Дослідження лімфатичних вузлів

Діагностичне значення дослідження лімфатичних вузлів поля­гає у тому, що при розвитку патологічного процесу в них з потоком лімфи із найближчих запальних вогнищ надходять збудники ін­фекцій і токсини. При місцеве перебігаючому запальному процесі уражуються регіональні лімфатичні вузли, а при інфекційних за­хворюваннях — більшість лімфатичних вузлів організму.

Досліджують лімфатичні вузли оглядом і пальпацією, і лише в деяких випадках застосовують пункцію або біопсію їх з наступ­ним цитологічним або гістологічним дослідженням. Найбільш пра­вильний результат одержують при пальпації лімфатичних вузлів, яку за можливістю, роблять одночасно з обох боків. Це дає змогу

порівнювати здоровий вузол зі зміненим. Двобічне ураження є по­казником генералізації патологічного процесу.

У здорових тварин для дослідження доступні лише поверхнево розміщені лімфатичні вузли: у коней — підщелепні й колінної складки; у великої і дрібної рогатої худоби — підщелепні. перед-лопаткові, колінної складки та надвим'яні, у дорослих свиней вони недоступні для пальпації, а у поросят і підсвинків можна прощу­пати заглоткові та колінної складки; у собак і котів — пахвинні. При інфекційних хворобах, що супроводжуються збільшенням лім­фатичних вузлів, можна прощупати й інші, наприклад, у великої рогатої худоби, хворої на лейкоз,— навколовушні, заглоткові, три пари шийних і голодної ямки.

Підщелепні лімфатичні вузли у коней з лівого боку досліджу­ють правою рукою, великий палець кладуть на ділянку жуйного м'яза, а останніми чотирма — притискують лімфатичні вузли до внутрішнього боку нижньої щелепи. Лімфатичні вузли лівої ко­лінної складки пальпують правою рукою, великим пальцем — зверху складки, а решту — підводять під неї. У коней лімфатичні вузли невеликі за розміром — 0,5—1 см у діаметрі, але вони роз­міщені у вигляді пакету й тому підщелепні мають довжину до 15—20, а колінної складки — 6—10 см.

',У великої рогатої худоби підщелепний лімфатичний вузол роз­міщений біля кута нижньої щелепи, має овальну форму, подібну до зрілого каштана, діаметр у дорослих тварин 3—4,'у молодняка до 2 см. При дослідженні зліва лівою рукою утримують тварину за кінчик рога, великий палець правої руки кладуть за нижню ще­лепу, а останніми чотирма відшукують лімфатичний вузол, «пере­кочуючи» його до великого пальця (рис. 17). Для пальпації лівого передлопаткового лімфатичного вузла лівою рукою утримують тварину, а витягнуті пальці правої руки підводять під передній край лопатки трохи вище плечового суглоба і рухають ними від лопатки до шиї. У телят, овець і кіз пальпують одночасно обидва передлепаткові лімфатичні вузли. У дорослих тварин вони продов­гуваті— 6—12, діаметром 1,5—2 см, у молодняка довжиною 4— 8, діаметром 1—1,5 см, рухливі, неболючі, щільні, гладенькі. •- Лімфатичні вузли колінної складки розміщені в кінці черева, нижче колінного суглоба, мають витягнуту форму, довжина їх 6—12, діаметр 1—1,5 см у дорослих тварин і 4—8 та близько 1 см — у молодняка. Лімфатичні вузли лівої колінної складки до­сліджують пальцями правої руки, покладеними зверху на складку. Надвим'яні лімфатичні вузли розміщені в підшкірній клітковині задньої ділянки шкіри, яка фіксує вим'я. Форма їх продовгувата, розмір 1—1,2 см і їх не завжди можна пропальпувати. Надвим'яні лімфовузли збільшені при туберкульозі, лейкозі та хронічних мас­титах й тому при цих хворобах доступні для огляду та пальпації. '

Під час дослідження лімфатичних вузлів звертають увагу на

їхні розміри, форму, рухомість, болючість, консистенцію, характер поверхні, температуру шкіри над вузлом. Нормальні лімфатичні вузли не збільшені, гладенькі, рухомі, не болючі, щільні, добре від­межовані від навколишніх тканин, а температура шкіри над ними не відрізняється від температури поряд розміщеної ділянки шкіри.

Серед змін лімфатичних вузлів розрізняють гостре й хронічне запалення та гіперплазію

При гострому паренхіматозному запаленні (лімфаденіті) лім­фатичні вузли збільшені, щільні, болючі, малорухомі, поверхня їх залишається рівною і гладенькою, а температура шкіри над ними підвищена. Такі зміни лімфатичних вузлів спостерігаються при гострих місцевих запальних процесах: риніті, фарингіті, маститі, флегмоні та інших хворобах, у коней — при миті, заразному катарі верхніх дихальних шляхів.

Гостре запалення лімфатичних вузлів може перебігати з їх на­гноюванням, утворенням абсцесів з наступним розкриттям їх і ви­діленням гною. Такий перебіг особливо характерний для миту. Ді­лянка вузла припухає, щільна консистенція його поступово стає розм'якшеною і флюктуюючою, температура шкіри над лімфатич­ним вузлом підвищена. В подальшому абсцес розкривається.

При хронічному запаленні лімфовузлів розростається сполучна тканина як у самому вузлі, так і в прилеглій до нього підшкірній клітковині. Вузол стає малорухомим, щільним, горбистим і небо-лючим. В інших випадках хронічного запалення вузли не зроста-

ються з навколишніми тканинами і тому рухомість їх зберігається. При запальній інфільтрації лімфатичних вузлів може спостері­гатися набрякання зв'язаних з ними лімфатичних судин, внаслідок чого вони значно потовщуються з наступним утворенням по їх ходу вузлуватих набряків, абсцесів і виразок. Шкіра, що прикриває уражені вузли і судини, набрякає, стає малорухомою і болючою. Такі зміни виникають, наприклад, при епізоотичному лімфангоїті, сапі, рідше — при миті коней; обмежений лімфангоїт може бути при фолікулярному риніті, дерматиті в ділянці кінцівок та інших місцевих запальних процесах.

Гіперплазія лімфатичних вузлів спостерігається у великої ро­гатої худоби при лімфолейкозі, лімфогрануломатозі й характери­зується рівномірним і значним збільшенням поверхневих лімфатич­них вузлів. При цих хворобах гнійне запалення лімфатичних вузлів ніколи не проходить. На відміну від гіперплазії, при тубер­кульозному ураженні збільшуються лише окремі симетрично роз міщені лімфатичні вузли.