Користувачі подібними видами моніторингу отримають готову інформацію, як правило, у вигляді аналітичних звітів, експертних оцінок, рекомендацій, проектів і т.п., причому ці документи достатньо часто мають закритий та конфіденційний характер.

Що стосується моніторингу в державному управлінні, то він являє собою систематичне збирання інформації з метою спостереження і контролю за розвитком певної сфери державного управління, що сприяє виробленню довгострокової стратегії її розвитку, налагодженню взаємодії між центральною владою та регіонами. Зокрема, моніторинг використовується для комплексної порівняльної оцінки соціально-економічного розвитку областей України, міст, районів тощо.

Основним завданням моніторингу в державному управлінні є аналіз якості державного управління та реалізації національних проектів, аналіз і прогноз основних загроз суспільного розвитку, збирання інформації щодо політичних та соціально-економічних процесів як у окремих регіонах, так і в

країні загалом, розробка на основі отриманої інформації комплексу засобів для запобігання кризам тощо.

Моніторинг виконує низку функцій, основними серед яких є такі:

- пізнавальна функція, що передбачає діагноз проблемної ситуації;

- функція підтримки дій, спрямованих на благо суспільства (головна мета –

збирання аргументів для того щоб переконати владу, громадян, політичні партії тощо в необхідності реформ);

- профілактична функція (спостереження, контроль за діяльністю органів влади, політичних партій, фінансово-політичних груп і т.п., найбільш поширена форма - моніторинг виборів).

Необхідно зазначити, що достатньо часто моніторинг може суміщати різні функції, наприклад - діагностичну та профілактичну.

Проведення моніторингу має відповідати ряду ключових принципів, основними з яких виступають:

- оперативність та відповідність поставленим завданням;

- цілісність та науковість;

- точність, системність та детальність інформації, її обов’язкова ретельна та максимально глибока перевірка;

- конфіденційність джерел інформації;

- об’єктивність та незаангажованість;

- прогностичність (націленість моніторингу передусім на прогноз).

Моніторингом займається або спеціально створена група, або можна придбати готовий продукт у аналітичних структур, які спеціалізуються на моніторингу інформаційного простору.

Для аналізу ситуації в політичній або соціально-економічній сфері, як правило, використовується моніторинг засобів масової інформації. При цьому необхідно враховувати, що спеціаліст з інформаційно-аналітичної діяльності змушений працювати в умовах поліфонії (наявність великої кількості ЗМІ), що вимагає чіткої організації роботи передусім у питаннях збирання інформації та її первинної обробки.

Залежно від завдань моніторингу це можуть бути як загальнонаціональні, так і регіональні ЗМІ, можливий також поділ за направленістю ЗМІ тощо. Аналіз ЗМІ та моніторинг політичних процесів дає можливість оцінити та контролювати політичні процеси та форми їх подачі у ЗМІ, відкоригувати дані процеси, у тому числі з допомогою ЗМІ, а також безпосередньо прогнозувати політичні процеси. Таким чином, моніторинг фактично є інструментом управління політичними процесами.

Моніторинг ЗМІ можна розділити на два основних напрями:

- нагромадження інформації, її первинна обробка, оперативне інформування про важливі епізоди ЗМІ. Підсумкову інформацію з цього напряму доцільно видавати один раз в 3-4 дні, проте можна й щодня;

- основний напрям - аналітична обробка масиву інформації. Головна мета - відстеження політичної або соціально-економічної ситуації в динаміці, визначення можливих напрямків розвитку, прогнозування, підготовка

рекомендацій. Підсумкова інформація видається щотижня.

В цілому моніторинг засобів масової інформації розбивається на кілька

етапів, які послідовно реалізуються:

На першому етапі чітко визначається об’єкт дослідження (наприклад це можуть бути конкретні персони, організації, окремі теми, події і т. п.). Після розробки моделі інформаційного аналізу об’єкта дослідження відбувається оперативне збирання інформації з джерел за заданими критеріями (телебачення, радіо, Інтернет, преса тощо).

На другому етапі головна увага приділяється безпосередній обробці інформації, а саме її перетворення в текстові документи, пошук у даних матеріалах інформації про об’єкти моніторингу тощо. Після цього об’єкти моніторингу заносяться в спеціальну базу даних системи для того щоб у майбутньому відслідковувати їх.

На третьому етапі відбувається систематизація інформації, що передбачає оцінку та опис об’єктів моніторингу по завчасно визначених критеріях та принципах, їх класифікацію. Крім того, не виключена аналітична обробка отриманої інформації з певних напрямків моніторингу.

Нарешті, на четвертому етапі відбувається переведення отриманої інформації у зручну для використання форму, створення готового інформаційно-аналітичного продукту (аналітична записка, прес-огляд і т.п.), а також розробка шляхів вирішення проблеми (практичних рекомендацій).

Продукт моніторингу складається з кількох документів (які, як правило, подаються у таблицях).

1) сюжети теленовин;

2) статті у друкованих ЗМІ;

3) статті в електронних ЗМІ;

4) перелік основних тем дня та тижня;

5) цитати з теленовин, друкованих та електронних ЗМІ з основних тем дня та тижня;

6) база даних, яка дає змогу у разі необхідності проглянути повний текст статті тощо.

Ще одним видом моніторингу є моніторинг майбутнього, який являє собою прогнозування майбутнього стану інформаційного простору. Основне завдання моніторингу майбутнього - визначити, які теми будуть присутні в інформаційному просторі у той чи інший день у майбутньому. При цьому необхідно враховувати, що інформаційний простір має циклічний характер (існують тижневі, місячні, річні цикли). Наприклад, по понеділках, як правило, домінує тематика обласних та міських тем, під час сесії Верховної Ради України - парламентські теми тощо. У регіональному інформаційному просторі можна нарахувати від 50 до 120 тем, що повторюються щорічно. При цьому вони домінують протягом одного дня. Таким чином, фактично на кожний день припадає одна домінуюча тема, яку можна передбачити завчасно.

Література