ТОП 10:

Врахування вікових особливостей в процесі викладання предметів художнього циклу



Навчання відбувається все життя. Починається воно в сім'ї, продовжується в дитячому садочку, початковій, середній та старшій школі. Для багатьох наступним етапом є навчання в професійних технічних та вищих навчальних закладах, яке теж може мати своє продовження у набутті післядипломної освіти або переходу до наукової діяльності (аспірантури, докторантури). Домінантною ланкою при цьому є самоосвіта, на яку повинні спиратися всі інші. У цьому процесі важливу роль відіграє безперервність освіти. Безперервне навчання, в усіх його ланках спирається на вікові особливості розвитку. Сучасне замовлення суспільства, розвиток освіти вимагають оновлення навчально-виховного процесу, що означає зміну цілей та змісту навчання, пошук продуктивних методів навчання та активних . форм організації навчально-пізнавальної діяльності учнів. Для того щоб навчальний процес був ефективним, його необхідно спрямовувати, для чого визначають цілі, задачі та модель бажаного результату.

Неможливо зрозуміти специфіку образотворчого мистецтва як предмета без знання того, що являє собою учень на різних етапах здобуття освіти.

В історії методики були періоди, коли основна увага зверталась на сам матеріал, а вікові особливості школярів, їх особисті реакції на витвори мистецтва не враховувались. Та на зміну цій тенденції прийшла інша - серед методистів-дослідників піднявся інтерес до особливостей сприйняття художнього образу в залежності від віку школяра. Так сформувалась думка, що учень на уроках образотворчого мистецтва є активною особою, а не тільки об'єктом, який вивчається збоку дорослих. Тому необхідно більше знати про учня.

Проблемою сприйняття школярами матеріалу займаються різні науки: педагогіка, психологія, соціологія, методика. Зараз вже багато відомо про школяра, про закономірності його мистецького розвитку, про залежність рівня його культури від характеру навчання, про якісні зміни його ставлення до мистецтва в залежності від вікових змін і т.д

За спостереженнями психологів, учень у своєму розвитку проходить ряд стадій: молодший (ранній) підлітковий вік (10-12 р.); старший (зрілий) підлітковий (13-14) і період ранньої юності (15-17). Таким чином, вікові етапи розвитку дитини майже співпадають з учнями його в певних класах:

- молодший підлітковий - 5-6 класи;

- старший підлітковий - 7-9 класи;

- період ранньої юності - 9-10-11 класи.

Цей поділ на вікові групи багато в чому є умовним, тому що розвиток особистості нерівномірно. Інтенсивність його внутрішнього росту залежить від різних факторів - не тільки від віку, але й від соціальних умов, побуту, психологічного клімату в сім'ї і школі, і , звичайно, від індивідуальних особливостей. В одній і тій же віковій групі можна зустріти учнів з різними рівнями літературного розвитку: деякі випереджають своїх ровесників, інші, навпаки, відстають. Наприклад, зустрічаються часто учні 9 чи 10 кл., які по своїй начитаності та кругозору не піднялись вище 5 чи 6 класників.

При всій відносності вікових характеристик, все ж в учнів одного класу і одного віку є багато спільного.

Образотворча діяльність супроводжує людину від молодшого до зрілого віку. Навчання цієї діяльності починається у дитячому садку і продовжується в середньому загальноосвітньому закладі у 1—7 класах. Для безперервності цього процесу необхідні узгодження навчальних програм, методів та форм навчання з урахуванням вікових особливостей. Особливої уваги цей процес вимагає на перехідних вікових етапах, а саме: дитячий садок — початкова школа; початкова школа — середня школа.

Викладаючи образотворче мистецтво, вчитель завжди повинен враховувати те, що окрім спрямованого навчання відбувається природний розвиток якості образотворчої діяльності, змінюється уява, сприйняття світу, ставлення до власної творчості.

Проблеми уяви, образотворчої діяльності у дитячому віці розглядаються в педагогічній і психолого-педагогічній науці та практиці. Вчені, практики-вчителі, батьки визначають, що в ранньому дитячому віці малювання складає головний вид творчості. Малюки полюбляють малювати, їм подобається сам процес. Але з часом така зацікавленість згасає, відбувається розчарування та охолодження 3 чим це пов'язано?

Л.С. Виготський вважає, що зниження цікавості дітей до малювання ховає за собою перехід цієї діяльності у нову, вищу стадію розвитку, яка стає доступною дітям тільки при сприятливих зовнішніх стимулах, таких, наприклад, як вик­ладання образотворчого мистецтва в школі, наявність художніх образів вдома, чи при особливій обдарованості до цього виду творчості.

Головні етапи, за якими відбувається розвиток малювання дитини, були розглянуті Кершентейнером, який виділяє такі стадії малюнку:

достадійна фаза (від 2-х до 4-х років) — це зображення каракулів, штрихів і безформеного зображення окремих елементів,

І стадія (від 4-х до 6 років) — виконання схематичних зображень, далеких від реальних предметів, зображення людини — це «головоноги». Особливістю даної стадії є те, що дитина малює по пам'яті, те, що знає, а не те, що бачить;

II стадія (від 6 до 8 років) — виникнення почуття форми та лінії. На цьому щаблі розвитку дитячого малюнку відбувається суміш схематичного, формального, передавання взаємовідношень • частин, народжуються паростки зображення, схожого на дійсність;

III стадія (від 8 до 12 років) — ступінь схожого зображення, при якому зникає схема, з'являється силует чи контур, але ще немає пластичності предмета, перспективи;

IV стадія (від 12 до 15 років) — пластичне зображення, при якому окремі частини зображуються випукло за допомогою світла та тіні, з'являється перспектива, передається рух.

Схожу періодизацію дитячої образотворчої діяльності наводить А. Бакушинський.

У дитячому малюнку розрізняють 5 характерних періодів.

1. Процесуальний малюнок. Дитина у віці від 1 до 1,5 років зацікавлений в отриманні на папері сліду від олівця, ручки, фломастера і т. д.

2. Каракульний період. У малюнках дітей, з 1,5 до 3-х років, з'являються замкнуті криві. Дитина трактує свій малюнок кожен раз по новому.

3. Схематичний період. З 3-х до 5 років у дитини з'являється спроба зібрати в єдине характерні ознаки предмета. Улюбленою темою є зображення людини, на початку в фас, а потім і в профіль.

4. Період правдоподібного малюнка. З 5 років діти помічають характерні ознаки предметів і логічно їх з'єднують. Для переконливості використовують «прозорість малюнка», наприклад, при малюванні будинку видно внутрішнє оздоблення кімнат та знаходяться там.

5. Період площинного малюнка. З 7-8 років діти передають зображення за характером ліній починають намагатися передавати об'єм і простір. Спочатку зображують один предмет, пізніше звертають увагу на співвідношення предметів.

У 7-8 річному віці природний стан графічних навичок, звичний спосіб зображення предметів по пам'яті, дозволяють дитині малювати швидко, сміливо, іноді досить виразно, не замислюючись над деталізацією зображення.

У 9 - 10 річному віці діти починають намагатися передавати об'єм і простір. Спочатку зображують один предмет, пізніше звертають увагу на співвідношення предметів, стан графічних навичок, звичний спосіб зображення предметів по пам'яті, дозволяють дитині малювати швидко, сміливо, іноді досить виразно, не замислюючись над деталізацією зображення.

Характерними ознаками молодшого шкільного віку (6—9 років) є імпульсивність характеру, емоційність, чутливість на фоні емоційності. Провідною діяльністю є спілкування з дорослими. Головне для малюка - дія, а не результат. Це типовий вік для становлення особистості. При викладанні образотворчого мистецтва вчителю краще спиратися на емоційність, змістовність розкриття навчальної теми. Навчальна діяльність у молодшому шкільному віці спрямована на формування відносно правильного розуміння наукових понять. Сприйняття художнього твору в цьому віці відбувається через сюжет, події, що зображені, емоційне ставлення.

Як для молодших, так і для учнів-підлітків характерне те, що кожен з них має свою переважну форму сприйняття. Хтось краще сприймає зміст на слух, хтось - зорово, комусь необхідно все спробувати тактильно, засвоїти через практичну дію. Тому вчителю треба задовольняти такі особливості, використовуючи і наочність, і слово, і практичну діяльність, яка в свою чергу є найбільш ефективною.

На заняттях образотворчим мистецтвом з школярами молодших класів вчитель повинен мати на увазі успіхи, які досягли учні в дитячих садах. На уроках малювання необхідно активно залучати твори народного мистецтва, вивчати прийоми пензлевого розпису, розвивати естетичне сприйняття дітей, приймати до уваги сенсорний та естетичний розвиток.

Підлітковий вік - це роки, коли людина відкриває для себе новий світ переживань, захоплень. Внутрішній світ підлітка у порівнянні з молодшим шкільним віком набагато складніший. Ускладнюються стосунки підлітка з навколишнім світом. Не випадково цей вік вважають перехідним, переломним. Особистість дуже нестійка - він вже не дитина, але ще не дорослий - підліток страждає підвищеною емоційністю (за спостереженнями психологів, критичні періоди в житті людини особливо багаті емоційними реакціями, багаті життям серця, а не розвитку. Тому вони такі збуджені, рухливі - ці 5-7 класники.. Разом з тим, що природно збудженість варто розумно використати і буде користь. Для розвитку творчого потенціалу цей вік особливо плодотворний. За спостереженнями Л.Виготського, творчі можливості 10-12 літніх дітей найбільш повно проявляється якраз в області образотворчого мистецтва. Вони легко переймаються авторським чуттям, легко переносять себе в світ мистецтва, легко уявляють себе авторами картин, вони здатні тонко відчувати поетичне слово. Дітям властиве вміння естетичного співпереживання. Від власних творів вони одержують задоволення. Наприклад, діти, які ніколи не бачили моря, можуть доволі яскраво уявляти його собі і описати чи намалювати.

Необхідно практично спрямовувати художні нахили школяра так, щоб це допомогло в організації житла, одягу, розкривати естетичне значення твору декоративно-прикладного мистецтва минулих епох і сучасного часу. Знайомство школярів з декоративною образністю, особливо у творчості народних майстрів, сприяє розвитку у них естетичного відношення до дійсності.

У учнів 7,8,9 кл. відбуваються якісні зміни у мистецькому їх розвитку. Ставлення до певних видів образотворчого мистецтва в основному визначається.

Учень у цьому віці переходить від чисто моральних оцінок вчинків до естетичного сприйняття мистецтва.

Старший підліток часто зосереджений на своєму внутрішньому світі і шукає в творах співзвучні йому мотиви. Це вік самовираження. Це самовираження буває настільки сильним, що часто аналіз витворів мистецтва діти підміняють аналізом власних переживань або роздумів на теми, які цікавлять їх. Тому тут необхідні такі форми аналізу, які б органічно поєднували особисті оцінки, устремління до самовираження з виробленням у них об'єктивного погляду на твір.

У 7-9 класах навіть за однакових педагогічних умов починається доволі різка диференціація серед учнів. Більший вплив на сприйняття мистецтва починає набувати індивідуальний склад особистості учня, помітно проявляються розбіжності в залежності від начитаності учнів, їх знань, зацікавленості предметом. Відповідно сильно збільшується значення індивідуального підходу до різних груп школярів. Потребу в керівництві, спрямуванні з боку вчителя гостро відчувають самі учні. Якщо вони зустрічають в особі вчителя мудрого керівника, вони охоче йдуть тому назустріч.

Цей період називається і переломним у ставленні до творів образотворчого мистецтва. Більш вони вимогливі до вчителя, бачать недоліки в його роботі.







Последнее изменение этой страницы: 2016-04-08; Нарушение авторского права страницы

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 18.207.255.49 (0.006 с.)