Розділ 1. Теоретичні аспекти обліку, аналізу та аудиту малоцінних та швидкозношуваних предметів

МШП як економічна категорія

У різних літературних джерелах можна зустріти дещо різне тлумачення малоцінних та швидкозношуваних предметів, та основні складові що входять до цього поняття залишаються не змінними.

Запаси займають особливе місце у складі майна та домінуючі позиції у структурі витрат підприємств різних сфер діяльності і є найбільш важливою та значною частиною активів підприємства.

Найбільш поширеними видами запасів є сировина та матеріали, незавершене виробництво, готова продукція, запаси товарів для продажу, компоненти готової продукції, наливні та насипні речовини,малоцінні швидкозношувані предмети.

Елементи, які включаються до складу запасів, залежать від особливостей підприємства.

Запаси поділяються на виробничі і товарні. Виробничі запаси – придбані або самостійно виготовлені вироби які підлягають подальшій обробці на підприємстві. В процесі виробництва виробничі запаси використовуються не однаково. Деякі з них повністю споживаються у виробничому процесі (сировина і матеріали), інші змінюють тільки свою форму і розмір (мастильні матеріали і фарби),треті входять до складу виробу без будь-яких зовнішніх змін (запасні частини), четверті – лише сприяють виготовленню виробів, але не включаються до їх маси або хімічного складу.

Товарні запаси – придбані підприємством товари, призначені для подальшого перепродажу. При цьому підприємство, як правило не вносить суттєвих змін до їх фізичної форми, вже при закупці у постачальника вони є готовою продукцією [40, c.23].

До складу запасів включаються всі товарно-матеріальні цінності якими підприємство володіє на певну дату, незалежно від місця їх знаходження. Одночасно на території що належить підприємству, можуть знаходитись предмети, що є власністю інших фізичних чи фізичних осіб. Такі предмети не є запасами підприємства.

Визначення запасів, порядок їх оцінки, визнання і відображення їх у звітності описуються у Положенні (стандарті) бухгалтерського обліку 9 «Запаси». У зазначеному стандарті наводяться рекомендації із бухгалтерського обліку запасів без визначення правил податкового обліку.

П(С)БО 9 «Запаси» дає таке визначення запасів. Запаси – це активи, які утримуються для подальшого продажу; утримуються для їх використання у виробництві продукції (робіт, послуг) або в адміністративних цілях; знаходяться у процесі виробництва (незавершеного виробництва) [29, c.196].

Таким чином запаси включають у себе традиційний перелік товарно-матеріальних цінностей, до якого вони звикли.

Товарно-виробничі запаси є складовою частиною групи матеріальних ресурсів, які формують економічні (виробничі) ресурси, класифікація яких відображена на рис. 1.1.

 

 

Рис. 1.1. Класифікація економічних ресурсів

Визначаючи строк корисного використання (експлуатації), потрібно враховувати:

- спосіб використання предметів на підприємстві з урахуванням їх потужності або продуктивності;

- очікуваний фізичний знос;

- правові або інші обмеження щодо строків використання предметів та інші суттєві чинники.

Наприклад, строк експлуатації засобів індивідуального захисту, якими роботодавець зобов’язаний забезпечити найманих працівників на роботах зі шкідливими й небезпечними умовами праці, а також роботах, пов’язаних із забрудненням або несприятливими метеорологічними умовами, встановлено у відповідних галузевих нормах їхньої безоплатної видачі. Саме на них і варто орієнтуватися бухгалтеру.

У наказі про облікову політику підприємства встановлюється вартісна межа для розміщення основних та малоцінних засобів,фіксується строк корисного використання (експлуатації) активів (МШП та основних засобів) яку встановлює комісія, призначена керівником.

МШП визнаються активами, якщо існує ймовірність того, що підприємство одержить у майбутньому економічну вигоду від їх використання та їхня вартість може бути достовірно визначена [5, c. 6].

Облік наявності і руху таких предметів ведуть на рахунку 22 «Малоцінні і швидкозношувані предмети» за первинною вартістю їх придбання або виготовлення, яка у процесі їх оприбуткування визначається аналогічно до виробничих запасів (згідно П(С)БО 9 «Запаси»).

Повернені на склад з експлуатації малоцінні предмети, придатні для подальшого використання, прибуткуються за первинною вартістю на дебет рахунка 22 «Малоцінні та швидкозношувані предмети» в кореспонденції з кредитом рахунка 719 «Інші доходи від операційної діяльності». Предмети, що прийшли до непридатності, на підставі актів про вибуття малоцінних і швидкозношуваних предметів (ф. № МШ-8) прибуткуються на дебет рахунка 209 «Інші матеріали» (на вартість одержаних корисних відходів (металолом, запасні частини тощо), зданих за накладними на склад і оприбуткованих за ціною можливого використання або реалізації) в кореспонденції з кредитом рахунка 719 «Інші доходи від операційної діяльності» [29, c. 112].

Термін використання відлічується з моменту передачі МШП в експлуатацію, а не з моменту їх придбання або встановлення. Таким чином, на складі МШП можуть зберігатися як задовго, довго (місяць, два місяця, рік...).

Малоцінні та швидкозношувані предмети за своєю функціональною роллю в підприємстві є такими засобами праці, як і основні засоби (використовуються в процесі виробництва без зміни натуральної форми і поступово зношуються), але мають і особливості оборотних засобів.

Відповідно до Положення про організацію бухгалтерського обліку і звітності в Україні №250 від 3 квітня 1993р. (з липня 1999р. не діє), зі складу основних засобів відособлювалися й відносилися до категорії МШП та обліковувалися на підприємствах, в установах як засоби в обігу:

- предмети терміном служби менше одного року незалежно від їх вартості;

- предмети вартістю за одиницю до 500 грн.;

- знаряддя лову (трали, неводи, сіті та інші) незалежно від вартості і терміну служби;

- спеціальні інструменти і спеціальні пристосування (для серійного і масового виробництва певних виробів або для встановлення індивідуального замовлення незалежно від вартості);

- спеціальний одяг, спеціальне взуття, а також постільні речі, незалежно від їх вартості і терміну служби;

- тимчасові (не титульні) споруди, пристосування і пристрої, витрати на зведення яких включаються до собівартості будівельно-монтажних робіт (з терміном служби до 1 року).

- тара для зберігання товарно-матеріальних цінностей на складах або для здійснення технологічних процесів вартістю в межах ліміту, за вартістю придбання або встановлення;

- предмети, призначені для видачі напрокат, незалежно від вартості.

Виділення зі складу основних засобів зазначених предметів у особливу групу, незважаючи на такий же характер, їх використання в підприємстві, як основних засобів, зумовлено двома причинами [36, c. 51].

По-перше, таке виділення очищує категорію основних засобів від усякого роду дрібних предметів, коли є можливість легко їх замінити іншими з невеликим як правило терміном служби. У складі основних засобів при такому виділенні з їх складу малоцінних та швидкозношуваних предметів залишаються предмети, що утворюють виробничо-технічну базу підприємства.

По-друге, таке виділення дає можливість підприємству купувати малоцінні та швидкозношувані предмети за рахунок своїх оборотних коштів таким же чином, як і матеріали, в той час, як основні засоби поновляються лише шляхом капітальних вкладень за рахунок спеціального фінансування.

Малоцінні та швидкозношувані предмети належать до складу оборотних засобів.

Підприємство самостійно повинно розподілити наявні на його балансі МШП на дві групи.

МШП в необоротных активах: Рахунок 11 «Інші необоротні матеріальні активи», МШП в запасах: Рахунок 22 «Малоцінні та швидкозношувані предмети».

Перша група — це МШП, термін корисного використання яких менший ніж один рік (операційного циклу). Такі МШП входять до складу запасів підприємства, обліковуються на рахунку 22 «Малоцінні й швидкозношувані предмети» і відображаються в другому розділі активу Балансу в складі виробничих запасів (рядок 100 Балансу «Виробничі запаси»).

Друга група — це МШП, термін корисного використання яких перевищує один рік (операційний цикл). Такі матеріальні цінності підлягають включенню до складу необоротних активів підприємства, обліковуються на рахунку 11 «Інші необоротні матеріальні активи» і відображаються в першому розділі активу Балансу у складі необоротних активів [35, c. 19].

До МШП, що враховують у складі запасів підприємства, належать предмети, термін використання яких не перевищує один рік (операційний цикл), зокрема інструменти, господарський інвентар, спеціальне оснащення, спеціальний одяг тощо.

Відповідно до Плану рахунків № 291, облік МШП ведеться на рахунку 22 «Малоцінні й швидкозношувані предмети». Субрахунки до цього рахунка підприємство відкриває самостійно залежно від видів МШП.

Таким чином, за своїм характером малоцінні та швидкозношувані предмети аналогічні основним засобам, а з точки зору порядку придбання їх - аналогічні матеріалам.

Малоцінні та швидкозношувані предмети можуть знаходитися на складах підприємства і в експлуатації (в цехах або конторі підприємства) на матеріальній відповідальності окремих працівників [27, c. 42].

Отже, до МШП відносяться малоцінні й швидкозношувані предмети строком використання не більше одного року або нормального операційного циклу, якщо він перевищує один рік. Вартісного критерію для МШП національними стандартами обліку не встановлено, але передбачено обмеження щодо строку служби МШП.

При реформації бухгалтерського обліку в Україні стосовно МШП прийнято рішення: залишити МШП як вид матеріальних цінностей для бухгалтерського обліку.

МШП, що використовуються протягом не більше одного року або нормального операційного циклу, якщо не більший одного року, на підставі пункту 6 П(с) БО 9 класифікуються як запаси.