І вибухонебезпечного середовища

Та характеристика джерел запалювання

На харчових підприємствах

На харчових підприємствах, спиртових і лікеро-горілчаних виробництвах, в масложировій промисловості, масло-екстракційних заводах легкозаймисті і горючі рідини, спирт і бензин можуть утворювати горючі суміші з повітрям у разі порушення герметичності апаратів і трубопроводів, порушення правил експлуатації та ремонту обладнання. Витік легкозаймистих і горючих рідин та парів відбувається через нещільність фланцевих з'єднань трубопроводів, сальникових ущільнень насосів та запірної арматури; через повітряники брагоректифікаційних апаратів; при недостатньому охолодженні спирту в холодильниках.

На маслоекстракційних заводах спостерігається великий витік парів бензину та інших розчинників через нещільність виробничого обладнання та комунікаційної арматури до 78% загальних втрат, при нормальному веденні технологічного процесу, причому витік зростає із підвищенням надлишкового тиску в апаратах і сумарної площини нещільностей. Найбільш великий витік речовин вибухонебезпечної концентрації виникає внаслідок порушення технологічних режимів і аварій. Через пониження рівня в завантажувальному бункері екстрактора, який переробляє шрот, при несправності нижнього обмежувача рівня, утворюється вибухонебезпечна суміш парів бензину і повітря.

Вибухонебезпечні і горючі суміші можуть виникати: при вивантаженні екстрагованого матеріалу із колон, при розбиранні та чищенні патронних фільтрів від шламу, який насичений парами бензину; над продуктами (відходами), які містять легкозаймисті і горючі рідини, наприклад, пари спирту можуть концентруватися на поверхні бардяних ям, пари бензину можуть захоплюватися шротом на виході із шнекових випарювачів. При виході масла із пресів, воно може розбризкуватися по приміщенню пресового цеху.

На харчових підприємствах зустрічаються різні випадки запалювання, вибухонебезпечних і горючих сумішей і найбільш частими причинами запалювання можуть бути: іскроутворення механічного походження, яке виникає при ударах металевих частин обладнання (вентилятори і т.п.); попадання металевих предметів в дробарки та інше технологічне обладнання; падіння інструменту на металеву поверхню або бетонну підлогу; відкрите полум'я технологічного обладнання (топки), паяльні лампи, місця спалювання відходів, електрозварювальні роботи, сірники і не погашені цигарки; теплове проявлення електричного струму, іскри або дуги короткого замикання; розряди статичної і атмосферної електрики; перегрів підшипників при неправильному застосуванні змащеного матеріалу, їх несправність, спрацювання або забруднення; недбале обертання з рослинними маслами, промасленими ганчірками.

Так, температура відкритого полум'я при горінні цигарки - 600...700°С, в печах і технологічному обладнанні - 700...1500 °С, при ударах металевих частин досягає 1600°С, при електричному зварюванні - 7000°С, в електричному розряді - 10000°С, тобто таких температур вистачить для займистості багатьох горючих матеріалів. Так, для займистості горючих газів і парів в суміші із повітрям, які застосовуються на підприємствах, достатньо енергії 0,009...0,3 мДж.

Класифікація приміщень

За вибухо- і пожежонебезпекою

Пожежна небезпека на підприємствах різноманітна і залежить від того, які горючі речовини і матеріали переробляються на різних стадіях технологічного процесу або зберігаються в будівлях і спорудах. У зв'язку з цим особливого значення для розробки і здійснення заходів захисту від пожежі і забезпечення безпеки робітників набуває встановлення категорії приміщень за вибухо- і пожежонебезпекою.

Відповідно до норм технологічного проектування ОНТП 24-86 всі приміщення за вибуховою, вибухопожежною і пожежною небезпекою підрозділяються на п'ять категорій: А, Б, В, Г, Д; з них А, Б - вибухопожежонебезпечні; В, Г, Д - пожежонебезпечні.

До категорії А (вибухопожежонебезпечна) відносять виробництва, пов'язані із застосуванням газів з нижньою межею займистості 10% і нижче до об'єму повітря; рідин, що мають температуру спалаху парів до 28 °С включно, за умови, що далі рідини і гази можуть утворювати з повітрям вибухонебезпечні суміші в об'ємі, який перевищує 5% об'єму приміщення; речовин і матеріалів, здатних вибухати і горіти при взаємодії з водою, киснем повітря або один з одним. До цієї категорії належать брагоректифікаційні виробництва спирту, маслоекстракційні заводи масложирової промисловості та ін.

До категорії Б (вибухопожежонебезпечна) відносять виробництва, пов'язані із використанням або наявністю пальних газів з нижньою межею займистості більше 10% до об'єму повітря і рідин з температурою спалаху парів вище 28..,61°С включно; рідин, нагрітих в умовах виробництва до температури спалаху і вище; горючого пилу або волокон, нижня межа займистості яких 65 г/м³ і менше до об'єму повітря, за умови, що далі гази, рідини і пил можуть утворювати із повітрям вибухонебезпечні суміші в об'ємі, що перевищує 5% об'єму приміщення. До цієї категорії належать компресорні станції, комбікормові підприємства, склади безтарного зберігання борошна, відділення сушки і пакування крохмалю, відділи розмолу зернової сировини, відділення розмолу цукру в пудру та ін.

До категорії В (пожежонебезпечна) відносять виробництва, пов'язані з використанням рідин з температурою спалаху парів вище 61°С і горючого пилу, нижня межа вибуху якого більше 65 г/м³ до об'єму повітря; речовин, здатних горіти при взаємодії з водою, киснем повітря або один з одним; твердих спалимих матеріалів і речовин.

До цієї категорії належать пресові відділення маслоекстракційних заводів, склади рослинного масла, робоча башта і силосний корпус елеватора зерноскладу, тарні склади борошна і цукру, столярні майстерні та ін.

До категорії Г відносять виробництва, пов'язані із обробкою неспалимих речовин і матеріалів в гарячому, розжареному або розплавленому стані, які супроводжуються виділенням променевого тепла, іскор, полум'я; горючі гази, рідини і тверді речовини, які спалюються або утилізуються як паливо. До цієї категорії належать літійні цехи, кузні, топкові приміщення.

До категорії Д відносять виробництва із технологічними процесами із застосуванням неспалимих речовин і матеріалів в холодному стані. Це цехи миття і розливу на пивоварних заводах, механічні майстерні.

Категорії виробництв за вибухопожежонебезпекою в більшому ступені визначають вимоги конструктивних та планувальних рішень будівель і споруд, склад кількості засобів пожежегасіння, наявність і улаштування аварійної вентиляції. Категорії приймаються за нормами технологічного проектування, затвердженими міністерствами; при цьому треба користуватись ОНТП 24-86 щодо визначення категорій приміщень за вибуховою, вибухопожежною і пожежною безпекою.

Класифікація будівельних матеріалів,

Та будівельних конструкцій щодо загоряння

Та вогнестійкості

Пожежна безпека будівель і споруд, умови розвитку і поширення пожежі залежить від займання і вогнестійкості будівельних матеріалів, конструкцій і встановлюється на стадії проектування промислових об'єктів в залежності від технологічного процесу, категорії вибухопожежонебезпеки приміщень, розташованих в проектованих будівлях.

Відповідно до СНиП 2.01.02-85 будівельні матеріали і конструкції щодо загоряння поділяються на три групи: неспалимі, важкоспалимі і спалимі.

Неспалимими є матеріали і конструкції, які під дією вогню або високої температури не займаються, не тліють і не обвуглюються. До них відносяться всі природні і штучні матеріали: гіпсові і гіпсоволокнисті мінераловатні плити, які при пожежі не горять.

Важкоспалимими є такі матеріали і конструкції, які під дією вогню або високої температури займаються, тліють або обвуглюються і продовжують горіти і обвуглюватися при наявності джерела запалювання, а після його видалення ці процеси припиняються. До них належать штучні матеріали, які, крім негорючих мінеральних речовин, мають більше 8% по масі органічних заповнювачів; конструкції, виготовлені із важкоспалимих матеріалів, а також із спалимих, захищених від вогню і високих температур неспалимими матеріалами (дерево, покрите азбестом і покрівельним залізом).

Спалимими вважають такі матеріали і конструкції, які під дією вогню або високої температури горять, тліють або обвуглюються і горять після видалення джерела запалювача. До них відносять всі органічні матеріали, не захищені від вогню або високих температур.

Важливим критерієм оцінки будівельних матеріалів і конструкцій є вогнестійкість, яка характеризується двома показниками - межею вогнестійкості і ступенем вогнестійкості.

Межа вогнестійкості будівельної споруди визначається експериментально і характеризується годинами від початку випробування її на вогнестійкість до появи однієї із ознак: крізні тріщини або щілини, через які нагріті продукти горіння або полум'я може проникати крізь конструкцію; підвищення температури на поверхні конструкції, що не зігрівається, в середньому більше ніж на 140 °С або у будь-якій точці цієї поверхні до температури 180 °С і більше, порівняно з температурою до випробування або понад 220 °С незалежно від температури конструкції до випробування; втрата несучих властивостей конструкції (завалювання).

Ці показники мають важливе значення при плануванні евакуації працюючих на пожежі, а також при гасінні; дають можливість врахувати відповідні заходи забезпечення безпеки.

Ступінь вогнестійкості промислових будівель і споруд визначається залежно від групи займання і межі вогнестійкості основних будівельних конструкцій, а також швидкості поширення вогню на ній.

Будівлі і споруди відповідно до СНиП 2.01.02-85 підрозділяються на п'ять ступенів вогнестійкості. Мінімальні межі вогнестійкості і групи горючості приведені в табл. 21.3.

Потрібна вогнестійкість будівель і споруд при проектуванні визначається в залежності від категорії пожежної безпеки розташованих в них виробництв, поверху і площини між протипожежними стінами на поверхах відповідно до СНиП 2.09.02-85.

Будівлі харчових підприємств будуються не нижче II ступеня вогнестійкості.

Таблиця 21.3

Ступень вогнестійкості будівель	Мінімальні межі вогнестійкості будівельних конструкцій, год (над рискою), і максимальні межі поширення вогню по них, см (під рискою)
стіни	колони	сходові площадки, костури, східці, балки і марші сходових кліток	плити, настили (в тому числі з утеплювачем) та інші несучі конструкції перекрить	елементи покрить
несучі і сходові клітки	самонесучі	зовнішні ненесучі (в тому числі з навісних панелей)	внутрішні ненесучі (перекриття)	плити, настили (в тому числі з утеплювачем) і марші	балки, ферми, арки, рами
I
II
III			;
IIIа
IIIб			;					;
IV
IVа
V	Не нормуються

ПРИМІТКИ:

1. У дужках наведені межі поширення вогню для вертикальних і похилих дільниць конструкцій.

2. Скорочення "н.н." - означає, що показник не нормується.