Загальна характеристика прав, свобод і обов’язків громадян України.

 

Права, свободи та обов'язки людини і громадянина, які отримали конституційне закріплення, визначають конституційний статус особи. їх називають основними правами, свободами та обов'язками людини і громадянина.

Основні права, свободи та обов'язки людини і громадянина становлять певну систему і класифікуються за різними підставами.

Залежно від суб'єкта їх поділяють на права людини (право на життя, пра­во на повагу до гідності людини, право на невтручання в особисте та сімейне життя тощо) і права громадянина. Так, за Конституцією України виключно її громадянам належать право научасть в управлінні державними справами, сво­бода об'єднань у політичні партії. Лише для громадян держава гарантує додат­кові умови для здійснення права на працю, права на соціальний захист тощо.

За черговістю включення основних прав, свобод і обов'язків до консти­туцій та міжнародно-правових документів їх поділяють на права першого, другого і третього покоління.

Перше покоління включає проголошені буржуазними революціями (XVII—XVIIIст.) громадянські й політичні права, які дістали назву «нега­тивних», тобто таких, що виражають незалежність особистості від держави, позначають межі її втручання у сферу свободи людини (право на життя, не­доторканність житла, виборче право тощо).

Друге покоління стосується соціальних, економічних і культурних прав, що дістали закріплення в міжнародно-правових документах і конституціях багатьох держав до середини XX ст. Цю групу прав інколи називають «по­зитивними». Позитивні права потребують підтримки та забезпечення з боку держави. Право на працю, відпочинок, соціальний захист, освіту вимагають від держави проведення постійної, цілеспрямованої політики щодо реалізації певних програм та потребують значних матеріальних ресурсів.

До третього покоління належать солідарні або колективні права, існуван­ня яких пов'язане з глобальними проблемами людства та які належать біль­ше націям, народам чи територіальним громадам, ніж окремим особам (на мир, безпечне довкілля, самовизначення, на місцеве самоврядування тощо). Становлення прав цієї групи почалося після Другої світової війни.

Найпоширенішим критерієм класифікації прав і свобод людини і громадянина є їхній зміст. Зазвичай за змістом вони поділяються на особисті (громадянські), економічні, соціальні, політичні, культурні та екологічні права і свободи.

Особисті права і свободи покликані забезпечити її недоторканність, можливість фізичного існування і духовного розвитку. Здебільшого вони не пов'язані з громадянством та відносинами з державою. Ці права виника­ють від народження і спрямовані на захист життя та гідності кожної люди­ни.

Конституція України містить такі особисті права:

1) право на життя та його захист;

2) право на повагу до гідності людини;

3) право на особисту недоторканність;

4) право на невтручання в особисте та сімейне життя;

5) право на недоторканність житла;

6) право на таємницю листування та інших видів комунікації;

7) право на свободу слова;

8) право на свободу світогляду і віросповідання;

9) право на свободу пересування і вибір місця проживання.

Політичні права і свободи — група прав, які належать людині як члену політичної системи суспільства, коли він виступає насамперед як громадя­нин держави. До цієї групи прав і свобод належать:

1) право на свободу об'єднання в політичні партії та громадські організації;

2) право брати участь в управлінні державними справами, у всеукраїнському та місцевому референдумах, обирати й бути обраними до органів держав­ної влади та місцевого самоврядування;

3) право збиратися мирно, без зброї і проводити збори, мітинги, походи і демонстрації;

4) право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення тощо.

Соціально-економічні права — це права, пов'язані з діяльністю людини в господарській сфері, її соціальними відносинами із суспільством, держа­вою, колективами, іншими людьми.

Систему соціально-економічних прав громадян за Конституцією України становлять право на власність, право на підприємницьку діяльність, право на працю та відпочинок, на страйк, на соціальний захист, право на житло, на достатній життєвий рівень, на охорону здоров'я, право на безпечне для життя і здоров'я довкілля.

Культурні права — це права, що забезпечують людині доступ до духо­вних цінностей, створених окремим народом або всім людством. Культурни­ми правами визнаються: право на освіту, право на користування досягнен­нями вітчизняної та світової культури, право на свободу наукової, технічної та художньої творчості, право на захист інтелектуальної власності, право на використання результатів інтелектуальної, творчої діяльності тощо.

Конституція України передбачає право кожного громадянина на осві­ту, яке забезпечується існуванням розгалуженої системи освіти в Україні, обов'язковістю повної середньої освіти, наданням пільг учням та студентам. Екологічні права — це особлива група прав, яка виокремлюється з-поміж інших. Вона буде детально розглянута в темі «Екологічне право».

Як уже зазначалося, права не можуть існувати без обов'язків. По-перше, права мають усі люди, і реалізація прав кожним у жодному разі не може зашкодити такій самій реалізації прав іншими членами суспільства. По-друге, зловживаючи своїми правами і нехтуючи обов'язками, людина завдає шкоди собі ж: не виявляючи турботи про навколишнє середовище, не можна споді­ватися на реалізацію свого права на здорове довкілля; не сплачуючи податки, навряд чи можливо очікувати від держави виконання програм економічного і соціального розвитку тощо. Обов'язки, як і права, визначені Конституцією України і розкриті у відповідних законах.

Конституційний обов'язок — це санкціонована державою в інтересах усіх членів суспільства і закріплена в Конституції необхідність, що встановлює кожному громадянину відповідний вид і міру поведінки і відповідальність за неналежне його виконання.

Основним обов'язком громадян України є обов'язок дотримуватись Конституції і законів України. Цей обов'язок стосується всіх осіб, що перебувають на території України. Незнання законів не звільняє від відповідальності за їхнє порушення.

Обов'язок захисту Вітчизни закріплений в Конституції України і розкри­тий в Законах України «Про оборону України» і «Про військовий обов'язок і військову службу». Військова служба є почесним обов'язком кожного гро­мадянина, ухилення від неї тягне за собою кримінальну відповідальність.

На громадян України покладений обов'язок шанування її державних символів. За наругу над Державним Прапором, Державним Гербом і Державним Гімном України передбачена кримінальна відповідальність.

Обов'язок не заподіювати шкоду природі й відшкодовувати завдані їй збитки передбачає необхідність дотримання норм екологічної безпеки та ра­ціонального природокористування. Таке завдання стоїть не тільки перед дер­жавними органами, а й перед кожним громадянином. Цей обов'язок регу­люється також Законом України «Про охорону навколишнього природного середовища».

Обов'язок охорони культурної спадщини пов'язаний із необхідністю збереження матеріальних, духовних і культурних цінностей. Про це мають піклуватися не лише органи державної влади, а й кожний громадянин України. Виконання цього обов'язку регламентується Законом України «Про охорону культурної спадщини».

Обов'язок поважати честь і гідність людей, не посягаючи на їхні права і свободи, забезпечує саме існування й ефективне функціонування інституту прав людини.

Обов'язок піклуватися про дітей та непрацездатних батьків характери­зує особливе ставлення держави до сім'ї. Він відображає персональну відповідальність кожного за своїх дітей та літніх батьків. Цей обов'язок більш докладно регулюється Сімейним кодексом України, нормами цивільного законодавства.

Обов'язок сплачувати податки й збори є обов'язком кожного громадянина України. Крім цього, він покладений на юридичних осіб — резидентів Укра­їни.

 

 

Тема: