Конституція України - Основний Закон держави

 

Термін «конституція» походить від латинського соnstіtutiо, що означає «установлення», «устрій». Конституція — це закон, який регламентує найважливіші державні відносини, встановлює форму держави, систему дер­жавних органів, визначає порядок їх формування та діяль­ності, основні права та обов'язки громадян. Конституція встановлює і закріплює устрій держави, саме за це її називають основним законом. Найважливіші ознаки конституції:

- є основною базою чинного на­ціонального законодавства. Закони та інші нормативно правові акти приймаються на основі конституції;

- має найвищу юридичну силу. Жоден закон або нормативний акт не повинен суперечити положенням конституції. Правові норми, що їй суперечать, не мають юридичної сили;

- конституційні норми права обов’язкові до виконання, є нормами прямої дії, забезпечуються заходами державного примусу;

- має підвищений ступінь стабільності, яка забезпечується спеціальною процедурою внесення змін і доповнень до кон­ституції тощо.

На основі тих чи інших ознак конституцій існують різні способи її класифікації:

- залежно від форми вираження - писані (у формі одного чи кількох нор­мативних актів), неписані (у формі правових уявлень, концепцій тощо);

- залежно від порядку прийняття - даровані (як правило, вводяться в дію одноособово монархом), народні (приймаються референ­думом або парламентом, договірні (є результатом угоди між різними суб'єктами конституційного процесу);

- залежно від шляхів та засобів зміни,внесення поправок та доповнень до конституції - гнучкі (зміни до них вносяться в порядку, передбаченому для будь-якого закону) та жорсткі (для яких передбачена особлива процедура вне­сення змін і доповнень);

- залежно від часу дії конституції - тимчасові (приймаються на певний термін або до настання певної події) та постійні (приймаються на невизначений термін);

- залежно від форми державного устрою – унітарні феде­ративні.

Конституція України є писаною, народною, постійною, жорсткою, унітарною конституцією.. Вона прийнята 28 червня 1996 р. п'ятою сесією Верховної Ради України. Вона складається з Преам­були та 15 розділів, 161 статей.. Текст конституції не має глав та частин, як це є в конституціях деяких інших країн. У преам­булі до Конституції зазначено, що Верховна Рада України від імені Українського народу — громадян України усіх на­ціональностей, прагнучи забезпечити права і свободи люди­ни, громадянську злагоду в суспільстві, побудову правової держави, приймає цю Конституцію — Основний Закон Ук­раїни.

Конституція складається з розділів, кожний з яких розглядає окрему групу питань і має відповідні назви:

I Загальні засади.

II Права, свободи та обов'язки людини і громадянина.

III Вибори. Референдум.

IV Верховна Рада України.

V Президент України.

VI Кабінет Міністрів Україні, інші органи влади.

VII Прокуратура.

VIII Правосуддя.

IX Територіальний устрій України.

X Автономна Республіка Крим.

XI Місцеве самоврядування.

XII Конституційний Суд України.

XIII Внесення змін до Конституції України.

XIV Прикінцеві положення.

XV Перехідні положення.

Основні засади конституційного ладу України

Конституційна форма правління, державного устрою й політичного режиму України

 

У першому розділі Конституції України «Загальні засади» визначено форму правління, форму держав­ного устрою й політичний режим в Україні.

Конституція визначає Україну як суверенну і незалежну державу.

Форма держави передбачає три елементи: форму державного прав­ління, державного устрою та політичний (державний) режим. Конституція дає чітке визначення усіх їх:

1 За формою державного правління Україна є республікою (ст. 5). Носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ. Народ здійснює владу безпосередньо через органи державної влади та органи місцевого самоврядування. Право визначати і змінювати конституційний лад в Україні належить виключно народові і не може бути узурповане державою, її органами або посадовими особами. Ніхто не може узурпувати державну владу.

2 За формою державного устрою—унітарна держава (ст. 2) з автономним утворенням у вигляді Автономної Республіки Крим. Суверенітет України поширюється на всю її територію. Територія України в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною. Державна територія України вперше означена у законі "Про правонаступництво України" від 12 вересня 1991 р. Акт проголошення незалежності України проголосив територію України неподільною та недоторканною. Питання зміни те­риторії України віднесене до відання всеукраїнського рефе­рендуму.

3 За формою політичного (державного) режиму Україна — демократична держава (ст. 1).

Державна символіка України

 

Державна символіка - це встановлені Конституцією або спеціальними законами особливі розпізнавальні знаки конкретної держави, які уособлюють її суверенітет, а в деяких випадках мають і певний історичний чи ідеологічний зміст. Як прави­ло, державними символами сучасних держав є Державний Прапор, Державний Герб, Державний Гімн. Державні символи Української держави закріплені ст. 20 Консти­туції України. Державними символами України є Державний Прапор України, Державний Герб України та Державний Гімн України.

28 січня 1992 р. Верховна Рада України затвердила націо­нальний прапор України синьо-жовтого кольору. У Конституції записано, що Державний Прапор України - стяг із двох рівновеликих горизон­тальних смуг синього і жовтого кольорів.

19 лютого 1992 р. Верховна Рада України затвердила золотий тризуб на синьому тлі як Малий Герб держави. Малим Державним Гербом Укра­їни є Знак Княжої Держави Володимира Великого - тризуб. Передбачено, що під час розроблення Великого Герба буде використано як елементи малого Герба, так і герба Війська Запорізького.

. Державний Гімн України затверджено Законом України „Про Державний Гімн України” від 6 березня 2003 року.

Державним Гімном України є національний гімн на му­зику М. Вербицького із словами першого куплету та приспіву твору П. Чубинського в такій редакції:

«Ще не вмерла України і слава, і воля,

Ще нам, браття молодії, усміхнеться доля.

Згинуть наші воріженьки, як роса на сонці.

Запануєм і ми, браття, у своїй сторонці.

Приспів:

Душу й тіло ми положим за нашу свободу,

І покажемо, що ми, браття, козацького роду».

Законом встановлено, що урочисті заходи загальнодержавного значення розпочинаються і закінчуються виконанням Державного Гімну України.

Музичне виконання Державного Гімну України здійснюється під час проведення офіційних державних церемоній та інших заходів.

Наруга над Державним Гімном України тягне за собою відповідальність, передбачену законом.

Усі закони, які встановлюють опис державних символів України та порядок їх використання, приймаються не менш як двома третинами від конституційного складу Верховної Ради.

Норми Конституції та законів визначають порядок використання державних символів України та заходи юридичної відповідальності за неповагу до них. Ст. 65 Конституції встановила, що шанування державних символів України є конституційним обов'язком громадян.

Державна мова в Україні

Державна мова - це офіційно визнана обов'язкова мова зако­нодавства, судочинства, діловодства, навчання дітей у школах, офі­ційних засобах масової інформації тощо.

Ст. 10 Конституції України закріплюєукраїнську мову як державну мову, покладає на державу забезпечення всебічного розви­тку і функціонування української мови в усіх сферах суспільного жит­тя на всій території України. Разом з тим в Україні гарантується вільний розвиток, використання і захист російської, інших мов національних меншин. Держава сприяє також вивченню мов міжнародного спілку­вання. Питання мовної політики в Україні регулюються також іншими кон­ституційними нормами. У ст. 24 Конституції закріплено недопус­тимість привілеїв чи обмежень за мовними ознаками. Окремі статті Конституції містять вимоги про обов'язкове володіння державною мовоюПрезидентом України, професійними суддями, суддями Кон­ституційного Суду. У законодавстві України передбачена також ви­мога володіння українською мовою в обсязі, достатньому для спілку­вання особами, які вступають до громадянства України. У ст. 92 Кон­ституції підкреслено, що порядок застосування мов в Україні визна­чається виключно законами.

Державний статус української мови визначається законом «Про мови в Українській РСР» від 28 жовтня 1989р.

Україна забезпечує всебічний розвиток і функціонування укра­їнської мови в усіх сферах суспільного життя. Громадянам створю­ються умови для вивчення української мови. Відмова посадової осо­би прийняти і розглянути звернення громадянина з посиланням на незнання мови тягне за собою юридичну відпові­дальність. Публічне приниження чи зневаження, навмисне спо­творення української або інших мов в офіційних документах і текс­тах, створення перешкод і обмежень у користуванні ними, про­повідь ворожнечі на мовному ґрунті несуть за собою юридичну відповідальність.

Законом передбачено також, що акти найвищих органів держав­ної влади та управління України приймаються українською мовою. В Україні мовою роботи, діловодства та документації, а також взаємо­відносин державних, громадських органів, підприємств, установ і організацій, а також мовою сесій, конференцій, з'їздів, засідань, зборів, інших зібрань державних органів, підприємств і організацій є укра­їнська мова.

Українською мовою проводиться також згідно з законом вихо­вання дітей у дитячих дошкільних установах, навчальна і виховна робота в загальноосвітніх школах. Абітурієнти, які вступають до ви­щих і середніх спеціальних навчальних закладів України, як правило, складають конкурсний екзамен з української мови. Мовою офіційних засобів масової інформації є українська мова. Українською мовою виконуються також маркування товарів, етикетки на товарах, інструкції щодо користування товарами, виробленими в Україні.