Зображення плоских предметів

Багато предметів мають незначну товщину (висоту), яка у багато разів менша за їх довжину і ширину. Такі предмети називають плоскими — це різні пластини, прокладки, підк­ладки, кутники тощо. Найчастіше їх виготовляють з листо­вих матеріалів: картону, жерсті, фанери та інших.

Рис. 31. Зображення плоского предмета: а —загальний вигляд; б — креслення

Креслення плоского предмета (рис. 31) містить одне зобра­ження, яке являє собою фронтальну проекцію (згадайте, чо­му її так називають). Воно дає повне уявлення про форму зображеного предмета та його частин. Товщину плоского предмета на кресленні вказують умовним позначенням. Для цього застосовують літеру s, котру пишуть перед числовим значенням товщини. Умовне позначення наносять на полич­ку лінії-виноски (рис. 31, б).

Рис. 32. Зображення плоских предметів, що мають форму правильних многокутників:

а — з однією віссю симетрії; б — з двома осями симетрії

значенням товщини. Умовне позначення наносять на полич­ку лінії-виноски (рис. 31, б).

Зображення предмета на кресленні вибирають такими, щоб якнайповніше використовувалось поле креслення. Вам відомо, що перевагу слід віддавати зображенням предметів у натураль­ну величину. Але при цьому зображення може бути занадто малим і на полі креслення залишиться багато вільного місця. Занадто велике зображення не залишить місця для нанесення розмірів та інших позначень на кресленні. Тому великі пред­мети зображують зменшеними, а малі — збільшеними.

Щоб збільшити чи зменшити зображення на кресленні, застосовують масштаб. На кресленнях зображення предметів збільшують чи зменшують не в довільну кількість разів. Масштаби зображень визначені державними стандартами. їх значення такі:

масштаби зменшення — 1:2; 1:2,5; 1:4; 1:5; 1:10 та ін.;

масштаби збільшення —2:1; 2,5:1; 4:1; 5:1; 10:1 та ін.

Треба пам'ятати, що в якому б масштабі не виконувалося зображення, розміри на кресленні наносять дійсні.

Вказують масштаб креслення у призначеній для цього графі основного напису (див. рис. 1). На полі креслення мас­штаби записують так: М 2:1; М 1:5; М 1:10 і т.д. В основно­му написі перед позначенням масштабу літеру М не пишуть.

Багато плоских предметів мають форму правильних многокут­ників: трикутників, чотирикутників, шестикутників і т.ін. Зобра­ження правильних многокутників з непарною кількістю вершин мають одну вісь симетрії (рис. 32, а), а з парною — дві (рис. 32, б).

Рис. 33. Зображення плоских предметів: а, б, в — симетричних; г, д — несиметричних

В основі побудови зображення правильного многокутника лежить поділ кола на рівні частини, з правилами якого ви вже знайомі. З'єднані між собою прямими лініями точки поділу кола утворю­ють відповідний многокутник. Многокутник, побудований на ос­нові поділу кола на рівні частини, називають вписаним.

Зверніть увагу, що вибір початкової точки для поділу кола впливає на положення осі симетрії зображення многокутника.

Плоскі предмети бувають симетричні і несиметричні. Ви вже знаєте, що симетричність предметів на кресленнях вка­зують осями симетрії, які проводять штрихпунктирною ліні­єю. Зображення симетричних предметів можуть мати одну (рис. 33, а, б)чи дві (рис. 33, в)осі симетрії. Одна вісь симет­рії може бути вертикальною (рис. 33, а)або горизонтальною (рис. 33, б). Несиметричні предмети осей симетрії на зобра­женнях не мають (рис. 33, г, д).

Симетричність форми плоского предмета визначає послі­довність побудови його зображення.

Побудову зображення предмета з двома осями симетрії (рис. 34, а)починають з визначення центру поля креслення. Його знаходять на перетині діагоналей прямокутника, обме­женого рамкою креслення (рис. 34, б). Через знайдений центр проводять осі симетрії (рис. 34, в).

Від точки перетину осей симетрії будують габаритний пря­мокутник, який обмежує контур зображення предмета по йо­го довжині і висоті (рис. 34, г). Габаритний прямокутник ви­бирають таким, щоб зображення якнайповніше зайняло місце на полі креслення.

Усередині габаритного прямокутника розмічають положення центрів і проводять кола й півкола заданих розмірів (рис. 34, д). Далі розмічають і обводять призматичні елементи контура зоб­раження — прямокутні й гострокутні вирізи, пази тощо (рис. 34, е). Вважається доцільним будувати елементи контура зобра­ження спочатку по його довжині, а потім — по висоті.

В останню чергу розмічають і обводять прямолінійні ді­лянки контура зображення (рис. 34, є).

Рис. 34. Послідовність побудови зображення предмета з двома осями симетрії

Якщо зображення плоского предмета має одну вісь симет­рії (рис. 35, а), то його побудову починають з проведення цієї осі. Вертикальну вісь розміщують посередині ширини поля аркуша (рис. 35, б), а горизонтальну — посередині його висо­ти (див. рис. 34, в). Орієнтиром для правильного розміщення осі на полі аркуша слід брати його центр, визначений за до­помогою діагоналей прямокутника, обмеженого рамкою крес­лення. Відносно осі симетрії будують габаритний прямокут­ник. Його положення на полі аркуша визначають однаковими проміжками зліва і справа (l ₁), а також зверху і знизу (l ₂) між самим прямокутником і рамкою креслення (рис. 35, в).

Усередині габаритного прямокутника розмічають положення центрів і проводять кола й півкола заданих розмірів. Причому спочатку будують ті елементи, що знаходяться на осі симетрії, а потім — ті, що поза нею (рис. 35, г, д). Далі розмічають і об­водять призматичні елементи і в останню чергу — прямоліній­ні ділянки контура зображення (рис. 35, е, є). Тобто останні по­будови виконують так само, як і в попередньому випадку.

Рис. 35. Послідовність побудови зображення предмета з однією віссю симетрії

Зображення несиметричного предмета (рис. 36, а)почи­нають будувати безпосередньо з габаритного прямокутника. Його положення на полі креслення визначають однаковими проміжками між самим прямокутником і рамкою по ширині і висоті формату (рис. 36, б). Усередині габаритного прямо­кутника розмічають загальний контур предмета без деталіза­ції його елементів (рис. 36, в). Далі розмічають положення центрів і проводять кола й півкола заданих розмірів (рис. 36, г, д). В останню чергу розмічають і обводять прямолінійні ді­лянки контура зображення (рис. 36, е, є).

Рис. 36. Послідовність побудови зображення несиметричного предмета

ЗАПИТАННЯ

1. Які предмети слід вважати плоскими?

2. Як на кресленнях позначають товщину плоских предметів?

3. Як відрізнити зображення плоского симетричного предмета від неси­метричного?

4. Якою лінією проводять на кресленнях осі симетрії?

5. Як побудувати правильний вписаний у коло многокутник?

6. Для чого застосовують масштаби при виконанні креслень?

7. Що означає виконати креслення в масштабі М 1:1? М 1:2? М 5:1?

8. Чи залежать числові значення розмірних чисел на кресленні від його масштабу?

9. Як знайти положення центра поля креслення?

10. Що таке габаритний прямокутник? Як його розміщують на полі креслення?

 

Розміри на кресленнях

Креслення дає уявлення не тільки про форму зображеного предмета, а й про його розміри чи розміри його частин. Роз­міри на кресленнях зазначають розмірними числами на роз­мірних лініях.

Лінійні розміри на кресленнях, які визначають величини прямолінійних елементів предмета (довжину, ширину, тов­щину тощо), дають у міліметрах, але позначення одиниці фізичної величини не наносять.

Межі вимірювання розміру вказують виносними лініями, які проводять перпендикулярно до відрізка контура зображен­ня, розмір якого зазначають (рис. 37). Розмірні лінії проводять паралельно тим відрізкам, розміри яких визначають. Розмірну лінію з обох боків обмежують стрілками (рис. 37, а). Якщо розмірна лінія не дозволяє розмістити на ній стрілки, то лінію продовжують і стрілки наносять з зовнішнього боку від винос­них ліній (рис. 37, б). Розмірне число наносять зверху розмірної лінії ближче до її середини, якщо вона розташована гори­зонтально або похило, і зліва від неї, якщо вона розташована вертикально (рис. 38, а). Якщо місця для написання розмірно­го числа недостатньо, його наносять на продовженні розмірної лінії (рис. 38, б) або на поличці лінії-виноски (рис. 38, в).

Виносні й розмірні лінії проводять суцільною тонкою лі­нією. Виносні лінії обов'язково виходять за кінці стрілок розмірної лінії на 1...5 мм. Відстань між розмірною лінією і контуром зображення повинна бути не менше 10 мм.

На кресленні може бути кілька розмірних ліній, пара­лельних між собою (рис. 39). Щоб уникнути перетину винос­них і розмірних ліній, завжди ближче до контура зображен­ня наносять менший розмір. Відстань між паралельними розмірними лініями має бути 6...10 мм. Якщо на кресленні є більше двох паралельних розмірних ліній, то розмірні чис­ла на них розміщують у шаховому порядку (див. рис. 39).

Рис. 37. Проведення розмірних ліній на кресленні

Рис. 38. Нанесення розмірних чисел

Рис. 39. Проведення паралельних Рис. 40. Нанесення розмірів

розмірних ліній кутів

Кутові розміри (розміри кутів) на кресленнях вказують у градусах, мінутах і секундах умовними позначеннями (рис. 40). Виносні лінії кутового розміру являють собою про­довження сторін вимірюваного кута, а розмірну лінію прово­дять у вигляді дуги кола з центром у вершині кута.

Рис. 41. Нанесення розмірів кіл

Про розміри округлих частин предметів свідчать їх діаметри. Для позначення діаметра перед розмір­ним числом наносять умовний знак Æ (рис. 41). Розмір діа­метра пишуть над розмірною лінією усередині кола (рис. 41, а) або за його межами (рис. 41, б).

Розміри заокруглених частин предметів вказують, зазнача­ючи радіуси дуг, які їх утворюють. Для позначення радіуса пе­ред розмірним числом наносять умовний знак R (рис. 42). Роз­мірну лінію проводять з центра дуги і закінчують стрілкою, яка упирається в точку дуги кола. Якщо розмірна лінія раді­уса занадто коротка і на ній не можна розмістити умовний знак і розмірне число, то їх наносять на продовженні розмірної лінії з зовнішнього боку дуги (рис. 42).

Зображення предмета може мати кілька однакових елемен­тів, їх розміри наносять лише раз, але зазначають кількість цих елементів (рис. 43). Наприклад, напис «4 отв. Æ12» означає, що предмет має чотири однакових отвори діаметром 12 мм.

Рис. 42. Нанесення розмірів радіусів Рис. 43. Нанесення розмірів,що повторюються

ЗАПИТАННЯ

1. В яких одиницях вказують на кресленнях лінійні розміри? кутові розміри?

2. Якою лінією проводять на кресленні виносні й розмірні лінії?

3. Якою має бути відстань між контуром зображення і розмір­ною лінією?

4. Як наносять розмірні числа по відношенню до горизонталь­них, похилих і вертикальних розмірних ліній?

5. Як наносять розміри кількох однакових елементів зображення?

6. У якій послідовності наносять розміри на кресленнях плоских предметів?

 

Ескіз предмета

Уявіть собі, що для ремонту навчального приладу в майс­терні необхідно виготовити нову деталь. Для цього потрібне креслення деталі, яка вийшла з ладу. Щоб прискорити про­цес її виготовлення, креслення в даному випадку можна ви­конати спрощено — від руки, без застосування креслярських інструментів, без масштабу, лише додержуючи на око про­порції між частинами зображуваної деталі. Виконані у такий спосіб креслення називають ескізами. Для порівняння на ри­сунку 48 показано ескіз (а) і креслення (б) одного і того ж предмета.

Рис. 48. Ескіз (а) і креслення (б) предмета

Незважаючи на допустимі спрощення, ескіз повинен давати уявлення про зображений на ньому предмет. Тому лінії на ескізі мають бути рівними і чіткими, всі написи і позначен­ня — акуратними.

Ескізи виконують на папері в клітинку. Це полегшує й прискорює проведення ліній, виконання необхідних побудов. За допомогою клітинок легко додержувати пропорційності частин предмета. Дуги кіл на ескізах розмічають циркулем, а потім обводять від руки.

Щоб правильно виконати ескіз предмета, дотримуються такої послідовності:

1. Ознайомлюються з предметом, вивчаючи його будову.

2. Готують аркуш паперу — проводять рамку, розмічають і креслять основний напис.

3. Визначають положення зображення на полі креслення. Для цього проводять осі симетрії і розмічають габаритний пря­мокутник.

4. Послідовно розмічають і обводять контур зображення предмета. Побудову зображень на ескізах здійснюють так са­мо, як і на кресленнях.

5. Наносять виносні і розмірні лінії.

6. Обмірюють предмет і наносять розмірні числа.

7. Заповнюють основний напис, де зазначають назву пред­мета і матеріал, з якого його виготовлено. Масштаб в основ­ному написі на ескізі не вказують.

Назву предмета в основному написі дають у називному відмінку, наприклад: «Пластина», «Вушко». Так само пи­шуть і назву матеріалу: «Жерсть», «Картон», «Гума» тощо.

На закінчення перевіряють ескіз. При цьому необхідно впевнитись, що зображення побудоване правильно і дає пов­не уявлення про форму предмета і його окремих частин; зоб­раження доповнено необхідними розмірами і умовними поз­наченнями.

Під час виконання ескізів предмети обмірюють різними вимірювальними інструментами. Лінійні величини вимірю­ють за допомогою лінійки (рис. 49, а). Кути вимірюють тран­спортиром (рис. 49, б). Діаметри круглих отворів можна ви­мірювати нутроміром (рис. 49, в). Числове значення діаметра отвору, вимірюваного нутроміром, визначають за лінійкою (рис. 49, г).

Послідовність виконання ескіза предмета показано на рисун­ку 50.

Деякі розміри визначають опосередковано або за допомо­гою певних розрахунків, тому що виміряти їх безпосередньо неможливо. На рисунку 51, а показано частину предмета з двома циліндричними отворами. Нехай потрібно визначити відстань А між їх центрами. Шукана відстань дорівнює відс­тані В між однойменними точками обох кіл — тобто А=В. Як­що відстань В виміряти складно, то вимірюють відстань Б. Тоді A=Б+2(d/2)=Б+d. Коли діаметри отворів різні (рис. 51,6), то A=Б+(D+d)/2. На рисунку 51, в показано роз­рахункову схему для визначення відстані від центра отвору до краю предмета: A=Б+d/2.

Рис. 50. Обмірювання предметів для виконання ескізів:

а — лінійкою; б -транспортиром; в, г — нутроміром

Рис. 50. Послідовність виконання ескіза предмета

 

Рис. 51. Опосередковане визначення розмірів

ЗАПИТАННЯ

1. Яке призначення ескіза?

2. Чим ескіз відрізняється від креслення?