Розкрийте зміст трипільської культури та її місце в історії України.

Розкрийте зміст трипільської культури та її місце в історії України.

Найяскравішою та найцікавішою культурою була Трипільська культура (мідний вік). Вона існувала в 4-2 тис. до н. е. та отримала таку назву від поселення, відкритого та дослідженого В. Хвойко у 90-х рр. 19 ст. біля села Трипілля на Київщині. Багато дослідників вважає, що традиції Трипільської культури збереглися в народній культурі українців.

За сучасними дослідженнями межі Трипільської культури поширюються від Слобідської України до Словаччини, від Чернігівщини до Чорного моря. Вважається, що Трипільська цивілізація проіснувала більше усіх

. В межах України відомі сотні трипільських поселень. Трипільська культура старша від Єгипетської, Вавілонської та Хетської культур. Вона починалася з плуга та хліба. Це археологічна культура ранніх землеробсько-скотарських племен Південно-Східної Європи. У ті часи люди мешкали великими селами на берегах річок. Хати були прямокутної форми. Стіни дерев’яні, обмащені з обох боків глиною. Житла будували з різних матеріалів,залежно від місцевих умов. План глиняних хат дещо нагадує пізніші українські хати.

Населення вело розвинуте сільське господарство. Важливою прикметою Трипільської культури було гончарство, яке вражає багатством форм й орнаменту. Ще одним великим досягненням цієї культури було ткацтво. У пізніших знахідках з’являється мідь, зустрічається й срібло.. на території Трипілля було знайдено музичні інструменти та інші вироби з кістки мамонта.

Трипільська культура залишила по собі значні сліди в Україні. Її здобутками користуються й до нині. Навіть сьогодні можна спостерігати, як жінки розмальовують хати, печі та інше у стилі Трипілля. У килимарстві, гончарстві, вишиванках, писанках можна помітити багато геометричних та рослинних орнаментів, які виразно нагадують орнамент трипільської доби., і хоча чимало дослідників схиляється до думки, що Трипілля ввібрало в себе не одну культуру народів світу, все ж цю добу неодмінно пов’язують з народом України.

2-й вопрос.Асиміляція- процес, у ході якого етнічна, расова, соціальна, конфесійна чи інша меншість сприймає цінності, норми поведінки, культуру більшості тощо.

Розрізняють природну (добровільну) та штучну (насильницьку), повну й часткову, соціальну й етнічну асиміляцію.(У польсько-литовську добу потужних асиміляційних впливів (полонізації) зазнали українські аристократичні верстви — князі та шляхта.)

 

 

Билет № 2:

Розкрийте теорії походження Київської Русі в історіографії.

Зараз у науці нема єдиної думки щодо походження Дав­ньоруської держави — Київської Русі. Існує декілька теорій.

1. 1. Норманська теорія, її започаткували німецькі вчені Г. Баєр,

Г.Міллер та Г.Фідріх,які працювали в другій половині XVIII ст. в Російській

Академії наук.Цю теорію також поділяють рос вчені Карамзін,Соловйов та Погодін.

 

«Норманісти» наголошують, що східні слов'яни були нездатні без

зовнішньої допомоги створити свою державу, а варяги (нормани) відіграли

вирішальну роль у створенні Київської держави. Слово «Русь» походить від

фінської назви шведів «Ruotsi».Також норманісти доводять,що більшість імен,що зафіксовані в договорах з Візантією,мать Скандинавське похдження,а також що Візантійський імператор Констянтин Богрянородний у своїй книзі «про управління імперією» наводить як словянські,так і руські назви дніпровських порогів..

 

2.Антинорманська теорія наполягає на тому, що назва „Русь” походить від назви річок у Центральній Україні – Рось, Роставиця. А у Скандинавії жодне джерело не вказує на плем’я або народ русів. Окрім цього, декілька ісламських мандрівників і письменників називають русів слов’янськими племенами.

 

2. За хозарською теорію поляни є не слов'янами, а різновидом хазарів.

Модель влади, яка існувала в Хозарії. Там водночас правили два царі —

цар по крові, та його «заступник».За цією теорією тюркські племена-хазари-створили К.русь.

Цю теорію створив Пріцак-професор америк університету.Та ця версія не витримує критичної перевірки,бо пам ятки хазарської культури зустрічаються надзвичайно рідко і не становлять навіть відсотка від загальної кількості нахідок.

 

3. Панюркська теорія, за якою слово «Русь» походить від іранського і

означає — світлий та належить іраномовним мешканцям одного з регіонів

Середнього Подніпров'я.

 

4. Теорія природно-історичного (автохтонного розвитку). Прибічниками

цієї теорії були і видатні українські історики В. Антонович, М.

Грушевський та інші. Прихильниками цієї теорії стверджують, що у східних

слов'ян існували політичні та соціально-економічні передумови для

створення своєї держави: високий рівень розвитку виробничих відносин,

існувала майнова диференціація, відбувалося захоплення старійшинами

общинних земель, багаточисельні військові походи, результатом яких була

велика кількість здобичі. Основними джерелами є літопис «Повість

врем'яних літ», який розповідає про правління князя-слов'янина Кия (кін

V — поч.УІ ст.) та хроніка «Бертинські аннали».

Сьогодні не можна говорити про переконливу перемогу тієї чи іншої теорії. Найбільш прийнятною, на наш погляд, є теорія взаємовпливу багатьох факторів, включаючи варязький і хозарський, у процесі становлення ранньофеодальної держави – Київської Русі.

. Та все ж державність — це результат тривалого

соціально-економічного і політичного розвитку, її не можна принести

ззовні,тому чимало вчених схиляється до думки, що Київська Русь

утворилася на власній основі внаслідок тривалого процесу

первіснообщинного ладу та формування класового суспільства у східних

слов'ян. Розвиток феодальних відносин, а також переростання органів

племінного управління в державні органи сприяли перетворенню союзів

племен у «княжіння» державного типу.

 

 

2. Варяги — прибалтійський народ невизначеного етнічного походження, згадуваний у візантійських і руських джерелах в рамках подій ХІ ст. Варяги у європейській історіографії також відомі як найманці-охоронці при дворі візантійських імператорів.

Згідно Норманської теорії походження східнослов'янської державності, саме присутність варягів на землях східних слов'ян у першу чергу сприяла переходу протодержавних слов'янських утворень на рівень державності

 

 

Билет № 3:

УНІВЕРСАЛ(23червня 1917)

Проголошення автономії України.

УНІВЕРСАЛ(16липня 1917)

Визнання УЦР тимчасовим Урядом.

УНІВЕРСАЛ(20листопада 1917)

Проголосив Українську народну республіку

УНІВЕРСАЛ922січня 1918)

УЦР проголосило УНР самостійною і суверенною державою.

Після цього УЦР ухвалило ряд законів:

25 січня –про 8-годинний робочий день.

31 січня – про земельну реформу.

1 березня – про державаний герб УНР

2 березня - про грошову систему

2 березня – Громадянство в УНР та територіально-адміністративний поділ України.

Найважливішим законодавчим актом УЦР було схвалення конституції УНР 29 квітня 1918 р,. З

2. Малоросійська колегія -це центральна установа Російської імперії, утворена в 1722 році замість Малоросійського приказу для контролю за діяльністю українського гетьмана і генеральної старшини.Колегія була найвищою установою в Україні, вище гетьмана. Гетьман мав лише дорадчий голос. У 1727 р. Малоросійська колегія була ліквідована і відновлена влада гетьмана.У 1764 році Катерина II скасувала гетьманську владу і відновила Малоросійську колегію. Остаточна ліквідація автономії України, поширення на її території порядків, що панували в Російської імперії, призвели до остаточної ліквідації Малоросійської колегії (1786). І так настав кінець гетьманату України.

.

Билет № 8:

Голодомор 1932-33

Голод 1932-1933 р. став для українців тим, чим був голокост для євреїв і різанина 1915 р. для вірменів. Як трагедія, масштаби якої неможливо збагнути, голод травмував націю, залишивши на її тілі глибокі соціальні, психологічні та демографічні шрами, які вона носить до сьогодні. Кинув він і чорну тілнь на методи й досягнення радянської системи.

§ Результати аналізу свідчать, що причиною голодомору стала політика сталінського режиму одночасно щодо українців як нації і щодо селян як класу. Головною метою організації штучного голоду був підрив соціальної бази опору українців проти комуністичної влади для забезпечення тотального контролю з боку держави за всіма верствами населення (з огляду на те, що, як тоді вважалося, міський пролетаріат не створює проблем щодо його контролю).

§ В рік неврожаю зернових культур плани хлібозаготівлі були значно підвищені;

§ Під прикриттям посиленої кампанії хлібозаготівлі було запроваджено «свідомо здійснювану конфіскацію продовольства» через запровадження натурального штрафування (м'ясом, картоплею та іншими продовольчими продуктами) за невиконання планів хлібозаготівлі.

§ Селянам України та Кубані (на той час заселеної етнічними українцями) радянський уряд свідомо і планомірно не давав можливості виїхати з територій уражених голодом.

 

§ Голод, який поширювався протягом 1932 р. набув найстрашнішої сили на початку 1933 р. Підраховано, що на початку року середня сім’я з п’яти чоловіка мала близько 80 кг зерна, щоб проіснувати до наступного врожаю. Інакше кажучи кожен її член мав близько 1,7 кг на місяць. Залишившись без хліба селяни їли котів, собак, щурів, кору, листя, навіть пили накип з добре забезпечених кухонь членів партії. Мали місце численні випадки канібалізму.

§ На Заході про факт Голодомору стало широко відомо 29 березня 1933, коли валлійський (Welsh) журналіст Ґарес Річард Воон Джоунз (Gareth Richard Vaughan Jones, 1905 — 12 серпня 1935, біографія) опублікував свій відомий репортаж про існування Великого Голоду в Україні у 1932-33 рр. Цей репортаж був надрукований у багатьох газетах включно з «Manchester Guardian» та «New York Evening Post».

§ Вперше, 25 грудня 1987 року, перший секретар ЦК Компартії України В. Щербицький у доповіді, присвяченій 70-річчю утворення УРСР згадав про факт голоду. Згадування було побіжним («5-6 рядків»), та причиною голоду було оголошено «посуху», але принципово новим було визнання самого факту — раніше (і то дуже зрідка) дозволено було згадувати про «нестачу продуктів».

+мнения шаповала і кульчицкого в конспекте

2. Українізація – напрям національної політики більшовицької партії з квітня 1923 до початку 30років, метою якої було здобуття центральним керівництвом визнання з боку національних республік. Суть полягала у заохоченні розвитку національної культури шляхом підготовки, виховання і висування кадрів корінної національності, в першу чергу у партійний та державний апарат, сприяння розвитку навчання та видавничої справи.

 

 

Билет №15:

Брестський мир

Незважаючи на винятково складну ситуацію, Центральна Рада розвивала зовнішньополітичну діяльність. У кінці січня 1918 р. до Бреста прибула українська делегація на чолі з О.Севрюком. Виявивши багато тактовності і дипломатичного хисту, вона відстояла інтереси УНР, підтверджені Четвертим Універсалом. У ніч з 8 на 9 лютого 1918 р. молоді українські дипломатипідписали мирний договір з центральними державами, які розраховували на великі природні багатства України. Австро-Угорщина через «польське питання» неохоче пішла на підписання цього договору.

згідно з Брестським миром усі чотири держави центрального блоку визнали незалежність і самостійність України, яка стала повнокровним суб'єктом міжнародного права. Західні межі УНР було встановлено по довоєнних кордонах Росії та Австро-Угорщини. Кордон з Польщею дещо згодом мала визначити спеціальна змішана комісія «на основі етнографічних відносин і бажань людности». За збройну допомогу Німеччини та Австро-Угорщини в боротьбі проти агресії Радянської Росії УНР зобов'язувалася поставити їм до липня 1918 р. значну кількість «хліборобських і промислових лишок», зокрема 1 млн. т збіжжя, круп, м'яса. Інші пункти договору встановлювали дипломатичні відносини між молодою УНР і державами центрального блоку, регулювали обмін військовополоненими, повернення інтернованих цивільних осіб. Сторони взаємно відмовлялися від сплати контрибуцій.

Окрему таємну статтю Брестського миру було укладено між УНР та Австро-Угорщиною. Остання зобов'язувалася поділити Галичину на польську й українську частини і об'єднати українську Галичину з Буковиною в один «коронний край». Проте згодом Австро-Угорщина анулювала цю угоду.

Підписання Брестського миру застало уряд УНР на Волині, яку українські війська визволяли від більшовицьких інтервентів. Центральній Раді необхідна була військова допомога Німеччини й Австро-Угорщини. 12 лютого 1918 р. уряд звернувся з відповідним проханням до цих країн. Через кілька днів на територію УНР увійшла могутня австро-німецька армія — понад 450 тис. чол. Це надало австро-німецькій допомозі характер окупації. Тим більше, що українські делегати на переговорах у Бресті добивалися, щоб в УНР були направлені Українські січові стрільці та частини, сформовані в Австро-Угорщині і Німеччині з військовополонених українців (30 тис. чол.).

В історії Української революції гетьманський переворот й існування Гетьманської держави (29 квітня — 14 грудня 1918 р.) вважається періодом торжества контрреволюції.

Квітневий державний переворот 1918 р. спирався на Німеччину за формального її нейтралітету. Начальник штабу німецьких військ в Україні ще напередодні перевороту погодив з П. Скоропадським напрями української політики. Вона передбачала запровадження військово-польових судів, свободу торгівлі, відновлення приватної власності на землю, передачу селянам землі (за викуп) та ін. На відміну від помірковано-консервативного гетьманського режиму, Директорія УНР була радикальним урядом соціалістичного спрямування. Це визначило її внутрішню та зовнішню політику. У Сфері державного управління Директорія передбачала передати Владу Трудовим радам селян, робітників і трудової інтелігенції. Законодавча влада передавалась Трудовому Конгресу, який мав обиратися населенням без участі "поміщиків і капіталістів". Йшлося фактично про український варіант радянської влади без крайнощів ї більшовицького максималізму. Було взято курс на радикальні перетворення - аграрну реформу, обмеження капіталістів, фінансистів. Розбурхана селянська стихія знову громила поміщицькі маєтки, в особняках проводилися обшуки та конфіскації.

Ці перетворення не привели до стабілізації суспільства. Директорія залишилась без підтримки переважної більшості фахівців, промисловців, державних чиновників - всіх, без кого нормальне існування держави неможливе

 

Білет № 28:

1.Розкрийте питання прискореної індустріалізації та її наслідків для України
стр 55 конспект

Білет № 30:

Білет № 31:

1.Розкрийте питання внутрішніх та зовнішніх факторів у розвитку давньоруської держави

Виникнення Давньоруської держави з центром у Києві було закономірним результатом внутрішнього соціально-економічного та політичного розвитку східних слов'ян. Процес їх політичної консолідації зумовлений також рядом інших внутрішніх і зовнішніх факторів: територіальною і культурною спільністю східних слов'ян, економічними зв'язками і їхнім прагненням об'єднати сили в боро­тьбі з спільними ворогами*. Інтеграційні політико-економічні та культурні процеси призвели до етнічного консолідування східних слов'ян, які утворили давньоруську народність. Вони характеризу­валися насамперед східністю мови (із збереженням, проте, місцевих діалектів), спільністю території (котра в основному збігалася з межами Київської Русі), матеріальної та духовної культури, релігії, певною економічною цілісністю. Етнічному згуртуванню східних слов'ян в єдину народність сприяли й однакові традиції, звичаї, звичаєве право, закон, суд, військовий устрій, спільна боротьба проти зовнішніх ворогів. Мабуть, уже в цей час виникають певні елементи національної свідомості, почуття патріотизму.

У процесі формування давньоруської державності можна, та­ким чином, простежити чотири етапи: княжіння східних слов'ян, утворення первісного ядра давньоруської державності — Руської землі, формування південного та північного ранньодержавних ут­ворень, об'єднання цих утворень у середньовічну державу з цент­ром у Києві.

Історія виникнення державності у східних слов'ян взагалі й утворення Давньоруської держави зокрема була спотворена так званою норманською теорією, яку вже давно відкинула історична наука і яка б не заслуговувала на увагу, якби не її відродження у деяких країнах у вигляді неонорманізму. Прихильники цієї теорії стверджують, що ніби держава у східних слов'ян сформувалася не внаслідок їхнього внутрішнього самостійного соціально-економіч­ного розвитку, а була створена пришельцями із Скандінавії — "норманськими" або "варязькими" князями.Давньоруська держава після її утворення продовжувала розши­ряти свої території. За князя Олега (882—912 pp.) були приєднані древляни, сіверяни, радимичі. Одночасно була ліквідована залеж­ність радимичів від хазар, яким вони платили данину. За часів Ігоря (912—945 pp.) до Давньоруської держави були приєднані угличі, тиверці, і знову ж древляни, які відділилися від Києва після смерті Олега. Князі Святослав (965—972 pp.) і Володимир (978—1015 pp.) здійснювали походи у землі в'ятичів. Таким чином, рушилися й зникали старі розмежування і складалася величезна територія Дав­ньоруської держави. У Х ст. вона простягалася вже від південних берегів Ладозького і Онезького озер до середньої течії Дніпра, а на заході і південному заході — до Карпат, Пруту і пониззя Дунаю.У своєму розвитку Давньоруська держава пройшла два основ­них етапи. Перший етап охоплює кінець IX і Х ст. Тоді Київська Русь була ранньофеодальною державою, у межах якої відбувалося становлення феодального суспільного ладу. Тут в основному завер­шувався процес політичної єдності Русі, встановлювалися державні кордони, відбувалося утворення та вдосконалення апарату влади.Наприкінці Х — першій половині XI ст. Київська Русь всту­пила у період свого розквіту. У другій половині XI ст. спостерігає­ться тенденція до феодальної роздробленості, а наприкінці першої третини XII ст. Давньоруська держава вступила у другий етап свого розвитку — етап феодальної роздробленості.До періоду феодальної роздробленості відноситься час зарод­ження української, російської та білоруської державності.період правління Ярослава Мудрого розширюються кордони Київської Русі: від Чорного моря і пониззя Дунаю на півдні аж до Фінської затоки на півночі, від Закарпаття на заході до верхів'їв Волги та Дону на сході. Активізувалася й дипломатична діяльність. За допомогою династичних шлюбів Ярослав зміцнив стосунки з кількома провідними європейськими державами. Сам він був одружений зі шведською принцесою Інгігердою, його сестра Марія була дружиною польського короля Казимира І, син Ярослава був одружений з дочкою Казимира, інший - з візантійською принцесою, ще двоє - з німецькими княжнами. Одна дочка вийшла заміж за угорського короля Андраша, інша - за норвезького короля Гаральда, а потім Свена, третя - за французького короля Генріха І. Значну увагу Ярослав Мудрий приділяв внутрішнім проблемам Київської Русі. За його правління проводиться кодифікація юридичних норм, які існували, а також постає перший письмовий звід норм давньоруського права «Руська правда», які захищали приватну власність і власника.

Білет № 32:

1.Розкрийте питання: гетьманщина 18 ст. остаточна ліквідація української гетьманської держави у 2-й пол.. 18 ст

Конспект стр 22

Білет № 33:

1.Розкрийте питання національ – визвольної війни українського народу під керівництвом Б.Хмельницього в середини 17 ст. переяславська рада та її оцінки

Визвольна війна спалахнула в середині 17ст, сили, що брали в ній участь, ставили за мету визволення України з-під влади Речі Посполитої. Нова політична еліта прагнула створити свою національку державу, сформувати в ній соціально-економічний лад з козацькою власністю на землю. Війна характеризується переплетінням національно-визвольних та соціальних мотивів. Великим і значним було і релігійне протистояння православ’я і католицизму, тим більше, що інтереси українців і поляків оберталися в колі двох різних світоглядів. Перед у Боротьбі з Річчю Посполитою вели козаки, які очолили сеоян, міщан і духовенство. Війна почалася в лютому 1648 із захопленням Запорізької Січі і обрання гетьманом Хмельницького. Рушійними силами революції були козаки, селяни, міщани, шляхта.Характер війни був всенародний, нац-визв,справедливий.Лідером став Хмельницький,син дрібного шляхтича, на початку війни – чигиринський сотник. Запорізька Січ, що перебувала тоді на Микитиному Розі, образа його гетьманом. Звідси під його проводом вирушили козаки, щоб об’єднатись з повстанським рухом на Наддніпрянщині і розпочати велику визвольну війну українського народу. Перший період війни ознаменувався перемогами під Жовтими Водами і Корсунем, битвами під Пилявцями, облогою Львова і Зборівським договором. Другий період незважаючи на кровопролитну боротьбу повсталих і поляків, жодній із сторін успіху не приніс. Третій період визначився допомогою Україні Росією в боротьбі з Польщею. Четвертий період – укладенням союзу між Україною і Семигородським князівством, а також спільними діями козацтва і шведської армії проти Польщі. Заслуга Б.Х. полягає в тому, що він протягом року війни зумів створити з розрізнених селянських і козацьких загонів народно-визвольну армію. Перемовини про союз козаків з Московским Царством почалися ще у березні 1652 року. Вже в червні 1653 року Земський собор схвалив прийняття Козацької держави під царську протекцію. 2 липня Олексій Михайлович відсилає грамоту Богдану Хмельницькому про рішення взяти Україну під царську руку. До козаків одразу ж рушило і посольство на чолі з Василем Васильовичем Бутурліним. 18 січня у Переяславі була проведена старшинська, а згодом і військова рада. За її результатами український народ мав присягнути на віру до царя, що і відбувалося по всій Україні протягом січня-лютого 1654 року. Не присягнули лише Уманський, Брацлавський, Полтавський і Кропив'янський полки, а також духовенство. Документально рішення ради було затверджено «Березневими статтями».

\Білет№

Шелест Петро Юхимович — партійний і державний діяч УРСР. На партійній роботі

1954 — обраний другим секретарем Київського міськкому КП України. З цього ж року — член ЦК КП України.

З лютого 1957 — перший секретар Київського обкому КП України.

Після XX з'їзду КПРС в квітні-грудні 1956 року саме Шелест очолював Комісію Верховної Ради СРСР з реабілітації незаконно репресованих громадян на території Київської і Вінницької областей.

У серпні 1962 обраний секретарем ЦК КП України, у грудні головою Бюро ЦК КП України з промисловості й будівництва.

— перший секретар ЦК КП України. Своєю кар'єрою завдячував підтримці з боку М.Хрущова і М.Підгорного, хоча у 1964 року разом з М.Підгорним відіграв важливу роль в усуненні М.Хрущова від влади (про що згодом шкодував).

член Президії Верховної Ради УРСР

член Президії Верховної Ради СРСР і член Політбюро ЦК КП України

Перебуваючи на посту першого секретаря ЦК КПУ, придушував прояви дисидентського руху в Україні.

1968 — став одним з ініціаторів введення військ країн-членів Варшавського Договору до Чехословаччини для придушення «Празької весни». В цьому питанні виявив себе як прихильник «твердої руки», а у відносинах з підлеглими був доволі грубим і авторитарним.

Прийшовши до влади на хвилі повоєнної «українізації» партійно-державного апарату УРСР і підвищення ролі українського елементу у керівництві СРСР, Шелест обстоював економічні інтереси України перед «центром», виступав за надання Україні більших прав в економічній політиці

. Холодна війна – військово-політичне, економічне, ідеологічне, культурне, психологічне, науково-технічне протистояння між СРСР та США. Вона почалася приблизно в 1948-му, тривала (з усе меншою активністю) впродовж наступних сорока років і врешті-решт завершилася розпадом радянського блоку в 1989 році.

Конституційна реформа - 8 грудня 2004 року, в результаті компромісу між політичними силами, командою майбутнього президента Ющенка (тоді ще кандидата, право в президенти, чесне обрання якого, захищали самі ж виборці, вийшовши на головну площу країни – майдан Незалежності. Ці події отримали назву Помаранчевої революції) та Віктора Януковича, Верховна Рада України внесла зміни до Основного Закону, перетворивши Україну з президентсько-парламентської на парламентсько-президентську державу.

Володи́мир Васи́льович Щерби́цький —— український партійний і державний діяч. Від 1948 року на партійній роботі. Від 1955 року перший секретар Дніпропетровського обкому КПУ, з 1957 року член Секретаріату ЦК КПУ; з травня 1972 року, після усунення Петра Шелеста перший секретар ЦК КПУ, одночасно з 1961 року — член ЦК КПРС і з 1971 року член Політбюро ЦК КПРС. З 1955 року депутат Верховної Ради УРСР, з 1958 — СРСР, З травня 1972 року член Президії обидвох Верховних Рад. В 1962—1972 роках — Голова Ради Міністрів.

З ім'ям Щербицького праві партії пов'язують посилення русифікації України, суворе переслідування діячів українського опору; зокрема з його ініціативи партійні з'їзди на Україні та вся діяльність партійного й державного апарату велася російською мовою.

Світу відома ще одна, так звана, хозарська гіпотеза походження Русі, яка виводила її коріння з Хозарського каганату. Автором був професор Гарвардського університету О.Пріцак, який стверджував, що поляни були не слов’янами, а різновидом хозар. Численні дослідження відкинули цю теорію ще на початку її зародження. Бо вплив на культуру і державність слов’ян з боку хазар був вкрай мізерним. Теоретичний ґрунт хозаризму — втілення поняття нації у певних соціальних верствах. У цьому відношенні він спадкоємний від соціальної версії сарматизму, за якою нація ототожнювалася із шляхтою. Історичною передумовою мовою появи хозарського міфу виступила серія повстань, починаючи з повстання К. Косинського (1591 —1593 рр.) і до Визвольної війни 1648 — 1654 рр. включно. Результатом цього стало утвердження ролі козацтва як оборонця православ’я, носія національної ідеї та чинника державотворення. Усвідомлення цього на ментально-психологічному рівні втілилося в ідею ’’козацької нації’’

 

Декабристы- учасники російського дворянського опозиційного руху,члени різноманітних товариств та огруппуваннь 2 пол 1810- 1 пол 1820, що організували антиурядове(анти кріпосне та проти свавілля влади російського самодержця) повстання у 1825 році.Основні рухи:Союз спасіння,Союз «благоденствия»,Південне та північне товариство які існували в різні періоди.Один з основних документів-конституція Микити Муравьова.

Статут Великого князівства Литовського — основний кодекс права Великого князівства Литовського. Видавався у трьох основних редакціях 1529, 1566 і 1588 років, які відомі як Литовські статути. Статут Великого князівства Литовського увібрав у себе норми римського, руського, польського і німецького кодованого і звичаєвого права. Його положення діяли на землях Литви і Русі аж до середини ХІХ століття.

Кріпосне́ пра́во, кріпацтво —за феодалізму система правових норм, що встановлювала залежність селянина від феодала і неповну власність останнього на селянина. Знаходило юридичний вираз у прикріпленні селянина до землі, праві феодала на працю і майно селянина, відчужуванні його як із землею, так і без неї, надзвичайному обмеженні дієздатності (відсутність у селянина права розпоряджатися нерухомим майном, спадщиною, виступати в суді, права державної присяги тощо).

Декларація про державний суверенітет України - документ про проголошення державного суверенітету України. Прийнята Верховною Радою Української PCP 16 липня 1990 року.

Палеоліт- близько 2.6 млн років тому.Перший історичний період кам’яного віку який тривав з початку використання кам’яних знарядь гоменідами до появи людини-землероба у 10 тісячоріччі до нашої ери.Було три етапи:нижній,середній та верхній.У нижньому палеоліті люди почали видобувати вогонь.

Кирило-Мефодіївське братство – укр. таємна політична організація, що виникла у 1846-1847р у Києві та ставило своїм головним завданням побудову майбутнього суспільства на засадах християнської віри, шляхом здійснення ряду реформ, створення демократичної федерації слов’янських народів на принципах рівності та суверенітету. Бєлозерський, Костомаров, Куліш, Гулак, Шевченко

Розкрийте зміст трипільської культури та її місце в історії України.

Найяскравішою та найцікавішою культурою була Трипільська культура (мідний вік). Вона існувала в 4-2 тис. до н. е. та отримала таку назву від поселення, відкритого та дослідженого В. Хвойко у 90-х рр. 19 ст. біля села Трипілля на Київщині. Багато дослідників вважає, що традиції Трипільської культури збереглися в народній культурі українців.

За сучасними дослідженнями межі Трипільської культури поширюються від Слобідської України до Словаччини, від Чернігівщини до Чорного моря. Вважається, що Трипільська цивілізація проіснувала більше усіх

. В межах України відомі сотні трипільських поселень. Трипільська культура старша від Єгипетської, Вавілонської та Хетської культур. Вона починалася з плуга та хліба. Це археологічна культура ранніх землеробсько-скотарських племен Південно-Східної Європи. У ті часи люди мешкали великими селами на берегах річок. Хати були прямокутної форми. Стіни дерев’яні, обмащені з обох боків глиною. Житла будували з різних матеріалів,залежно від місцевих умов. План глиняних хат дещо нагадує пізніші українські хати.

Населення вело розвинуте сільське господарство. Важливою прикметою Трипільської культури було гончарство, яке вражає багатством форм й орнаменту. Ще одним великим досягненням цієї культури було ткацтво. У пізніших знахідках з’являється мідь, зустрічається й срібло.. на території Трипілля було знайдено музичні інструменти та інші вироби з кістки мамонта.

Трипільська культура залишила по собі значні сліди в Україні. Її здобутками користуються й до нині. Навіть сьогодні можна спостерігати, як жінки розмальовують хати, печі та інше у стилі Трипілля. У килимарстві, гончарстві, вишиванках, писанках можна помітити багато геометричних та рослинних орнаментів, які виразно нагадують орнамент трипільської доби., і хоча чимало дослідників схиляється до думки, що Трипілля ввібрало в себе не одну культуру народів світу, все ж цю добу неодмінно пов’язують з народом України.

2-й вопрос.Асиміляція- процес, у ході якого етнічна, расова, соціальна, конфесійна чи інша меншість сприймає цінності, норми поведінки, культуру більшості тощо.

Розрізняють природну (добровільну) та штучну (насильницьку), повну й часткову, соціальну й етнічну асиміляцію.(У польсько-литовську добу потужних асиміляційних впливів (полонізації) зазнали українські аристократичні верстви — князі та шляхта.)

 

 

Билет № 2: