Верховна рада в механізмі державної влади

Верховна Рада України є загальнонаціо­нальним органом державної влади, оскільки наділена правом представляти весь український народ — громадян України всіх національностей і виступати від імені всього народу. Це випливає як з преамбули Конституції України та її змісту, так і з назви парламенту — Верховна Рада України. Коле­гіальний характер Верховної Ради як парламенту України по­лягає насамперед у її складі й порядку роботи. Верховна Рада складається з 450 народних депутатів (ст. 76 Конституції) і є повноважною за умови обрання не менше ніж двох третин від її конституційного складу (ст. 82 Конституції України). Рішен­ня Верховної Ради приймаються на її пленарних засіданнях шляхом голосування (ст. 84 Конституції). Закони та інші акти Верховна Рада приймає більшістю її конституційного складу, крім випадків, передбачених Конституцією (ст. 91). Вибор­ний характер українського парламенту полягає в тому, що він формується виключно шляхом виборів народних депута­тів.

Ці вибори є вільними і демократичними. Вони проводять­ся на основі загального, рівного і прямого виборчого права шляхом таємного голосування. Верховна Рада України є од­нопалатним парламентом. Це зумовлено насамперед тим, що Україна є унітарною державою. Парламент України — це ор­ган загальної компетенції. Він бере участь у реалізації всіх функцій Української держави.

Конституційно-правовий статус Верховної Ради зумовле­ний президентсько-парламентською формою правління. Це проявляється у підзвітності і підконтрольності Кабінету Міністрів перед Парламентом України, у наявності у Прези­дента України права розпуску Верховної Ради України, права вето на закони тощо. Це дає підстави віднести Верховну Раду до парламентів змішаного типу.

Зазначені риси парламенту України зумовлюють властиве лише йому місце в системі органів державної влади. Парламент України є пріоритетним органом у системі органів дер­жавної влади України, першим серед рівних. Він здійснює за­конодавчу владу, бере участь у формуванні органів виконав­чої і судової влади, є загальним представником народу і вираз­ником його волі, має багатогранні відносини з іншими орга­нами державної влади та з суб'єктами політичної системи: по­літичними партіями, громадськими об'єднаннями тощо. У нього досить широкі міжнародні зв'язки, які розширюють­ся і збагачуються.

Найтіснішими і багатогранними є відносини парламенту з Президентом і Кабінетом Міністрів. Це зумовлено їх функція­ми і повноваженнями, передбаченими Конституцією і закона­ми, системою взаємних стримань і противаг та іншими обста­винами. Конституцією України передбачена участь парламен­ту у формуванні органів державної влади на паритетних засадах з Президентом України.

Конституція України закріплює основи взаємовідносин між Верховною Радою України і гілками виконавчої та судової влади. Верховна Рада України призначає вибори Президента України (п. 7 ст. 85 Конституції), здійснює усунення його з поста в порядку особливої процедури (імпічменту), встановле­ної ст. 111 Конституції України. Президент України в свою чергу призначає позачергові вибори до Верховної Ради у стро­ки, встановлені Конституцією України (п. 7 ст. 106); в окре­мих випадках припиняє повноваження парламенту (п. 8 ст. 106 Конституції України).

Взаємодія між Верховною Радою України і виконавчою владою проявляється в утворенні деяких державних органів. Наприклад, Верховна Рада дає згоду на призначення Пре­зидентом України Прем'єр-міністра України (п. 12 ст. 85 Кон­ституції), на призначення на посади та звільнення з посад Президентом України голови Антимонопольного комітету України, голови Фонду державного майна України, голови Державного комітету телебачення і радіомовлення України; на призначення Президентом України на посаду Генерально­го прокурора України; висловлює недовіру Генеральному прокурору України, що має наслідком його відставку з поса­ди (п. 25 ст. 85 Конституції).

Верховна Рада України призначає та звільняє половину складу ради Національного банку України, другу половину призначає Президент України (п. 19 ст. 85; п. 12 ст. 106 Кон­ституції).

Верховна Рада України, Президент України та з'їзд суддів України призначають по шість суддів Конституційного Суду України (ст. 148 Конституції). Президент як глава держави створює суди у визначеному законом порядку (п. 23 ст. 106 Кон­ституції). Перше призначення на посаду професійного судді терміном на п'ять років здійснюється Президентом України. Всі інші судді, крім суддів Конституційного Суду України, обираються Верховною Радою безстроково, в порядку, вста­новленому законом (ст. 128 Конституції).

Президент України бере участь у законодавчому процесі; він має право законодавчої ініціативи (таке право належить також Кабінету Міністрів України (ст. 93 Конституції).

Термін повноважень Верховної Ради України — чотири ро­ки (ст. 76 Конституції). Верховна Рада є повноважною за умо­ви обрання не менше ніж двох третин від її конституційного складу (частина друга ст. 82 Конституції). Повноваження Верховної Ради припиняються у день відкриття першого за­сідання Верховної Ради нового скликання. Президент Украї­ни може достроково припинити повноваження Верховної Ра­ди, якщо протягом 30 днів однієї чергової сесії пленарні за­сідання не можуть розпочатися. Повноваження Верховної Ради не можуть бути достроково припинені в останні шість місяців терміну повноважень Президента України (ст. 90 Кон­ституції). У разі закінчення терміну повноважень Верховної Ради України під час дії воєнного чи надзвичайного стану її повноваження продовжуються до дня першого засідання пер­шої сесії Верховної Ради, обраної після скасування воєнного чи надзвичайного стану (частина четверта ст. 83 Конституції).

Народний депутат України

Народний депутат України — це представник українсько­го народу у Верховній Раді України і уповноважений ним здій­снювати повноваження, передбачені Конституцією та зако­нами України.

Він зобов'язаний виражати і захищати інтереси суспільст­ва та своїх виборців, брати активну участь у здійсненні зако­нодавчої, установчої та контрольної функцій Верховної Ради України. Народним депутатом України може бути громадя­нин України, який на день виборів досяг двадцяти одного ро­ку, має право голосу і проживає в Україні протягом останніх п'яти років. Не може бути обраним до Верховної Ради грома­дянин, який має судимість за вчинення умисного злочину, якщо ця судимість не погашена і не знята у встановленому за­коном порядку.

Перед вступом на посаду народні депутати України склада­ють перед парламентом України присягу: «Присягаю на вір­ність Україні. Зобов'язуюсь усіма своїми діями боронити су­веренітет і незалежність України, дбати про благо Вітчизни і добробут Українського народу. Присягаю додержуватися Конституції України та законів України, виконувати свої обо­в'язки в інтересах усіх співвітчизників». Присягу зачитує найстарший за віком народний депутат України перед від­криттям першої сесії новообраної Верховної Ради, після чого депутати скріплюють присягу своїми підписами під її текстом. Відмова скласти присягу є наслідком втрату депутат­ського мандата.

Повноваження народних депутатів України починаються з моменту складення присяги, а припиняються одночасно з припиненням повноважень Верховної Ради. Достроково вони можуть бути припинені у випадках: 1) складення повнова­жень за його особистою заявою; 2) набрання законної сили об­винувальним вироком щодо нього; 3) визнання його судом не­дієздатним або безвісно відсутнім; 4) припинення його грома­дянства або виїзд на постійне проживання за межі України; 5) смерті. Рішення про дострокове припинення повноважень народного депутата України приймається більшістю від конс­титуційного складу Верховної Ради України, тобто за таке рішення має проголосувати не менше ніж 226 народних депу­татів України.

Народний депутат України здійснює свої повноваження на постійній основі. Це означає, що його діяльність як члена парламенту є його основною роботою на весь період повнова­жень. Він не може бути членом Кабінету Міністрів України, керівником центрального органу виконавчої влади, мати ін­ший представницький мандат чи одночасно бути на держав­ній службі, обіймати посаду міського, сільського, селищного голови. Статус депутата несумісний із здійсненням будь-якої іншої діяльності за сумісництвом з отриманням матеріальної винагороди, за винятком викладацької, наукової та творчої діяльності, а також медичної практики у вільний від вико­нання обов'язків народного депутата час. Народний депутат не може залучатись як експерт органами досудового слідства, прокуратури, суду, займатися адвокатською діяльністю, вхо­дити до складу керівництва правління чи ради підприємства, установи, організації, що має на меті одержання прибутку. Зайняття депутатом посади, не сумісної з депутатським ман­датом, веде до припинення депутатських повноважень у вста­новленому законодавством порядку. Така ситуація виникає тоді, коли, наприклад, Президент України призначає народ­ного депутата України на посаду в органах державної вико­навчої влади.

У разі невиконання вимоги щодо несумісності депутатсько­го мандата з іншими видами діяльності повноваження народного депутата України припиняються на підставі закону за рішенням суду.

Депутат як член парламенту користується правом ухваль­ного голосу з усіх питань, що розглядаються на засіданнях Верховної Ради та її органів, до складу яких він входить. Де­путат, який не є членом певного органу Верховної Ради, може брати участь у його роботі з правом дорадчого голосу.

Народні депутати мають право об'єднуватися в депутатські фракції та депутатські групи. Народний депутат має право бути членом лише однієї зареєстрованої депутатської фракції (групи). Він може вільно вийти зі складу депутатської фрак­ції (групи) або не входити до жодної зареєстрованої депутат­ської фракції чи депутатської групи.