Серологічні реакції ґрунтуються на специфічній взаємодії антигена з антитілом у лабораторних умовах (in vitro).

Вони широко використовуються для діагностики інфекційних захворювань. З їх допомогою можна вирішити дві проблеми:

1. Визначити невідомий антиген або невідоме антитіло у сироватці крові пацієнта – серологічна діагностика.

2. Визначити рід, вид, тип збудника за його антигенною структурою, виділеного із патологічного матеріалу пацієнта – серологічна ідентифікація.

Для визначення невідомого антитіла у сироватці крові пацієнта у лабораторних умовах використовують стандартний антиген – діагностикум.

Для визначення сероваріанту збудника у реакції аглютинації на склі слід використати відоме антитіло – стандартну імунну (діагностичну) сироватку.

 

Алгоритми виконання практичних навичок:

І. Взяття крові на серологічне дослідження

Завдання	Техніка виконання	Умови виконання
1. Підготуйте руки до маніпуляції	За відомими Вам правилами	Див практичне заняття №4
2. Підготуйте необхідний інструментарій та матеріали	Шприц ємкістю 10мл або шприц-пробірку Ватні кульки Марлеву серветку Джгут Валик Стерильний лоток Лоток для відпрацьованого матеріалу 70% розчин етилового спирту	Інструментарій та матеріали повинні бути стерильними
3. Підготуйте пацієнта	3.1. Напередодні ввечері попередьте пацієнта, щоб вранці не снідав, не палив, не вживав ліки 3.2. Проведіть бесіду з пацієнтом, психологічно підготуйте його до маніпуляції 3.3. Зручно усадіть або укладіть пацієнта 3.4. Попросіть і допоможіть пацієнту покласти руку долонею вгору 3 5. Під ліктьовий згин підкладіть валик	Спілкуйтесь з пацієнтом, дотримуючись правил етики та деонтології
4. Визначіть місце венепункції та підготуйте його	4.1. На плече вище ліктьового згину накладіть джгут   4.2. Запропонуйте пацієнту декілька раз стиснути і розтиснути кулак 4.3. Зробіть поглажування передпліччя від китиці до ліктьового згину 4.4. Вказівним пальцем правої руки пропальпуйте вени ліктьового згину і виберіть найбільш об’ємну та найменш рухому 4.5. Поверхню ліктьового згину протріть двічі ватними кульками, змоченими 70% розчином етилового спирту	Джгут накладайте на рукав сорочки або серветку Зав’язуйте його так, щоб вільні кінці були розташовані вгору і не заважали під час роботи Джгут повинен стискувати лише поверхневі вени і, ні в якому разі, не порушувати рух крові по артеріях Ці заходи необхідні для покращення венозного застою При цьому вени краще контуруються і пальпуються під шкірою Шкіру протирайте від китиці до ліктьового згину або коловими рухами від центру до периферії
5. Проведіть взяття крові	5.1.Зробіть голкою венепункцію (одно – або двомоментно) 5.2. Наберіть у шприц 5-8мл крові 5.3. Розв’яжіть джгут 5.4. Накладіть на місце проколу ватну кульку, змочену 70% розчином етилового спирту 5.5. Швидким рухом виведіть голку з вени 5.6. Запропонуйте пацієнту зігнути руку у ліктьовому суглобі і затиснути ватну кульку на 3-5хв. 5.7. Перенесіть кров із шприца у пробірку і закрийте її гумовим корком. Якщо це шприц-пробірка – відламайте поршень	Взяття крові проводиться при зав’язаному джгуті! Якщо пацієнт не спроможний зробити це самостійно (знаходиться у непритомному стані), самі зафіксуйте місце пункції або закріпіть ватну кульку бинтом Взяту кров виливайте у пробірку повільно по стінці, щоб уникнути руйнування еритроцитів
6. Оформіть супровідну документацію	6.1. Направлення оформляйте за відомими Вам правилами 6.2. Прикріпіть його до пробірки із зовнішнього боку	Не дозволяється обгортати пробірку направленням і загортати краї паперу досередини
7. Транспортуйте досліджуваний матеріал до лабораторії
8. Відпрацьований інструментарій та матеріал помістіть у ємність з дезінфектантом	За відомими Вам правилами
9. Продезінфікуйте руки	За відомими Вам правилами

ІІ. Проведення орієнтовної реакції аглютинації на склі

Реакція аглютинації на склі використовується для визначення виду мікроорганізму (його сероваріанту).

Завдання	Техніка виконання	Умови виконання
1. Підготуйте необхідний інструментарій. та інгредієнти:	1. Предметне скло 2. Стандартну імунну сироватку 3. Ізотонічний розчин натрію хлориду 4. Чисту культуру мікроорганізмів 5. Пальник 6. Бактеріологічну петлю 7. Сухе мило 8. Марлеві серветки 9. Лоток для відпрацьованого матеріалу
2. Приступіть до проведення реакції аглютинації:	2.1. Предметне скло знежирте за відомими Вам правилами 2.2. Маркером на скло нанесіть три кола і підпишіть: І коло – Д (дослід) ІІ коло – КС (контроль сироватки) ІІІ коло – КА (контроль антигену) 2.3. Запаліть пальник 2.4. У праву руку візьміть бактеріологічну петлю, у ліву - предметне скло 2.5. Петлю зафламбуйте у полум’ї пальника 2.6. На предметне скло бактеріологічною петлею нанесіть у коло Д і КС по краплі стандартної імунної сироватки, у коло КА - краплю ізотонічного розчину хлориду натрію 2.7. Бактеріологічною петлею внесіть чисту культуру мікроорганізмів у краплю сироватки (коло Д) та ізотонічного розчину хлориду натрію (коло КА) 2.8. Старанно розітріть її до утворення гомогенного завису мікроорганізмів	Увага! Сироватку та ізотонічний розчин хлориду натрію наносьте петлею після її фламбування Петлю фламбуйте кожного разу перед і після внесення культури мікроорганізмів
3. Проведіть облік реакції:	3.1. Реакцію облікуйте через 1-2 хвилини Реакція позитивна (антиген відповідає антитілу) у тому випадку, коли: > у краплі сироватки (коло Д) з’являється аглютинат; > контроль сироватки (коло КС) залишається прозорим; > контроль антигену (коло КА) рівномірно мутний. Реакція негативна (антиген не відповідає антитілу) – у колі Д рівномірне помутніння; у колах КС та КА – попередній результат.

Орієнтовна карта спостереження

Завдання	Самостійні записи
1. Зверніть увагу на інгредієнти, необхідні для проведення розгорнутої реакції аглютинації
2. Спостерігайте за демонстраційною розгорнутою реакцією аглютинації
3. Проведіть облік та оцінювання результатів демонстраційної реакції аглютинації

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

для самостійної підготовки студентів до практичного заняття № 6

Тема: Дослідження імунного статусу організму людини

Актуальність теми

Імунологічна система функціонує як багатокомплексне єдине ціле. Усі її параметри пов’язані та перебувають у постійному коливному ритмі. Постійність імунологічного нагляду організму здійснюється за рахунок балансу між різними рівнями активності структурних компонентів імунної системи. Але при різноманітних патологічних станах показники імунітету можуть відхилятись від нормальних величин, що має як велике діагностичне, так і прогностичне значення і часто вимагає імунокорекції. Сучасна клінічна імунологія володіє широким арсеналом методів визначення функціональної активності імунної системи, які в комплексі мають високу інформативність, діагностичну і прогностичну цінність.

Отже, молодший медичний спеціаліст повинен володіти інформацією про методи визначення статусу імунної системи з діагностичною метою та можливістю призначення адекватної імунокорекції.

Навчальні цілі:

Ознайомитись з:

♦ Методами дослідження імунного статусу організму людини

♦ Визначенням стану В –та Т – систем, фагоцитозу та комплементу

♦ Принципами реакцій імунофлуоресценсії, імуноферментного та радіоімунного аналізу, експрес – методами діагностики та їх застосуванням

 

Матеріали доаудиторної самостійної підготовки студентів

Міждисциплінарна інтеграція

№з/п	Назва дисципліни	Знати	Вміти
1.	Основи латинської мови з медичною термінологією	Терміноелементи Словотворення Грецькі еквіваленти	Орієнтуватися в структурі термінів і визначати граматичні форми слів, які їх утворюють Аналізувати і утворювати із заданим значенням різні словотворчі структури Вміти свідомо користуватись науковою латинсько-грецькою термінологією
2.	Основи екології та профілактичної медицини	Дію чинників довкілля на організм людини (хімічні речовини, іонізуюче випромінювання тощо)	Вживати заходи щодо попередження забруднення довкілля та дії несприятливих чинників довкілля на організм людини
3.	Медична біологія	Спадковість і патологія Імунодефіцитні стани	Характеризувати дані стани, визначати причини їх виникнення
4.	Патоморфологія та патфізіологія	Імунопатологічні процеси	Оцінювати імунопатологічні процеси, визначати їх причини
5.	Анатомія людини	Центральні та периферичні органи імунітету	Визначати роль імунного нагляду в організмі людини
6.	Фармакологія та медична рецептура	Імунотропні препарати	Оцінювати доцільність застосування лікарських засобів на основі знань їхніх властивостей
7.	Фізіологія	Функцію імунної системи Розгорнуту формулу крові Білковий склад крові	На основі знання будови і властивостей білків, вміти пояснювати їх роль у біологічних системах Оцінювати показники периферичної крові
8.	Медсестринство у внутрішній медицині	Хронічні пневмонії Хронічні гепатити Аутоімунні і алергійні захворювання
9.	Медсестринство в хірургія	Гнійно- септичні процеси Злоякісні новоутворення Трансплантацію органів

Орієнтовна карта для самостійної роботи з літературою

Завдання	Вказівки до завдання	Самостійні записи
1. Визначіть:	1.1. Мету дослідження імунного статусу організму людини
2. Ознайомтесь:	2.1. Із станами, при яких проводять оцінку імунного статусу 2.2. Оціночними тестами першого рівня – орієнтовними 2.3. Оціночними тестами другого рівня – аналітичними 2.4. Принципами реакцій імунофлуоресценсії, імуноферментного та радіоімунного аналізу, експрес – методами діагностики та їх застосуванням

Вивчення питання «Дослідження імунного статусу організму людини»пропонується для самостійної позааудиторної роботи студентів. Програмний матеріал необхідно опрацювати, користуючись «Орієнтовною картою самостійного вивчення студентами навчальної літератури» (див. Методичні рекомендації для псрс з навчальної дисципліни «Мікробіологія»), виконати запропоновані завдання для самоконтролю знань-умінь.

 

 

Обсяг самостійної роботи студентів на занятті

Студенти вивчають методи оцінювання імунного статусу організму людини. Знайомляться з методами оцінювання стану В – та Т- систем імунітету, системи фагоцитозу. Розглядають суть реакцій імунофлуоресценсії, імуноферментного та радіоімунного аналізу, експрес – методи діагностики та їх застосування

Перелік практичних навичок

1. Пояснення методів оцінювання імунного статусу організму людини

2. Розуміння суті експрес – методів діагностики

Імунний статус – це сукупність лабораторних показників та клінічних даних, що відображають стан імунної системи на даний час. Лабораторні дослідження дозволяють:

1. Підтвердити наявність дефектів імунної системи у пацієнтів з клінічними проявами захворювання

2. Виявити пошкоджений компонент імунної системи

3. З’ясувати характер ушкодження

Лабораторна оцінка імунного статусу людини містить визначення кількісних та функціональних показників. Вона грунтується на даних загального аналізу крові та імунограми. Імунограма – це сукупність результатів спеціальних імунологічних досліджень, які визначають кількісні та якісні показники.

Згідно з існуючими регламентуючими документами, проводити оцінку імунного статусу рекомендується при:

1. Необхідності детального обстеження стану здоров’я людини

2. Генетичних вадах імунної системи (первинні імунодефіцити)

3. Гострих і хронічних бактеріальних, вірусних, паразитарних інфекціях (вірусні гепатити, сепсис, хронічна пневмонія, лейшманіоз), підозрі на СНІД

4. Аутоімунних та алергічних захворюваннях

5. Злоякісних утвореннях

6. Деяких неврологічних захворюваннях (розсіяний склероз)

7. Обстеженні пацієнтів у геронтологічних і ендокринологічних клініках

8. Обстеженні реціпієнтів до і після трансплантації

9. Для контролю цитостатичної, імунодепресивної та імуностимулюючої терапії

У даний час на практиці використовується двоетапний принцип оцінки імунного статусу.

На першому етапі виявляють загальні характеристики або грубі дефекти у системі клітинного, гуморального імунітету та в системі фагоцитозу з допомогою найбільш простих тестів (тестів першого рівня)

Тести першого рівня – орієнтовні:

♦ визначення кількості Т- і В-лімфоцитів

♦ визначення концентрації сироваткових імуноглобулінів основних класів (М, G, А)

♦ визначення фагоцитарної активності лейкоцитів

♦ визначення абсолютного та відносного числа лімфоцитів

Інформативність і надійність цих тестів достатньо висока. Результати одержують протягом першої доби.

Якщо мають місце відхилення в орієнтовних тестах або при наявності спеціальних показань, проводять більш детальний аналіз імунологічного статусу. Для цього

рекомендують тести другого рівня.

Тести другого рівня – аналітичні:

♦ визначення субпопуляцій регуляторних Т-лімфоцитів (Т-хелперів і супресорних клітин)

♦ визначення спонтанної міграції лейкоцитів і тест гальмування міграції лейкоцитів з використанням ФГА

♦ постановка (при відсутності протипоказань) шкірних тестів гіперчутливості сповільненої і негайної дії на туберкулін, грибкові антигени, інші алергени

♦ дослідження проліферативної активності Т- і В-лімфоцитів у реакції бласттрансформації на мітогени, антигени

♦ визначення активізаційних маркерів Т-лімфоцитів

♦ оцінка синтезу імуноглобулінів в культурі В-лімфоцитів

♦ оцінка активності кілерних лімфоцитів (К і NК клітин)

♦ визначення компонентів комплементів

♦ оцінка різних етапів фагоцитозу.

На основі одержаних даних можна достовірно оцінити стан імунної системи організму й застосувати конкретні підходи для корекції.

 

Оцінка стану В – системи імунітету:

1. Визначення концентрації імуноглобулінів у сироватці

2. Антитілоутворення після природної або штучної імунізації

3. Стимуляція біосинтезу імуноглобулінів В –лімфоцитами in vitro

4. Шкірні проби для виявлення гіперчутливості негайного типу

5. Кількісні тести визначення Т –і В –лімфоцитів

Оцінка клітинного імунітету - стану Т – системи:

1. Шкірні проби гіперчутливості сповільненого типу

2. Стимуляція лімфоцитів in vitro

3. Кількісні тести визначення Т - лімфоцитів

4. Функціональна оцінка Т –хелперів

5. Визначення медіаторів лімфоцитів (лімфокінів)

6. Цитотоксична активність К – і ПК –клітин

7. Природні кілери (ПК - клітини)