Кримінальна відповідальність за незакінчений злочин. 


Мы поможем в написании ваших работ!



ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Кримінальна відповідальність за незакінчений злочин.



Кримінальна відповідальність за готування до злочину та замах на злочин настає за статтями 14 або 15 КК і за тією статтею Особливої частини КК, що передбачає відповідальність за закінчений злочин.

Поняттям злочину охоплюються не лише закінчений злочин, але й готування до нього та замах на нього як суспільно небезпечні винні діяння. Готування до злочину невеликої тяжкості не тягне кримінальної відповідальності, згідно з ч. 2 ст. 14 КК. Коли замах на злочин невеликої тяжкості також позбавлений суспільної небезпечності, відповідальність за нього не виникає відповідно до ч. 2 ст. 11 КК. Якщо не є злочином закінчене діяння, що формально має ознаки будь-якого злочину, воно через малозначність не становить суспільної небезпеки, не тягне кримінальної відповідальності.

Не є злочином і замах, який не містить суспільної небезпечності (наприклад, замах на знищення чи пошкодження майна, що не становить цінності, якщо винний це усвідомлює).

Підставою відповідальності за готування до злочину та за замах на злочин може бути лише встановлення в діянні особи складу злочину. При готуванні до злочину та замаху на злочин є склад незакінченого злочину, відповідно – склад готування до злочину чи склад замаху на злочин.

На відміну від положень чинного КК України, питання про кваліфікацію дій осіб, винних у готуванні чи замаху на злочин, законодавчо раніше чітко не визначалося.

Теорія кримінального права виробила такі правила кваліфікації попередньої злочинної діяльності:

1) для кваліфікації скоєного як готування до злочину чи замаху на злочин слід встановити наявність усіх ознак складу відповідного закінченого злочину з врахуванням незавершеності об'єктивної сторони;

2) попередня злочинна діяльність кваліфікується за тією самою статтею Особливої частини, що й відповідний закінчений злочин;

3) формула кваліфікації попередньої злочинної діяльності повинна включати посилання на ч.1 ст.14 чи ч.2 (3) 15 КК й норму Особливої частини КК;

4) якщо особа вчиняє замах на злочин шляхом бездіяльності то при кваліфікації необхідно посилатися на ч.1 ст. 15 КК і статтю Особливої частини КК, яка передбачає відповідальність за закінчений злочин, на який особа вчиняє замах. Це пов’язано з тим, що ч.2 і ч.3 ст.15 КК передбачає лише замах у вигляді дії і тому неможлива кваліфікація посиланням на ці частини при злочинній бездіяльності.

Розглянемо детально питання кваліфікації готування до злочину та замаху на злочин.

Кваліфікація невдалої співучасті.

В теорії кримінального права вважається, що невдала співучасть мас місце у тих випадках, коли, незважаючи на дії окремих співучасників, злочин не вчиняється. На нашу думку, така позиція є дещо неточною, зважаючи на те, що можливі ситуації, коли виконавець вчиняє злочин (вбивство) шляхом використання автомобіля, без знаряддя злочину (пістолета), який йому надав пособник. В таких ситуаціях дії пособника не знаходяться в причинному зв’язку з наслідком, що настав (він притягується лише за готування до вбивства). Його дії слід вважати також невдалою співучастю.

Тому невдала співучасть мас місце у тих випадках, коли, співучасник виконує свою роль, але виконавець не вчиняє злочину або вчиняє, при цьому не скориставшись допомогою пособника.

Під невдалою співучастю слід розуміти такі ситуації:

1) якщо підмовлюваний не піддався, на вплив підбурювача або добровільно відмовився від вчинення злочину;

2) якщо пособник вчинив дії після добровільної відмови виконавця (про що сам пособник не знав);

У цих випадках співучасті немає, оскільки відсутній зв'язок між діями виконавця (підбурювача) і пособника (виконавця). Має місце лише умисне створення умов для вчинення злочину, що відповідно до ст.14 КК вважається готуванням до злочину.

3) якщо виконавець не зміг скористатися сприянням пособника, зокрема, коли сприяння вчинене після вчинення виконавцем посягання чи виконавець безпосередньо не використав поради, засоби чи знаряддя вчинення злочину надані пособником.

В такому разі пособник повинен понести відповідальність за готування до злочину, який намагався чи вчинив виконавець.

Тому невдала співучасть кваліфікується як готування до злочину. Такої думки притримуються більшість науковців. Хоча, наприклад, А. Санталов, вважає, що при такій формулі кваліфікації, як готування до злочину, поєднується несумісне. Прихильники такої позиції аргументують це тим, що в злочинах зі спеціальним суб’єктом при невдалій співучасті, фактично, за готування до такого злочину суб’єктом (організатором, підбурювачем, пособником) може бути і не спеціальна особа, що є недопустимим. Вважається, що така аргументація не відповідає дійсності, бо, загальновідомо, що виконавцем цих злочинів може бути тільки спеціальний суб'єкт, а організатором, підбурювачем, пособником можуть виступати й інші особи, не наділені ознаками спеціального суб'єкта.

Кваліфікація досягнення змови на вчинення злочину, організації злочинної групи, участі в організованій групі.

Зазначені дії кваліфікуються або як готування до злочину, або як закінчений злочин - у залежності від конструкції норм Особливої частини КК.

Якщо у статті Особливої частини вказано на змову як на одну з ознак складу злочину, то досягнення лише такої змови без подальших дій кваліфікується як готування до злочину. Коли ж у статті Особливої частини передбачена відповідальність за створення злочинної організації, або за участь у злочинній організації (групі) як на ознаки об'єктивної сторони, то скоєне кваліфікується як закінчений злочин.

Кваліфікація закінченого злочину, що являє собою готування до іншого злочину.

Скоєне кваліфікується як сукупність злочинів - готування до відповідного злочину й закінчений злочин.

Так, згідно п.26 постанови ПВСУ „Про судову практику в справах про викрадення та інше незаконне поводження зі зброєю, бойовими припасами, вибуховими речовинами, вибуховими пристроями чи радіоактивними матеріалами” від 26 квітня 2002 р. № 3 якщо викрадення вогнепальної зброї (крім гладкоствольної мисливської), бойових припасів, вибухових речовин, вибухових пристроїв або радіоактивних матеріалів та їх незаконне носіння, зберігання, передача чи збут здійснені для вчинення іншого злочину, такі дії мають кваліфікуватися за сукупністю злочинів, передбачених відповідною частиною ст. 262 і ч. 1 ст. 263 або ст. 265 КК, а також як готування чи замах до вчинення іншого злочину.

Кваліфікація невдалої спроби вчинити злочин з матеріальним складом, якщо фактично заподіяна шкода є ознакою складу іншого закінченого злочину. Названа ситуація має місце, наприклад, коли внаслідок пострілу з метою вбивства фактично заподіяні лише тілесні ушкодження.

У такому випадку скоєне кваліфікується як замах на вчинення більш тяжкого злочину.

Якщо діяння, скоєні особою при готуванні до одного злочину чи замаху на нього, містять у собі одночасно ознаки іншого (другого) закінченого злочину, все вчинене слід кваліфікувати за сукупністю як незакінчений злочин за ч.1 ст. 14 або за ч.2 (3) ст. 15 КК та відповідною статтею Особливої частини КК як закінчений злочин. Тут закінчений склад одного злочину одночасно є готуванням до іншого злочину чи замахом на нього. Так, наприклад, згідно п.26 постанови ПВСУ від 26 квітня 2002 р. № 3 „Про судову практику в справах про викрадення та інше незаконне поводження зі зброєю, бойовими припасами, вибуховими речовинами, вибуховими пристроями чи радіоактивними матеріалами”, якщо викрадення вогнепальної зброї (крім гладкоствольної мисливської), бойових припасів, вибухових речовин, вибухових пристроїв або радіоактивних матеріалів та їх незаконне носіння, зберігання, передача чи збут здійснені для вчинення іншого злочину, такі дії мають кваліфікуватися за сукупністю злочинів, передбачених відповідною частиною ст. 262 і ч. 1 ст. 263 або ст. 265 КК, а також як готування чи замах до вчинення іншого злочину.

Кваліфікація злочину, об'єктивна сторона якого включає два чи більше не альтернативних діяння. Якщо фактично виконана лише одна з дій, які входять в об'єктивну сторону відповідного злочину (наприклад, при зґвалтуванні), то скоєне кваліфікується як замах на цей злочин, а не як готування до нього. Оскільки вчинена дія, яка входить в об'єктивну сторону злочину має місце "безпосереднє вчинення злочину" - конструктивна ознака замаху, названа у ч.1 ст.15 КК України.

Кваліфікація дій співучасників у випадку коли виконавець вчинив лише замах на злочин. Інші співучасники (підмовник, організатор, пособник) також несуть відповідальність за замах на злочин, хоча б кожний з них і виконав усі дії, що вважав необхідними для досягнення спільного результату.

Коли замах на злочин невеликої тяжкості позбавлений суспільної небезпеки, відповідальність за нього не виникає відповідно до ч. 2 ст. 11 КК. Якщо не є злочином закінчене діяння, що формально і містить ознаки будь-якого злочину, воно в силу малозначності не має суспільної небезпеки, не тягне кримінальної відповідальності.

Не є злочином і замах, який не містить суспільної небезпеки (наприклад, замах на знищення чи пошкодження майна, яке не має цінності, при усвідомленні винним цього).

Як випливає із ст. 16 КК, при кваліфікації замаху на злочин необхідно посилатися на ч.2 (3) ст. 15 і статтю Особливої частини КК, яка передбачає відповідальність за закінчений злочин на який суб’єкт вчинив замах.

Наприклад, закінчений замах на вбивство кваліфікується за ч.2 ст. 15 і ч.1 ст. 115 КК. Або коли крадіжка вчинена у великих розмірах, але матеріалами справи встановлено, що умисел винного був спрямований на викрадення в особливо великих і не був здійснений з не залежних від винного обставин, вчинений злочин слід кваліфікувати як закінчений замах на таємне викрадення в особливо великих, тобто за ч.2 ст. 15 і ч. 5 ст. 185 КК.

Якщо особа вчиняє замах на злочин шляхом бездіяльності то при кваліфікації необхідно посилатися на ч.1 ст. 15 КК і статтю Особливої частини КК, яка передбачає відповідальність за закінчений злочин, на який особа вчиняє замах. Це пов’язано з тим, що ч.2 і ч.3 ст.15 КК передбачає лише замах у вигляді дії і тому неможлива кваліфікація з посиланням на ці частини при злочинній бездіяльності.

Питання кваліфікації готування до злочину та замаху на злочин при альтернативному та неконкретизованому умислі в науці та судово-слідчій практиці не отримали однозначного вирішення.

Так в теорії кримінального права, навіть, існує думка, що готування до злочину та замах на злочин при альтернативному та неконкретизованому умислі взагалі неможливі або можливі тільки при альтернативному умислі.

Ми вважаємо, що дана позиція не відповідає реальній судово-слідчій практиці і спрощення, таким чином, процесу кваліфікації та доказування є неприпустимим. Тому розглянемо окремо питання кваліфікації готування до злочину та замаху на злочин при альтернативному та неконкретизованому умислі.

Різновидом конкретизованого умислу є умисел альтернативний, котрий має місце у випадках, коли суб'єкт допускає однакову можливість заподіяння в результаті свого діяння двох або більш визначених суспільно небезпечних наслідків. Умислом суб'єкта в таких ситуаціях може охоплюватися і те, що своїми діями він заподіює шкоду тому чи іншому об'єкту злочину. Наприклад, життю або здоров’ю особи.

Злочини, вчинені з альтернативним умислом, кваліфікуються в залежності від наслідків, що настали.

Хоча в теорії кримінального права пропонується відповідальність за замах із альтернативним умислом визначати відповідно до умислу на найбільш тяжкий злочин, але реально, в судово-слідчій практиці, відповідальність настає за фактично спричинену шкоду.

Це правило застосовується і при кваліфікації готування до злочину та замаху на злочин при альтернативному умислі.

Тобто особа відповідає за фактично вчинений замах (готування) на один з альтернативних злочинів.

Наприклад, особа вчиняє проникнення в квартиру, для викрадення приватного майна. При цьому вона усвідомлює, що може бути два варіанти: викрадення відбудеться таємним або відкрито, якщо в квартирі хтось є. Тому вона готова вчинити як крадіжку, так і грабіж (розбій). В квартирі нікого не було, але спрацювала сигналізація і особу затримали працівники ДСО під час спроби залишити житло. Дії особи слід кваліфікувати як закінчений замах на крадіжку шляхом проникнення в житло (ч.2 ст. 15, ч.3 ст. 185 КК).

Неконкретизований (невизначений) умисел полягає в тому, що в суб'єкта є загальне уявлення про властивості діяння та його наслідки, що хоча й охоплювалися в загальній формі передбаченням винного, однак розмір (тяжкість) заподіяної шкоди не був конкретизований. Так, при нанесенні тілесних ушкоджень під час бійки, винний усвідомлює, що заподіює шкоду здоров'ю, але не знає, якою за ступенем тяжкості буде ця шкода, тобто він допускає настання, як легких, так і середньої тяжкості, так і тяжких тілесних ушкоджень.

У цих випадках відповідальність повинна визначатися фактично заподіяними наслідками.

Якщо ж, незважаючи на намагання заподіяти шкоду, вона не настала, скоєне слід розглядати як готування чи замах на спричинення найменш тяжкого наслідку. В цьому випадку немає підстав притягувати особу до кримінальної відповідальності за готування чи замах на спричинення більш тяжких наслідків, оскільки відповідальність за закінчений злочин при невизначеному умислі настає за фактично спричинену шкоду.

Тобто готування чи замах на злочин при неконкретизованому умислі слід кваліфікувати як готування чи замах на спричинення найменш тяжкого наслідку.



Поделиться:


Последнее изменение этой страницы: 2016-04-18; просмотров: 212; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.238.195.81 (0.031 с.)