На технологічному обладнанні

Чимало апаратів і машин харчових підприємств підпадають під дію одночасно механічних, теплових і корозійних впливів і природно, спрацьовуються в процесі експлуатації. Ось чому вміле обслуговування, своєчасне і якісне проведення МРО робіт є основними умовами для попередження передчасного спрацювання вузлів і деталей і забезпечення безпеки роботи на підприємстві. На діючих підприємствах монтаж, демонтаж, налагодження і ремонт устаткування проводить, як правило, ремонтно-технічний персонал самих підприємств Робочі, зайняті на цих роботах, травмуються частіше за робочих основних технологічних спеціальностей.

Аналіз травматизму показує, що більше 60% нещасних випадків від механічних пошкоджень, вибухів і отруєнь припадає на МРО роботи. Причини, які призводять до травматизму при виконанні МРО робіт, можуть бути такими: незадовільна організація робочого процесу, непідготовленість робочих місць, погане керівництво роботами, невиконання правил техніки безпеки. Оскільки майже всім робочим харчових підприємств тією чи іншою мірою необхідно брати участь в ремонтних роботах, требі, щоб зони знали основні правила техніки безпеки при ремонті і суворо дотримувались всіх норм робочого процесу.

Насамперед, жодна робота по монтажу, ремонту і очищенню не може бути розпочата без розробленого плану організації робіт, складеного з урахуванням вимог техніки безпеки. Планом передбачаються необхідні організаційно-технічні заходи: використання засобів механізації; порядок підготовки та зупинки обладнання, проведення ремонту або заміна окремих вузлів апаратів і машин; розміщення матеріалів і деталей, які будуть монтуватися замість знятих, а також визначення місця для розташування різних відходів, бруду, який виділяється при очищенні апаратури; порядок і почергованість опробування та здачі устаткування після ремонту і забезпечення необхідними ремонтно-монтажними пристосуваннями, матеріалами та інструментами, індивідуальними засобами захисту.

Всі частини устаткування і матеріали повинні бути розташовані так, щоб не створювати незручних умов в робочій зоні і на робочих місцях. Проїзди та проходи в зоні виробництва МРО робіт повинні бути закриті.

Перед початком ремонтних робіт виконавці знайомляться із тією частиною плану організації робіт, яка до них відноситься, отримують докладний інструктаж з техніки безпеки незалежно від того, що раніше вони виконували аналогічні роботи. Особливо це стосується робочих сторонніх спеціалізованих ремонтних і будівельних організацій, які, як правило, не знають виробничих умов цеху або установки, де йде ремонт, монтаж або демонтаж.

Сукупність всіх видів ремонту, які проводяться в плановому порядку за графіком, називають системою планово-попереджувального ремонту (ППР). Як видно з назви, ця система переслідує організацію всіх видів ремонту за планом, щоб підтримувати устаткування в повному порядку і попередити аварійні випадки з устаткуванням при його експлуатації. Положення про ППР обладнання передбачає поточний, середній і капітальний ремонт, а також міжремонтне обслуговування. Склад кожного виду ремонту встановлюється попередньо в залежності від складу окремих вузлів і деталей обладнання,

Максимальна продуктивність обладнання досягається правильною експлуатацією і бережливим відношенням до нього обслуговуючого персоналу.

Міжремонтний пробіг обладнання залежить від технологічного процесу, якості перероблюваної сировини та інших чинників.

Капітальний ремонт устаткування складається з робіт по заміні деталей та вузлів, для яких закінчився строк їх нормальної експлуатації; які були виявлені в процесі самого ремонту при ремонті обладнання; по впровадженню нової техніки і раціоналізаторських пропозицій; по охороні праці і техніці безпеки, передбачених планом номенклатурних заходів та інструкціями інспекції.

При підготовці обладнання до МРО робіт необхідно провести ряд підготовчих операцій. До них відносяться охолодження, перекриття комунікацій, видалення залишків продуктів вибухонебезпечних і токсичних газів та парів, відключення від джерел, які могли б привести в дію обладнання, перевірка аналізу повітря і достатньої освітленості, наявності інструкцій з техніки безпеки та знання її робочими. Потім встановлюють риштування і підмостки, обмежують небезпечну зону виробничих робіт, встановлюють знаки безпеки, попереджувальні плакати.

Апаратуру, обладнання і трубопроводи, які підлягають ремонту, надійно від'єднують від іншого, пов'язаного з ним технологічного обладнання, трубопроводів парових, водяних і повітряних комунікацій. Відключення апаратів і трубопроводів тільки перекриттям запірних пристроїв (кранів, затулок) не гарантує повноти від'єднання, тому що при цьому можливі пропуски і попадання газів або рідин у від'єднаний апарат через неполадки або випадкове їх відкривання.

Надійність відключення гарантується додатковим установленням між фланцями стандартних заглушок, із вказуючими хвостовиками, зафарбованими в яскраво-червоний колір. Заглушки вибирають в залежності від робочих параметрів, властивостей середовища, а також конкретних умов експлуатації.

На рис. 18.1 зображено загальний вигляд плоскої заглушки і схема установки між фланцями. Заглушки нумерують, а їх установлення реєструють в ремонтній документації. По закінченні ремонту заглушки знімають, оскільки незнята заглушка може спричинити аварію.

Після встановлення заглушки системи обладнання готують до ремонту. Ремонт кожного виду апаратури і обладнання має свої особливості, які обов'язково враховуються у відповідних інструкціях.

Роботи ведуться у певній послідовності при суворому дотриманні часу і швидкості проведення окремих операцій. Трапляється, що керівники установки, бажаючи зменшити тривалість ремонту, прискорювали ці операції, що нерідко призводило до порушення міцності і герметичності обладнання, а інколи і до аварій.

При огляді, очищенні і ремонті машин, механізмів (транспортуючих пристроїв і т.д.) з електроприводом повинні бути вжиті заходи, що виключають помилкову передачу напруги на електродвигун в машині (механізму), який підлягає огляду або ремонту. На пускових пристроях повинні вивішуватися плакати: "Не вмикати! Працюють люди!"

Електродвигун повинен бути відключений від струму, при цьому плавні вставки запобіжників в ланцюгу електродвигунів знімаються.

Рис. 18.1. Плоска заглушка, встановлена між фланцями: 1 - фланці; 2 - хвостовик заглушки; 3 - заглушка

Ремонт агрегатів, що працюють з використанням газів, необхідно проводити за інструкцією, яка повинна бути розроблена підприємством з урахуванням особливостей виробництва.

При ремонті або тривалій зупинці агрегатів, що працюють з використанням газів, газопроводи повинні відключатись з установленням заглушки після запірного пристрою.

На деяких виробництвах, де в апаратах знаходяться токсичні речовини, щоб виключити можливість попадання залишкових газів із апаратів у виробничі приміщення, після спуску надлишкового тиску в апаратурі створюють невеликий вакуум.

У процесі роботи нерідко доводиться розбирати обладнання. Отже, слід дотримуватися розбирання, яке забезпечує стійкість вузлів, що залишилися, і деталей, які виключають втрату їх стійкості і падіння. Тому розбирання обладнання потрібно здійснювати за визначеним, наперед продуманим порядком, і за цими операціями вести постійний нагляд. Те ж відноситься і до монтажу обладнання.

Відокремлення рознімних з'єднань ділянок арматури і ділянок трубопроводів, які можуть утримувати залишки кислот, лугів і інших агресивних продуктів, проводять в захисному одязі, гумових фартухах, гумових рукавицях, окулярах.

Для усунення розлиття таких рідин під рознімне з'єднання перед зняттям болтів ставлять відра, відвідні жолоби.

Інколи при ремонтних роботах, особливо при монтажі нових установок, потрібно виконувати заземлення. Тут основною безпекою є зрушення ґрунту при ритті котлованів і траншей. Для попередження цього встановлюють спеціальні кріплення і міцні розпори або ґрунт відкопують із зберіганням кута натурального відкосу.

Недопустиме самовільне риття траншей, тому що можна натрапити на трубопровід або кабель, які закопані в землі, і ударом інструменту по них спричинити аварію.

У головного механіка або в будівельному відділі є план всіх підземних комунікацій. Користуючись ним, тільки головний інженер може видати дозвіл на виробництво тих чи інших земельних робіт. При несподіваному виявленні газу або нафтопродуктів в котлованах, траншеях, колодязях роботи слід негайно припинити, а робітників звільнити до повного усунення неполадок.

Роботи всередині топок, печей, димоходів, гарячих апаратів можна вести тільки після їх охолодження до температури 60°С. У випадку необхідності короткочасних робіт при більш високій температурі розробляють додаткові заходи безпеки (безперервна обдувка свіжим повітрям, застосування теплоізолюючих костюмів, які не підлягають горінню, тепло-ізолюючого взуття, частіші перерви в роботі). Роботи всередині ємності при температурі вище 50 "С заборонені. Працюючих обдувають свіжим повітрям переносних ручних вентиляторів з гнучким шлангом, в тому числі з пристроєм для розпилення води в повітрі, що подається.

Розкривання апарата (знімання кришок, відкривання люків) проводиться тільки після повного звільнення від продукту, нейтралізації, очистки, пропарки, якщо необхідно - продування інертним газом

Люки вертикальних апаратів, де знаходились легкозаймисті рідини або гази, відкривають починаючи з верхнього. При такій послідовності менш ймовірні злиття великої кількості рідин, а також попереджається створення в коліні і затягування в нього повітря, яке в суміші з парами, що залишилися, може створити вибухонебезпечне середовище. Для кращого провітрювання апарата відкривають одночасно люки, які розміщені з протилежних сторін.

Після відкриття і перед початком ремонтних робіт проводять аналіз повітряного середовища.

Видалення продукту повинно бути правильно організоване в залежності від умов виробництва і виду продукту. Забороняється злиття будь-якого продукту і промивної води безпосередньо на підлогу і площадки, а також видалення продувних газів і парів в приміщення, тому що це може визвати утворення вибухонебезпечних або токсичних концентрацій Рідкі продукти звичайно не викидають, а евакуюють в інші ємності, інколи потрібно підготувати додаткові ділянки трубопроводів, міняти схему обв'язки. Порядок видалення продуктів передбачається раніше, розробляється схема його руку, яку кожний учасник ремонту повинен знати і розуміти. В плані організації ремонтних робіт не допускається одночасне проведення так званих несумісних ремонтних операцій. Не можна, наприклад, проводити роботи з вогнем водночас із такими операціями:

- з розбіркою апаратури, обладнання і трубопроводів, які вміщують горючі і легкозаймисті речовини;

- з випробовуванням обладнання, в якому є легкозаймисті продукти;

- нанесення протикорозійного покриття, яке вміщує легкозаймисті лаки, розчинники і ін.

Несумісні роботи з піскоструминної обробки поверхні апаратури і будівельних конструкцій з загальноремонтними роботами, оскільки шкідливий пил, що виділяється, створює несприятливі обставини для працюючих. В зв'язку з цим, піскоструминну обробку планують на ті дні або зміни, коли не проводяться загальноремонтні роботи.

Монтаж, демонтаж та ремонт обладнання в приміщеннях категорій А, Б, В або обладнання, в якому знаходились вибухонебезпечні легкозаймисті токсичні речовини (бензин, спирт, аміак, вуглекислий газ і ін.), повинен здійснюватись за письмовим нарядом-допуском, який підписується головним інженером після вжиття потрібних заходів безпеки (повного вилучення небезпечного середовища, провітрювання і аналізу повітря всередині цього обладнання і приміщеннях, при забезпеченні працюючих відповідними засобами індивідуального захисту і захисними засобами).

Монтаж, ремонт, очищення важких деталей обладнання вагою більше 20 кг, великого габариту і великої ваги, подачі і переміщення його в місцях, що вимагають особливої обережності, допускається лише з використанням засобів механізації (блоків, тельферів) і під безпосереднім наглядом механіка або виконавця робіт. Ці роботи виконуються за схемою, що затверджена головним інженером підприємства. В схемі передбачені заходи щодо техніки безпеки, проведення інструктажу.

Важливим фактором безпеки при виконанні ремонтних робіт являється розміщення працюючих по висоті.

Монтажні і ремонтні роботи не можна проводити одночасно на різних відмітках по одній вертикалі, тому що падіння з більшої висоти гайки, інструменту, куска металу тощо може травмувати працюючого нижче. У разі крайньої необхідності це допускається тільки з додатковим улаштуванням захисних настилів, що забезпечують безпеку ремонтників на всіх нижніх відмітках.

Дуже велике значення має справність слюсарного інструменту. Молотки або ручники повинні бути міцно насаджені на рукоятки, ріжучі інструменти - добре відточені і мати рівні ручки з насадженими на них металевими кільцями, гайкові ключі повинні точно відповідати розмірам гайки або головки болта. Потрібно врахувати, що зрив болта з ручки молотка або зрив гайкового ключа з гайки може не тільки заподіяти травму, але і викликати іскру. Деколи, не маючи потрібного справного інструменту, намагаються замінити його іншим, який знаходиться під рукою. Це недопустимо, тому що непристосований для даної роботи інструмент може зірватися і працюючий отримає травму.

Перед випробуванням змонтованого або відремонтованого обладнання необхідно:

а) познайомити тих, хто бере участь у випробуванні, з порядком проведення робіт і заходами безпеки;

б) перевірити кріплення фундаментних болтів, стан ізоляції і заземлення електричної частини обладнання, наявність і несправність огородження, запускних, гальмівних, блокувальних і запобігаючих пристроїв і контрольно-вимірювальних приладів;

в) закрити доступ до випробовувального обладнання або в зону випробовування особам, які не призначені для виконання даної роботи;

г) перевірити допустиму освітленість місць виконання робіт, додержання протипожежних заходів і наявність інструкцій з техніки безпеки.

Роботи на висоті та глибині

При ремонті, монтажу і демонтажу ряд робіт мають виконуватися на висоті. До робіт на висоті відносяться роботи, при яких працюючий знаходиться на висоті 1,0 м від рівня підлоги, землі, настилу, площадки, перекриття та ін.

Такі роботи проводяться з риштовань. Риштовання бувають дерев'яними, не інвентарними, висотою не більше 3,5 м, виготовлені з обов'язковим врізанням конструктивних елементів (бруски, дошки) і огороджені на висоті 1,0 м з трьох чи чотирьох боків інвентарними металевими чи дерев'яними регулюваннями по висоті; механізованими у вигляді телескопічних площадок і вишок, а також шарнірних мачт із огородженими площадками вгорі. Підмостки можуть бути збірно-розбірними, блоковими чи виготовленими цілими на заводі. Роботи на підмостках дозволяються тільки при повному їх встановленні і прийомі керівником за актом.

Найбільш надійні металеві рознімні підмостки. Риштовання повинні використовуватися, як правило, інвентарні, виготовлені за типовими проектами.

Неінвентарні риштовання висотою більше 4,0 м повинні споруджуватися за затвердженим проектом. Усі основні елементи риштовань розраховуються на міцність, а риштовання в цілому - на стійкість.

Для кам'яного мурування приймається рівномірно розподілене навантаження 25 МПа, для штукатурних робіт - 20 МПа. Крім того, необхідно перевіряти усі горизонтальні елементи зосередженим вантажем в 13 МПа.

Монтаж і демонтаж риштовань зобов'язані виконувати спеціально навчені робітники, що допущені до робіт на висоті і забезпечені запобіжними поясами.

Підмостки повинні мати перила (огорожу) заввишки не менше 1,0 м і бортик висотою не менше 0,15 м. Мінімальна ширина драбини - 0,7 м, а якщо по ній можливо перенесення вантажів - 1,0 м, крок сходинок повинен бути не менше 0,2 м, а ширина - не менше 0,12 м. Стояки огородження встановлюються через 2,0 м один від одного. Огородження перил повинні складатися з трьох елементів: верхній зачищений закріплюється з внутрішнього боку (цей елемент попередньо випробовується на зосереджене навантаження 70 кг); нижній - бортова дошка завширшки не менше 0,15 м; середній - проміжні бруски.

При проведенні різних робіт на висоті потрібно використовувати пересувні драбини, які повинні бути легкими, міцними, зручними і, головне, - небезпечними. Виготовляють пересувні драбини з сосни, а для сходинок використовуються дуб, клен та інші міцні породи. Переносні драбини забезпечуються башмаками, які виключають можливість ковзання по підлозі.

Для безпеки праці загальна довжина дерев'яної драбини у всіх випадках не повинна перевищувати 3,0 м, а розсувних драбин - 5,0 м. Загальна висота (довжина) прикладної драбини вибирається такою, щоб працюючому була забезпечена можливість працювати стоячи на сходинках, які знаходяться на відстані не менше 1,0 м від верхнього кінця драбини, була забезпечена можливість працювати стоячи на сходинках, які розташовані на відстані не менше 1,0 м від верхнього кінця драбини. На верхніх кінцях драбини закріплюються міцні металеві гачки, які служать для кріплення драбини; для попередження ковзання нижні кінці драбини мають наконечники. При порівняно м'яких підлогах (асфальтованих, дерев'яних) наконечники виготовляють металевими у вигляді стрижня.

При твердих підлогах (метал, бетон) стрижні виготовляють у вигляді металевих башмаків, в які вставляються спеціальні пластини з гуми зі впадинами, що дають можливість гумі прикріплюватися до підлоги.

Для запобігання захоплюванню одягу робітника обертаючими частинами в верхній частині драбини повинна бути сітка, яка розміщена на 0,5 м від її поверхні. Нахил драбини не повинен перевищувати 45 при розміщенні площадки, до якої веде драбина на висоті до 0,5 м: при висоті понад 1,5 м не дозволяється робити нахил більше 50'. Якщо обладнати огорожу неможливо, застосовують запобіжні пояси, які не підлягають дії кислот, лугів та інших речовин. Запобіжні пояси через кожні 6 місяців випробовують на механічну міцність статичним навантаженням: до карабіна підвішують на 5...6 хвилин вантаж масою 300 кг (після виготовлення): при періодичних випробовуваннях - вантаж масою 225 кг. Після випробовувань на поясі та його деталях не повинно бути ознак ушкоджень. Такому ж випробовуванню підлягають кільця пояса. Працювати на драбинах та підмостках на висоті 1,5 м і більше дозволяється лише з запобіжним поясом.

Роботи на неогороджених поверхнях можуть проводити тільки спеціально обізнані робітники - верхолази з застосуванням запобіжних поясів, надійно закріплених на конструкціях. Верхолазними роботами вважаються всі роботи, які виконуються на висоті більше 5,0 м від поверхні ґрунту, настилу або перекриття, над якими проводять роботи з тимчасових монтажних пристосувань або безпосередньо з елементів конструкцій, обладнання, машин або механізмів при їх установці, монтажі, експлуатації та ремонті. При цьому основним засобом запобігання падінню робітників з висоти під час роботи і переміщення є запобіжний пояс.

В пожежо- та вибухонебезпечних місцях застосовують пояси, всі деталі яких виготовляють із матеріалів, які не іскрять. Запобіжний пояс повинен мати номер, відбиток ОТК заводу-виготовлювача та паспорт.

До верхолазних робіт допускаються особи не молодші і 8 років, які пройшли медичний огляд, обізнані з правилами техніки безпеки і мають відповідні посвідчення. До верхолазних робіт не допускаються монтажники, які мають досвід верхолазних робіт менше одного року та тарифний розряд менше ІН.

Учні будівельних навчальних закладів, професійно-технічної освіти у віці не менше 17 років, які навчаються за професіями, пов’язаними з монтажем конструкцій та обладнання, допускаються до роботи на висоті тільки після проходження виробничої практики з умовою постійного нагляду за ними майстра-інструктора даного учбового закладу. До проведення монтажних робіт на естакадах по монтажу трубопроводів або технологічного обладнання дозволяється починати тільки після отримання письмового повідомлення генерального підрядника про надійність та стійкість естакад. Перед початком монтажу трубопроводів або технологічного обладнання естакади повинні бути оглянуті виробником робіт.

інструменти у працюючих на висоті зберігаються в спеціальній сумці, щоб виключити їх падіння униз. Подавати інструмент, а також спускати його слід у сумках чи ящиках з кришками за допомогою міцної мотузки з відтяжкою. Кінець відтяжки повинен знаходитися у руках в робітника, який стоїть внизу. Забороняється скидати деталі й інструменти з висота.

Рідше ремонтні і монтажні роботи проводять із підвісною системою колисок За конструкцією будівельні колиски для виконання фасадних робіт бувають жорсткими, які навішуються на верхню частину будівлі, що будується чи надбудовується; підвісними на одну людину, які підвішуються на одному стальному тросі, чи на двох людей,, які підвішуються на двох стальних тросах. Стальні канати, на яких підвішують колиску, повинні мати не менше ніж 9-кратний запас міцності кожний. Після підвішування колиски в нижньому положенні протягом 10 хв. її піддають статичному випробовуванню навантаженням не менше 5% понад розрахункове, а потім - динамічному випробуванню вантажем на 10% більше нормального. Підіймають і опускають колиски лебідкою під безпосереднім керівництвом виробника робіт чи майстра.

Категорично забороняється знаходитися під колисками, а також під підвішеним вантажем, який підіймається вантажопідйомними пристроями. Колиски повинні мати щільний настил і поручні висотою 1,0 м, обшиті сітками чи дошками. Робітники, які знаходяться в колисках, забезпечуються запобіжними поясами. Ці пояси виготовляють з брезенту чи шкіри шириною 0,08...0,1 м. На поясі є два кільця, до яких кріпиться запобіжна мотузка чи ланцюг, що прив'язується до міцних частин конструкції. Щоб уникнути різкого поштовху у випадку падіння, ланцюг чи мотузка мають бути довжиною не більше 8,0 м.

Піднімання і опускання працюючих на підвісні риштовання і колиски слід здійснювати по монтажних навісних драбинах.

Забороняється підніматися і опускатися по конструкціях, канатах, а також користуватися для цієї мети вантажопідйомними механізмами.

Для переходу монтажників від однієї конструкції до іншої слід застосовувати перехідні містки і трапи з огородженими перилами висотою не менше 1,0 м.

Керівники робіт - інженери, технічні працівники управлінь, дільниць і бригадири зобов'язані слідкувати за тим, щоб усі працюючі на висоті користувалися виданими їм запобіжними індивідуальними захисними пристосуваннями і обов'язково кріпилися ланцюгом тільки за вказані елементи конструкції чи спеціально натягнуті для цього стальні канати.

Такелажні роботи, як правило, мають виконуватися в денний час. На їх виконання у нічний час повинен бути одержаний письмовий дозвіл головного інженера і забезпечено достатнє освітлення.

Основною причиною травматизму при розробці траншей і котлованів є обрушення ґрунтових мас. Воно відбувається внаслідок відсутності чи недостатньої міцності кріплення ґрунту при улаштуванні котлованів і траншей з вертикальними стінками, наявності нестійких схилів, а також неправильного розбирання кріплення. Обрушення може відбуватися і після закінчення земляних робіт (при улаштуванні фундаментів, укладанні труб і т. ін).

Найчастіше обрушуються лесоподібні ґрунти. Маючи високу міцність у сухому стані, після зволоження вони втрачають зв'язок між частинками, в результаті чого незакріплені стінки обрушуються.

У зимовий час обрушення може відбуватися при розробці мерзлих ґрунтів.

При тривалих морозах ґрунти робляться досить міцними і можуть утримуватися у вертикальних стінках. Проте через зміни температури і відлиги їх міцність порушується, з'являються тріщини, унаслідок чого незакріплені вертикальні стінки і круті схили обрушуються.

Земляні роботи повинні проводитися тільки при наявності індивідуальних проектів виробництва робіт і під обов'язковим безперервним наглядом технічного персоналу. При наявності в зоні земляних робіт підземних комунікацій роботи треба проводити з особливою обережністю, під наглядом виробника робіт чи майстра, а також робітників електрогосподарства, якщо у безпосередній близькості знаходиться кабель під напругою. При цьому слід використовувати такі механізми й інструменти, які не можуть пошкодити прокладені комунікації.

Під час проведення земляних робіт можливі випадки виникнення у котлованах і траншеях шкідливих газів. У цьому разі роботи негайно припиняють, а працівники уходять у небезпечне місце.

Рити котловани і траншеї з вертикальними стінками без кріплення можна тільки в ґрунтах з непорушеною структурою природної вологості при відсутності ґрунтових вод і розміщених поблизу підземних споруд. За цих умов глибина виїмок без кріплення не повинна перевищувати: 1 м - у піщаних і гравійних ґрунтах; 1,25 м - у супісках; 1,5 м - у суглинках, глинах, сухих лесоподібних ґрунтах. За всіх інших умов траншеї і котловани потрібно розробляти чи із схилами, чи з вертикальними стінками, закріпленими на всю висоту.

Конструкція кріплень вертикальних стінок траншей і котлованів завглибшки до 3,0 м повинна бути інвентарною. Кріплення виконують за типовими проектами. Якщо немає інвентарного кріплення, використовують неінвентарне. Для цього застосовують дошки товщиною 40-50 мм і закладають-їх за вертикальні стояки у міру заглиблення щільно до ґрунту. Стояки кріплення встановлюють на відстані 1,5 м вздовж виїмки попарно і закріплюють горизонтальними розпірками, розпірки - на відстані не більше 1,0 м по вертикалі одна від одної.

Верхні дошки кріплення над брівками виїмок (бортові дошки) випускають не менше ніж на 0,015 м. Це роблять для того, щоб запобігти випадковому падінню у виїмку викиданого ґрунту, каменів та інших предметів. З кожного боку траншеї лишають очищену смугу завширшки не менше 0,5 м. Вона призначена для проходу працівників, а також для короткочасного розміщення викиданого ґрунту і укладення матеріалів для кріплення. Брівки котловану слід додержувати у чистоті. Зберігати матеріали на спусках, у котлованах і на робочих місцях забороняється.

Для спускання працівників у котловани і широкі траншеї встановлюють драбини шириною не менше 1,0 м з огородженнями. Спускати робітників по розпірках кріплень забороняється.