Єдність і відмінність понять «людина», «особа», «громадянин»

 

Правові категорії "особа", "людина" і "громадянин" нероз­ривно пов'язані між собою, але водночас вони не є тотожни­ми. Розглядаючи питання правового статусу людини і громадянина, необхідно чітко розрізняти вищезазначені поняття.

Поняття "людина" є переважно біологічним поняттям, яке стосу­ється кожної людської істоти від її народження. Це жива істота, невід’ємна частина природи, що визначається її біологічними, фізичними та психічними функціями, живе в певному середовищі.

Правовий статус людини — це її юридично закріплене стано­вище у суспільстві, сукупність прав і обов'язків, відповідаль­ності та гарантій. Основу цього статусу складає конституційно-правовий статус, який базується на принципах:

- загальності прав, свобод і обов'язків людини і громадя­нина;

- рівності;

- єдності прав і обов'язків;

- гарантованості прав і свобод;

- невід'ємності прав, свобод і законних інтересів людини і громадянина;

- взаємної відповідальності держави і громадянина;

- невичерпності конституційних прав і свобод людини і гро­мадянина;

- вільного розвитку особистості.

Поняття "особа" - переважно вживається у розумінні соціальної характеристики суб’єкта і охоплює сукупність якостей, які характеризують людину як соціальну істоту, тобто учасника суспільних відносин.

Це поняття охоплює як громадян держави, так і іноземців, осіб без громадянства, які проживають на території даної держави.

Правовий статус особи визначають її природні права, свободи та обов'язки, які надані людині і забезпечують її право та дієздатність.

Громадянин - це людина, яка правовим чином, тобто отри­муючи від держави певні права та маючи перед нею певні обов'язки, пов'язана з конкретною державою.

Правовий статус громадянина визначається Конституцією України, конституційними правами та обов’язками, законом про громадянство та іншими законами і поширюється тільки на громадян України.

Набуття грома­дянства України. Правові підстави набуття громадянства встановлює закон «Про громадянство України» від 18 січня 2001 р.

Громадянство набувається:

- за народженням;

- за територіальним походженням;

- внаслідок прийняття до громадянства;

- внаслідок поновлення у громадянстві;

- внаслідок усиновлення;

- внаслідок встановлення над дитиною опіки чи піклування;

- внаслідок встановлення над особою, визнаною судом не­дієздатною, опіки;

- у зв'язку з перебуванням у громадянстві України одного чи обох батьків дитини;

- внаслідок встановлення батьківства;

- за іншими підставами, передбаченими міжнародними догово­рами України.

Законом «Про громадянство» передбачено такі випадки набут­тя громадянства України за народженням (філіація):

- особа, батьки або один з батьків якої на момент її народження були громадянами України, є громадянином України;

- особа, яка народилася на території України від осіб без грома­дянства, які на законних підставах проживають на території Ук­раїни, є громадянином України;

- особа, яка народилася за межами України від осіб без грома­дянства, які постійно на законних підставах проживають на те­риторії України, і не набула за народженням громадянства іншої держави, є громадянином України;

- особа, яка народилася на території України від іноземців, які постійно на законних підставах проживають на території Украї­ни, і не набула за народженням громадянства жодного з батьків, є громадянином України;

- особа, яка народилася на території України, одному з батьків якої надано статус біженця в Україні чи притулок в Україні, і не набула за народженням громадянства жодного з батьків або на­була за народженням громадянство того з батьків, якому нада­но статус біженця в Україні чи притулок в Україні, є громадяни­ном України;

- особа, яка народилася на території України від іноземця і особи без громадянства, які постійно на законних підставах прожива­ють на території України, і не набула за народженням громадян­ства того з батьків, який є іноземцем, є громадянином України;

- новонароджена дитина, знайдена на території України, обоє з батьків якої невідомі (знайда), є громадянином України. Особа, яка має право на набуття громадянства України за народ­женням, є громадянином України з моменту народження.

Умовами прийняття до громадянства України (натуралізація) є:

- визнання і дотримання Конституції України та законів України;

- зобов'язання припинити іноземне громадянство або неперебування в іноземному громадянстві;

- безперервне проживання на законних підставах на території України протягом останніх п'яти років. Ця умова не поши­рюється на особу, яка перебуває у шлюбі з громадянином Ук­раїни терміном понад два роки та постійно проживає в Україні на законних підставах, і на особу, яка постійно проживає в Ук­раїні на законних підставах та перебувала з громадянином Ук­раїни понад два роки у шлюбі, який припинився внаслідок його смерті. Для осіб, яким надано статус біженця в Україні чи приту­лок в Україні, термін безперервного проживання на законних підставах на території України встановлюється на три роки з моменту надання їм статусу біженця в Україні чи притулку в Україні, а для осіб, які в'їхали в Україну особами без громадян­ства, - на три роки з моменту одержання дозволу на прожи­вання в Україні;

- отримання дозволу на постійне проживання в Україні. Ця умова не поширюється на осіб, які мають у паспорті громадя­нина колишнього СРСР зразка 1974 року відмітку про постійну або тимчасову прописку на території України, а також на осіб, яким надано статус біженця в Україні або притулок в Україні;

- володіння державною мовою або її розуміння в обсязі, достат­ньому для спілкування. Ця умова не поширюється на осіб, які мають певні фізичні вади (сліпі, глухі, німі);

- наявність законних джерел існування. Ця умова не поширюєть­ся на осіб, яким надано статус біженця в Україні або притулок в Україні.

Спрощений порядок прийняття до громадянства України засто­совується до осіб, які мають визначні заслуги перед Україною, і до осіб, прийняття яких до громадянства України становить державний інтерес для України.

До громадянства України не приймається особа, яка:

- вчинила злочин проти людства чи здійснювала геноцид;

- засуджена в Україні до позбавлення волі за вчинення тяжкого злочину (до погашення або зняття судимості);

- вчинила на території іншої держави діяння, яке визнано за­конодавством України тяжким злочином.

Особа, яка набула громадянство України і подала декларацію про відмову від іноземного громадянства, зобов'язується повернути паспорт іноземної держави до уповноважених органів цієї держави.

Датою набуття громадянства України є дата видання відповідного Указу Президента України.

Припинення громадянства України.

Громадянство України припиняється:

- внаслідок виходу з громадянства України;

- внаслідок втрати громадянства України;

- за підставами, передбаченими міжнародними договорами України.

Позбавити особу громадянства України поза її волею неможли­во, але за певних умов громадянство України втрачається:

- якщо громадянин України після досягнення ним повноліття добровільно набув громадянство іншої держави;

- якщо іноземець набув громадянство України і не подав у по­рядку, передбаченому законом «Про громадянство», документ про припинення іноземного громадянства або декларацію про відмову від нього;

- якщо іноземець набув громадянство України і скористався пра­вами або виконав обов'язки, які надає чи покладає на нього іноземне громадянство;

- якщо особа набула громадянство України на підставі закону «Про громадянство» внаслідок подання свідомо неправдивих відомостей або фальшивих документів;

- якщо громадянин України без згоди державних органів Украї­ни добровільно вступив на військову службу, на роботу до служби безпеки, правоохоронних органів, органів юстиції або органів дер­жавної влади чи органів місцевого самоврядування іншої дер­жави.