Дослідження слизових оболонок

Дослідженню видимих слизових оболонок надається велике зна­чення, оскільки за їх змінами можна зробити висновок про стан газообміну в легенях, порушення кровообігу, обміну білірубіну при хворобах печінки і розвитку гемолітичних процесів, стан кро­вотворення і кількісні зміни в складі крові.

При загальному дослідженні обмежуються оглядом кон'юнкти­ви, слизових оболонок носа, рота і піхви. Для дослідження глибо-корозміщених слизових оболонок застосовують риноскоп, ларин­госкоп, піхвове дзеркало, бронхоскоп, гастроскоп та інші ендоско­пічні прилади.

Методика дослідження слизових оболонок. Склеру у коней від­кривають вказівним пальцем, піднімаючи верхню повіку, у великої" рогатої худоби її досліджують нахилом голови тварини у бік (рис. 12). Склера у всіх тварин дещо ціанотична без випинання кровоносних судин. При патології вона може бути гіперемійова-ною, анемічною або жовтяничною, судини розширені і наповнені кров'ю.

Для дослідження кон'юнктиви у коней три пальці накладають на верхню частину орбіти, злегка зігнутим вказівним пальцем цієї руки торкаються до краю верхньої повіки посередині і надавлюють через неї на очне яблуко, а великим пальцем відтягують нижню

повіку (рис. 13). У великої і дрібної рогатої худоби, свиней та со­бак великий палець однієї руки накладають на верхню повіку, а другої руки — на нижню (рис. 14). Надавлюючи на нижню пові­ку, відтягують вверх верхню. Для дослідження кон'юнктиви ниж-! ньої повіки натискують на верхню повіку й відтягують вниз ниж-I ню. Кон'юнктивальний мішок із третьою повікою відкривають на­тискуванням на нижню і верхню повіки. У великої рогатої худоби, овець, кіз і свиней кон'юнктива червона або рожева, у коней — рожева, блискуча, помірно волога.

Слизову оболонку носових ходів у великої і дрібної рогатої худоби, свиней і собак оглядають, піднявши голову тварини вгору. Техніка її дослідження у коней дещо складніша: однією рукою-фіксують голову, великим і середнім пальцями другої руки захоп­люють крило носового хряща і дещо витягують його, а вказів­ним — розширюють носовий отвір. При цьому можна оглянути нижню частину носової перетинки і нижнього носового ходу.

У великої і дрібної рогатої худоби, свиней, собак слизова обо­лонка носа блідо-рожева, у коней — блідо-рожева або рожева з синюватим відтінком на перетинці. Якщо вона пігментована (особ­ливо у великої рогатої худоби), то колір її визначити не вдається. Слизові оболонки губ у коней, великої і дрібної рогатої худоби та свиней оглядають одночасно відтягуючи руками верхню губу вверх, а нижню вниз. Щоб відкрити рот у коня, лікар однією ру-

кою фіксує голову вуздечкою, а другу вводить через беззубий край, витягує язик, а великим пальцем натискує на тверде підне­біння (рис. 15). Велику рогату худобу беруть однією рукою за ріг або ніздрі, а другу вводять через беззубий край і витягують язик назовні (рис. 16).

У свиней, собак, котів ротову порожнину відкривають за до­помогою тасьми: одну накладають на верхню щелепу, другу — на нижню позаду ікол. У собак ротову порожнину можна відкрити й руками, підвернувши губи тварини на корінні зуби. У птиці для огляду слизової оболонки відкривають ротову порожнину з одно­часним відтягуванням пальцями верхньої і нижньої частин дзьоба (у курей беруть за гребінь і сережки).

Слизова оболонка рота, ясен, піднебіння, нижньої частини язи¹ ка у тварин блідо-рожева/ у коней із ледь жовтяничним відтінком під коренем язика, помірно волога.

Для огляду слизової оболонки піхви великим і вказівним паль­цями розширюють статеві гу'би..у корів вона блідо-рожева зі злег­ка помітним жовтяничним відтінком, у кобил — від блідо-рожевої до червоної також із жовтяничним відтінком.

Зміни кольору слизових оболонок — важливий діагностичний тест, особливо при масовому огляді тварин з метою виявлення хво­рих на лептоспіроз, злоякісну катаральну гарячку, інфекційну ане­мію та інші хвороби. Із змін кольору слизових оболонок діагнос­тичне значення мають блідість (анемічність), почервоніння, си­нюшність (ціаноз) і жовтяничність (іктеричність).

Блідість слизових оболонок спостерігається при анеміях різної етіології: гіпопластичній, викликаній нестачею кобальту (гі-покобальтоз), міді (гіпокупроз), заліза, вітамінів В₂, ВІ₂, С; пост-геморагічний (внаслідок крововтрат), при хронічно перебігаючих незаразних, інфекційних та паразитарних хворобах (лейкоз, інфек­ційна анемія коней, туберкульоз, фасціольоз, піроплазмідози), при перерозподілі крові, наприклад після швидкого випускання газів із рубця і переміщення крові в судини черева. Швидкий розвиток анемії характерний для внутрішньої кровотечі внаслідок розриву великих судин матки, селезінки, печінки.

Почервоніння слизових оболонок за характером може бути гіперемічним й геморагічним, а за поширенням дифузним та локальним.

Дифузне почервоніння в основному буває гіперемічним. При­чиною його є нагромадження вуглекислоти в крові при хворобах дихальної системи (пневмонія, емфізема, бронхіт), хворобах серця у період компенсації, при підвищенні внутрішньочеревного тиску внаслідок перерозподілу крові (гострі тимпанія рубця і розширен­ня шлунка, метеоризм кишечтика), коли кров затримується у су­динах передньої частини тіла; при гостро перебігаючих інфекцій­них хворобах з явищами гарячки (сибірка, злоякісна катаральна гарячка великої рогатої худоби, чума і бешиха свиней).

На дифузно почервонілій слизовій оболонці, особливо на кон'­юнктиві, часто виділяються сильно наповнені й розширені крово­носні судини.

Геморагічні почервоніння з'являються внаслідок крововиливів у слизову оболонку Вони бувають крапчастими, у вигляді смужок і плям (сибірка, септицемія).

Ціаноз (лат cianosis — синій) слизових оболонок — одна із ранніх ознак порушення кровообігу. Відтінки синюшності бувають найрізноманітніші — від блідо-синього до чорно-синього.

Ціаноз залежить в основному від збільшення вмісту в крові відновленого гемоглобіну, який, на відміну від ясно-червоного ок­сигемоглобіну, має темний червоно-синій колір. Нагромадження відновленого гемоглобіну залежить від недостатнього насичення крові киснем у легенях внаслідок їх запалення (пневмонія), на­бряку, здавлювання легень збільшеними органами черевної порож­нини (тимпанія рубця, метеоризм шлунка та кишечника у коней), а також внаслідок порушень кровообігу при різних хворобах сер­ця, особливо при запаленні листків перикарда (перикардиті) з нагромадженням у перикардіальній сумці великої кількості ексу­дату, міокардозі, деяких уроджених та набутих пороках серця у стадії декомпенсації.

Ціаноз слизових оболонок може бути зумовлений нагромаджен­ням у крові «темних» дериватів гемоглобіну (метгемоглобіну при отруєнні нітратами).

Жовтяничність (лат. icterus — жовтий) слизових оболо­нок з'являється внаслідок підвищеного вмісту в крові білірубіну. Особливо добре вона помітна в тих випадках, коли слизові обо­лонки бліді, і, навпаки, почервоніння приховує жовтяничність ї утруднює її розпізнавання, проте на склері у таких тварин ікте-ричність добре помітна. За даними В. С. Постникова (1975), жов­тяничність кон'юнктиви у корів спостерігається при концентрації білірубіну в крові 1,6 мг/100 мл і більше (у здорових не більше 0,5). Спостерігається жовтяничність слизових оболонок у тих ви­падках, що і шкіри: при запаленні печінки (гепатит), дистрофічних процесах у ній (гепатоз), при посиленому гемолізі еритроцитів (наприклад, гемолітична хвороба поросят, післяродова гемоглобі­нурія корів), а також лептоспірозі у великої рогатої худоби, ін­фекційному енцефаломієліті та інфекційній анемії у коней, при піроплазмідозах. Незначна жовтяничність у коней буває при хро­нічному гастриті та гастроентериті. Суцільна жовтяниця слизової оболонки рота у коней виникає при непрохідності кишечника (хі-мостаз, копростаз), метеоризмі кишечника, механічних ілеусах.

При жовтяничному забарвленні кон'юнктиви її необхідно до­слідити на обох очах. Якщо інтенсивніше забарвлена права кон'­юнктива, це необхідно пов'язувати з так званим гепатоенцефаліч-ним синдромом (печінково-мозковим), який з'являється у коней при мікотоксикозах (отруєннях токсинами грибів), а у людей — при інфекційному гепатиті (хворобі Боткіна). Добре виражена асиметрія в забарвленні кон'юнктиви у свиней і собак, у жуйних вона характеризується інтенсивнішою гіперемією, а не жовтянич-ністю (Мельник Й. Л.)

/Вологість слизових оболонок. У здорових тварин слизові оболонки помірно вологі. При захворюваннях з явищами гарячки вона може знижуватися. Сухість слизової рота буває при всіх видах дегідратації, особливо у новонародженого молодняка, при динамічній і механічній непрохідності шлунка та кишечника. Підвищена вологість найчастіше зумовлена виділенням ексудату. Він може бути серозним, слизовим, слизово-гнійним, гнійним І гнильним. Серозні та слизово-гнійні витікання з кон'юнктиви мо­жуть спостерігатися при первинному кон'юнктивіті, чумі м'ясоїд­них, телязіозі, злоякісній катаральній гарячці, чумі великої рога­тої худоби, інфекційному ринотрахеїті, А-гіповітамінозі, грипі.

Витікання з носових ходів бувають при риніті, запаленні сли­зових оболонок лицьової і верхньощелепної пазух, трахеїті, брон­хіті, пневмоніях. У випадку закупорки носо-слізного каналу у коней можна спостерігати твердий тяж з гнійними масами в ніздрях.

Підвищена вологість слизової оболонки рота буває при стома­титі незаразної та інфекційної (ящур, везикулярний стоматит,, пустульозний стоматит коней) етіології або внаслідок розладів

ковтання при запаленні слизової оболонки глотки (фарингіт), па­ралічі глотки (сказ).

Припухання слизових оболонок зумовлюється серозним просочуванням їх при запальних процесах або застої крові. У ви­падку запалення кон'юнктива збільшена, через що вона виступає у вигляді блискучої, блідо-червоної складки. Таке припухання її характерне для злоякісної катаральної гарячки, чуми і сибірки великої рогатої худоби, чуми собак і псевдочуми птахів, грипу ко­ней, пастерельозу птахів.

Важливим у діагностиці є венозний застій у твердому підне­бінні, який виникає при хронічному гастриті. Слизова оболонка нерідко опускається у вигляді валика нижче від різців верхньої щелепи.

Нашарування на слизових оболонках утворюються вна­слідок виділення серозно-фібринозного ексудату з великою кіль­кістю епітеліальних клітин, лейкоцитів. Фібринозні нашарування на кон'юнктиві частіше спостерігаються при злоякісній катаральній гарячці у великої рогатої худоби, слизові — чумі собак.

Спинка язика вкривається сіро-білим або сіро-бурим нашару­ванням при стоматиті, гастриті, усіх видах динамічної та механіч­ної непрохідності кишечника. Таке нашарування на язиці курей одержало народну назву «тіпун».

Цілісність слизових оболонок порушується внаслідок ме­ханічного й хімічного впливу з утворенням ран, ерозій, тріщин, виразок і рубців. Однією з причин травм є неправильне стирання зубів. У великої рогатої худоби на спинці язика розвиваються ви­разки при поїданні грубого корму. На слизовій рота часто з'явля­ються везикули, папули, афти, ерозії, виразки, тріщини, рани, руб­ці, як симптом інфекційних хвороб (ящура, злоякісної катаральної гарячки, стахіботріотоксикозу, везикулярного стоматиту та інших хвороб). Механізм їх розвитку такий, як і при ураженні шкіри.