Оцінка як вираження, н умовних знаках-балах, а також в оцінних судженнях вчителя-ступеня засвоєння учнями знань. умінь, навичок, встановлених програмою.

Все більш актуальною в процесі навчання стає самооцінка як один з компонентів діяльності, пов'язаний не з виставленням собі оцінок, а з процедурою оцінювання, характеристикою процесу виконання завдань, його плюсами та мінусами.

Контроль якості навчання з образотворчого мистецтва здійснюється через поточне оцінювання результатів діяльності на уроках; тематичне оцінювання — на основі залікових тематичних робіт (на яке виділяється два чи, при необхідності, більше уроків); підсумкове оцінювання (семестрове) — на підставі тематичних атестацій Залікові тематичні роботи можуть здійснюватися у вигляді:

— практичної роботи;

— зображення композицій на великому форматі (АЗ);

— залікових уроків наприкінці теми;

— рефератів та дослідницької роботи за темою, що вивчається;

— заліку у формі індивідуальної чи групової практичної роботи;

— культурологічних ігор-заліків за змістом вивченого матеріалу;

— захисту власних проектів учнів та ін.

Оцінювання навчальних досягнень учнів відбувається відповідно до рівня засвоєння навчального матеріалу.

— І рівень — початковий (пізнавальний), на якому учень розпізнає та відтворює окремі факти, елементи об'єктів при повторно сприйнятті раніше засвоєної інформації про них, або дій з ними. Оцінювання на цьому рівні відбувається в межах від 1 до 3 балів;

— II рівень — середній (репродуктивний), на якому учнем здійснюється репродуктивна дія (копія) шляхом самостійного відтворення і застосування інформації про раніш засвоєну основу для виконання відомої дії у типовій ситуації. На цьому рівні учень може одержати від 4 до 6 балів;

— III рівень — достатній (конструктивно-варіативний). У цьому випадку відбувається суб'єктивно нова інформація в процесі самостійної побудови або трансформації відомої основи для виконання нової дії у нетиповій ситуації. Оцінка навчальних досягнень учнів визначається від 7 до 9 балів;

— IV рівень — високий (творчий). Результатом діяльності на цьому рівні є самостійне конструювання орієнтаційної основи дії (знання-трансформації), в процесі цієї діяльності створюється об'єктивно нова інформація. Відповідна оцінка на цьому рівні — від 10 до 12 балів.

При оцінюванні практичних робіт необхідна комплексна оцінка, яка містить такі критерії за якістю:

— розкриття та відповідності теми, що вивчається;

— наявність ідеї та образу, що розкривається,

— якість композиції, відповідно до вивчених правил та закономірностей;

— якість володіння засобами та техніками образотворчого мистецтва, на які був націлений навчальний матеріал.

Наслідком правильно організованої перевірки знань є об'єктивне оцінювання, яке є міцним засобом стимулювання навчально-пізнавальної діяльності учнів. Головною умовою позитивного стимулювання є успіх у діяльності. Основним об'єктом стимулювання є потреби і пов'язані з ними мотиви самовираження, самоствердження, спілкування, одержання позитивних вражень, пізнання

"Багатокомпонентність змісту мистецької освіти зумовлює багатофункціональність оцінювання досягнень учнів у цій галузі, єдність діагностичної, коригувальної, стимулюючо-мотиваційної, навчальної, виховної,

розвивальної, прогностичної функцій.

Об'єктами перевірки та оцінювання результатів мистецької освіти

мають стати основні компетентності:

– предметні мистецькі (зокрема інтерпретаційні та діяльно-творчі);
– міжпредметні естетичні (естетичні оцінки й ставлення);
– ключові (загальнокультурні, інформаційно-комунікативні, соціальні).

Критерії оцінки результатів вивчення дисциплін художньо естетичного
циклу

Особливістю системи оцінювання досягнень учнів з дис­циплін художньо-естетичного циклу є її багатофункціональність, що зумовлена багатокомпонентністю змісту мистецької освіти, спрямованої на цілісне формування художньо-естетич­ної культури учнів. Основними видами оцінювання є поточне і тематичне (відповідно до тем конкретної програми, за якою працює вчитель), а також семестрове і річне.

Поточне оцінювання – це процес встановлення рівня навчальних досягнень учня (учениці) в оволодінні змістом пре­дмета, уміннями та навичками відповідно до вимог навчаль­них програм. Об'єктом поточного оцінювання є знання, вміння та навички, самостійність оцінних суджень, досвід творчої діяльності та емоційно-ціннісного ставлення до навко­лишньої дійсності.

Поточне оцінювання здійснюється у процесі поурочного вивчення теми. Його основними завданнями є: встановлення й оцінювання рівнів розуміння і первинного засвоєння окре­мих елементів змісту теми, встановлення зв'язків між ними та засвоєним змістом попередніх тем, закріплення знань, умінь і навичок.

Формами поточного оцінювання є індивідуальне, групове та фронтальне опитування. Інформація, отримана на підставі поточного контролю, є основною для коригування ро­боти вчителя на уроці.

Система оцінювання результатів навчання в освітній галузі "Мистецтво" ґрунтується на позитивному ставленні до кожного учня; оцінюється не рівень його недоліків і прорахунків, а рівень особистісних досягнень. Як відомо, значну роль у мистецькій сфері відіграють спеціальні художні здібності (музичний слух, вокальні дані, відчуття ритму, кольору, пропорцій, симультанне образне сприймання тощо),: які впливають на освітні результати учнів. Тому індивідуальний і диференційований підходи до оцінювання мають надзвичайно важливе значення. Комплексна перевірка та оцінка, яка інтегрує результати різних видів діяльності учнів інформаційно-пізнавальної, практичної, творчої, дають змогу вчителеві об'єктивно, але водночас і гуманно (не пригнічуючи особистість) оцінити тих, хто не має яскраво виражених художніх здібностей, проте характеризується сумлінним ставленням до навчання, активністю, ініціативністю.

До основних видів оцінювання належать: поточне (виконує діагностичну, стимулюючу коригуючу функції) і підсумкове (семестрове річне). Додатковими засобами стимулювання пізнавальної активності учнів є самооцінка та взаємне оцінювання."

Критерії оцінки результатів вивчення дисциплін художньо естетичного циклу

Особливістю системи оцінювання досягнень учнів з дис­циплін художньо-естетичного циклу є її багатофункціональність, що зумовлена багатокомпонентністю змісту мистецької освіти, спрямованої на цілісне формування художньо-естетич­ної культури учнів. Основними видами оцінювання є поточне і тематичне (відповідно до тем конкретної програми, за якою працює вчитель), а також семестрове і річне.

Поточне оцінювання – це процес встановлення рівня навчальних досягнень учня (учениці) в оволодінні змістом пре­дмета, уміннями та навичками відповідно до вимог навчаль­них програм. Об'єктом поточного оцінювання є знання, вміння та навички, самостійність оцінних суджень, досвід творчої діяльності та емоційно-ціннісного ставлення до навко­лишньої дійсності.

Поточне оцінювання здійснюється у процесі поурочного вивчення теми. Його основними завданнями є: встановлення й оцінювання рівнів розуміння і первинного засвоєння окре­мих елементів змісту теми, встановлення зв'язків між ними та засвоєним змістом попередніх тем, закріплення знань, умінь і навичок.

Формами поточного оцінювання є індивідуальне, групове та фронтальне опитування. Інформація, отримана на підставі поточного контролю, є основною для коригування ро­боти вчителя на уроці.

Тематичне малювання

Тематичне малювання є дуже важливим розділом роботи на уроках образотворчого мистецтва. Воно являє собою композиційне оповідання засобами малюнка і кольору на теми певних подій і вражень з навколишнього життя, а так само на теми казок, пісень, творів літератури, і т. д.

Завданнями тематичного малювання є:

1.Патріотеичн, етичне, естетичне виховання.

2.Творча переробка своїх почуттів і переживань.

3.Розуміння і оцінка своїх почуттів, навколишнього життя, збагачення інтелекту.

4.Спостереження природи і навколишнього світу, які є невичерпним джерелом краси, збагачують емоційний світ учня.

Тематичне малювання в школі це творчий процес переживання і відтворення пережитого за допомогою наявних зорових уявлень. Воно дозволяє вчителю виявити ступінь розвитку учня, так як в основі малюнка дитини лежить наслідувальна здатність зображати те, що бачить навколо себе і що собі уявляє.

Завданням є: розвивати у дітей образне мислення і навчити їх переводити в художні образи свої думки і представлення. Тематичне малювання розвиває фантазію, творчу уяву, ініціативу, змушує аналізувати бачене і відображати характерне, розвиває і зміцнює пам'ять.

Види малювання на теми.

1. малювання за задумом дітей або на вільну тему.

2. малювання на літературні теми вимагає вміння вчителя визначити найбільш характерні моменти в літературному творі і врахувати можливість їх зображення графічними засобами.

3.Ілюстрування казок є підрозділом попереднього виду малювання і є улюбленим завданням молодших школярів.

4. зображення сюжетів з навколишньої дійсності: «Який буває дощ?», «Осінь у місті», «Збирання врожаю», «Зимові забави», «Мир нашого акваріума», «Різдво» і т.

5.Малювання по заданій лінії.

3. Особливості тематичного малювання

Тематичне малювання, або тематична композиція це зображення художнього твору, зумовлене його змістом, характером і призначенням. Термін композиція - (від лат.) означає складання, з'єднання, поєднання різних частин в єдине ціле відповідно до якої ідеєю, в образотворчому мистецтві зображення на аркуші паперу, полотні предметів, явищ, дій людей, пов'язаних якої - небудь ідеєю.

Більшість композицій на теми пов'язані із зображенням людини в русі, архітектурних будівель, природи, тварин. Тому розберемо саме ці моменти в образотворчому мистецтві.

Цей вид образотворчої діяльності згідно пргами пропонується учням від 1 по 11 клас.