ТОП 10:

Класи — етап основ художньої культури, художньої свідомості.



Системно-структурного підходу дотримувалися і автори представленого календарно-тематичного планування. Такий підхід дає можливість вчителю (а за його допомогою і учням) уявляти весь курс з образотворчого мистецтва разом із виділенням головних проблем, зв'язку теоретичних знань, практичних умінь, розгортання творчої діяльності і уявлень про світ.

Велику увагу системності знань приділяє Л.Я. Зоріна. «В сучасних умовах школа не може дати людині запас знань на все життя, але вона повинна дати їй опорні знання, розвити її мислення, «щоб вона змогла оцінювати нові факти, явища, ідеї, з якими буде зустрічатися в суспільному житті, праці, щоб вона була здатна до уяви осмислення, відбору нових одержаних знань».

Зміст занять з предмету визначається програмою затвердженою Міністерством науки і освіти України. У вітчизняній школі навчання з мистецьких дисциплін здійснюватиметься за програмами «Образотворче мистецтво. 5-7 кл.» (авт. Любарська, Резніченко та ін.) 2001 р. та «Образотворче мистецтво. 5-7 кл.» (авт. р.Е.Бєлкіна та ін.) збірник програм «Художньо-естетичний цикл» (вид. «Перун», 2005 р.

Відповідно до методичних принципів, мети і завдань предмета програма з образотворчого мистецтва складається з двох головних розділів:

1. Сприймання;

2. Практична (творча) художня діяльність.

Розділ "СПРИЙМАННЯ" включає в себе два взаємопов'язаних види діяльності.

1. Естетичне сприймання дійсності. Передбачає її художнє освоєння: формування вміння бачити, емоційно відгукнутись та усвідомити красу, естетичні якості різноманітних явищ і об'єктів діяльності: природи і тваринного світу, міст і сіл, будинків і квартир, зовнішнього вигляду людини (віддзеркалених в одязі, прикрасах, зовнішніх рисах і пластиці тіла).

2. Сприймання мистецтва. Передбачає формування навичок сприймання й оцінки художнього образу у творах образотворчого мистецтва (за можливості -- і в інших видах). Як розділ роботи сприймання здійснюється на матеріалі шедеврів світового образотворчого мистецтва, творів сучасних авторів, як українських, так і зарубіжних, і вирішує три основні завдання:

1) формування уявлення про особливості образної мови різних видів образотворчого мистецтва, розуміння ролі виражальних засобів у створенні художнього образу (певного стану, настрою, характеру ін..) твору мистецтва;

2) розвиток уміння виразити своє ставлення та емоційне переживання щодо твору, який аналізується:

а) у формі словесного відгуку на рівні емоційно-естетичної оцінки, художнього аналізу (порівняння, виявлення загальних рис тощо), розгорнутої художньої оповіді, що передає естетичні погляди, смаки, ідеали учнів;

б) у формі "графічної мови", тобто передавання враження про твір за допомогою зображення (миттєво виконані начерки і замальовки з пам'яті);

в) можливо -- в інших формах художньої творчості (музика, театр, художня фотографія, анімація тощо);

3) формування знань та уявлень про мистецтво і художників, специфіку їхньої праці. Засвоєння спеціальних художніх термінів.

Розділ "ПРАКТИЧНА (ТВОРЧА) ХУДОЖНЯ ДІЯЛЬНІСТЬ" передбачає максимально широкий спектр художніх технік і матеріалів, включає роботу на площині і в об'ємі [2].

По кожному з розділів робота виконується за чотирма основними навчальними проблемами:

1) форма (силует, частина і ціле, пропорції, конструкція, передача об'єму форми засобами світлотіні тощо); 2) простір; 3) питання композиції і композиційна діяльність; 4) колір.

Розділ "ПРАКТИЧНА (ТВОРЧА) ХУДОЖНЯ ДІЯЛЬНІСТЬ" передбачає виконання практичних завдань за чотирма основними навчальними проблемами:

1) форма (силует, частина і ціле, пропорції, конструкція, передача об'єму форми засобами світлотіні тощо); 2) простір; 3) питання композиції і композиційна діяльність; 4) колір.

Головні напрями і завдання роботи щодо реалізації перелічених проблем з урахуванням вікових особливостей дітей наведені в таблиці 1.

Роботу над освоєнням навчальних проблем програма пропонує здійснювати у трьох аспектах художньо-творчого розвитку: 1) реальному; 2) декоративному; 3) виражальному, які передбачають посильне створення художнього образу на основі передачі різноманітних якостей і властивостей форми, кольору, простору та композиції відповідно:

1. У реалістичному художньому ключі. Методи і форми роботи: з натури, за пам'яттю, за уявленням, індивідуальна робота;

2. У декоративній манері. Методи і форми роботи: за уявленням; індивідуальна, групова і колективна робота;

3. У різних стильових напрямах від абстрактних до асоціативно-виражальних. Методи і форми роботи: за уявленням.

Реалізація трьох аспектів художньо-творчого розвитку учнів у практичній роботі на площині і в об'ємі передбачає створення таких основних продуктів художньої діяльності.

Таким чином, зміст практичної діяльності орієнтовано на можливість ознайомлення учнів з особливостями художньо-образної мови різних видів образотворчої діяльності, з різноманітними пластичними техніками і доступною технологією створення художнього образу у власних творчих роботах.

 

Огляд програм

В основній школі навчання з мистецьких дисциплін здійснюватиметься за програмами «Образотворче мистецтво. 5-7 кл.» (авт. Любарська, Резніченко та ін.) 2001 р. та «Образотворче мистецтво. 5-7 кл.» (авт. р.Е.Бєлкіна та ін.) збірник програм «Художньо-естетичний цикл» (вид. «Перун», 2005 р.

Варіантом викладання мистецтва в основній школі є інтегрований курс «Мистецтво», що вивчатиметься за програмою «Мистецтво. 5-8 кл.» (вид. «Перун», 2005 р.) (авт. Л. Масол та ін.) Програма інтегрованого курсу “Мистецтво” передбачає об’єднання традиційних предметів “Музичне мистецтво” і “Образотворче мистецтво”, які виступають домінантними, з уведенням елементів синтетичних видів мистецтва - хореографії, театру, кіномистецтва на основі спільного для різних видів мистецтва тематизму, тезаурусу тощо.

У 9 класі дисципліною художньо-естетичного циклу є художня культура, яка вивчається за програмою «Художня культура» авт. Л.Масол, Н.Миропольська (вид. «Перун», 2005 р.; www.mon.gov.ua). Її зміст є логічним узагальненням вивченого учнями на уроках мистецьких дисциплін у 1-8 класах та пропедевтикою подальшого вивчення художньої культури у старшій профільній школі (культурологічна змістова лінія).

За роками навчання з 5 по 7 клас для всіх предметів художньо-естетичного циклу програми побудовані за тематичним принципом і охоплює такі ключові естетичні категорії, як види, жанри, стилі мистецтва, але змістове наповнення конкретизується відповідно до специфіки кожного з блоків програми - відповідний зміст і вимоги до кожного з навчальних предметів освітньої галузі, а також визначено компетентності, що діти набувають на кінець навчального року відповідно з кожного навчального предмета.

Програма передбачає творче ставлення вчителя до змісту і технологій навчання, поурочного розподілу навчального художнього матеріалу. Він має можливість обирати мистецькі твори для сприймання, орієнтуючись на навчальну тематику та критерії їх високої художньої якості, а також розробляти художньо-практичні й ігрові завдання для учнів, враховуючи програмні вимоги, мету уроку, дбаючи про необхідну кількість часу для виконання практичних творчих робіт, втілюючи "діяльнісно - розвиваючу" парадигму навчання.

У 5 класі вивчається тема року "Види образотворчого мистецтва", з якої на розділ "Графіка" варто відвести 8 годин, "Живопис, кольорознавство" - 8 годин , "Скульптура та декоративно-прикладне мистецтво" - 10 годин, "Взаємодія образотворчого мистецтва з іншими видами мистецтва" (архітектурою, літературою, музикою, театром, цирком, кіно) - 8 годин.

Відповідно до нової програми та результатів Всеукраїнського конкурсу рукописів підручників Міністерством рекомендовано використовувати у навчально-виховному процесі загальноосвітніх навчальних закладів такі підручники для 5 класу:

– "Мистецтво" (інтегрований курс) авт. Л.Масол, видавництво "Світоч";

– "Образотворче мистецтво" авт. С.Желєзняк, О.Ламонова, видавництво "Ґенеза".

Учні 5-7 класів у 2013/2014 навчальному році продовжуватимуть навчатися за навчальними програмами "Образотворче мистецтво. 5-7 кл." (авт. Е.Бєлкіна та ін. вид. "Перун", 2005 p. - С.60-92) та "Мистецтво. 5-8 кл.". (авт. Л.М. Масол, О.В. Гайдамака та ін. вид. "Перун", 2005. – C.122-160).

Програми для 5-7 класів передбачають систематизацію знань, отриманих у молодшій школі, збагачуючи їх новою інформацією, використовують наступність у викладанні предмета, розвивають бачення, творчий потенціал та інтерес до набутих знань з основ образотворчої грамоти, засобами мистецтва формують художньо-естетичну і творчу свідомість.

Загальновідомо, що ефективна художня діяльність учнів пов'язана зі сприйманням (слухання та споглядання творів мистецтва й естетичного в навколишньому) і практичною художньо-творчою роботою (спів, музикування, малювання, ліплення тощо). Цілісна культурологічна модель художньо-естетичного виховання, яка базується на комплексному вивченні різних видів мистецтва, спрямована на розвиток художньо-естетичного мислення учнів, їхнього творчого потенціалу та базових компетентностей. Саме це й актуалізує втілення у педагогічну практику ідеї - "Міжпредметні зв'язки та інтеграція мистецтв як засіб розвитку художньої творчості учнів на уроках образотворчого мистецтва". Вона може сприяти активізації раніше засвоєних знань відповідно до теми уроку, емоційного відчуття та образного уявлення процесуальності творення художнього образу. Найбільш актуальним та результативним механізмом здійснення цих завдань, є інтеграція предметів художньо-естетичного циклу. Відповідно до "Державного стандарту загальноосвітньої середньої школи" та основних положень сучасної науково-педагогічної концепції про взаємодію та інтеграцію мистецтв у поліхудожньому розвитку школярів (автори Шевченко Г.П., Юсов Б.П.), у якості провідного освітнього компоненту може успішно виступати образотворче мистецтво.
В основній школі для реалізації навчальних програм з мистецьких дисциплін чинними є підручники:

· «Образотворче мистецтво» для 5,6,7 класів авт. Т. Рубля, С. Федун;

· «Образотворче мистецтво» для 5,6,7 класів авт. Е. Бєлкіна та ін..

· «Мистецтво» для 5,6 класів авт. Л. Масол та ін.
З художньої культури у 2012-2013 навчальному році учні 9 класу працюють за одним з трьох підручників: авт. Л. Масол; авт. Л. Климова; авт. Н. Назаренко та ін.

Учні 10 – 11 класів відповідно до обраного профілю навчання опановуватимуть художню культуру за програмами рівня стандарт, академічного та профільного рівня авт. Л. Масол, Н. Миропольська, що міститься в Збірнику програм з художньо-естетичного циклу для 5-11 класів (вид. «Перун», 2005 р.), Збірнику програм для профільного навчання (вид. «Оберіг», 2009 р.) та розміщена на офіційному веб-сайті Міністерства освіти і науки, молоді та спорту (www.mon.gov.ua). Додатково видано також Програми для 10 – 11-х класів «Художня культура», «Естетика»; укладачі: Л.М. Масол, Н.Є. Миропольська, О. Оніщенко (вид. «Поліграфкнига» Київ, 2010), які затверджені Міністерством освіти і науки України (Наказ МОН від 28.10.2010 р. № 1021).

Для учнів 10 класу, що навчаються за програмами рівня стандарту та академічного рівня, створено два підручники: авт. Л. Масол, Н. Миропольська, О. Гайдамака та авт. Л. Климова; а відповідно до програми профільного рівня – підручник авт. Л. Масол, О. Оніщенко, С. Ничкало, О. Гайдамака.

Планування навчальної роботи

Навча́льний план — основний нормативний документ закладу освіти, за допомогою якого здійснюється організація навчального процесу. Навчальний план містить у собі розподіл залікових кредитів між дисциплінами, графік навчального процесу, а також план навчального процесу за семестрами, який визначає перелік та обсяг вивчення навчальних дисциплін, форми проведення навчальних занять та їх обсяг, форми проведення поточного та підсумкового контролю, державної атестації.

Типові шкільні навчальні плани (Типові навчальні плани) складені на виконання Закону України «Про загальну середню освіту» з метою впровадження Державного стандарту початкової загальної освіти, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.04.2011 р. № 462 «Про затвердження Державного стандарту початкової загальної освіти».

Типові навчальні плани містять інваріантну складову, в якій передбачено додаткові години на вивчення предметів інваріантної складової, курси за вибором, індивідуальні та групові заняття, консультації.

На основі Типових навчальних планів загальноосвітні навчальні заклади складають на кожен навчальний рік робочий навчальний план з конкретизацією варіативної складової, враховуючи особливості регіону та індивідуальні освітні потреби учнів.

Робочий навчальний план школи —найголовніший річний документ загальноосвітньої школи.

Одиницею планування, відображеною в навчальних планах будь-яких типів, є навчальний предмет.

Навчальний предмет (навчальна дисципліна) є дидактично обґрунтованою системою наукових знань, практичних вмінь і навичок, що дозволяють тим, хто навчається, засвоїти на певному рівні і у відповідності з їх віковими пізнавальними можливостями.

Зміст навчального предмету відображується у навчальній програмі.

Навчальна програма - це нормативний документ, що визначає структуру і процес навчання з якогось навчального предмету і може містити:

· пояснювальну записку щодо назви дисципліни, цілей її вивчення, основних вимог до знань та вмінь учнів, особливостей вивчення дисципліни, її складу, ролі і місця в структурі навчального плану та інше;

· тематичний план навчальної дисципліни, що може складатись з блоків тем, рекомендованих цілей, бюджету часу, форм, методів та засобів їх вивчення, контролю;

· базу знань, що засвоюється учнями в поцесі вивчення дисципліни;

· загальні вимоги до поточного і підсумкового контролю;

· перелік рекомендованої літератури з дисципліни, що рекомендується учням та викладачам для підготовки до занять з даної дисципліни.

Навчальні програми можуть бути: Типові - розроблені на основі вимог державногоосвітньогостандарту відносно тієї чи іншої освітньої галузі (затверджуються на рівні Міністерства освіти і мають рекомендований характер).

1. Робочі - розробляються на основі типових навчальних програм з урахуванням специфіки підготовки, національних та етнічних особливостей, затверджуються на рівні певного навчального закладу.

2. Авторські - містять іншу логіку побудови навчального предмету, авторські підходи до розгляду тих чи інших теорій, власну точку зору відносно явищ і процесів, що вивчаються. Повинні мати рецензії відомих вчених в даній предметній галузі, і також затверджуються на рівні конкретного навчального закладу.

 

Викладач складає план навчального процесу за семестрами, який визначає перелік та обсяг вивчення навчальних дисциплін, форми проведення навчальних занять та їх обсяг, форми проведення поточного та підсумкового контролю, державної атестації.

Вчитель на основі навчальної програми складає річний календарний план,який містить у собі розподіл навчального матеріалу відповідно запланованих годин.

Вчитель виконуючи і календарно-тематичне планування повинен дотримуватися системно-структурного підходу. Такий підхід дає можливість вчителю (а за його допомогою і учням) уявляти весь курс предмету разом із виділенням головних проблем, зв'язку теоретичних знань, практичних умінь, розгортання творчої діяльності і уявлень про світ.

Найнижчою ступеню планування є планування окремих навчальних занять – одиниць навчального процесу. Підготовка до конкретного навчального заняття у певній формі включає розробку орієнтовного плану проведення даного заняття, стандартна структура якого звичайно така:

· тема заняття за навчальною програмою;

· навчальна ціль заняття;

· форма, тип, методи проведення заняття;

· матеріально-технічне забезпечення заняття;

· структура заняття (основні етапи і розподіл за часом, що відповідають типу, формі і методам проведення заняття)







Последнее изменение этой страницы: 2016-04-08; Нарушение авторского права страницы

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.81.29.254 (0.011 с.)