Споруди та Пристрої локомотивного і вагонного господарств, споруди та Пристрої для обслуговування і ремонту спеціального рухомого складу, водопостачання і каналізації.

Відбудовні засоби.

4.1 Розміщення і технічне оснащення локомотивних депо, пунктів технічного обслуговування локомотивів, майстерень, екіпірувальних пристроїв та інших споруд і пристроїв локомотивного господарства мають забезпечувати встановлені розміри руху поїздів, ефективне використання локомотивів, якісний ремонт та технічне обслуговування, раціональне використання матеріальних ресурсів і безпечні умови праці.

Розміщення і технічне оснащення депо для спеціального рухомого складу, пунктів технічного обслуговування, майстерень, екіпірувальних пристроїв та інших споруд і пристроїв повинні забезпечувати якісний ремонт і технічне обслуговування спеціального рухомого складу, раціональне використання матеріальних ресурсів, безпечні умови праці, ефективне використання спеціального рухомого складу.

Основне призначення локомотивного господарства полягає у забезпеченні залізниць справними локомотивами для виконання розмірів перевезень, що пред’являються, в організації утримування та ремонту локомотивів, а також у створенні умов для суворого дотримання встановленого порядку праці та відпочинку локомотивних бригад.

Центральне місце у локомотивному господарстві займають локомотивні депо.

У залежності від роду локомотивів, що обслуговуються, локомотивні депо поділяються на електровозні, тепловозні, моторвагонні для електро- та дизель-поїздів (або змішані) і мають відповідне обладнання.

До депо приписуються локомотиви, що обслуговують певні дільниці залізничної лінії. Вони оснащуються необхідними технічними засобами для огляду, екіпірування та ремонту локомотивів. У депо відбувається зміна локомотивних бригад.

На станціях зміни локомотивів передбачаються пункти обороту, які призначені для огляду та екіпірування (при необхідності), а у необхідних випадках і стоянки локомотивів під час відпочинку бригад перед зворотним прямуванням локомотива на станцію основного депо. Відстань від основного до оборотного пункту називається тяговим плечем.

Електровозне депо оснащується необхідним сучасним технологічним обладнанням, пристроями і апаратурою для огляду, ремонту та виконання профілактичних заходів, що забезпечують справний стан і нормальну роботу електровозів. До технологічного обладнання електровозного депо належать: станки, крани та інші підйомно-транспортні пристрої, преси, мийні машини, печі для термічної обробки, просочувальні і сушильні печі для електричних машин, зварювальні агрегати тощо. У електровозному депо повинні бути площадки для огляду і ремонту струмоприймачів, пристрої, застосування і контрольно-вимірювальні прилади для перевірки роботи електричної апаратури, допоміжних машин, пневматичного і автогальмівного обладнання на електровозах, засоби дефектоскопіювання деталей і вимірювальної техніки тощо. Усі трудомісткі процеси ремонту механізуються. Ремонт електровозів організується за принципом взаємозамінності: спрацьовані деталі та вузли замінюються новими, раніше підготовленими (відремонтованими або заново виготовленими на заводах). Місця, де виконуються ремонтні роботи, у тому числі ремонтні та оглядові канави, повинні бути освітлені згідно з нормативами.

У електровозному депо виконуються такі планові види технічного обслуговування і ремонту:

- технічне обслуговування ТО-1 - виконується локомотивними бригадами;

- технічне обслуговування ТО-2 поїзних електровозів - виконується висококваліфікованими слюсарями у пунктах технічного обслуговування та екіпірування, як правило, у критих приміщеннях, що оснащені необхідним обладнанням, пристосуваннями та інвентарем. Періодичність 24 - 60 годин;

- технічне обслуговування ТО-3, при якому здійснюється виконання робіт по підтриманню локомотивів та моторвагонного рухомого складу у працездатному і належному санітарно-гігієнічному стані, що забезпечує його безперебійну роботу та безпеку руху. Періодичність виконання (пробіги між ТО-3): пасажирські електровози - 12,5 – 15,0 тис. км (в залежності від типу пасажирського локомотива), але не пізніше, ніж через місяць після попереднього ТО-3; вантажні електровози постійного струму 11-15 тис. км;

- технічне обслуговування ТО-4, при якому здійснюється обточування бандажів колісних пар без викочування їх з-під локомотива. Може бути поєднане з ТО-3, ПР-1, ПР-2, при цьому може проводитись плазмове гартування гребенів;

- технічне обслуговування ТО-5 для підготування тягового рухомого складу в запас Укрзалізниці або в резерв управління залізниці (з консервацією для довгострокового зберігання); до експлуатації після знаходження в запасі Укрзалізниці або резерві управління залізниці або такого, що прибув у недіючому стані після побудови, ремонту чи передислокації; до відправлення на капітальний або поточний ремонт, на інші залізниці. ТО-5 враховується згідно з нормативами працеємності та тривалості, що затверджені залізницею окремо по видах призначення ТО-5 і типах тягового рухомого складу (ТРС);

- поточний ремонт ПР-1: прослуховування роботи підшипників редукторів моторно- якірних та букс при вивішуванні колісних пар; огляд і ревізія відповідальних частин і вузлів, що забезпечують їх нормальну роботу, а також здійснюється необхідний ремонт, який не може бути виконаний силами електровозних бригад і при виконанні ТО-3. Міжремонтний пробіг - 17÷30 тис. км, але не пізніше, ніж через два місяці після попереднього ПР-1;

- поточний ремонт ПР-2: ревізія підп’ятникових опор, розчленування візків і автозчіпного обладнання з підняттям кузова та розчепленням візків, а також здійснення технічного контролю за роботою усіх вузлів у обсязі ПР-1. Міжремонтні пробіги поїзних електровозів - 150÷200 тис. км;

- поточний ремонт ПР-3: просочування тягових двигунів і допоміжних машин з ревізією якірних підшипників, ремонт візків, опор кузова, автозчепних пристроїв, а також ревізія, ремонт і, у разі необхідності, заміна окремих деталей, фарбування кузова. Міжремонтний пробіг поїзних електровозів - 300÷400 тис. км;

- поточний ремонт ПР3П (посилений) для відновлення паспортних характеристик, часткового відновлення ресурсу з заміною і ремонтом зношених несправних агрегатів, вузлів, деталей та їх модернізацією. ПР3П виконується у високооснащених спеціалізованих по серіях ТРС депо. Дозволяється, за погодженням Головного управління локомотивного господарства, виконувати замість КР1.

Основне тепловозне депо, подібно до електровозного, повинне забезпечувати видачу під поїзди справних тепловозів та здійснення огляду, ремонту та інших заходів, що забезпечують нормальну експлуатацію та справність тепловозів. Тепловозні депо оснащуються технологічним обладнанням, станками, засобами для дефектоскопіювання деталей, вимірювальної техніки та необхідними підйомними пристроями і пристосуваннями для огляду, перевірки і ремонту тепловозів. У наявності є випробувальні стенди для двигунів внутрішнього згоряння, компресорів, тягових електромоторів і паливної апаратури, для регулювання і випробування дизельгенераторної установки тепловоза. У депо є локомотивні стійла, де перевіряється якість ремонту окремих вузлів та деталей тепловоза.

У тепловозному депо виконуються такі види технічного обслуговування і ремонту тепловозів:

- технічне обслуговування ТО-1 - виконується локомотивними бригадами згідно з переліком робіт, що затверджені начальником служби локомотивного господарства залізниці;

- технічне обслуговування ТО-2 поїзних тепловозів і моторвагонного рухомого складу - виконується висококваліфікованими слюсарями у пунктах технічного обслуговування та екіпірування, як правило критих, що оснащені необхідним обладнанням, пристосуваннями та інвентарем. Періодичність 24 - 60 годин;

- технічне обслуговування ТО-3, при якому здійснюється виконання робіт по підтриманню локомотивів і моторвагонного рухомого складу у працездатному та належному санітарно-гігієнічному стані, що забезпечує його безперебійну роботу і безпеку руху. Пробіги між ТО-3 8-10 тис. км або через 18 – 25 діб. Для маневрових локомотивів – через 36 діб, або 45 діб в залежності від терміну експлуатації тепловозів;

- технічне обслуговування ТО-4, при якому здійснюється обточування бандажів колісних пар без викочування їх з-під локомотива. Може бути поєднане з ТО-3, ПР-1, ПР-2;

- технічне обслуговування ТО-5 для підготування тягового рухомого складу в запас Укрзалізниці або в резерв управління залізниці (з консервацією для довгострокового зберігання); до експлуатації після знаходження в запасі Укрзалізниці або резерві управління залізниці або такого, що прибув у недіючому стані після побудови, ремонту чи передислокації; до відправлення на капітальний або поточний ремонт, на інші залізниці. ТО-5 враховується згідно з нормативами працеємності та тривалості, що затверджені залізницею окремо по видах призначення ТО-5 і типах ТРС;

- поточні ремонти ПР-1: виконання ТО-3 і ремонт відповідних вузлів і частин тепловоза у встановлені терміни, а також усунення несправностей, які не можуть бути виконані силами локомотивних бригад у процесі поточного утримання тепловозів. Міжремонтний пробіг - 40-50 тис. км або через 3 – 4 місяці в залежності від серії, для маневрових тепловозів ЧМЕ3 – 8,5 місяців;

- поточні ремонти ПР-2: ремонт поршневої групи двигуна внутрішнього згоряння, огляд кореневих і шатунних підшипників колінчастого валу, а також огляд і ремонт інших допоміжних агрегатів тепловоза. Міжремонтний пробіг – 120-200 тис. км, для маневрових тепловозів - 17 місяців;

- поточні ремонти ПР-3: підняття тепловоза; крім робіт, що виконанні при ПР-2, ремонт тягових електродвигунів, двомашинних агрегатів і електродвигунів допоміжного обладнання; викочування і розбирання візків, обточування колісних пар, заміна спрацьованих деталей важільної передачі; розбирання та огляд корінних підшипників колінчастого валу і вертикальної передачі; реостатні випробування і обкатні випробування - пробна поїздка. Міжремонтний пробіг – 180-400 тис. км.

Моторвагонне депо - самостійне підприємство для обслуговування і ремонту моторвагонних електросекцій або дизель-поїздів та видачі їх для перевезення пасажирів.

Розміщення екіпірувальних пристроїв повинне забезпечувати поточне і найбільш швидке виконання операцій по екіпіруванню локомотивів при найбільшому поєднанні екіпірувальних операцій. Пристрої для екіпірування електровозів і тепловозів повинні споруджуватися з урахуванням можливості повного екіпірування та технічного огляду локомотивів без перестановки.

Екіпірування електровоза полягає у постачанні його піском, мастилом і обтиральними матеріалами, а також в огляді його на оглядових канавах.

Екіпірування тепловоза складається з операцій з постачання його дизельним паливом, мастилом, піском, обтиральними матеріалами, попередньо очищеною водою для заповнення охолоджувальної системи двигуна, а також у огляді й очищенні агрегатів тепловоза на оглядових канавах або стійлах.

Постачання тепловоза дизельним паливом здійснюється з роздавальних резервуарів через роздавальні колонки за допомогою насосів.

 

4.2 Розміщення і технічне оснащення вагонних депо і дільниць, пунктів технічного обслуговування вагонів, промивно-пропарювальних станцій, контрольних пунктів обслуговування вагонів, пунктів підготовки вагонів до перевезень, пунктів передачі вагонів й інших споруд та пристроїв вагонного господарства мають забезпечувати встановлені розміри руху поїздів, якісний ремонт і технічне обслуговування, раціональне використання матеріальних ресурсів, безпечні умови праці.

Ремонтно-екіпірувальні депо і пасажирські технічні станції повинні мати необхідне технологічне устаткування для якісної підготовки пасажирських вагонів у рейс.

Керівництво організацією утримання і ремонту вантажних вагонів у Державній адміністрації залізничного транспорту України здійснюється Головним управлінням вагонного господарства, на залізницях - службами вагонного господарства.

Особливість вантажного вагонного господарства полягає у тому, що вантажні вагони не закріплені ні за певними депо, ні за певними працівниками. Ці вагони обертаються по усій мережі залізниць без будь-якого обмеження. На шляху прямування догляд за вагонами здійснюється багатьма працівниками вагонної служби. Тому від усіх вагонників та інших численних працівників залізниць вимагається особливе дбайливе ставлення щодо утримання, ремонту і догляду за вагонами.

Вантажні вагони у процесі експлуатації проходять планові види ремонту котрі проводяться на вагоноремонтних заводах та вагонних депо по фактично виконаному об’єму робіт, або календарному терміну.

Деповський ремонт проводиться:

після 110 тис. км пробігу, але не пізніше 2 років експлуатації після попереднього деповського;

після 160 тис. км пробігу, але не пізніше 2 років експлуатації після попереднього капітального ремонту;

після 210 тис. км пробігу, але не пізніше 3 років експлуатації після побудови.

Капітальний ремонт проводиться у відповідності з термінами проведення ремонтів вантажних вагонів, затверджених 14 засіданням Ради по залізничному транспорту країн СНД, введених у дію з 01.01.96 телеграфною вказівкою ЦЗ-1-2227 від 13.12.95

Крім планових видів ремонту на вузлових та сортувальних станціях вантажні вагони при необхідності проходять технічне обслуговування з відчепленням під час якого проводиться поточний та профілактичний ремонт вузлів та деталей вагона.

Для підтримання вантажних вагонів у справному технічному стані під час експлуатації, своєчасного виявлення та усунення несправностей, що загрожують безпеці руху, збереженню вагонів та вантажів на залізницях організовано пункти технічного обслуговування вагонів (ПТО), пункти контрольно-технічного огляду (ПКТО), на яких проводиться технічне обслуговування вагонів та їх ремонт без відчеплення від транзитних поїздів та при підготовці у рейс поїздів свого формування.

Серед споруд та пристроїв вагонного господарства головне місце займає вагонне депо.

У вагонному депо, яке, як правило, розміщується на великих залізничних вузлах і сортувальних станціях, виконується технічне обслуговування з відчепленням та деповський ремонт вантажних вагонів або контейнерів, ревізія гальм, а також ремонт запасних частин та обладнання. Вагонні депо спеціалізуються на ремонті певних типів вагонів.

Один із варіантів планування вагонного депо поданий на рис. 4.1

 

Рис. 4.1 Депо для ремонту піввагонів:

1- вагоноскладальна дільниця;2 - малярне відділення; 3 - дільниця для візків; 4 - колесотокарна дільниця; 5 - відділення ремонту роликових підшипників; 6 - ковальське відділення; 7 - відділення з ремонту кришок люків і торцевих дверей піввагонів; 8 - відділення ремонту автозчіпного пристрою; 9 - відділення гальмового обладнання; 10 – фарбоприготувальне відділення; 11 - відділення ремонту електрокар та електронавантажувачів; 12 – трансформаторна підстанція; 13 - інструментальне відділення; 14 - комора вогненебезпечних матеріалів; 15 - комора запчастин; 16 - механічна дільниця; 17 - електрозварювальне відділення; 18 - відділення ремонту деповського обладнання; 19 – вентиляційна камера; 20 - операторська

 

Вагоноремонтна дільниця у вагонному депо є основною. На ній є декілька паралельних залізничних колій для розміщення ремонтних позицій вагонів і візків. Вагоноскладальна дільниця оснащена необхідним обладнанням, механізованими і автоматизованими поточними лініями для ремонту вагонів.

Вздовж ремонтних позицій пересувається мостовий кран, що забезпечує підйомні та транспортні роботи. Для правильних робіт по виправці обв’язки і люків піввагонів є спеціальні гідравлічні пристрої.

Візки вагонів з другої позиції вагоноремонтної дільниці подаються на дільницю для візків, де установлені машини для обмивки. Є спеціальні позиції для ремонту буксового вузла, важільної передачі і триангелів.

Крім вагоноскладальної дільниці у вагонному депо є відділення: ковальське, механічне, колесотокарна дільниця з відділенням для ремонту роликових підшипників, інструментальне відділення, деревообробна дільниця, малярне відділення і зварювальне відділення. Майже у кожному депо є контрольні пункти з ремонту автогальм та автозчеплення тощо.

Одними з найвідповідальніших підрозділів вагонного депо є пункт підготовки вагонів до перевезень і пункт технічного обслуговування вагонів.

На цих пунктах здійснюються технічний огляд і технічне обслуговування з відчепленням та безвідчіпний ремонт вантажних вагонів, що подаються під навантаження, а також вагонів, що знаходяться у сформованих составах поїздів.

Для забезпечення якісного огляду та ремонту вагонів пункти підготовки вагонів до навантаження розташовуються у місцях масового навантаження і вивантаження вантажів, а пункти технічного обслуговування - на сортувальних станціях.

Колії пункту підготовки вагонів і пункту технічного обслуговування з відчепленням оснащуються стисненим повітрям та електроенергією, пристроями для зберігання і транспортування запасних частин і деталей, інструментів та пристосування. Великі пункти підготовки вагонів під навантаження обладнуються комплексом ремонтних машин.

На станціях наливу нафтопродуктів є промивно-пропарювальні станції для масового очищення цистерн від залишків вантажів способом пропарювання і промивання гарячою водою. На промивно-пропарювальній станції установлена естакада, змонтована мережа трубопроводів для води, стисненого повітря і пари, є котельня, сховище для залишків нафтопродуктів, насосна станція, підсобні та побутові приміщення.

Керівництво пасажирським вагонним господарством в Державній адміністрації залізничного транспорту України здійснюється Головним пасажирським управлінням, на залізницях - службою пасажирського господарства.

У Головному пасажирському управлінні Укрзалізниці є Управління пасажирського вагонного господарства, а в пасажирських службах відділи ремонту і експлуатації пасажирських вагонів. На них покладені безпосередні обов’язки з організації утримання та ремонту пасажирських вагонів.

Безпосередню роботу з утримання та ремонту пасажирських вагонів здійснюють пасажирські вагонні депо та вагонні дільниці. У великих пунктах формування пасажирських составів розміщуються технічні станції з ремонтно-екіпірувальним депо, де проводиться комплексна підготовка пасажирських вагонів у рейс. Ці станції обладнуються вагономийною машиною для механізованої обмивки вагонів (рис. 4.2)

 

 

Рис. 4.2 Вагономийна машина

 

Тут також розташовуються резерви провідників пасажирських вагонів і контори обслуговування пасажирів.

 

 

Рис 4.3 Пункт перестановки вагонів на міждержавних кордонах із різною шириною колії

 

4.3 Пристрої водопостачання і водообробки мають забезпечувати безперебійне постачання водою належної якості та в необхідній кількості локомотивів, поїздів, станцій і підприємств залізничного транспорту, а також задовольняти інші господарчі, протипожежні й питні потреби.

Каналізаційні споруди мають забезпечувати очищення стічних вод залізничних підприємств та селищ у відповідності з санітарними нормами.

Розміщення пунктів водопостачання та їх потужності повинні забезпечувати безперебійне постачання водою локомотивів та поїздів при найбільших розмірах руху, а також задовольняти виробничі, протипожежні і господарчо-питні потреби у воді.

При виборі джерел водопостачання виходять з того, щоб кількість води була достатньою для задоволення усіх споживачів станції. При водопостачанні з артезіанських свердловин передбачаються запасні свердловини, що обладнані водопідйомними засобами.

Пристрої водопостачання складаються з джерел, гідротехнічних, водозабірних, фільтрувальних пристроїв, насосної станції, водоочисних пристроїв, напірної мережі, водоємної споруди, розвідної мережі водорозбірних кранів та інших пунктів водопостачання (рис. 4.4).

 

 

Рис. 4.4 Основні елементи системи водопостачання

 

Джерелами водопостачання можуть бути річки, струмки, озера та ставки, а також підземні води - грунтові та міжпластові (артезіанські води).

Основна вимога, якій повинне задовольняти кожне джерело водопостачання, полягає у тому, щоб воно мало достатній запас води, який надійно поповнюється, при найбільшій її витраті.

До гідротехнічних споруд залізничного водопостачання належать греблі, що споруджуються поперек водяного потоку із землі, дерева, каміння або залізобетону для утворення водосховища або підняття рівня води у цьому потоці.

Водозабірні споруди при забиранні води із відкритого джерела складаються з водоприймальника, самопливної лінії (або галереї) і водовсмоктувального (берегового) колодязя. Забір води із підземних джерел здійснюється через водозбірні галереї, шахтні і трубчасті бурові колодязі (артезіанські свердловини).

Насосна станція (водокачка) - це споруда, у якій установлений насосно-силовий агрегат, що складається з двигуна і насосів. На насосних станціях застосовуються електродвигуни і двигуни внутрішнього згоряння. При наявності електроенергії обладнання насосної станції проектується, як правило, з електричним приводом і автоматичним управлінням. На насосній станції основного пункту водопостачання повинно бути не менше двох агрегатів, з яких один резервний.

Призначення насосної станції - забирати воду з джерела (берегового колодязя) і потім перекачувати цю воду по напірній лінії у водоємну споруду. До надходження у водоємну споруду вода у необхідних випадках проходить через водозм’якшувачі та інші очисні споруди.

Водоємна споруда споруджується головним чином у вигляді водонапірної башти відповідної висоти. У верхній частині водонапірної башти розміщується один або декілька напірних баків з трубопроводами і водовказівною сигналізацією. Крім водонапірних башт застосовуються нагірні резервуари і водонапірнопневматичні установки. Із водоємної споруди вода по розвідній мережі (водоводах) надходить до водорозбірних колонок і кранів та в інші пункти водопостачання.

На залізничних вузлах, що розташовані у межах міст та населених пунктів, де є міське водопостачання необхідної потужності, напірна мережа залізничного водопостачання підключається до промислових і міських водопроводів.

Питна вода не повинна містити хвороботворні бактерії та шкідливі хімічні домішки. Засобами для знешкоджування води служить фільтрування, дезинфекція, хлорування тощо.

 

4.4 У пунктах, встановлених начальником залізниці, мають бути в постійній готовності:

відбудовні поїзди для поновлення нормального руху і ліквідації наслідків зіткнень і сходу з рейок рухомого складу, спеціальні автомотриси, дрезини і автомобілі для відбудови колії і пристроїв електропостачання, вагони й автомобілі ремонтно-відбудовних летючок зв’язку, аварійно-польової команди;

пожежні поїзди і пожежні команди для запобігання і гасіння пожеж.

Забороняється займати рухомим складом колії постійної стоянки відбудовних і пожежних поїздів, спеціальних автомотрис та дрезин, призначених для ведення відбудовних робіт.

Відбудовний поїзд залізниць України є спеціалізованим формуванням Державної адміністрації залізничного транспорту України, організується в дирекції залізничних перевезень і призначається для ліквідації наслідків сходів з рейок і зіткнень рухомого складу, а також для надання допомоги під час інших надзвичайних ситуацій.

На станціях віддалених від місця дислокації відбудовних поїздів (за переліком, що затверджений начальником залізниці) організовуються аварійно-польові команди, які призначені для ліквідації наслідків сходів і зіткнень поодинокого рухомого складу, а також організація відбудовних робіт до прибуття відбудовних поїздів, якщо вони необхідні.

Відбудовний поїзд організовується, реорганізовується або ліквідується залізницями за погодженням з Державною адміністрацією залізничного транспорту України. Пункти постійної дислокації відбудовних поїздів затверджуються Головним управлінням безпеки руху поїздів і автотранспорту Укрзалізниці за поданням залізниць. Дільниці обслуговування затверджуються начальником залізниці. Відстань між пунктами дислокації відбудовних поїздів повинна бути не більше як 200 км.

Відбудовний поїзд укомплектовується спеціалістами і обслуговуючим персоналом, загальна чисельність якого, його професійний склад визначається виходячи з переліку посад, встановлених положенням про відбудовний поїзд залізниць України. Начальник відбудовного поїзда призначається начальником залізниці.

Відбудовні поїзди мають бути сформовані з рухомого складу, що забезпечує прямування з максимальними швидкостями. До їх складу входять:

- кран залізничний або інший вантажопідйомністю 80-250 т і більше.

- кран залізничний вантажопідйомністю 25-60 т;

- платформи підстрілові;

- платформа для тягачів і тракторів великої потужності, обладнана стропами;

- критий або інший вагон для розміщення накочувального, гідравлічного обладнання і пересувної електростації;

- пасажирський вагон СМВ, переобладнаний під перевезення кранових бригад із салоном-кухнею і роздягальнею;

- пасажирський вагон СМВ, переобладнаний під їдальню із санітарним відсіком;

- вантажний вагон під такелажне обладнання, зберігання інвентарного і захисного одягу та інших речей.

Відбудовні поїзди мають бути обладнані технічними засобами, тяговою та транспортною технікою, підйомно-накочувальним обладнанням, приладами та обладнанням для різання і зварювання, пересувною електростанцією, верстатним обладнанням та слюсарним інструментом, поїзними радіостанціями та іншим обладнанням зв’язку, спецодягом, захисним пристосуванням, побутовим та кухонно-столовим інвентарем, а також нескорочуваним запасом матеріалів і пального.

З метою поширення передових методів ведення відбудовних робіт, виготовлення необхідних пристроїв та їх випробування на залізницях організовується головний відбудовний поїзд на базі одного з кращих за своєю оснащеністю технічними засобами відбудовного поїзду, що має кран на залізничному ходу вантажопідйомністю 125 або 250 т, а також виробничо-побутові приміщення. У цих поїздах, як правило, проводяться семінари і школи з обміну досвідом роботи й утримання відбудовних поїздів. Відбудовний поїзд повинен утримуватися у повній готовності, вагони повинні бути зчеплені, деталі, що труться, змащені. Поїзд у будь-який момент повинен бути готовий до відправлення. Станційна колія, на якій установлюється відбудовний поїзд, повинна забезпечувати вихід поїзда на усі перегони, що примикають до станції, без затримок. Ця колія визначається комісійно та зазначається у технічно-розпорядчому акті станції. Право на виклик відбудовного поїзда та аварійних команд надається:

- у межах дирекції залізничних перевезень - черговому поїзному диспетчеру;

- у межах залізниці - старшому диспетчеру оперативно-розпорядчого відділу служби перевезень.

Начальник відбудовного поїзда та черговий по поїзду оповіщаються про необхідність виїзду черговим по станції або поїзним диспетчером.

Відправлення відбудовного поїзда зі станції дислокації повинно бути забезпечене не пізніше 50 хвилин після одержання наказу в робочий час і через 60 хвилин в інший час доби. До цього часу керівники відбудовного поїзда забезпечують готов­ність поїзда до відправлення, а состав поїзда оглядається праців­никами пункту технічного обслуговування вагонів.

Черговий по станції одночасно із затребуванням локомотива готує й бригаду складачів поїздів..

При виклику пожежного поїзда, дислокованого в пункті сто­янки відбудовного поїзда, він відправляється самостійно.

Начальник відбудовного поїзда або його заступник перед від­правленням повідомляє чергового по станції про ступінь негабаритності відбудовного поїзда і максимальну швидкість його слідування.

Прямування відбудовних поїздів до місця події забезпе­чується переважно перед усіма поїздами, Відповідальність за своєчасне відправлення, безперешкодний пропуск відбудовних поїздів до місця роботи й назад несуть: у межах дирекції заліз­ничних перевезень — черговий по дирекції залізничних перевезень; на залізниці — старший диспетчер оперативно-розпорядчого відділу.служби перевезень залізниці.

Зворотне прямування відбудовних і пожежних поїздів до місця постійної дислокації забезпечується безпосередньо після пропуску пасажирських поїздів. До постановки відбудовних і пожежних поїздів на місце постійної дислокації забороняється залишати їх без локомотива.

Пожежний поїзд складається з вагона, що має насосне обладнання, протипожежний інструмент та пристрої, і з цистерни, що наповнена водою. Насос приводиться у дію двигуном, що знаходиться у поїзді, або від локомотива.

Місце стоянки пожежного поїзда на станції зазначається у технічно-розпорядчому акті станції. Це місце повинне вибиратися комісією з таким розрахунком, щоб поїзд можна було швидко відправити у будь-якому потрібному напрямку.

Поїзд для гасіння пожежі повинен бути відправлений не пізніше, ніж через 10 хвилин з моменту отримання звістки про пожежу.

 

 

Р О З Д І Л 5