Лекція «Загальна характеристика методів аналізу зовнішньої політики»

При політичному аналізі і складанні політичного прогнозу необхідно враховувати комплекс із багатьох чинників, в тому числі нелінійний і імовірнісний характер параметрів політичного процесу. Це особливо стосується події, що не простежується в майбутньому. Вона розцінюється як просторово-часова зона невизначеності, де відбувається подія, на яку чекають, і об’єкт приходить до стану, який можливо передбачити. Сучасні методики політологічних досліджень в більшості випадків являють собою форму, ланку або спосіб адаптації загальних і окремих методів до вивчення специфічних і по-своєму унікальних політичних явищ і процесів, що припускає певне комбінаційне сполучення й пропорцію «традиційних», якісних й «нових» емпіричних, кількісних способів політичного пізнання.

Вирішальну роль у забезпеченні результату політичного аналізу і прогнозування відіграє оптимізація вибору методів, які складають сучасний арсенал наукового напряму. Основне завдання дослідника полягає в тому, щоб визначити можливу сферу використання кожного методу і вибрати найбільш ефективний для конкретного випадку, оскільки вибір того чи іншого методу аналізу та (або) прогнозування політичних процесів залежить від мети, термінів, часу, відведеного на розроблення аналізу чи прогнозу. Жоден із методів політичної гносеології неможливо використовувати без урахування конкретного контексту, оскільки неправильний вибір методу аналізу може призвести до того, що важливі чинники не будуть враховані, і тоді прогноз буде помилковим. Кожен із методів політичного аналізу та прогнозу має свої межі евристичності та фактори ризику, які впливають на характер прогнозу.

При розробці політичного прогнозу на всіх рівнях важливу роль виконує врахування й аналіз можливого і вірогідного в оцінці подій. З погляду можливості слід розглядати всі елементи й фази політичних відносин: час подій і етапів процесу, простір, в якому він здійснюється; стан об’єкта, що змінюється, напрям його зміни, мету прогнозу, його передбачуваний або мимовільний результат. Для того щоб зробити політичний прогноз більш адекватним і при цьому не враховувати зайвих чинників, доцільно виділити прогнози глобального, середнього і локального рівнів за ознакою широти охоплення предмета політичного дослідження. При цьому фактично предмет політичної гносеології залишається один – сфера політичного в цілому у її єдності, як історичній, так і глобальній. Водночас масштаб здійснення дослідження може бути дещо відмінним.

Найбільш вдалий аналіз владних відносин можливий передусім на локальному рівні. Для цього аналізу найкраще можуть підійти передусім психологічний, інтегральний, системний, синергетичний методи. Виявлено, що для моделювання і прогнозування політичних процесів на локальному рівні шляхом застосування когнітивно-синергетичного підходу дуже добре підходить сфера бізнесу, яка слугує своєрідним випробувальним полігоном для перетворення державно-бюрократичних структур. Такий підхід вписується у висновок закордонних експертів про необхідність переходу від державного адміністрування до державного менеджменту, що передбачає інкорпорацію в сферу державного управління деяких ринкових механізмів.

Надзвичайно складною проблемою є проведення точної межі, де завершується глобальний рівень прогнозування і починається середній або локальний рівень політичного прогнозу. Події, які відбуваються на глобальному рівні, можуть впливати на локальний та середній рівні, і навпаки. Глобальними процесами можна вважати ті процеси, які здійснюють фронтальний вплив на весь світ як глобальну політичну систему. Локальними – ті, котрі як підсистеми входять складовими частинами в глобальний процес, але істотно не впливають на світове розташування політичних сил, і в яких самоорганізаційна складова переважає зовнішній вплив. Отже, прогнози глобального рівня, з одного боку, потребують аналізу більшої кількості фактів, а з іншого – дають точніший результат. Залежно від того, в якому контексті нас цікавить той чи інший політичний процес, можна вибрати відповідний метод, який дасть більш адекватний політичний прогноз.

Зміна умов політичного життя приводить до зміни політичної культури, тому після оголошення незалежності України відбувається більш активне залучення громадян у сферу політичного життя суспільства. Відповідно, при здійсненні аналізу і прогнозування важливу роль можуть виконувати наступні чинники: 1) менталітет населення, який визначається культурною спадщиною або релігією; 2) рівень економічного розвитку країни, що залежно від розвиненості ринкових відносин і приватного сектора обумовлює потребу в більшому або меншому державному втручанні; 3) ступінь відкритості економіки; 4) рівень технологічного розвитку, що визначається наявністю або відсутністю природних монополій, а також необхідністю в регулюванні нових видів діяльності; 5) якість апарату державного управління.

Політична ситуація в Україні є досить складною й мало прогнозованою, про що, наприклад, свідчать результати кількох останніх парламентських виборів. Соціологічний підхід до прогнозування результатів виборів не завжди виправдовує сподівання, оскільки в останню мить можуть стати відомими раніше приховані факти, які можуть доволі істотно вплинути на психологію виборця, його емоційну сферу, а відтак і на результати голосування. Звідси слід зробити висновок про те, що політичний аналіз і прогнозування в українській політології формується одночасно зі зміною політичної реальності, має динамічний характер, а тому відзначається радше вірогідним, а не достовірним характером.

У пpoцecі здійcнeння пoлітичнoгo aнaлізу і пpoгнoзу в Укpaїні виявляєтьcя cуттєвa pізниця між пpoгнoзaми eкcпepтів – пpeдcтaвників бізнecу, з oднoгo бoку, і eкcпepтів, щo віднocять ceбe дo інших пpoфecійних cфep, з іншoгo. Тaк, іcтoтнo відpізняютьcя пepeдбaчeння тих, хтo пpaцює в дepжaвних уcтaнoвaх, і тих, хтo зaймaєтьcя підпpиємництвoм: відпoвіднo 60 % і 45 % з них oчікують суттєвого уповільнення темпів економічного зростання. Узaгaлі, eкcпepти з бізнec-кіл, тoбтo ті, хтo пpaктичнo зaймaютьcя eкoнoмікoю і мaють бути дocить чутливими дo мoжливocтeй, щo відкpивaютьcя, є нaйбільш пoміpкoвaними у cвoїх пpoгнoзaх. Вoни – єдинa пpoфecійнa гpупa eкcпepтів, хто спрогнозував кризові явища у сучасній економіці в 2008–2010 pp.

В українському медійному просторі можна спостерігати виразне розшарування тенденцій політичного прогнозування за такими ознаками: в орієнтованій на наймасовішого, а отже, невибагливого, читача пресі натрапляємо не стільки на аналітику, скільки на не дуже замасковану пропаганду. У нечисленних популярних виданнях, зорієнтованих переважно на політичну еліту, домінує хронічна підміна понять, відтінена рафінованою інтелігентською лексикою. У відповідності з цим слід враховувати, що під час проведення політичного аналізу і складання політичних прогнозів багато залежить від пізнавальної позиції аналітика, на яку можуть впливати приналежність до певної соціальної групи, клану, споріднені відносини або матеріальна зацікавленість Вузькокорпоративна думка, сформована на замовлення певних політичних сил, часто визначально впливає на наукову об’єктивність й обґрунтованість прогнозів.

Політологи зосереджують увагу на практичній політиці (policy), оскільки це означає не лише ширші правила прийняття рішень, але і впровадження розгляду поведінки з дещо інших, неполітичних, точок зору. Зосередження на практичній політиці обумовлене ставкою на авторитарні рішення як усвідомлення політики. Окрім того, у багатьох політичних дослідженнях спостерігається намагання уникнути логічної неминучості такого погляду на політику. Причиною цього є те, що зміни в політичному процесі мають відносно невелику пізнавальну цінність у поясненні неочікуваних результатів і ще менше непередбачуваних наслідків. Цю інформацію розглядають запіз­но, зважаючи на її обґрунтованість, і тому втрачається надто багато часу на дослідження неважливих складових аналізу, що й спонукає ігнорувати сутність дослідження державної політики. Здобуття й розробка наукового знання про сили, які впливають на державну політику та про її наслідки, є необхідною умовою для того, щоб за допомогою спеціальних заходів закріпити і зберегти певний її напрям. Натомість виявлено, що в Україні у сфері державної політики, як правило, домінують короткі (ситуативні) аналітичні дослідження і прогнози. Послідовно системне і глобальне прогно­зування лише формується. Це пов’язано з тим, що українська політична думка долає колишню марксистсько-ленінську методологію, наближається до світо­вої політичної думки. В українській політології політичний аналіз і прогноз досі не мають «сталого суб’єкта».