Загальні вимоги до оформлення креслень

Правила оформлення креслень

Креслення повинні бути однаково зрозумілими для тих, хто їх виконує, і для тих, хто буде користуватись ними. То­му існують єдині правила виконання креслень та вимоги до їх оформлення. Вони містяться у документах, які називають державними стандартами.

Правила виконання та вимоги до оформлення креслень, встановлені державними стандартами, є обов'язковими для всіх, хто виконує креслення.

Формати креслень. Щоб креслення були зручними для зберігання і користування ними, їх виконують на аркушах паперу певного розміру. Розміри аркуша креслярського папе­ру називають форматом. Формат аркуша визначається розмі­рами його сторін. Студенти користуються аркушами, розміри сторін яких 420 х 297 мм. Цей формат позначають А3.

Рамка і основний напис креслення. Кожне креслення має рамку, яка обмежує на форматі місце для побудови зобра­жень та нанесення різних умовних позначень. Це місце все­редині рамки називають полем креслення. Лінії рамки про­водять на відстані 20 мм від лівої межі формату і на відстані 5 мм від верхньої, нижньої і правої меж (рис. 1). Залишена з лівого боку відстань призначена для підшивання креслень.

У правому нижньому куті поля креслення розміщують ос­новний напис (рис. 1). До нього заносять відомості про осіб, що мають відношення до виконання креслення, назву зобра­женого на кресленні виробу та деякі інші дані, необхідні для кращого розуміння креслення.

Форма і зміст основного напису для креслень визначені державним стандартом. На учбових кресленнях застосовують спрощений основний напис. Його розміри і зра­зок заповнення показано на рисунку 2.

На аркушах формату А4 основний напис розміщують тіль­ки уздовж короткої сторони (як на рис. 2). На кресленнях ін­ших форматів основний напис розміщують уздовж довгої або уздовж короткої сторони.

Рис. 1. Оформлення аркуша креслення формату А3 Рис. 2. Спрощене оформленя формату А4

ЗАПИТАННЯ

1. Що являє собою формат креслення?

2. Які розміри має аркуш формату А4?

3. Як утворюється поле креслення?

4. На якій відстані від країв аркуша проводять рамку креслення?

5. Які відомості містить основний напис креслення?

 

 

Лінії креслення

Для виконання креслень застосовують лінії різної товщи­ни й начерку. Як видно з рисунка 3, кожна лінія на креслен­ні має своє призначення. Державним стандартом встановле­но 9 типів ліній креслення. Існує дев’ять типів ліній, основні відомості про які наведено в таблиці 1. На перших порах найчастіше ви будете застосову­вати такі лінії: суцільну товсту основну, суцільну тонку, штрихову і штрихпунктирну. Пізніше ви познайомитесь з ін­шими типами ліній.

Розглянемо, у чому полягають особливості начерку і приз­начення основних типів ліній креслення.

Суцільна товста основна лінія призначена для показу ви­димих контурів предметів. Нею виконують також рамку креслення, графи основного напису. Її товщина може бути у межах від 0,5 до 1,4 мм (залежно від розмірів і складності зображень на кресленні, від формату креслення). Вибрана товщина лінії має бути однаковою для всіх зображень на даному кресленні.

Лінії креслення Таблиця 1

№ з/п	Назва	Зображення	Товщина	Призначення
	Суцільна товста основна		S=0,5¸1,4 мм.	Лінії видимого контуру; лінії переходу видимі; лінії контурів перерізів (винесених і таких, які входять до складу розрізу)
	Суцільна тонка		від до	Лінії контуру накладеного перерізу; розмірні та виносні; лінії штрихування; полиці ліній виносок і підкреслювання написів
	Суцільна хвиляста		від до	Лінії обриву; лінії розмежування вигляду і розрізу
	Штрихова		від до	Лінії невидимого контуру
	Штрихпунктирна тонка		від до	Лінії осьові та центрові; лінії перерізів, що є осями симетрії для накладених та винесених перерізів
	Штрихпунктирна потовщена		від до	Лінії, що позначають поверхні, які підлягають термообробленню або покриттю; лінії зображення елементів, розташованих перед січною площиною
	Розімкнена		від S до	Лінії перерізів
	Суцільна тонка зі зламом		від до	Довгі лінії обриву
	Штрихпунктирна с двома точками тонка		від до	Лінії згину на розгортках; лінії для зображення частини виробу в крайньому або проміжному положенні; лінії для зображення розгортки, суміщеної з виглядом

Рис. 3. Призначення основних типів ліній креслення

 

Суцільна тонка лінія використовується для проведення ви­носних і розмірних ліній. Товщина суцільної тонкої лінії в 2—3 рази менша від товщини суцільної товстої.

Рис. 4. Проведення штрихових і штрихпунктирних ліній

Штрихова лінія застосовується для показу на зображен­нях невидимих контурів предметів. Вона складається з окре­мих штрихів (рисочок) приблизно однакової довжини — у межах від 2 до 8 мм (на учнівських кресленнях доцільно бра­ти 4 - 5 мм). Відстань між штрихами повинна бути приблизно однаковою по всій лінії і становити 1—2 мм. Товщину штри­хів слід брати в 2—3 рази меншою за товщину суцільної товстої основної лінії.

Штрихова лінія на контурах зображення повинна почина­тись і закінчуватись тільки штрихами (рис. 4).

Не можна називати штрихову лінію пунктирною, тому що ця назва не відповідає характеру лінії. Адже пунктирна лінія — це лінія з точок, а не із штрихів (від німецького «punkt» — «точка»).

Штрихпунктирна лінія призначена для показу осьових і центрових ліній. Вона складається з довгих тонких штрихів (довжиною від 5 до 30 мм) і точок (коротких штрихів) між ними. На учнівських кресленнях довжина штрихів рекомен­дується 20 мм. Відстань між довгими штрихами від 3 до 5 мм. Товщина штрихів в 2—3 рази менша від товщини
суцільної товстої лінії.

Штрихпунктирні лінії повинні починатись і закінчуватись тільки штрихами. Якщо штрихпунктирна лінія показує вісь, вона повинна виступати за контур зображення на 3—5 мм (рис. 4).

Центрові лінії проводять так, щоб вони обов'язково пере­тиналися між собою штрихами (рис. 4). Перетин двох штри­хів визначає центр фігури. Центрові лінії виводять за зобра­ження на 3—5 мм. Якщо діаметр кола на кресленні менший 12 мм, центрові лінії проводять суцільними тонкими.

Штрихпунктирна з двома точками лінія показує лінії зги­ну на розгортках. Ця лінія відрізняється від штрихпунктирної трохи більшими проміжками між штрихами — від 4 до 6 мм.

Запам'ятайте, що від товщини суцільної товстої основ­ної лінії залежить товщина інших ліній. Всі інші лінії повинні бути в 2—3 рази тоншими від неї.

ЗАПИТАННЯ

1. Які типи ліній ви знаєте?

2. Яку лінію називають суцільною товстою основною? Якої тов­щини вона повинна бути?

3. Яку лінію називають штриховою? Де її використовують?

4. Яке призначення штрихпунктирної лінії?

5. Якою лінією на розгортці показують лінію згину?

Написи на кресленнях

Всі написи на кресленнях виконують креслярським шрифтом. Це робить креслення більш чіткими й виразни­ми, полегшує їх читання.

Літери і цифри креслярського шрифту відрізняються від тих, якими ви пишете звичайно. Конструкцію літер і цифр креслярського шрифту визначено державним стандартом.

Рис. 7. Літери українського алфавіту

Рис. 8. Літери латинського алфавіту

Рис. 9. Літери грецького алфавіту

Рис. 10. Розміри шрифту: а — побудова букви; б — пропорції

Стандарт встановлює начерки двох видів літер українського(рис. 7) і латинського алфавітів: великих і малих (рис. 8), грецького алфавіту (рис. 9) латинських цифр та деяких знаків для умов­них позначень на кресленнях.

Висота великих літер у міліметрах, виміряна перпендику­лярно до основи рядка, визначає розмір шрифту. її познача­ють h, (рис. 10, а). Написи на кресленнях виконують шриф­тами таких розмірів: 2,5; 3,5; 5; 7; 10; 14; 20; 28 і 40 мм.

Висота малих літер (її позначають с, рис. 10, а) відпо­відає висоті великих літер попереднього розміру шрифту. Наприклад, для шрифту розміру 14 висота малих літердорівнює 10 мм, для розміру 10—7 мм, для розміру 7— 5 мм і т. д.

Товщину ліній шрифту визначають залежно від висоти шрифту. Вона дорівнює 0,1 h і позначається d (рис. 10, а).

Ширина великої літери (позначають g, рис. 10, а) має до­рівнювати 0,6 h або 6 d. Ширина літер А, Д, Ж, М, Ф, X, Ц, Ш, Щ, Ю більша за цю величину на d або 2d (включаючи нижні і верхні елементи), а ширина літер Г,С,3 — менша на d. Ши­рина більшості малих літер дорівнює 5d. Ширина літер а, м, ц, ь дорівнює 6 d, літер ж, т, ф, ш, щ, — 7 d, с — 4 d.

Частини літер, які виступають з рядка (зверху або знизу), виконуються за рахунок відстаней між рядками.

Висота всіх цифр дорівнює висоті великих літер h. Шири­на цифр дорівнює h /2 (за винятком цифр 1 і 4).

Відстань між літерами і цифрами в словах 0,2 h, або 2 d, між словами і числами — 0,6 h, або 6 d. Відстань між нижні­ми лінійками рядків — 1,7 h, або 17 d.

Шрифт може бути з нахилом (близько 75°) та без нього. По­казаний на рисунках 7 і 8 шрифт є похилим. Нахил шрифту визначається кутом нахилу літер і цифр до основи рядка (рис. 10, б). Виконуючи написи на кресленнях, частіше засто­совують похилий шрифт.

Виконання акуратних і чітких написів креслярським шриф­том — справа непроста. Щоб забезпечити заданий нахил літер та цифр, рівномірну відстань між ними та між словами й ряд­ками, а також щоб полегшити написання літер і цифр, перед виконанням написів на кресленнях попередньо розмічають сіт­ку (рис. 11). Написи виконують у два етапи. Спочатку тонкими лініями намічають контури літер і цифр. Пересвідчившись, що вони написані правильно, їх обводять м'яким олівцем.

Рис. 11. Зразки написів креслярським шрифтом.

Запам'ятайте, що літери і цифри стандартного шрифту ні в якому разі не викреслюють, а пишуть від руки.

ЗАПИТАННЯ

1. Чим визначається розмір шрифту?

2. Шрифтами яких розмірів виконуються написи на кресленнях?

3. Як визначити висоту малих літер шрифту?

4. Чому дорівнює висота малих літер шрифту розміру 10?

5. Чим визначається нахил шрифту?