Специфіка програми експертного опитування. Інструментарій експертизи.

Основними етапами експертного опитування є розробка концептуальної схеми та програми, постановка завдання, забезпечення експертів необхідною первинною та додатковою інформацією, одержання оцінок, їх узгодження при необхідності отримання групового рішення, обробка результатів [13, с. 242].

Експертне опитування має специфічні відмінності від масового опитування у програмі організації, анкеті та методах обробки та подання результатів опитування. Програма експертного опитування, як правило, передбачає процедури добору експертів на підставі їхньої самооцінки та взаємної оцінки, ознайомлення експертів з необхідною інформацією та завданнями дослідження. Анкета може містити складні, зокрема відкриті питання, які не завжди ― спрацьовують в масових опитуваннях. Крім того, в анкеті експертного опитування не допустимі питання–пастки, мета яких виявити некомпетентність вже відібраних експертів. Часто передбачається вироблення узгодженого рішення експертів, чого майже не спостерігається при проведенні масових опитувань. При обробці даних експертного опитування статистична обробка не є єдиною процедурою, а усереднені оцінки не відіграють роль визначальних. Оскільки експертне опитування застосовується для вирішення нетипових завдань, найбільш раціональне рішення може знаходитися осторонь усередненого розподілу.

Тому при аналізі даних експертного опитування необхідний розгляд індивідуальних пропозицій та відповідей експертів. Це однією ознакою програми експертного опитування є ознайомлення експертів з його результатами та погодження формулювання останніх з учасниками опитування.

До процедур експертного опитування, належать класифікування (групування об’єктів чи ознак, виділення визначаючих ознак чи індикаторів), шкалування (використання готових шкал та побудова шкал в результаті узагальнення даних експертного опитування), оцінювання при вимірі уподобань (ранжування, задання вагових коефіцієнтів, бальна оцінка, парні, множинні та послідовні порівняння) [13, с. 243; 14; 15].

Застосування експертного опитування в практиці управління: експертна оцінка проектів та рішень; групова оцінка особистості.

Експертні опитування є невід’ємною складовою процесу оцінки проектів та прийняття рішень і застосовуються на всіх етапах вказаних процесів, починаючи від постановки проблеми і до оцінки впровадження. Ще одним напрямом застосування експертних опитувань є групова оцінка особистості, яка дозволяє уникати суб’єктивізму в атестації професійних якостей працівників.

Література:

1. Бешелев С.Д., Гурвич Ф.Г. Экспертные оценки в принятии плановых решений. — М.: «Экономика», 1976.

2. Крижановский О.В. Социологический статус метода экспертных оценок / АН Украины; Ин-т социологии; Отв. ред. С.Б.Крымский. — К.: Наукова думка, 1992. — 92 с.

3. Крымский С.Б., Пилипенко В.Е., Салюк Ю.В. Верификация социальных прогнозов (методологический аспект) / АН Украины, Ин-т социологии; Отв. ред.Ю.Н. Пахомов. — К.: Наукова думка, 1992. — 116 с.

4. Матвієнко В.Я. Прогностика. — К.: Українські пропілеї, 2000. — 484 с.

5. Как провести социологическое исследование. — М.:Политиздат, 1990. — С. 19.

6. Литвак Б.Г. Управленческие решения. — М.: Ассоциация авторов и издателей «ТАНДЕМ», Издательство ЭКМОС, 1998 г. — 247 с.

7. Литвак Б.Г. Разработка управленческого решения: Учеб. — М.: Дело, 2000. — 392 с.

8. Луков В.А. Социальное проектирование: Учеб. пособие. — М.: Издательство Московской гуманитарно-социальной академии, 2003. — 240 с.

9. Мозговая атака. Как решить нерешаемую задачу // Капитал. — 1996, декабрь. — С. 18–19.

10. Панкова Л.А., Петровский А.М., Шнейдерман М.В. Организация экспертизы и анализ экспертной информации. М.: Наука, 1984. — 120 с.

11. Рабочая книга по прогнозированию / редкол.: И.В. Бестужев-Лада (отв.ред.). — М.: Мысль, 1982. — 430 с.

12. Соціальна експертиза в Україні: методологія, методика, досвід впровадження / За ред.Ю.І.Саєнка. — К.: Ін-т соціології НАНУ, 2000. — 194 с.

13. Социологический справочник / Под общей ред. В.И.Воловича. — К.: Политиздат Украины, 1990. — 382 с.

14. Технология социологического исследования (курс лекций) / Н.В.Панина. — 2-е изд. — К.: Институт социологии НАН Украины, 2001. — 277 с.

15. Ядов В.А. Стратегия социологического исследования. Описание, объяснение, понимание социально реальности. — М.: «Добросвет», 1998. – С. 276–279.

 

1. Пілотажне дослідження, його завдання та специфіка проведення

Проведення пілотажного дослідження передбачає виконання завдань тесту особами, які мають схожі особливості з тими, для обстеження яких він призначається. Аналіз отриманих даних допоможе відібрати найкращі завдання для остаточної версії опитувальника.

Якщо, наприклад, опитувальник призначений для обстеження осіб, що мають проблеми з алкоголем, пілотажне дослідження можна провести у відповідних консультативних центрах, клініках. У тому випадку, коли опитувальник використовуватиметься стосовно будь-яких, скажімо, дорослим і психічно нормальним представникам популяції, необхідно сформувати репрезентативну групу випробовуваних. Зробити це набагато важче, ніж підібрати яку-небудь специфічну групу. Звичайне складання вибірки віднімає багато часу, тому не варто цим займатися при проведенні пілотажного дослідження. Якщо неможливо створити репрезентативну вибірку, зазвичай досить скласти вибірку приблизно схожу на репрезентативну. Обличчя, які беруть участь в пілотажному дослідженні, повинні розрізнятися за демографічними показниками, таким як вік, пів, соціальний статус. Пілотажну версію опитувальника слід пред'явити як можна більшій кількості випробовуваних. Мінімальна кількість респондентів, яка требуєтся для пілотажного дослідження, повинно бути в два рази більше, ніж кількість завдань. Якщо неможливо отримати таку кількість випробовуваних, краще все-таки залучити до дослідження меншу кількість людей, ніж взагалі відмовитися від проведення пілотажної стадії дослідження.