Підіймальні пристрої - особливості

Безпеки при їх експлуатації

Підіймальні пристрої в залежності від категорії, конструктивного оформлення і вантажопідйомності можуть бути поділені на дві групи До І групи відносяться підйомні механізми і машини, що підлягають реєстрації в Державному комітет; України з ядерної та радіаційної безпеки і засвідченню представниками. Це - крани всіх типів, електричні і ручні талі і лебідки, вантажозахоплювальні пристрої, електричні ліфти і підйомники номінальною вантажопідйомністю 50 кг і вище. До II групи відносяться підйомники і механізми, які не підлягають реєстрації в державних органах і експлуатуються згідно з правилами та інструкціями, розробленими на підприємстві. До них належать крани з ручним приводом, поворотні крани, талі, керовані з підлоги чи пульту управління (якщо вони є самостійними підіймальними механізмами), автонавантажувачі і штабелеукладачі.

Вантажопідйомні крани. Безаварійна робота вантажопідйомних кранів значною мірою залежить від конструктивного виконання і правильної експлуатації.

Кожен вантажопідйомний кран на заводі забезпечується паспортною інструкцією з монтажу та експлуатації, а також документацією, що передбачена відповідним Держстандартом чи технічними умовами на виготовлення. Крім паспорта видається табличка, де вказується найменування заводу-виготовлювача, вантажопідйомність, дата випуску і порядковий номер.

Вантажопідйомні крани обладнані пристроями, що забезпечують безпеку праці: кінцевими вимикачами для автоматичної зупинки механізмів підіймання і пересування стріли крану, обмежувачами і покажчиками вантажопідйомності, гальмівними пристроями колодкового типу, протиугінними пристроями. Всі вантажопідйомні крани перед пуском в експлуатацію проходять первинне, періодичне і технічне опосвідчення. Первинне опосвідчення проводить завод-конструктор після виготовлення крану перед відправкою його споживачу, періодичне - інженерно-технічний робітник по нагляду в присутності особи, що відповідає за справність крану на підприємстві в такий строк: неповне - не менше 1 разу на рік; повне - не рідше 1 разу в 3 роки. Повне технічне опосвідчення вантажопідйомності кранів включає огляд, статичні і динамічні випробування.

При огляді перевіряється стан крану і його механізмів (канати, блоки, елементи стрілки і т. д.); робота електрообладнання і механізмів крану, приладів безпеки, гальмів і апаратів управління, освітлення, сигналізації; контролюють надійність встановлення крану, заземлення підкранових шляхів, відповідність маси балансу і противаги величинам, що вказані в паспорті крану.

Статичними випробуваннями перевіряються міцність металоконструкцій і стійкість крану проти перекидання При випробуванні підіймають вантаж, маса якого на 10.25% більше маси робочого вантажу. Кран вважається таким, що витримав випробування, якщо протягом 10 хв. піднятий вантаж не опускається і якщо не знайдені тріщини, деформації та інші пошкодження.

При динамічних випробуваннях перевіряють працездатність, механізмів, що зупиняють хід при крайніх нижніх і верхніх положеннях крану чи вантажу, вище допустимої і інших пристроїв безпеки. Результати опосвідчення заносять в паспорт механізмів.

До обслуговування вантажопідйомних кранів допускаються особи, що одержали технічну підготовку і здали іспит на право управління.

При експлуатації вантажопідйомних машин забороняється: підіймати вантажі, маса яких перевищує допустиму; одночасно підіймати вантаж і людей; підіймати вантажі, що знаходяться в нестійкому положенні; відривати вантажі примерзлі, завалені землею чи закладені іншими вантажами; підтягувати вантажі на косому натягненні підйомних канатів; відтягувати вантажі при підійманні; відключати гальма і пристрої безпеки.

Ліфти. В залежності від призначення і вантажопідйомності розрізняють ліфти:

а) пасажирські - для підйому і спуску людей (з вантажем ручним),

б) вантажопасажирські - для транспортування вантажів і людей;

в) вантажні з.провідником;

г) вантажні без провідника;

д) вантажні малі (без провідника) вантажопідйомністю до 160 кг включно, площа підлоги кабіни 0,9 м², висота - 1,0 м.

Вантажні і пасажирські ліфти широко застосовують як в основному, так і в допоміжному виробництвах. Основним документом, що регламентує безпечну експлуатацію ліфтів, є Правила конструкції і безпечної експлуатації ліфтів. Реєстрації в органах технічного нагляду підлягають всі ліфти, крім ліфтів з вантажопідйомністю до 160 кг і висотою кабіни не більше 1,0 м.

Ліфти не рідше 1 раз на рік проходять технічне опосвідчення, при якому здійснюється їх огляд, статичні і динамічні випробовування. При огляді перевіряється робота механізмів електрообладнання, освітлення, приладів управління і безпеки. Дозвіл на допущення ліфта в експлуатацію видає інспектор технічного нагляду після опосвідчення.

Всі пасажирські і вантажні ліфти обов'язково обладнуються уловлювачами, які втримують кабіну від падіння при, обриві троса; гальмом підйомної лебідки, противовагом, дверними контактами, які унеможливлюють пуск кабіни при відкритих дверях; вимикачами, що зупиняють кабіну на поверхнях; обмежувачами вантажопідйомності і швидкості, кінцевими вимикачами. При обриві троса уловлювач повинен зупинити кабіну на відстані не більше 0,1 м від точки обриву.

Відповідальність за стан і експлуатацію ліфтів покладається на робітника підприємства. Обслуговування ліфтів може бути доручено за договором спеціалізованій організації.

Особа, відповідальна за справність і безпечну експлуатацію ліфтів, обов'язково дотримується своєчасного проведення технічного опосвідчення, оглядів і не допускає до роботи ліфти з простроченим терміном опосвідчення, профілактичних оглядів і ремонтів.

Елеватори. Для переміщення сипких, штучних і інших вантажів у вертикальній і похилій площинах служать елеватори, оснащені ковшами для захоплення вантажу. Елеватори, як правило, містяться у герметичному кожусі з оглядовими вікнами через кожні 4,0 м, які під час роботи елеватора повинні щільно закриватися. Кожухи ковшових елеваторів повинні бути міцної конструкції і не пропускати пилу.

Приймальні елеватори оснащені стаціонарними східцями і огороджуються по периметру перилами висотою не менше 1,0 м із суцільною металевою обшивкою по низу перил на висоту не менше 0,15 м і додатковою огороджувальною планкою на висоті 0,5 м. Для запобігання просипанню сировини і попаданню пилу у виробничі приміщення в шахтах елеватора не повинно бути щілин, а люки і вузли приєднання каналів до шахт елеваторів повинні бути ущільненими.

Елеватори оснащуються автоматизованими приладами, які відключають привід при падінні ланцюгу і обриві ковшової стрічки. Кришки.ланцюгів зблоковані з приводом елеватора так, щоб при їх відкриванні елеватор автоматично зупинявся. Безпечність при огляді і ремонту елеваторів забезпечується приладами, які передбачають можливість зворотного ходу і падіння ковшової стрічки.

Пуск елеватора дозволяється тільки з певного місця і після попереднього сигналу. Система сигналізації елеваторів забезпечує двосторонній сигнальний зв'язок ділянок для обслуговування головок і башмаків елеваторів з місцем пуску елеватора.

Для зручного обслуговування елеватора відстань між башмаками і стінкою, принаймні з трьох сторін, повинна бути по менше 1,2 м; крім того, має бути забезпечена можливість цільного переходу від одного натяжного підшипника до другого.

Забороняється: запускати елеватор при недостатньому натягненні ковшової стрічки;

зупиняти елеватор під час подачі в нього сировини або при завантажених ковшах;

завантажувати елеватор без повірки готовності до роботи наступного за ним обладнання транспортної лінії.

Підйомники. На відміну від ліфтів підйомники можуть бути як вертикальними, так і похилими. Вони не потребують спеціальної шахти, кабіни, машинного відділення, уловлювачів. Замість кабіни можна використовувати огороджену з усіх і сторін кліть. Підіймачі вантажопідйомністю до 250 кг можуть бути огороджені бортами. В місцях зупинки кліті, де відбувається завантаження і розвантаження вантажів, вивішується інструкція з безпеки експлуатації підіймача і трафарет з вказівкою гранично допустимої маси вантажу.

Вантажозахоплювальні пристрої. Для комплектування вантажопідйомних машин і механізмів, а також для обв'язки і тимчасового кріплення різних вантажів, що підіймаються і переміщуються машинами при завантаженні і розвантаженні, служать вантажозахоплювальні пристрої, одинарні і кільцеві канатні стропи, двох-, чотирьох-, шестирядні канатні стропи, траверси з закріпленими на них вантажозахоплювальними пристроями, різного роду захоплювачі (кліщові, кільцеві, коромислові і ін.)

До вантажозахоплювальних пристроїв належать також пристрої з електромагнітним і гідравлічним приводами. При підійманні вантажу масою понад 3,0 т гачки повинні бути рухомими на кулькових закритих опорах. Гачки кранів обладнуються запобіжними механізмами, що запобігають випаданню знімних вантажозахоплювальних пристроїв в отворі гака. Для гнучких вантажозахоплювальних пристроїв запобіжні механізми не потребуються.

В процесі експлуатації з'ємні вантажозахоплювальні пристрої періодично оглядають в установлені строки, але не рідше ніж через 6 місяців для траверс; через 1 місяць для кліщів та інших захоплювачів; через кожні 10 днів для стропів (за виключенням рідко використовуваних). Вантажозахоплювальні пристрої, якими рідко користуються, оглядають перед видачею їх в роботу.

Результати огляду заносять в журнал обліку огляду вантажозахоплювальних пристроїв.

Вантажні візки. Вантажні візки, полегшуючи працю людини при переміщенні вантажу, не мають суттєвих недоліків з точки зору техніки безпеки. Працівник не бачить шляху переміщення, особливо при високо накладеному вантажі, в них відсутні гальмівні і сигнальні пристрої. Для запобігання травмуванню рук водія на рукоятках візків зроблені скоби. При спусканні візка з вантажем обслуговування його необхідно доручати кільком працюючим, щоб запобігти ковзанню візка.

При перевезенні котлів з гарячою їжею на візок можна ставити лише один котел, при цьому рух візка повинен відбуватися плавно, без раптових зупинок.

Для постійної передачі різноманітних вантажів з однієї ділянки виробництва на іншу інколи застосовуються електричні візки, що рухаються по рельсовому шляху за допомогою тросу Рельсовий шлях повинен бути покладений так, щоб рельсові головки не виступали вище рівня підлоги; приводні пристрої огороджуються. В місцях проходу механічно візка через дверні прорізи необхідно забезпечити вільний простір завширшки не менше 0,7 м.

Кнопковий пульт управління слід розміщувати на добре видимому місці. Схема пульту управління повинна бути влаштована таким чином, щоб при зніманні рук з нього візок зупинявся.

Рольганги. При подачі технічних вантажів на невеликі відстані широко застосовуються транспортуючі пристрої - рональганги, що являють собою систему широких роликів малого діаметра. Рольганги можуть бути ручними і механізованими, горизонтальними і похилими. Для створення безпечних умов праці на кінцях похилих рольгангів встановлюють регулятори швидкості. Якщо вантаж рухається зі швидкістю понад 1,0 м/с, роблять пристрої у вигляді зустрічних нахилів. амортизаторів і т. д. Ширина вантажу, що переміщується, не повинна бути більша за ширину рольганга. Якщо розміри вантажу менші відстані між трьома роликами, він має перемішуватися на піддонах.

В місцях повороту роблять запобіжні борти заввишки 0,12...0,13 м. а на всій довжині борта висотою не менше 0,06 м відкидні секції повинні відкриватися у бік надходження вантажу. При необхідності повертання нижніх деталей на 180^о повинні бути прилаштовані поворотні механізми, що легко і безпечно приводяться в дію.

Для приймання важких предметів з рольганга існують різні підйомні пристрої. При ручному завантаженні стіл рольганга повинен мати нахил 2...З у бік руху вантажу і висоту ні;: підлоги не більше 0 9 м. Всі гнізда для роликів у рольганга мають бути заповнені.

Конструкція рольганга повинна без деформації витримувати масу, передбачену масі вантажу. що переміщається, ролики повинні бути зроблені із міцного матеріалу, який запобігає несправності несучої поверхні роликів.

В місцях, де повинен бути перехід через рольганг, влаштовуються перехідні містки. Висота їх від полотна рольганга має дозволяти вільне проходження вантажу під настилом містка. Місток повинен бути шириною не менше 1,0 м і оснащений міцними перилами. Відстань між переходами береться не менше 25,0 м.

Працювати, стоячи на намотці рольганга, забороняється, у потрібних місцях (площадках) встановлюються відповідні пристрої.

На кожному підприємстві, що експлуатує вантажопідйомне обладнання, адміністрацією повинен бути назначений інженерно-технічний працівник, що несе відповідальність за його справність і безпечну дію. Призначення цієї особи слід провести наказом, а його посада, прізвище, ім'я, по батькові і підпис повинні бути зафіксовані в паспорті кожного вантажопідйомного пристрою.