Київський гуманітарний інститут

Кафедра міжнародних відносин

“Затверджую”

 

Ректор ______________

“____” ________________ 2008 року

 

 

РОБОЧА ПРОГРАМА З ДИСЦИПЛІНИ

“АНАЛІЗ ТА ПРОГНОЗУВАННЯ ЗОВНІШНЬОЇ ПОЛІТИКИ”

для студентів зі спеціальності “Міжнародні відносини”

 

 

Програма затверджена

на засіданні кафедри міжнародних відносин

Протокол № ___

від “____” ___________ 200__ р.

Зав. кафедрою,

__________________

Укладач: к. політ. н., доцент

___________________ Т. С. Стародуб

КИЇВ – 2008

Вступ

 

Навчальна дисципліна “Аналіз та прогнозування зовнішньої політики” є складовою освітньо–професійної програми підготовки фахівців за освітньо–кваліфікаційним рівнем “спеціаліст” (7.030401) та “магістр” (8.030401) зі спеціальності “міжнародні відносини”.

Предметом дисципліни “Аналіз та прогнозування зовнішньої політики” є викладення системи методів, процедур та технологій аналізу, моделювання, прогнозування зовнішньої політики держави.

Під час читання лекцій та проведення семінарів робиться акцент на використанні фундаментальних праць, підручників та навчальних посібників, статей у періодичних виданнях, а також низки робіт зарубіжних авторів, що присвячені різним аспектам висвітлення проблем аналізу та прогнозування зовнішньої політики держави.

Метою дисципліни є підготовка фахівців, здатних самостійно і грамотно використовувати методи політичного аналізу та прогнозування для дослідження зовнішньої політики держави.

Завдання дисципліни:

1. Сформувати уявлення у студентів про

- понятійно-категоріальний апарат курсу;

- генезу методів аналізу зовнішньої політики;

- концепцію системного аналізу;

- основні закони поведінки простих та складних систем;

- принципи та технологію синергетичної методології;

- ключові положення системних теорій М. Каплана, К. Уолца, Д. Сингера, Д. Розенау, Б. Бузана, Р. Літтла, А. Вендет, Р.Джервіса;

- створення вірогідних сценаріїв та побудову дерева альтернатив;

- загальну методологію прикладного аналізу;

- вибірковий метод;

- анкетне опитування як метод отримання емпіричної інформації;

- експертне опитування;

- організацію роботи експертів (процедуру Дельфі);

- методи багатомірної статистики;

- регресійний аналіз;

- контент–аналіз та івент–аналіз;

- соціально–психологічні методи дослідження;

- когнітивне картирування у дослідженнях міжнародних ситуацій та зовнішньополітичних процесів;

- використання факторного, кластерного та дискриминантного аналізу;

- особливості математичних та комп’ютерних моделей;

- взаємозв’язок теоретичного та прикладного підходів у зовнішньополітичному прогнозуванні;

- особливості процесу підготовки аналітичного документу для органів державної влади.

 

2. Навчити студентів

- вибудовувати стратегію вирішення обраної проблеми;

- складати схему можливих версій, що пояснюють будь–яке явище, та визначати основні напрями їх перевірки;

- використовувати теорію ігор з метою вирішення конфліктів;

- застосовувати на конкретних прикладах івент–аналіз, контент–аналіз, когнітивне картирування, експертне опитування, метод Делфі, побудову сценаріїв.

 

В результаті студент має знати:

- основні положення тем, передбачених навчально-тематичним планом;

- зміст ключових понять та категорій курсу;

- особливості еволюції методологічних підходів до дослідження зовнішньополітичниної проблематики;

- специфіку використання математичних методів для аналізу міжнародних явищ та прогнозування зовнішньої політики;

- вітчизняний та зарубіжний досвід розробок з проблематики аналізу та прогнозування зовнішньої політики;

- можливості використання комп’ютерних програм для аналізу та прогнозування зовнішньої політики;

- основні поняття та види контент–аналізу;

- особливості проведення контент–аналізу, що спрямований на визначення цілей суб’єктів зовнішньополітичної діяльності;

- специфіку використання івент–аналізу: вітчизняний та зарубіжний досвід;

- особливості прикладного аналізу соціально–психологічних аспектів прийняття зовнішньополітичних рішень;

- основні поняття та процедуру використання когнітивного картирування;

- види експертних оцінок та напрями їх використання;

- етапи ситуаційного аналізу;

- особливості системного моделювання;

- види прогнозування динаміки зовнішньополітичних подій;

- правила підготовки аналітичного матеріалу.

 

Вміти:

- складати схеми проведення контент–аналізу та івент–аналізу обраного інформаційного масиву;

- обробляти дані, отримані в результаті самостійного дослідження за допомогою статистичних та математичних методів;

- будувати схему моделі об’єкту, що досліджується;

- складати прогностичні сценарії розвитку конфліктних ситуацій;

- самостійно робити висновки і мати навички підготовки аналітичних матеріалів та інформаційно–аналітичного моніторингу.

 

Міжпредметні зв’язки: даний курс є структурно та логічно пов’язаним з курсами “Зовнішня політика України”, “Інформаційно–аналітична діяльність у міжнародних відносинах”. Курс “Аналіз та прогнозування зовнішньої політики” розрахований на студентів, які вже володіють знаннями з таких дисциплін як “Теорія міжнародних відносин” та “Міжнародні відносини та світова політика”, а також знайомі з основами порівняльної політології, філософії та соціології міжнародних відносин.

Критерії оцінок:

 

Оцінка “відмінно” ставиться лише за таких умов:

1. Постійне відвідування лекцій.

1. Активна робота на семінарських заняттях.
2. У разі хвороби або виникнення форс-мажорних обставин за дві пропущені лекції або один семінар студент має написати реферат з теми, яку він пропустив, або скласти в усній формі викладачу у позанавчальний час.
3. Під час іспиту продемонструвати знання змісту курсу, а також уміння застосовувати теоретичні знання для аналізу конкретних ситуацій.
4. Підготовка та апробація аналітичного матеріалу.

 

Оцінка “добре” ставиться за таких умов:

1. Відвідування більшої половини лекцій.
2. Активна робота на семінарських заняттях.
3. У разі хвороби або виникнення форс-мажорних обставин за один пропущений семінар студент має написати реферат з теми, яку він пропустив.
4. Під час іспиту продемонструвати знання змісту курсу, а також уміння застосовувати теоретичні знання для аналізу конкретних ситуацій.
5. Підготовка та апробація аналітичного матеріалу.

 

Оцінка “задовільно” ставиться за таких умов:

1. Відвідування третини лекцій.
2. Робота на семінарських заняттях.
3. Наявність невідпрацьованих пропущених семінарів.
4. Демонстрація нездатності відповісти на одне з трьох запитань під час іспиту.
5. Відсутність аналітичного матеріалу або його незадовільна якість.

 

Оцінка “незадовільно” ставиться за таких умов:

1. Практична відсутність студента на лекціях.
2. Повна відсутність активності студента під час проведення семінарських занять.
3. Наявність невідпрацьованих пропущених семінарів.
4. Демонстрація нездатності повністю відповісти на запитання під час іспиту.
5. Прояв неповаги до викладача під час проведення лекційних та семінарських занять шляхом порушення загальноприйнятих правил поведінки.
6. Відсутність аналітичного матеріалу.

 

Викладач має право не допустити студента до складання іспиту, якщо він не має жодної відповіді під час проведення семінарських занять, а також не відпрацював більшість пропущених занять.

 

2. Тематичний план

 

Теми	Всього годин	В т.ч.
		Лекції	Семінари	Самост. робота
Вступ до курсу	1	1	0	0
ТЕМА 1. Аналіз зовнішньої політики: ключові теоретичні підходи до дослідження	8	4	0	4
ТЕМА 2. Використання системного аналізу для моделювання міжнародних ситуацій та визначення реагування держави	16	2	4	10
ТЕМА 3. Методи прикладного аналізу зовнішньої політики	29	5	4	20
ТЕМА 4. Використання моделювання в дослідженні зовнішньополітичних проблем	16	4	2	10
ТЕМА 5. Зовнішньополітичне прогнозування	18	4	2	12
ТЕМА 6. Особливості процесу підготовки аналітичного документу для органів державної влади	20	2	2	16
РАЗОМ:	108	20	16	72

 

3. Зміст програми за темами

 

Вступ до курсу. Стислий огляд дисципліни. Термінологія курсу. Теорія та практика аналізу та прогнозування зовнішньої політики: вітчизняний досвід. Ознайомлення студентів з групами методів: аналізу інформації, збору інформації та побудови теорій.

ТЕМА 1. Аналіз зовнішньої політики: ключові теоретичні підходи до дослідження

Багатогранність аналізу зовнішньої політики: визначення об’єкту та предмету дослідження, відділення істотного від неістотного, зведення від складного до простого, виявлення причинно–наслідкових зв’язків, протиріч у розвитку процесу або явищ.

Ґенеза методів аналізу зовнішньої політики: умови виникнення, етапи розвитку та визначення особливостей їх взаємозв’язку.

Загальне уявлення про систему методів аналізу зовнішньої політики як різновиду політичного аналізу: загальні (соціологічний, нормативно–цінностний, системний, структурно–функціональний, інституціональний, біхевіористський, порівняльний, історичний, демографічний, антропологічний, теорія раціонального вибору, дискурс–аналіз та ін.); загальнологічні (аналіз та синтез, індукція та дедукція, абстрагування та відштовхування від абстрактного до конкретного, поєднання історичного та логічного та ін.); емпіричні (статистичні методи аналізу та планування експериментів, спостереження, опитування, експеримент, математичне моделювання та ін.).

ТЕМА 2. Використання системного аналізу для моделювання міжнародних ситуацій та визначення реагування держави

Уявлення про концепцію системного аналізу. Поняття «система», «системність». Емерджентні властивості. Структура, функція, процес як основні параметри системи. Основні закони поведінки простих та складних систем. Теорія систем Л. Берталанфі, концепція І. Пригожина та теорія соціального хаосу.

Становлення синергетичної парадигми. Синергетична методологія: принципи та технологія. Методологічні принципи синергетики І. Критерії відбору. Структурні принципи «Буття»: гомеостатичність, ієрархічність. Методологічні принципи синергетики ІІ. Породжуючі принципи «Становлення»: нелінійність, незамкнутість, несталість. Методологічні принципи синергетики ІІІ. Конструктивні принципи «Становлення» або принципи збирання та сходження: динамічна ієрархічність, спостереженість. Сім методологічних принципів синергетики. Етапи синергетичного моделювання складних систем.

Системні теорії у дослідженні міжнародних відносин. Реалістична традиція: аналітичні системи М. Каплана, теорія міжнародної політики        К. Уолца. Біхевіоризм та математичне моделювання міжнародних відносин: праці Д. Сингера та його послідовників. Системний підхід у ліберальних теоріях: Д. Розенау. Історико–системний підхід Б. Бузана та Р. Літтла. Системний підхід у структуралізмі: А. Вендет. Концепція complexity Р.Джервіса. Системний підхід та традиція постмодерна.

Системний аналіз як методологія прийняття складних рішень у зовнішній політиці держави. Методи ефективної оцінки існуючої ситуації та ресурсів. Створення вірогідних сценаріїв та побудова дерева альтернатив: основні принципи. Методологія вибору оптимальних альтернатив: розрахунок вірогідностей, використання теорії ігор. Приклади використання системного аналізу у прийнятті складних політичних рішень.

Системний аналіз як засіб розвитку стратегічного мислення.     

 

ТЕМА 3. Методи прикладного аналізу зовнішньої політики.

       Загальна методологія прикладного аналізу. Основні етапи дослідження. Види аналізу як різновиду соціологічного дослідження. Критерії вибору адекватних методів дослідження (ревалентність, співвідношення витрат та ефективності). Цільова сукупність та основа вибірки. Типи та засоби здійснення, репрезентативність вибірки. Оцінка надійності результату.

       Методи збору емпіричної інформації. Оцінка достовірності та засоби збільшення надійності отримання інформації.

       Аналіз даних. Групування та типологія. Засоби винайдення та оцінки взаємозв’язків між перемінними. Якісний та кількісний аналіз. Інтерпретація результату.

       Анкетне опитування як інструмент діагностики політичних настроїв. Анкетне опитування як метод отримання емпіричної інформації, його специфіка, цілі та різновиди. Оцінка можливостей. Методи оцінки та засоби підвищення надійності інформації.

       Інтерв’юірування та його особливості. Експертне опитування. Процедури експертних оцінок: кількість експертів у групі, критерії та кількість альтернатив, шкали вимірювань, ваги критеріїв, парні порівняння, узгодженість думок експертів, заключна думка. Формування групи експертів: процедура, алгоритм процедури. Організація роботи експертів: процедура Делфі, алгоритм процедури.

       Основні етапи анкетного опитування. Пілотажне дослідження, його завдання та специфіка проведення. Складання маршруту опитування. Структура та принципи побудови анкети. Класифікація питань, послідовність та конструкція. Коментарії.

       Засоби обробки інформації. Простий та парний розподіл. Використання комп’ютерних програм для обробки статистичної інформації та її використання як інструменту управління та контролю. Достовірність (відхилення) дослідження.

       Вибірковий метод та описова статистика, теорія статистичних висновків, оцінок та критеріїв. Методи багатомірної статистики, шкалирування, таксономічні процедури, статистичні моделі.

       Статистична перевірка гіпотез. Регресійний аналіз: оцінка лінії регресії, дисперсія коефіцієнтів регресії, достовірність оцінки кривої регресії, вплив відхилень на визначення аргументу.

       Оптимальне планування експерименту. Оптимальний розподіл часу спостережень. Вибір точок спостережень. Експерименти із вияснення механізму явищ. Послідовне планування.

       Значення статистичного методу для аналізу зовнішньої політики, його специфіка та проблема обмеженості.

       Контент–аналіз зовнішньополітичних документів та преси. Визначення об’єкту контент–аналізу: документи органів державної влади, політичних партій, тексти виступів політичних лідерів, публікації у ЗМІ. Етапи та методика контент–аналізу. Обсяг та межі матеріалу, що досліджується. Смислові одиниці, індикатори (показники), одиниці розрахунку. Формування алгоритму обробки інформації. Використання спеціальних комп’ютерних програм для аналізу текстової інформації.

       Івент–аналіз у дослідженнях міжнародних ситуацій та зовнішньополітичних процесів. Доцільність використання івент–аналізу у прикладних розробках. Спрямований та неспрямований івент–аналіз. Математична обробка інформаційного масиву. Використання розробок, виконаних за допомогою івент–аналізу, при дослідженні конфліктної та переговорної проблематики.

       Соціально–психологічні методи дослідження діагностики як засіб дослідження суб’єктивних механізмів та мотивації колективної та індивідуальної поведінки. Психологічні тести: загальна структура та класифікація. Дослідження психічних процесів, мотивації та їх впливу на політичну поведінку людини. Психоаналіз З. Фрейда. Біхевіоризм. Внутрішньогрупова експертна оцінка. Бесіда. Біографічні методи. Метод групової дискусії. Соціометрія. Референтометрія. Прийоми дослідження рольової поведінки. Метод відображеної суб’єктивності. Рейтинг.

       Когнітивне картирування у дослідженнях міжнародних ситуацій та зовнішньополітичних процесів: процедура використання, змістовна інтерпретація результатів когнітивного картирування у рамках підготовки політико–психологічних портретів суб’єктів міжнародних відносин.

       Комп’ютерний аналіз емпіричної інформації. Цілі та принципи комп’ютеризації політологічних досліджень. Загальні вимоги до програмного забезпечення для статистичного аналізу. Класифікація пакетів для статистичної обробки даних.

       Статистичні критерії та порівняння гіпотез під час проведення зовнішньополітичного аналізу. Якісне визначення нормального розподілу. Його «корисні» властивості (правило «Двох сигм») та можливості в використання у діагностиці. Перевірка гіпотез. Критерії нормальності емпіричного розподілу. Графічні критерії (гістограма та графік). Аналітичні критерії (близькість середніх значень, статистика Колмогорова–Смирнова, визначення асиметрії та ексцесу). Особливості інтерпретації простого розподілу у політичній діагностиці.    

       Взаємозв’язок параметрів та кореляція у зовнішньополітичному аналізі. Вимірювання взаємозв’язку для різного рівня вимірювань (номінального, порядкового, інтервального).

       Використання факторного аналізу у зовнішньополітичному аналізі. Загальна характеристика факторного аналізу як наукового методу. Ключові поняття факторного аналізу: загальні фактори, специфічний фактор, факторні ваги, факторні навантаження, характерність та спільність. Вихідні дані для факторного аналізу. Математичні основи факторного аналізу: матриці та означувачі, кореляція. Поняття багатофакторного аналізу та концепція Спірмена. Геометрична інтерпретація деяких основних залежностей. Центроїдний метод визначення факторів. Основи розрахунку факторних навантажень у центроїдному методі. Визначення навантажень первинного загального фактору. Визначення навантажень наступних факторів. Обертання системи координат. Основні засоби перевірки правильності розрахунків у процесі обертання. Головні різновиди методів визначення факторів. Залежні фактори та фактори вищих порядків. Основні принципи організації досліджень методами факторного аналізу: ступінь тяжкості тестів, процедура оцінки результатів та швидкість їх досягнення, проблема мотивації, група, що досліджується, правильна організація експерименту, підготовка аналітичного звіту. Обмеження використання факторного аналізу у питанні його застосування для проведення досліджень зовнішньополітичних процесів держави. 

       Кластерний аналіз як метод класифікації об’єктів спостереження. Загальна схема проведення кластерного аналізу: визначення загальної ідеї побудови кластерів (ієрархічна агломеративна, метод К–середніх та двостороння кластеризація). Вибір способу побудови кластерів (метод одиночного зв’язку, повного зв’язку, центроїдний, Уорда, зважання). Отримання результатів класифікації та їх інтерпретація (робота з дендограмою). Перевірка результатів кластеризації. Недоліки та обмеження комп’ютерного кластерного аналізу.

       Використання дискриминантного аналізу у політичних дослідженнях. Ключові етапи дискриминантного аналізу. Канонічні етапи дискриминантного аналізу та їх побудова. Визначення дискриминантних функцій. Геометрична інтерпретація дискриминантного аналізу. Прогнозування за допомогою регресії. Лінійна та нелінійна регресія. Критерії якості отриманого рівняння регресії. Сфера використання дискриминантного аналізу та рівнянь регресії у політичних дослідженнях.  

      

  ТЕМА 4. Використання моделювання в дослідженні зовнішньополітичних проблем

       Поняття моделі та моделювання. Роль та функції моделювання у політичному житті суспільства. Модель та оригінал, поняття гомоморфності. Типологія моделей. Матеріальні та ідеальні, евристичні, прогностичні та нормативні, імітаційні моделі. Моделі–гіпотези та моделі–інтерпретації. Асоціативне та логічне, ретроспективне та пошукове моделювання.

       Основні етапи моделювання. Концептуальні, математичні, комп’ютерні, інформаційні моделі. Принципи моделювання. Роль системного підходу у виявленні інваріантних характеристик політичного процесу.

       Особливості математичних та комп’ютерних моделей. Чинники, що визначають необхідність їх використання. Межі використання комп’ютерного моделювання.

       Математичні моделі складних систем. Види. Системи, що описуються звичайними диференційованими рівняннями. Дискретні та агрегативні системи. Статистичні методи обробки спостережень.

       Принципи та особливості використання методу комп’ютерного тестування у сфері зовнішньополітичного аналізу. Типові ситуації, які моделюються. Умови коректного відбору еталонних та таких, що тестуються, об’єктів. Визначення параметрів та шкал. Вимога повноти та критерій універсальності параметрів. Математичні методи співставлення об’єктів на основі порівняння показників. Особливості використання та інтерпретації методів найменших квадратів та кореляції. Значення коефіцієнтів кореляції при здійсненні моделювання міжнародних ситуацій.

       Поняття математичного багатовимірного простору. Образи об’єктів у просторі показників та образи показників у просторі об’єктів. Таксони та графи. Кореляційні матриці.

ТЕМА 5. Зовнішньополітичне прогнозування

Поняття «прогноз» та «прогнозування». Взаємозв’язок теоретичного та прикладного підходів у зовнішньополітичному прогнозуванні. Значення прогностичної інформації для прийняття політичних рішень.

Емпірична база прогнозування. Ситуаційний аналіз. Визначення контрольованих та неконтрольованих чинників, а також фіксованих, випадкових та невизначених чинників. Типи факторів. Етапи ситуаційного аналізу. Виявлення небезпек: порівняльний метод, причинно–наслідковий аналіз. Аналіз подій, прогноз наслідків та оцінка вірогідності. Оцінка ризиків.

Моніторинг. Особливості коротко–, середньо– та довгострокового прогнозу. Визначення чинників, що впливають на механізм вироблення прогнозу та кінцевий результат. Етапи прогнозування міжнародних подій.

Види політичного прогнозу. Пошукове, цільове та нормативне прогнозування. Припущення та оцінка вірогідності. Дескриптивний (описовий) та прескриптивний (предписуючий) прогнози: передбачуваність та невизначеність, функціональна орієнтація та тимчасовий діапазон (час убезпечення). Ретроспективне (реконструктивне) прогнозування як інструментарій політичного дослідження (верифікація теоретичних гіпотез, перевірка ефективності методів та засобів прогнозування).

Сценарій як гіпотетична послідовність подій. Завдання сценаріїв політичного процесу. Інформаційне підґрунтя для підготовки сценаріїв. Варіантність сценаріїв. Класифікація чинників та роль припущень у підготовці сценаріїв. Використання комп’ютерних моделей при створенні сценаріїв. Вплив розроблених сценаріїв на механізм прийняття зовнішньополітичних рішень.

Методи, що використовуються у прогнозуванні. Проведення досліджень за методом Делфі. Модифікація методу Делфі. Точність оцінок за методом Делфі. Вибір груп експертів. Основні принципи проведення опитування за методом Делфі. Брейнстормінг.

Прогнозування за аналогією. Умови, необхідні для проведення формальної аналогії. Специфіка використання зазначеного методу. Історична аналогія. Відхилення від формальної аналогії.

Криві зростання. Криві заміщення. Крива Перла. Крива Гомперца.

Екстраполяція тенденцій. Експоненціальне та не експоненціальне зростання. Тенденція з межами. Кореляція тенденцій. Якісні тенденції.

Комбінування прогнозів. Матриці взаємодій подій.

Нормативні методи прогнозування. Дерево цілей. Морфологічні моделі. Блок–схеми послідовності виконання завдань.

Планування та прийняття зовнішньополітичних рішень. Використання системного аналізу та технологічного прогнозування.

Визначення ризиків та загроз за допомогою використання прогностичних методів. Використання математичних моделей для визначення рівня ризику. Масштаб ризику: методика визначення.

ТЕМА 6. Особливості процесу підготовки аналітичного документу для органів державної влади.

Формулювання проблеми, визначення предмету, цілей та завдань дослідження. Попередній системний аналіз предмету дослідження. Висування робочих гіпотез. Робочий план матеріалу. Оптимальні розміри текстового матеріалу. Специфічні особливості стилю написання аналітичних документів.

Етапи дослідження (попередній та генеральний пілотаж, польове дослідження, підготовка даних для обробки, аналіз даних, підготовка результатів, формулювання висновків дослідження).

Розробка вірогідних сценаріїв та вироблення практичних рекомендацій для органів державної влади. 

 

Плани лекційних занять та література до них

 

Вступ до курсу

План лекції.

1. Предмет, мета і завдання курсу.
2. Ключові поняття та категорії.
3. Проблеми інституціоналізації аналізу та прогнозування зовнішньої політики в Україні.

Питання і завдання для самостійної роботи:

1. Охарактеризувати поняття “аналіз” та “прогнозування” як центральні категорії дисципліни.
2. Подумати над значенням прикладних розробок у зовнішньополітичній сфері.

 

Література:

1. Аналитические методы в исследовании международных отношений. – М., 1982.
2. Гончаренко А. Н. Прогнозирование и политика. – К., 1993.
3. Дольникова Р. Н. Методология и методика прогнозирования внешней политики несоциалистических государств. – М., 1986.
4. Мартино Дж. Технологическое прогнозирование. – М., 1977.
5. Теория прогнозирования и принятия решений. – М., 1977.
6. Теорія і практика політичного аналізу і прогнозування. Збірник матеріалів / За ред. М.М.Розумного. - К.: Національний інститут стратегічних досліджень, 2006. - 34 с.