Крим, органів місцевого самоврядування

Принципи організації й діяльності органів державної влади, ор-

ганів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самовря-

дування — це керівні ідеї, положення, що відображають закономір-

ності формування, функціонування і розвитку органів публічної вла-

ди, на яких ґрунтується їх організація й діяльність. У юридичній

літературі існує класифікація принципів на загальні й інституційні

(спеціальні), конституційні і законодавчі, матеріальні і процесуальні,

організаційні і функціональні1.

Загальні принципи є основними засадами організації й діяльності всіх

або більшості органів публічної влади, а інституційні (або спеціальні)

характерні для окремих органів публічної влади. До загальних прин-

1 Див.: Погорілко В.Ф. Конституційні засади державної влади в Україні //

Органи державної влади України / За ред. В. Ф. Погорілка. – К.: Ін-т держави

і права ім. В. М. Корецького, 2002. – С. 12.

41

ципів належать принципи гуманізму, народовладдя, верховенства пра-

ва, поділу влади, законності, гласності, поєднання єдиноначальності і

колегіальності, оптимальної децентралізації, поєднання виборності і

призначуваності та інші.

Принцип гуманізму передбачає безумовний пріоритет прав і свобод

людини в діяльності органів публічної влади. Згідно зі ст. 3 Конституції

України, людина, її життя, здоров’я, честь і гідність, недоторканність і

безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і

свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяль-

ності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність.

Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов’яз-

ком держави, а отже, й кожного з її органів.

Принцип народовладдя знайшов закріплення у ст. 5 Конституції

України, яка проголошує народ носієм суверенітету і єдиним джере-

лом влади. Народ здійснює владу безпосередньо та через органи дер-

жавної влади і органи місцевого самоврядування. Як форми народо-

владдя існують інститути представницької й безпосередньої демо-

кратії. Під формами безпосереднього народовладдя розуміють засоби

безпосереднього відправлення громадянами владних функцій: фор-

ми представницької демократії знаходять свій вияв у діяльності влад-

ного апарату, органів державної влади й місцевого самоврядування.

Нормативно закріпленими засобами безпосереднього народовладдя

виступають вибори, всеукраїнські й місцеві референдуми, народні й

місцеві ініціативи, громадські обговорення (слухання), збори грома-

дян та інші.

Принцип унітаризму встановлений у ст. 2 Основного Закону, яка ви-

значає, що Україна є унітарною державою. Із цього принципу випливає

наявність єдиної системи органів державної влади, юрисдикція яких

поширюється на всю територію країни, єдиної системи законодавства,

невизнання за територіальними одиницями навіть часткової політич-

ної самостійності

Принцип верховенства права, визначений у ст. 8 Конституції України,

спрямований на утвердження права як фактора прогресивного, демо-

кратичного, гуманістичного розвитку суспільства і держави. Цей прин-

цип пов’язаний, перш за все, із пріоритетністю в суспільстві прав лю-

дини, закріпленням їх на законодавчому рівні, правовою рівністю, па-

нуванням у суспільному та державному житті таких законів, котрі

виражають волю більшості або всього населення країни, втілюючи при

цьому загальнолюдські цінності та ідеали, взаємною відповідальністю

особи і держави. Також він характеризується верховенством Конституції

і законів у правовій системі, зв’язаністю правом усіх суб’єктів пра-

вовідносин. Із принципу верховенства права випливає, що правові нор-

42

ми є обов’язковими для всіх правових інституцій рівною мірою, як і для

громадян1.

Принцип поділу влади закріплений у ст. 6 Основного Закону і поля-

гає у здійсненні державної влади на засадах її поділу на законодавчу,

виконавчу та судову. При цьому слід враховувати, що державна влада є

єдиною, це обумовлено єдністю і неподільністю державного сувереніте-

ту, єдністю системи державних органів та основних засад їх формуван-

ня й діяльності на всій території країни. Однак єдність державної влади

не виключає різних форм її прояву, поділу на гілки влади і розмежування

державних функцій і повноважень між ними. Поділ влади дозволяє по-

передити надмірне зосередження влади в окремих державних органах чи

в межах однієї гілки влади. Змістовне наповнення цього принципу ста-

новить і система «стримувань і противаг», спрямована на функціонуван-

ня правового механізму стримувань кожної гілки влади іншими гілка-

ми, збалансування повноважень, запобігання і пом’якшення кон-

фліктам між вищими органами державної влади.

Принцип поділу влади спрямований на раціоналізацію та оп-

тимізацію діяльності державного апарату. Водночас він не поширюється

на систему органів місцевого самоврядування, які не входять до систе-

ми державних органів, а також відповідно до Рішення Конституційно-

го Суду України від 21 грудня 2001 року № 19-рп/2001 не стосуються

функціонування Верховної Ради Автономної Республіки Крим і Ради

міністрів Автономної Республіки Крим.

Принцип законності врегульований у ч. 2 ст. 19 Основного Закону

України, відповідно до якої органи державної влади та органи місцево-

го самоврядування, їхні посадові особи зобов’язані діяти лише на

підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Консти-

туцією й законами України. Його сутність полягає у вимозі суворого

дотримання приписів законів та інших нормативно-правових актів,

сумлінного виконання покладених на них юридичних обов’язків влад-

ними інституціями, посадовими особами та іншими суб’єктами пра-

вовідносин. Здійснення принципу вимагає єдиного розуміння правових

актів, їх тлумачення і застосування, єдності нормативної основи закон-

ності, забезпечення рівності усіх перед законом. Реалізація принципу

можлива тільки при забезпеченні верховенства закону в системі норма-

тивно-правових актів.

Принцип гласності вимагає обов’язкового дотримання безперешкод-

ного руху інформаційних потоків у системі публічної влади, широкої

1 Конституція України: Науково-практичний коментар / Ред. кол.: В. Я. Тацій,

Ю. П. Битяк, Ю. М. Грошевой та ін. – Х.: Право; К.: Ін Юре, 2003. – С.44–46; То'

дыка Ю. Н. Основы конституционного строя Украины: Учебное пособие. – Х.:

Факт, 1999. – С. 65–70; Заєць А. Принцип верховенства права (теоретико-мето-

дологічне обґрунтування) // Вісник Академії правових наук України. – 1998. –

№ 1(12). – С. 3–12.

43

поінформованості громадян про організацію й діяльність органів

публічної влади. Він означає відкритість органів публічної влади; про-

зорість діяльності владних інституцій, їх структурних підрозділів, апа-

рату, посадових осіб; обов’язкове врахування думки громадськості у

процесі розробки, прийняття й реалізації владних рішень; обов’язок

інформування населення з боку владних органів усіх рівнів про свою

діяльність, прийняті рішення, про значні політико-правові, соціально-

економічні процеси та явища, що відбуваються в державі, регіоні чи на

рівні територіальної громади1.

Принцип поєднання виборності й призначуваності передбачає форму-

вання органів публічної влади на різних засадах залежно від їх статусу.

Представницькі органи публічної влади (Верховна Рада України, Вер-

ховна Рада Автономної Республіки Крим, місцеві ради, органи самоор-

ганізації населення) формуються шляхом виборів. Президент України

та сільський, селищний, міський голова як головна посадова особа те-

риторіальної громади також обираються на основі загального, рівного

і прямого виборчого права. Призначуваними органами є, зокрема,

Кабінет Міністрів України, центральні органи державної виконавчої

влади, місцеві державні адміністрації. Обрання відрізняється від при-

значення альтернативністю кандидатур, хоча сама процедура може бути

схожою (наприклад, голосування). Обранню віддається перевага, коли

треба забезпечити високий ступінь довіри населення, високий рівень

легітимності влади. Призначення застосовується, коли пріоритет

віддається фаховості, діловим якостям кандидатів на посаду.

Принцип поєднання єдиноначальності й колегіальності в організації й

діяльності органів публічної влади означає розумне поєднання у влад-

ному механізмі одноособового і колективного керівництва. У колегіаль-

них органах (представницькі органи, Кабінет Міністрів України, Кон-

ституційний Суд України, Центральна виборча комісія та ін.) рішення

приймаються більшістю голосів їх членів після колективного обговорен-

ня. Єдиноначальними є органи, в яких вирішальна влада з усіх питань

їхньої компетенції належить керівнику, який персонально відповідає за

результати роботи цього органу (президентура, центральні органи ви-

конавчої влади, місцеві державні адміністрації та ін.).

Принцип оптимальної децентралізації полягає в раціональному, ви-

важеному співвідношенні централізації й децентралізації, які покладені

в основу організації й функціонування органів публічної влади. Цент-

ралізація означає концентрацію повноважень у руках центральних ор-

ганів влади, домінування субординації над координацією, створення

жорстких ієрархічних структур і запровадження режиму суворої вико-

1 Див.: Тодика Ю., Серьогін В. Конституційний принцип гласності: понят-

тя та сутність // Вісник Академії правових наук України. – 1998. – № 1 (12). –

С. 57–58.

44

навської дисципліни. Децентралізація передбачає цілеспрямований

процес розширення повноважень територіальних органів влади, пере-

важання координаційних зв’язків над субординаційними, широку ав-

тономію територіальних органів влади, стимулювання політичної ак-

тивності й ініціативи на місцях. Оптимальна децентралізація передба-

чає встановлення раціональних зв’язків між центральними й місцевими

органами влади, залучення громадськості до процесу вироблення й ре-

алізації владних рішень.

Крім означених загальних принципів, що покладені в основу ор-

ганізації й діяльності органів публічної влади, до цієї групи можна відне-

сти принципи демократизму, професіоналізму, компетентності, еко-

номічності, системності і структурованості органів публічної влади, те-

риторіальності, підконтрольності, персональної відповідальності за

виконання службових обов’язків, поєднання загальнодержавних і

місцевих інтересів.

Спеціальні принципи притаманні кожному з органів публічної влади

і зумовлені особливостями їх організації й діяльності. Наприклад, для

організації й функціонування місцевого самоврядування в Україні ха-

рактерними є принципи автономності місцевого самоврядування, суб-

сидіарності, правової, організаційної та матеріально-фінансової са-

мостійності в межах повноважень, визначених законом; підзвітності та

відповідальності перед територіальними громадами їх органів та поса-

дових осіб; державної підтримки та гарантії місцевого самоврядування;

судового захисту прав місцевого самоврядування та інші.