Конституційне закріплення права на освіту

 

Право на освіту громадян України регламентується Конституцією України законами «Про освіту» в редакції від 23 березня 1996 р., «Про професій­но-технічну освіту» від 10 лютого 1998 р., «Про загальну середню освіту» від 13 травня 1999 р., «Про позашкільну освіту» від 22 червня 2000 р., «Про дошкільну освіту» від 11 липня 2001 р., «Про вищу освіту» від 17 січня 2002 р. та іншими нормативно - правовими актами.

Ст. 53 Конституції України проголошує: "Кожен має право на освіту. Повна загальна середня освіта є обов'язковою”.

Держава забезпечує доступність і безкоштовність дошкільної, повної загальної середньої, професійно-технічної, вищої освіти в державних і комунальних навчальних закладах; розвиток дошкільної, повної загальної середньої, позашкільної, профе­сійно-технічної, вищої і післядипломної освіти, різних форм навчання; надання державних стипендій та пільг учням і студентам.

Громадяни мають право безкоштовно здобути вищу освіту в державних і комунальних навчальних закладах на конкурсній основі.

Пра­во на освіту в Україні забезпечується також розгалуженою мережею закладів освіти, що базується на різних формах власності, наукових ус­танов, закладів післядипломної освіти, відкритим характером закладів освіти, створенням умов для вибору профілю навчання і виховання відповідно до здібностей, інтересів громадянина, різними формами навчання (очною, заочною, вечірньою, екстернатом, педагогічним патронажем).

Освіта в Україні ґрунтується на засадах гуманізму, демократії, національної свідомості, взаємоповаги між націями. Основними прин­ципами освіти в Україні є доступність, рівність умов для кожного, гнучкість і безперервність тощо.

Гарантії пра­ва на освіту в законах України «Про освіту» та «Про за­гальну середню освіту»

Важливими правовими актами в Україні з питань освіти є закони України "Про освіту" від 1991 р. (в редакції від 23 березня 1996 р.), «Про загальну середню освіту» від 13 травня 1999 р.

Закон України "Про освіту" проголошує право громадян України на безкоштовну освіту в усіх державних навчальних закладах. Жодні обмеження (раса, стать) не допускаються. Це право забезпечують різні форми навчання:

1) денна;

2) вечірня;

3) заочна;

4) екстернат.

Закон передбачає наявність державних стандартів освіти, які затверджуються Кабінетом Міністрів України і встановлюють вимоги до змісту, обсягу і рівня освіт­ньої та фахової підготовки в Україні. Вони є основою оцінки освітнього та освітньо-кваліфікаційного рівня громадян незалежно від форм одержання освіти.

Структура освіти має такий вигляд:

1) дошкільна освіта;

2) загальна середня школа;

3) позашкільна освіта;

4) професійно-технічна освіта;

5) вища освіта;

6) післядипломна освіта;

7) аспірантура;

8) докторантура;

9) самоосвіта.

Закон встановлює освітні рівні:

- початкова загальна освіта (1-4 класи);

- базова загальна середня освіта (9 класів);

- повна загальна середня освіта (11 класів);

- професійно-технічна освіта (ПТУ,професійно-художнє училище, професійне училище со­ціальної реабілітації, училище-агрофірма, училище-завод, ви­ще професійне училище, навчально-виробничий центр, центр підготовки та перепідготовки робітничих кадрів, навчально-курсовий комбінат); базова вища освіта та повна вища освіта (вищими закладами освіти є технікум (училище), коледж, інститут, консерваторія, академія, університет та ін.). Вони мають 4 рівні акредитації:

- перший - технікум, училище та прирівняні до них вищі заклади освіти;

- другий - коледж та інші прирівняні до нього заклади;

- третій та четвертий - інститут, консерваторія, академія, університет.

5.8 Право громадян на об'єднання у політичні партії та гро­мадські організації відповідно до законодавства України

 

Відповідно до ст. 36 Конституції України громадяни України мають право на свободу об'єднання у політичні партії, громадські організації України для здійснення і захисту своїх прав і свобод та задоволення політичних, економічних, соціальних, культурних та інших інтересів. Крім Конституції України, право громадян на свободу об'єднання регулюється Законами «Про об'єднання громадян» від 16 червня 1992 р., «Про благодійництво та благодійні організації» від 16 вересня 1997 р., «Про молодіжні та дитячі громадські організації» від 12 січня 1998 р., «Про політичні партії в Україні» від 5 квітня 2001 р., іншими норматив­но-правовими актами.

Конституція встановила обмеження щодо діяльності політичних партій та громадських організацій, які зводяться до таких положень:

- забороняються утворення і діяльність об'єднань громадян, програмні цілі або дії яких спрямовані на ліквідацію незалеж­ності України, зміну конституційного ладу насильницьким шля­хом, порушення суверенітету і територіальної цілісності дер­жави, підрив її безпеки, незаконне захоплення державної вла­ди, пропаганду війни, насильства, на розпалювання міжетніч­ної, расової, релігійної ворожнечі, посягання на права і свобо­ди людини, здоров'я населення;

- не допускається створення об'єднаннями громадян воєнізо­ваних формувань;

- не допускається створення і діяльність організаційних струк­тур політичних партій як різновиду об'єднань громадян в орга­нах виконавчої та судової влади і виконавчих органах місцевого самоврядування, військових формуваннях, а також на держав­них підприємствах, у державних навчальних закладах та інших державних установах та організаціях.

Закон України «Про об'єднання громадян» дає визначення „об'єднання громадян”. Це добровільне громадське формуван­ня, створене на основі єдності інтересів для спільної реалізації гро­мадянами своїх прав та свобод.

Незалежно від назви об'єднання громадян визнається:

- політичною партією;

- громадською організацією.

Громадська організація - це об'єднання громадян для задо­волення та захисту своїх законних соціальних, економічних, творчих, вікових, національно-культурних, спортивних та інших спільних інте­ресів.

Засновниками громадських організацій можуть бути громадяни України, іноземці, особи без громадянства, які досягли 18 років, а молодіжних та дитячих організацій - 15-річного віку.

Членами громадських організацій, крім дитячих, можуть бути осо­би, які досягли 14 років.

За порушення законодавства до об'єднань громадян можуть бути застосовані такі стягнення:

- попередження;

- штраф (у разі грубого або систематичного вчинення правопо­рушень);

- тимчасова заборона (зупинення) окремих видів діяльності або діяльності в цілому (до трьох місяців, а суд може продов­жити цей строк до шести місяців);

- примусовий розпуск.

Дія Закону не поширюється на релігійні, кооперативні організації, об'єднання громадян, що мають основною метою одержання прибутків, комерційні фонди, профспілки, інші об'єднання громадян, порядок створення і діяльності яких визна­чається відповідним законодавством.

Об'єднання громадян України утворюються і діють зі всеукраїнсь­ким, місцевим та міжнародним статусом.

Об'єднання громадян підлягають обов'язковій легалізації.

Заборона діяльності об'єднань громадян здійснюється лише в судовому порядку. Діяльність об'єднань громадян, які не легалізовані або заборонені в судовому порядку, є протизаконною.

Не підлягають легалізації, а діяльність легалізованих об'єднань громадян забороняється у судовому порядку, коли їх метою є:

- зміна шляхом насильства конституційного ладу і в будь-якій протизаконній формі територіальної цілісності держави;

- підрив безпеки держави у формі ведення діяльності на ко­ристь іноземних держав;

- пропаганда війни, насильства чи жорстокості, фашизму та нео­фашизму;

- розпалювання національної та релігійної ворожнечі;

- створення незаконних воєнізованих формувань;

- обмеження загальновизнаних прав людини.

Згідно із законом України «Про політичні партії в Україні» політична партія - це зареєстроване згідно із законом добро­вільне об'єднання громадян - прихильників певної загальнонаціональ­ної програми суспільного розвитку, що має на своїй меті сприяння формуванню і вираженню політичної волі громадян, бере участь у виборах та інших політичних заходах.

Політичні партії в Україні утво­рюються і діють тільки із всеукраїнським статусом.

Членом політичної партії може бути лише громадянин України, який відповідно до Конституції України має право голосу на виборах. Громадянин України може перебувати одночасно лише в одній полі­тичній партії. Порядок вступу до політичної партії, зупинення та при­пинення членства в ній визначаються статутом політичної партії. Член­ство в політичній партії є фіксованим. Обов'язковою умовою фіксації членства в політичній партії є наявність заяви громадянина України, поданої до статутного органу політичної партії, про бажання стати членом цієї партії.

Членами політичних партій не можуть бути:

- судді;

- працівники прокуратури;

- працівники органів внутрішніх справ;

- співробітники Служби безпеки України;

- військовослужбовці.

Держава гарантує політичним партіям право на кошти та інше майно для здійснення своїх статутних завдань. У той же час закон «Про політичні партії в Україні» встановив деякі обмеження щодо фінансування політичних партій.

Не допускається фінансування політичних партій:

- органами державної влади та органами місцевого самовря­дування, крім випадків, зазначених законом;

- державними та комунальними підприємствами, установами і організаціями, а також підприємствами, установами і організа­ціями, у майні яких є частки (паї, акції), що є державною чи комунальною власністю, або які належать нерезидентам;

-іноземними державами та їх громадянами, підприємствами, установами, організаціями;

-благодійними та релігійними об'єднаннями та організаціями;

-анонімними особами або під псевдонімом;

-політичними партіями, що не входять до виборчого блоку полі­тичних партій.

Державний контроль за діяльністю політичних партій здійс­нюють:

- Міністерство юстиції України - за додержанням політич­ною партією вимог Конституції та законів України, а також ста­туту політичної партії;

- Центральна виборча комісія та окружні виборчі комісії - за додержанням політичною партією порядку участі політичних партій у виборчому процесі.

У разі порушення політичними партіями Конституції України та законів України до них можуть бути вжиті такі заходи:

- попередження про недопущення незаконної діяльності;

- заборона політичної партії.

Благодійні організації підлягають державній реєстрації.

Порядок утворення та діяльності молодіжних та дитячих громадсь­ких організацій регулює закон «Про молодіжні та дитячі громадські організації».

Молодіжні громадські організації - об'єднання громадян віком від 14 до 28 років, метою яких є здійснення діяльності, спрямованої на задоволення та захист своїх законних соціальних, економічних, творчих, духовних та інших спільних інтересів.

Дитячими громадськими організаціями є об'єднання грома­дян віком від 6 до 18 років, метою яких є здійснення діяльності, спрямованої на реалізацію та захист своїх прав і свобод, творчих здібностей, задоволення власних інтересів, які не суперечать зако­нодавству, та соціальне становлення як повноправних членів суспільства.

Членами молодіжних та дитячих громадських організацій можуть бути грома­дяни України, а також іноземці та особи без громадянства, які проживають в Україні на законних підставах.

Членами молодіжних громадських організацій можуть бути особи віком від 14 до 28 років, членами дитячих громадських організацій - особи віком від 6 до 18 років. Вступ неповнолітніх віком до 10 років до дитячих громадських організацій здійснюється за письмовою згодою батьків, усиновителів, опікунів або піклувальників. Особи старшого віку можуть бути членами молодіжних та дитячих громадських організацій за умови, якщо їх кількість у цих організаціях не перевищує третину загальної кількості членів, а у складі виборних органів молодіжних та дитячих громадських організацій кількість осіб старшого віку не може перевищувати третину членів виборних органів.

5.9 Право громадян на свободу світогляду та віросповідання

 

Право громадян на свободу світогляду і віросповідання закріплене у ст. 35 Конституції України і включає свободу сповідувати будь-яку релігію або не сповідувати ніякої, безперешкодно відправляти одноособово чи колективно релігійні культи і ритуальні обряди, вести релігійну діяльність.

Здійснення цього права може бути обмежене законом лише в інтересах охорони громадського порядку, здоров'я і моральності населення або захисту прав і свобод інших людей.

Церква і релігійні організації в Україні відокремлені від держави, а школа - від церкви. Жодна релігія не може бути визнана державою як обов'язкова. Конституція підкреслює, що ніхто не може бути увільнений від виконання своїх обов'язків перед державою або відмовитися від ви­конання законів за мотивами релігійних переконань. Якщо вико­нання військового обов'язку суперечить релігійним переконанням громадянина, його виконання повинно бути замінене альтерна­тивною (невійськовою) службою, порядок проходження якої регла­ментується законом «Про альтернативну (невійськову) службу» від 12 грудня 1991 р.

Право на свободу світогляду і віросповідання також рег­ламентує закон «Про свободу совісті та релігійні організації» від 23 квітня 1991 р., завданнями якого є: 1) гарантування права на свободу совісті громадянам Ук­раїни та можливостей реалізації цього права;

2) забезпечення відповідно до Конституції України, Декла­рації про державний суверенітет України та норм міжнарод­ного права, визнаних Україною, соціальної справедливості, рівності, захисту прав і законних інтересів громадян незалежно від їх ставлення до релігії;

3) визначення обов'язків релігійних організацій перед дер­жавою і суспільством;

4) подолання негативних наслідків попередньої державної політики щодо релігії і церкви;

5) гарантування сприятливих умов для розвитку суспільної моралі і гуманізму, громадянської злагоди і співробітництва людей незалежно від їх світогляду чи віросповідання.

Законом визначено право на свободу совісті, яке включає свободу мати, приймати і змінювати релігію або переконання за своїм вибором і свободу одноособово чи разом з іншими сповідувати будь-яку релігію або не сповідувати ніякої, підправляти релігійні культи, відкрито виражати і вільно поширювати свої релігійні або атеїстичні переконання.

Ніхто не може встановлювати обов'язкових переконань і світогляду.

Не допускається будь-яке примушування при визначенні громадя­нином свого ставлення до релігії, до сповідання або відмови від сповідання релігії, до участі або неучасті в богослужіннях, релігійних обрядах і церемоніях, навчання релігії.

Батьки або особи, які їх замінюють, за взаємною згодою мають пра­во виховувати своїх дітей відповідно до своїх власних переконань та ставлення до релігії.

Здійснення свободи сповідувати релігію або переконання підлягає лише тим обмеженням, які необхідні для охорони громадської безпеки, порядку, життя, здоров'я і моралі, а також прав і свобод інших гро­мадян, встановлені законом і відповідають міжнародним зобов'язанням України.

Ніхто не має права вимагати від священнослужителів відомостей, одержаних ними при сповіді віруючих.

В Україні існують релігійні організації, права і законні інтереси яких захищає держава, але при цьому не втручається в їх законну діяльність. Релігійні організації не виконують державних функцій, не беруть участі у діяльності політичних партій і не надають їм фінансо­вої підтримки, не висувають кандидатів до органів державної влади. При цьому священнослужителі мають право на участь у політичному житті нарівні з усіма громадянами.

Релігійними організаціями в Україні є релігійні громади, управ­ління і центри, монастирі, релігійні братства, місіонерські товариства, духовні заклади, а також об'єднання подібних організацій.

Найпоширенішими релігійними організаціями є релігійні гро­мади.

Релігійні громади - місцеві релігійні організації віруючих грома­дян одного й того ж культу, напряму, течії або толку, які добровільно об'єдналися з метою спільного задоволення релігійних потреб.

Релігійні організації діють на підставі своїх статутів або положень, які не можуть суперечити чинному законодавству.