Загальна характеристика фінансового права



Мы поможем в написании ваших работ!


Мы поможем в написании ваших работ!



Мы поможем в написании ваших работ!


ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Загальна характеристика фінансового права



 

Фінанси — це суспільні відносини, що виникають із приводу мобілізації, розподілу, перерозподілу та використання грошових коштів. Усі фінанси поділяють на дві великі групи: публічні та приватні фінанси. Перші являють собою відносини з приводу грошових коштів держави та органів місцевого самоврядування. Приватні фінанси — це відносини, які виникають в ході мобілізації, розподілу та використання грошових коштів різних суб'єктів економічної діяльності (домогосподарства, юридичні особи тощо). Фінансове право регулює лише публічно-фінансові відносини.

Фінансове право — сукупність правових норм, що регулюють суспільні відносини у сфері мобілізації, розподілу та використання органами держав­ної влади та місцевого самоврядування грошових коштів із метою забезпечен­ня виконання покладених на ці органи завдань і функцій.

Предметом фінансового права є суспільні відносини, які виникають у ході фінансової діяльності органів державної влади та місцевого самовря­дування. Ці відносини мають публічно-правовий характер, що виявляється в юридичній нерівноправності їх суб'єктів: з одного боку, завжди виступа­ють органи державної влади або місцевого самоврядування, наділені владно-розпорядчими повноваженнями, а з іншого — суб'єкти, які несуть обов'язки щодо внесення обов'язкових платежів до бюджету або спеціалізованих фондів.

Основними методами фінансового права є метод владних приписів та ме­тод субординації. Фінансові правовідносини виникають лише на підставі нормативно-правових актів, а обсяг прав і обов'язків учасників таких право­відносин визначається виключно державою.

Система фінансового права складається із загальної та особливої частин. Загальна частина містить норми, які закріплюють загальні принципи, право­ві форми і методи фінансової діяльності держави й органів місцевого самоврядування, систему державних органів, які здійснюють фінансову діяльність, їх завдання, функції, форми й методи роботи тощо. Особлива частина скла­дається з інститутів права, які регулюють окремі напрямки фінансової діяльності. Основними інститутами фінансового права є бюджетне, податкове, банківське та валютне право. Базовою ланкою фінансового права є фінансово-правова норма.

Суб'єктами фінансового права є держава, адміністративно-територіальні утворення, юридичні особи — підприємства й організації усіх форм власнос­ті, громадські організації, установи та фізичні особи.

Джерелами фінансового права є численні нормативно-правові акти, які поділяються на дві великі групи: закони та підзаконні нормативно-правові акти. Конституція України визначає ряд важливих положень в галузі фінан­сового права, а саме:

• установлює обов'язок щодо сплати податків і зборів у порядку та роз­мірах, установлених законодавством (ст. 67);

• закріплює регулювання відносин у сфері бюджету, податків, грошової системи виключно законами України (ч. 2 ст. 92);

• визначає принципи побудови бюджетної системи України (ст. 95);

• установлює бюджетний період (ст. 96);

• визначає компетенцію Рахункової палати України (ст. 98);

• визначає компетенцію у сфері фінансової діяльності Кабінету Міністрів України як вищого органу в системі органів виконавчої влади (ст. 116,117), компетенцію місцевих державних адміністрацій (ст. 118,119), ор­ганів місцевого самоврядування (ст. 142, 143).

Важливими законодавчими актами, які регулюють фінансові право­відносини, є Бюджетний кодекс України, Закони України «Про систему оподаткування», «Про Рахункову палату», «Про Державну податкову служ­бу в Україні», «Про банки і банківську діяльність», «Про Державний бюджет України» тощо.

 

 

Бюджетна система України

 

Поняття «бюджет» має кілька визначень.

З економічної точки зору бюджет розглядається як фінансовий план утворення і використання фінансових ресурсів держави, розподіл її доходів і видатків, а також як державний фонд грошових коштів, за рахунок якого покриваються державні видатки.

Із правової точки зору державний бюджет — це прийнятий вищим законодавчим органом держави закон, у якому затверджено основний фінансовий план держави, що у грошовому виразі покладає на державні органи обов'язок щодо акумуляції грошових коштів і надає повноваження на їх витрачання для забезпечення здійснення державних функцій.

Бюджет складається з двох частин: доходної та видаткової. Доходна час­тина показує всі грошові надходження, які планується залучити протягом бюджетного року. Видаткова частина відбиває напрямки запланованих на бюджетний рік витрат. Перевищення видаткової частини над доходною називається дефіцитом, а сам бюджет у такому випадку має назву дефіцит­ного. Перевищення доходної частини бюджету над видатковою називається профіцитом.

Правові засади бюджетної системи становлять Конституція України, Бюджетний кодекс України та інші законодавчі акти. Складовими бюджетної системи є її структура, принципи побудови та організація функціонування.

Структура бюджетної системи визначається бюджетним устроєм, який у свою чергу ґрунтується на адміністративно-територіальному устрої України.

Бюджетний устрій — це визначена правовими нормами система бюджетів України, розмежування доходів і видатків між ними, повноваження органів законодавчої та виконавчої влади у сфері бюджету. Україна є унітарною державою, тому її бюджетна система є дворівневою і складається з Державно­го бюджету України та місцевих бюджетів. До місцевих бюджетів належать бюджет Автономної Республіки Крим, обласні, районні бюджети, бюджети районів у містах та бюджети місцевого самоврядування. Бюджети місцевого самоврядування — це бюджети територіальних громад сіл, селищ, місті та їх об'єднань. Сукупність бюджетів бюджетної системи називається зведеним бюджетом і використовується для обчислення показників соціально- економічного розвитку держави.

Бюджетна система ґрунтується на принципах єдності, збалансованості, самостійності, повноти, обґрунтованості, ефективності, субсидіарності, цільового використання бюджетних коштів, справедливості й неупередженості, публічності та прозорості, відповідальності учасників бюджетного процесу.

Бюджетний процес — це регламентована нормами права діяльність, пов'язана зі складанням, розглядом, затвердженням бюджетів, їх виконан­ням і контролем за їх виконанням, розглядом звітів про виконання бюджетів, що становлять бюджетну систему України.

Державний бюджет України приймається щорічно Верховною Радою України на період від 1 січня до 31 грудня у формі закону України. Кабі­нет Міністрів України не пізніше ніж 15 вересня кожного року подає до Верховної Ради України проект Закону України «Про Державний бюджет України» на наступний рік. Разом із проектом подається доповідь про хід ви­конання Державного бюджету України поточного року. Верховна Рада Укра­їни повинна прийняти закон про Державний бюджет України на наступний рік не пізніше 1 грудня поточного року. Виконання Державного бюджету України покладається на Кабінет Міністрів України, а загальну організацію та управління його виконанням здійснює Міністерство фінансів України.

Регулярні звіти про доходи й видатки Державного бюджету України оприлюднюються в засобах масової інформації.

Контроль за використанням коштів Державного бюджету України від іме­ні Верховної Ради України здійснює Рахункова палата.

Бюджетний рік починається 1 січня і закінчується 31 грудня. Після закінчення бюджетного року Міністерство фінансів складає Звіт про виконання Державного бюджету України, який подається Кабінетом Міністрів України до Верховної Ради України не пізніше 1 травня року, наступного бюджетному.

Місцеві бюджети затверджуються рішенням про місцевий бюджет Вер­ховної Ради Автономної Республіки Крим або відповідної місцевої ради. Виконання місцевого бюджету покладається на Раду міністрів Автономної Республіки Крим, місцеву державну адміністрацію, виконавчий орган від­повідної ради або міського, селищного, сільського голову (де подібні органи не створені).

Для формування складу доходів та видатків Державного та місцевих бюджетів використовується бюджетна класифікація.

1) Класифікація доходів бюджету:

• податкові надходження;

• неподаткові надходження (доходи від власності та підприємницької діяльності; адміністративні збори та платежі тощо);

• доходи від операцій із капіталом (надходження від продажу основно­го капіталу; надходження від реалізації державних запасів товарів тощо);

• трансферти (кошти, одержані від інших органів державної влади, ор­ганів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самовря­дування, інших держав або міжнародних організацій на безоплатній та безповоротній основі).

2) Класифікація видатків бюджету:

• функції, із виконанням яких пов'язані видатки;

• економічна характеристика операцій, під час проведення яких здійснюються ці видатки;

• головний розпорядник бюджетних коштів;

• бюджетні програми.

3) Класифікація фінансування бюджету.

4) Класифікація боргу.

 

 



Последнее изменение этой страницы: 2016-04-18; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 34.204.201.220 (0.007 с.)