Звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку з передачею особи на поруки.

Стаття 47 передбачає:

1. Особу, яка вперше вчинила злочин невеликої або середньої тяжкості та щиро покаялася, може бути звільнено від кримінальної відповідальності з передачею її на поруки колективу підприємства, установи або організації за їх клопотанням за умови, що вона протягом року з дня передачі її на поруки виправдає довіру колективу, не ухилятиметься від заходів виховного характеру та не порушуватиме громадського порядку.

2. У разі порушення умов передачі на поруки особа притягається до кримінальної відповідальності за вчинений нею злочин”.

Передумовою звільнення особи від кримінальної відповідальності у зв’язку з передачею її на поруки є вчинення нею вперше злочину невеликої або середньої тяжкості. Зокрема, злочином середньої тяжкості відповідно до ч. 3 ст. 12 КК України визнається такий злочин, за який законом передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк не більш п’яти років. До числа таких злочинів належать, наприклад, умисне вбивство, вчинене в стані сильного душевного хвилювання (ст. 116 КК України), необережне вбивство (ч. 1 ст. 119 КК України), крадіжка (частини 1 і 2 ст. 185 КК України), шахрайство (частини 1 і 2 ст. 190 КК України) тощо.

Звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку з передачею особи на поруки може мати місце за сукупності таких умов:

1) особа вчинила злочин вперше;

2) діяння належить до злочинів невеликої або середньої тяжкості;

3) особа, яка вчинила злочин, щиро покаялася;

4) колектив підприємства, установи чи організації звернувся з клопотанням про передачу йому на поруки такої особи;

5) особа, яка вчинила злочин, не заперечує проти закриття кримінальної оправи за даною нереабілітуючою підставою.

Процесуальною умовою звільнення від кримінальної відповідальності є наявність клопотання колективу підприємства, установи або організації про передачу на поруки особи, що вчинила хоча б один із зазначених злочинів.

Матеріальною умовою звільнення такої особи від кримінальної відповідальності є її щире розкаяння у вчиненому злочині. Таке каяття, як уже відзначалося, передбачає усвідомлення особою своєї провини, щирий жаль про вчинений злочин і осуд своєї поведінки.

Аналізований вид звільнення від кримінальної відповідальності належить до числа необов'язкових (факультативних) і умовних. Факультативність звільнення від кримінальної відповідальності полягає в тому, що суд, навіть при наявності передумови і підстави, не зобов'язаний звільняти особу від кримінальної відповідальності, якщо визнає це недоцільним (наприклад, в силу порівняної тяжкості злочину, оцінки особи винного або інших обставин справи). Крім того, аналізоване звільнення застосовується під визначеною умовою, а саме: особа протягом року після передачі на поруки повинна виправдати довіру колективу, не ухилятися від заходів виховного характеру і не порушувати громадського порядку. У випадку порушення цих умов особа притягається до кримінальної відповідальності за вчинений нею злочин у порядку, передбаченому КПК.

Щире каяття особи свідчить про її бажання спокутувати провину перед колективом підприємства, установи чи організації та виправити свою поведінку. Вказівка на необхідність встановлення саме щирого каяття підкреслює специфіку даного виду звільнення від кримінальної відповідальності і зумовлена тим, що зазначена поведінка є важливою психологічною передумовою ефективності зусиль колективу підприємства, установи чи організації по перевихованню особи, взятої на поруки.

Закон дозволяє звільняти особу від кримінальної відповідальності у зв'язку з передачею її на поруки лише за наявності клопотання колективу підприємства, установи чи організації. За своїм змістом дане клопотання включає: 1) вмотивоване прохання відповідного колективу звільнити від кримінальної відповідальності особу, яка вчинила злочин, і передати її йому на поруки; 2) зобов’язання колективу здійснювати заходи виховного характеру, спрямовані на недопущення вчинення особою, взятою на поруки, нових злочинів, а також своєчасно повідомляти про обставини, які перешкоджають виконанню виховної функції.

Порядок звернення колективу з клопотанням про передачу особи на поруки регламентується кримінально-процесуальним законодавством. Закон не вказує, колектив якого саме підприємства, установи чи організації має право звернутись із клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності і передачу особи йому на поруки. Як правило, найбільшими можливостями з погляду проведення виховних заходів володіє колектив за місцем роботи або навчання правопорушника. У будь-якому разі неприпустимим є формальний підхід до заявленого клопотання, адже воно відіграє роль своєрідної гарантії того чи іншого колективу здійснювати щодо винуватця злочину заходи виховного характеру, чинити на нього благотворний вплив, стежити за його поведінкою протягом строку поручительства. Так, навряд чи виправданою буде передача на поруки за наявності особливих відносин між колективом та особою, яка вчинила злочин (наприклад, остання є керівником підприємства, колектив якого звернувся з клопотанням).

Буквальне тлумачення тексту ст. 47 заперечує право на клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності з боку зборів мешканців за місцем проживання винної у злочині особи. Водночас, із клопотанням про передачу особи на поруки може звернутись колектив політичної партії або іншого об'єднання громадян, членом якого є той, хто вчинив злочин.

Не може бути звільнена від кримінальної відповідальності і передана на поруки особа, яка не визнає себе винною або з інших причин наполягає на розгляді справи у суді. У таких випадках провадження у кримінальній справі триває у звичайному порядку.

На відміну від звільнення від кримінальної відповідальності, передбаченого статтями 45, 46, 49 КК України, розглядуваний вид звільнення від кримінальної відповідальності не є імперативним: застосування ст. 47 КК України - це право, а не обов'язок суду. Відмова суду у задоволенні клопотання колективу має бути вмотивованою. Застосування ст. 47 КК України є виправданим лише тоді, коли суд зробить висновок про те, що виправлення конкретної особи, яка вчинила злочин, є можливим без фактичного застосування щодо неї заходів кримінально-правової репресії.

Звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку з передачею особи на поруки є умовним. Особа звільняється від відповідальності на підставі ст. 47 КК України під умовою протягом року з дня передачі її на поруки; виправдати довіру колективу, не ухилятися від заходів виховного характеру і не порушувати громадського порядку. Остаточне, повне відпадіння загрози бути притягненим до кримінальної відповідальності за раніше вчинений злочин відбувається автоматично (без ухвалення додаткового судового рішення), але лише після спливу однорічного терміну дії поручительства колективу. Цей строк (астрономічний рік) починає спливати з 0 годин тієї доби, яка настає після набрання законної сили винесеною судом постановою про передачу особи на поруки.

Порушеннями громадського порядку, що є підставою скасування рішення про звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку з передачею особи на поруки, визнається, зокрема, вчинення такою особою адміністративного правопорушення, яке посягає на громадський порядок, громадську безпеку та встановлений порядок управління (дрібне хуліганство, розпивання спиртних напоїв у громадських місцях і поява у громадських місцях у нетверезому стані, злісна непокора законному розпорядженню працівника міліції тощо). Порушення умов передачі на поруки з боку особи, звільненої від кримінальної відповідальності може полягати у порушенні трудової дисципліни, усталених правил співжиття на роботі, в побуті і сім’ї, в ігноруванні заходів виховного характеру, у звільненні з цією метою з роботи, у невиконанні зобов'язань щодо своєї поведінки, взятих на зборах колективу. Не може розглядатися як ухилення від заходів виховного характеру залишення особою колективу місця роботи або навчання з поважних причин (внаслідок хвороби, за сімейними обставинами тощо).

У разі порушення умов передачі на поруки особа у межах строків давності притягається до кримінальної відповідальності за вчинений нею злочин. Порядок відновлення кримінального переслідування у разі відмови колективу підприємства, установи чи організації від поручительства регламентується кримінально-процесуальним законодавством. Пропуск колективом закріпленого у КК однорічного строку унеможливлює притягнення особи до кримінальної відповідальності за раніше вчинений злочин. Також КПК не містить права суду самостійно, за власною ініціативою і без скасування колективом свого рішення про поручительство відновлювати провадження у справі у тому разі, коли особа порушує умови передачі її на поруки.

КК 2001 р. на відміну від ст. 51 КК 1960 р. прямо не забороняє передавати на поруки особу, щодо якої раніше вже застосовувався такий вид звільнення від кримінальної відповідальності. Питання про звернення у цій ситуації до ст. 47 вирішується на загальних підставах з урахуванням висвітлених вище обставин.

Закриття кримінальної справи у зв’язку з передачею особи на поруки не звільняє її від обов’язку відшкодувати матеріальні збитки, завдані нею державним, громадським інтересам або громадянам.