Ураженню людини електричним струмом

Електронебезпека на виробництві забезпечується відповідною конструкцією електроустановок, застосуванням технічних способів та засобів захисту; організаційними та технічними заходами.

Конструкція електроустановок повинна відповідати умовам експлуатації, забезпечувати захист персоналу від дотику із струмоведучими і рухомими частинами та від попадання всередину обладнання сторонніх предметів і води.

Забезпечення електробезпеки від випадкового дотику до струмоведучих частин досягається такими способами та засобами, що застосовуються або окремо, або в поєднанні один з одним: захисні огорожі; ізоляція струмоведучих частин; застосування малих напруг; електричний розподіл мережі; захисне заземлення; захисне занулення; захисне відключення; захист від небезпеки при переході напруги з вищої сторони на нижчу; компенсація струмів замикання на землю; ізолюючі захисні та охоронні засоби; організація безпечної експлуатації електроустановок.

Захисні огорожі. Щоб виключити можливість дотику або небезпечного наближення до ізольованих струмоведучих частин, необхідно забезпечити їх недосяжність за допомогою огорож, блокувань та розташування на недосяжній висоті або в недоступному місці. Огорожі застосовують як суцільні, так і сітчасті (сітка 25x25 мм). Суцільні огорожі у вигляді кожухів та кришок використовують в електроустановках напругою до 1000 В. Огорожі споруджуються у вигляді кришок, дверцят або дверей, що зачиняються на замок або забезпечені блокуванням. Застосування з'ємних кришок, що закріплені болтами, не забезпечує надійного захисту, оскільки кришки часто знімаються, губляться або використовуються для інших цілей; внаслідок цього струмоведучі частини залишаються довгий час відкритими. Сітчасті огорожі мають двері, що зачиняються на замок. Такі огорожі використовуються в установках напругою до 1000 В та вище.

Важливу роль у забезпеченні недосяжності дотику до струмоведучих частин відіграє блокування. Воно призначене для запобігання помилковим діям персоналу та проникненню в небезпечні зони. Блокування забезпечує зняття напруги із струмоведучих частин електроустановок при проникненні до них без зняття напруги і використовується в електроустановках напругою вище 250 В, в яких часто проводяться роботи на огороджених струмоведучих частинах (випробувальні стенди, пристрої для випробування ізоляції підвищеною напругою і т.п.).

Блокування також застосовується в рубильниках, пускачах, автоматичних вмикачах та інших електричних приладах, де необхідні підвищені умови небезпеки. За принципом дії блокування ділять на механічне і електричне.

Механічне блокування не дозволяє відчиняти обладнання (знімати кришку), коли воно включене, та, навпаки, включити обладнання при відчиненій (знятій) кришці. В обладнанні автоматики, обчислювальних машинах, радіо та відеоустановках застосовуються блочні схеми: коли блок висувається або віддаляється зі свого місця, штепсельне рознімання розмикається. Таким чином, блок відключається автоматично при відчиненні його струмоведучих частин.

Електричне блокування розриває ланцюг за допомогою спеціальних контактів, що встановлені на дверях огорожі, кришках і дверцятах кожухів. Це блокування більш доцільно використовувати разом з дистанційним управлінням електрообладнання.

Широко використовується світлова сигналізація для попередження про наявність напруги на тих або інших частинах електрообладнання. Експлуатаційний персонал зобов'язаний слідкувати за його справністю, заміною сигнальних ламп і т.п., оскільки це важливий технічний засіб захисту від випадкового дотику до струмоведучих частин.

Для чіткої орієнтації персоналу та безпомилкового визначення увімкненого та вимкненого обладнання, що призначене для передачі напруги в електрообладнанні; служать написи, які визначають стан апарата "ВКЛ", "ВИКЛ" і т.п. Для попередження помилкових дій персоналу, наслідком чого може стати дотик до струмоведучих частин, служать також попереджувальні і забороняючі позначки та написи, наприклад: "Стій! Напруга!", "Не вмикати! Працюють люди!" тощо. Має бути встановлений чіткий порядок вивішування і зняття переносних плакатів, які будуть сприяти вихованню у персоналу уважного відношення до цих засобів захисту.

Ізоляція струмоведучих частин. Покриття струмоведучих частин або відокремлення їх від інших частин прошарком діелектрика забезпечує протікання струму по потрібному шляху та безпечну експлуатацію електрообладнання. В електроустановках застосовуються такі види ізоляції: робоча, допоміжна, подвійна та посилена.

Робоча -це ізоляція струмоведучих частин, що забезпечує нормальну роботу електроустановки і захист від ураження електричним струмом.

Допоміжною називають ізоляцію, що передбачається як додаткова до робочої для захисту від ураження електричним струмом у випадках її пошкодження.

Подвійна ізоляція складається із робочої і допоміжної ізоляцій.

Посилена - це покращена робоча ізоляція, що забезпечує такий саме ступінь захисту, як подвійна

При подвійній ізоляції, крім головної робочої, на струмоведучих частинах застосовується шар ізоляції, що захищає людину під час дотику до металевих неструмоведучих частин, які можуть опинитися під напругою у разі пошкодження робочої ізоляції. Найбільш досконалою подвійною ізоляцією є виготовлення корпусів електрообладнання із ізолюючого матеріалу. Як правило, подвійну ізоляцію має апаратура електропровідників (вимикачі, розетки, вилки, патрони ламп, переносні світильники, електровимірювальні прилади, електрифіковані ручні інструменти).Більшість уражень в електроустановках напругою до 1000 В (внаслідок безпосереднього дотику до струмоведучих частин або дотику до металевих корпусів електрообладнання, які опинилися під напругою через пошкодження електричної ізоляції) пов'язано з пошкодженням ізоляції. Надійність ізоляції повинна забезпечуватися правильним вибором ізоляційного матеріалу, його форми та геометричними розмірами із урахуванням умов навколишнього середовища та експлуатації (напруги, вологості, температури, наявності хімічно активних речовин струмопровідного пилу та ін.); захистом від механічних пошкоджень; проведенням приймально-здавальних випробувань відповідно до норм ПУЕ; систематичним контролем за станом ізоляції з проведенням профілактичних випробувань згідно з вимогами ПУЕ та Правил техніки безпеки (ПТБ).

Належить враховувати, що навіть найякісніша ізоляція під впливом фізичних процесів, що пов'язані з роботою електроустаткування, від дії навколишнього середовища і, нарешті, просто з часом втрачає свої ізоляційні властивості. Тому кваліфіковане своєчасне технічне обслуговування та профілактика електроустановок, постійний контроль за станом ізоляції є надійною гарантією забезпечення електробезпеки.

Опір ізоляції нормується для дільниці мережі і повинен бути не менше 10 МОм - для вторинних ланцюгів електричних колів керування захисту, вимірювання та сигналізації в електроустановках напругою понад 1000 В; 5 МОм - для вторинних ланцюгів керування, захисту, сигналізації в релейно-контакторних схемах установок напругою до 1000 В.

З метою своєчасного виявлення дефектів та пошкоджень ізоляції електроустановки в мережі з заземленою нейтраллю підлягають приймально-здавальним випробуванням при капітальному та профілактичному ремонтах (міжремонтні випробування). Приймально-здавальні випробування проводяться при вводі в експлуатацію змонтованих або відремонтованих електроустановок. Об'єм та норми цих випробувань регламентуються ПТЄ та ПТБ.

Опір ізоляції машин визначається в залежності від їх потужності, Ом:

, (14.10)

де U - напруга, В; N - потужність, Вт.

Для вимірювання опору використовують прилад мегомметр типу М1101, призначений на напруги 500; 1000 і 2500 В із межами вимірювань 0...100; 0...1000 і 0...10 000 МОм. Щоб отримати уявлення про опір ізоляції всієї мережі, вимірювання треба проводити під робочою напругою із підключеними споживачами.

Такий контроль можливий тільки в мережах з ізольованою нейтраллю, в мережі з заземленою нейтраллю постійний струм приладу контролю ізоляції замикається через заземлення нейтралі і мегомметр покаже 0.

На підприємствах широко використовується випробування ізоляції підвищеною напругою. Цей метод найбільш ефективний для виявлення місцевих дефектів ізоляції і визначення її міцності, тобто властивості довгочасно витримувати робочу напругу. Електричні машини і апарати випробовують струмом промислової частоти, як правило, протягом 1 хв. Подальша дія струму може вплинути на якість ізоляції. Значення випробувальної напруги нормується в залежності від номінальної напруги електроустаткування та виду ізоляції.

Використання малих напруг. Мала напруга - номінальна напруга змінного струму не більше 42 В, використовується із метою зменшення небезпеки ураження електричним струмом. Якщо номінальна напруга електроустановки не перевищує припустиму величину напруги дотику, то навіть одночасний контакт людини із струмоведучими частинами різних фаз або полюсів безпечний.

Найбільший ступінь безпеки досягається при напрузі 6... 12 В, тому що при такій напрузі струм, що проходить через людину, не перевищує 1,5 мА. В приміщеннях із підвищеною небезпекою і особливо небезпечних, де опір тіла людини може бути значно знижений, струм, що проходить через тіло людини, може в кілька разів перевищувати ці величини. Однак навіть якщо прийняти опір тіла людини R_л - 1000 Ом, то при напрузі 12 В струм не перевищує величину, припустиму при випадковому дотику, - 12 мА.

Джерелом малої напруги може бути батарея гальванічних елементів, акумулятор, випрямне обладнання, перетворювач частоти, знижуючий трансформатор, що працюють на напругах 12; 24 і 42 В. Використання автотрансформаторів як джерела малих напруг заборонено, оскільки мережа малої напруги в цьому випадку завжди зв'язана з мережею вищої напруги.

Електричне розділення мережі. Розгалужена мережа великої довжини має значну ємність та невеликий активний опір ізоляції відносно землі. Тому однофазний дотик в мережі навіть із ізольованою нейтраллю є, безумовно, небезпечним.

Якщо єдину, сильно розгалужену мережу з великою ємністю та малим опором ізоляції розділити на невеликі мережі такої ж напруги, які матимуть незначну ємність та високий опір ізоляції, небезпека ураження різко знижується Як правило, електричне розділення мережі здійснюється шляхом підключення окремих електроприймачів через розподільний трансформатор, що живиться від основної розгалуженої мережі.

Для розділення мережі можуть застосовуватися не лише трансформатори, а й перетворювачі частоти та випрямні установки, які повинні зв'язуватися з мережею живлення тільки через розподільний трансформатор.

Захисне заземлення. Захисне заземлення - це примусове електричне з'єднання із землею або її еквівалентом металевих неструмоведучих частин електроустановок, корпусів та оболонок, конструкцій, огороджень та ін, які можуть опинитися під напругою внаслідок пошкодження ізоляції.

Основна мета захисного заземлення полягає в тому, щоб знизити до безпечної величини напругу відносно землі, яка виникає на неструмоведучих металевих частинах електроустановок при пошкодженні ізоляції або відповідному з єднанні із струмоведучими частинами. Безпека забезпечується шляхом заземлення корпуса заземлювача що має малий опір і малий коефіцієнт напруги дотику (рис.14.7).

Рис 14.7. Принципова схема захисного заземлення у трифазній мережі:1 - корпус електрообладнання

Із схеми заміщення ланцюгу однофазного струму замикання видно, що опір тіла людини і заземлювача паралельні. Тому переважна частина струму замикання на землю пройде через заземлювач (r₃ =4 Ом) і тільки незначна частина - крізь тіло людини (опір тіла людини навіть в найгірших умовах R_Л = 1000 Ом). В цьому суть захисного заземлення.

Захисне заземлення може бути ефективне в тому випадку, якщо струм замикання на землю не збільшується із зменшенням опору заземлювача. Це можливо у мережах із ізольованою нейтраллю, де при замиканні на землю або на заземлений корпус струм не залежить від провідності (або опору) заземлення, а також в мережах напругою вище 1000 В із заземленою нейтраллю. В останньому випадку замикання на землю є коротким замиканням, при ньому спрацьовує максимальний струмовий захист. В мережі із заземленою нейтраллю напругою до 1000 В заземлення не ефективне, оскільки навіть при глухому замиканні на землю струм залежить від опору заземлення та із зменшенням останнього струм зростає.

Згідно з діючими правилами захисне заземлення повинно влаштовуватися в електроустановках при напрузі понад 42 В змінного струму та 110 В - постійного в приміщеннях із підвищеною небезпекою, особливо небезпечних та у зовнішньому електроустаткуванні.

Об'єкти, що підлягають заземленню, приєднують до заземлюючої магістралі за допомогою окремого заземлюючого провідника. Не дозволяється послідовне з'єднання заземлюючих провідників від кількох одиниць обладнання, тому що у разі порушення цілості з'єднання незаземленими можуть опинитися зразу декілька електроустановок. Опір заземлюючого пристрою дорівнює сумі опорів розтікання струму із заземлювачів в землю та опору заземлюючих провідників.

Для забезпечення безпеки величина опору заземлюючих пристроїв у відповідності з ПУЕ не повинна перебільшувати 4 Ом, а при потужності генераторів та трансформаторів 100 кВА та менше опір заземлюючих пристроїв має бути не менше 10 Ом.

Заземлюючим пристроєм називається сукупність з'єднаних між собою заземлювачів-провідників (електродів), що знаходяться в безпосередньому контакті з землею, та заземлюючих провідників, які з'єднують заземлюючі частини електрообладнання із заземлювачем.

Приєднання заземлюючих провідників до заземлювачів, заземлюючого контуру та до заземлюючих конструкцій повинно виконуватися зварюванням, а до корпусів апаратів, машин та опор повітряних ліній електропередачі - зварюванням або надійним болтовим з'єднанням.

Відкрито прокладені заземлюючі провідники повинні мати відмінне пофарбування у відповідності з вимогами ГОСТ. Використання землі як фазного або нульового проводу в електроустановках напругою до 1000 В забороняється.

Залежно від розташування заземлювачів по відношенню до заземленого обладнання їх ділять на виносні і контурні.

Перевагою виносного заземлюючого пристрою є можливість вибору місця розміщення електродів заземлювача з найменшим опором землі.

Контурний заземлюючий пристрій характеризується тим - що заземлюючі електроди розміщуються поза контуром (периметром) площадки, на якій знаходиться заземлюване обладнання.

Основним елементом заземлюючого пристрою є заземлювачі, які бувають природними та штучними. До природних відносяться різні технологічні металоконструкції, що мають надійне з'єднання із землею: арматура залізобетонних конструкцій, металеві оболонки кабелів (крім алюмінієвих), обсадні труби та ін. Для заземлення в першу чергу повинні використовуватися природні заземлювачі.

У ролі штучних заземлювачів використовують сталеві труби діаметром 35...50 мм та кутову сталь (40x40; 60x60 мм) з товщиною стінок не менше 3,5 мм (для зварювання) та довжиною 2500...3000 мм; пруткову сталь діаметром не менше 10 мм (довжиною до 1000 мм), сталеві шини перерізом не менше 100 мм². Вертикальні заземлювачі з'єднують в контур штабою перерізом не менше 4x12 мм або прутком діаметром не менше 4х8 мм за допомогою зварювання.

Опір розтікання струму для природних заземлювачів Rп для неізольованого металевого трубопроводу визначається за формулою, Ом:

, (14.11)

Опір одиничних штучних заземлювачів Rш визначають за формулами:

а) стрижневий електрод круглого перерізу (трубчатий) чи з кутової сталі біля поверхні землі із шириною полиці b, d=0,95b:

, (14.2)

, (14.3)

, (14.4)

де ρ - еквівалентний питомий опір землі, Ом·м; I - довжина заземлювача, м (не більше 200 м); h - глибина залягання трубопроводу від поверхні землі; d - діаметр трубопроводу, м; b -ширина штабового заземлювача (для кутової сталі - ширина полиці), м.

Для визначення технічного стану заземлюючого пристрою періодично проводять:

а) зовнішній огляд частини заземлюючого пристрою, яку можна бачити;

б) огляд з перевіркою ланцюгу між заземлювачем та заземлюваними елементами;

в) вимір опору заземлюючого пристрою (не менше 1разу в рік):

г) перевірку ланцюгу фаза-нуль;

д) перевірку надійності з'єднань штучних заземлювачів;є) вибіркове розкриття ґрунту для огляду елементів заземлюючого пристрою, що знаходиться у землі.

Зовнішній огляд заземлюючого пристрою виконується разом з оглядом електрообладнання, трансформаторів підстанцій та розподільних пунктів, а також цехових та інших електроустановок.

Про виявлені під час огляду пошкодження та вжиті заходи повинні бути зроблені відповідні записи в журналі огляду заземлюючих пристроїв або оперативному журналі.

Захисне занулення. Зануленням називається примусове електричне з'єднання з нульовим захисним провідником металевих неструмоведучих частин, які можуть опинитися під напругою.

Занулення має захищати від ураження електричним струмом при дотику до неструмоведучих металевих частин електроустаткування, що опинилося під напругою, та застосовується в електроустановках напругою до 1000 В з глухозаземленою нейтраллю (трифазних чотирипровідних) або з глухозаземленим виводом джерела однофазного струму.

Фізична суть занулення полягає в тому, що завдяки примусово виконаному за допомогою нульового захисного провідника металевому зв'язку корпусів обладнання з глухозаземленою нейтраллю джерела живлення будь-яке замикання на корпус перетворюється в однофазне коротке замикання із наступним автоматичним відключенням аварійної ділянки від мережі апаратами захисту (запобіжники, автоматичні вимикачі та ін.). Крім того, ще до спрацьовування захисту струм короткого замикання викликає перерозподіл напруги в мережі, що приводить до зниження напруги корпуса відносно землі. Таким чином, занулення зменшує напругу дотику та обмежує час, протягом якого людина, що торкнулася корпусу, може потрапити під дію напруги.

Щоб забезпечити швидке вимкнення аварійної ділянки, струм короткого замикання повинен бути достатньо великим. Згідно з вимогами ПУЕ струм короткого замикання повинен не менше ніж в 3 рази перевищувати номінальний струм плавкої вставки найближчого запобіжника або номінальний струм нерегульованого роз'єднувача автоматичного вимикача.

В мережі із зануленням треба розрізняти нульовий захисний провід (НЗ) та нульовий робочий провід (НР). Нульовим захисним проводом називається провід, що з'єднує занулені частини із заземленою нейтральною точкою обмотки джерела струму або її еквівалентом. Нульовий робочий провід використовують для живлення струмом електроприймачів і також з'єднують із заземленою нейтраллю трансформатора або генератора (рис.14.8).

В мережі із зануленням не можна застосовувати заземлення окремих електроприймачів, не з'єднавши їх перед цим з нульовим захисним проводом. У противному разі при замиканні фази на заземлений, але не приєднаний до нульового захисного проводу корпус утворюється ланцюг струму через заземлення нейтралі джерела струму. Подібна ситуація небезпечна, оскільки засоби захисту не зможуть вимкнути такий електроприймач через мале значення струму і небезпечна напруга на всіх корпусах може зберігатися, поки заземлений приймач не буде відключений вручну.

Важливо відмітити, якщо замулений корпус одночасно заземлений, то це тільки збільшить безпеку, тому що забезпечується допоміжне заземлення нульового захисного проводу.

Захисне відключення. Захисним відключенням називається система, яка забезпечує швидке автоматичне відключення аварійної ділянки мережі при замиканні на корпус, при зниженні опору ізоляції відносно землі і у випадку безпосереднього контакту людини, яка стоїть на землі, із струмової частиною електроустановки, що знаходиться під напругою.

Захисне відключення рекомендують застосовувати як допоміжний засіб, коли немає впевненості у надійності заземлення чи занулення. Цей прилад дозволяє миттєво (протягом 0,1...0,2 с) автоматично відключати дільницю електричної мережі при виникненні небезпеки ураження людини струмом.

Рис. 14.8. Принципова схема занулення в трифазній мережі: 1 - корпус однофазного приймача струму; 2 - корпус трифазного приймача струму; 3 - плавкий запобіжник

Найбільш раціональним є використання захисного відключення в електроустановках напругою до 1000 В в таких випадках: в рухомих електроустановках з ізольованою нейтраллю; в стаціонарних установках для захисту електрифікованого інструменту; в умовах підвищеної небезпеки в стаціонарних електроустановках з наглухо заземленою нейтраллю на окремих споживачах великої потужності. Пошкодження електроустановки призводить до змін певних величин, які можна використовувати як вхідні величини автоматичного приладу, що здійснює захисне відключення, Так, при замиканні на корпус він перебуває під напругою відносно землі.

Якщо корпус заземлений або замикання відбулось безпосередньо на землю, виникає струм замикання на землю і внаслідок порушення симетрії опору фаз відносно землі, при замиканні на землю змінюються фазні напруги відносно землі і виникає напруга між нейтраллю джерела та землею. Замикання на землю призводить до зниження загального опору мережі відносно землі.

Всі пристрої захисного відключення складаються із датчика, перетворювача і виконавчого органа. В залежності від прийнятих вхідних величин, пристрої захисного відключення умовно діляться на типи, які реагують на потенціал (напругу) корпуса відносно землі, струму замикання на землю, напруги і струму нульової послідовності, напруги фази відносно землі, оперативного струму, вентильних схем.

Захист від небезпеки при переході напруги з вищої на нижчу. При пошкодженні ізоляції між обмотками вищої і нижчої напруги трансформатора виникає небезпека переходу напруги і, як наслідок, - небезпека ураження людини, виникнення пожежі.

Засоби захисту залежать від режиму нейтралі. Захист від небезпеки переходу напруги із мережі вищої (понад 1000 В) і мережу нижчої напруги (до 1000 В) здійснюється шляхом заземлення нейтралі або фази мережі нижчої напруги (до 1000 В).

Мережі з напругою до 1000 В з ізольованою нейтраллю зв’язані через трансформатор з мережами напругою понад і 1000 В, повинні бути захищені пробивним запобіжником, встановленим в нейтралі або фазі на стороні нижчої напруги трансформатора.

У випадку пошкодження ізоляції між обмотками вищої та нижчої напруг цей запобіжник пробивається і нейтраль або фаза нижчої напруги заземлюється.

Компенсація струмів замикання на землю. Замиканням на землю називається випадкове електричне з'єднання частин електроустановки, які знаходяться під напругою по відношенню до землі.

Замикання на землю може виникнути внаслідок контакту між струмоведучими частинами і заземленим корпусом або конструктивними частинами обладнання при падінні на землю обірваного проводу, при порушенні ізоляції обладнання і т.п. У всіх цих випадках струм від частин, які знаходяться під напругою, проходить в землю через електрод, який здійснює контакт з грунтом. Спеціальний металевий електрод прийнято називати заземлювачем.

Струм заземлювача на землю, а отже, і струм через людину в мережі із ізольованою нейтраллю залежить не тільки від опору ізоляції, але й від ємності мережі відносно землі.

Контроль і профілактика пошкоджень ізоляції дозволяє підтримувати її опір на високому рівні. Ємність фаз відносно землі не залежить від будь-яких дефектів, вона визначається загальною довжиною мережі, висотою підвішування проводів повітряної мережі, товщиною фазної ізоляції жил кабелю, тобто геометричними параметрами. Тому ємність мережі не може бути знижена. В процесі експлуатації ємність мережі міняється лише за рахунок відключення і включення окремих ліній, що визначається вимогами технології.

Компенсація ємнісної складової струму замкнення на землю приймається звичайно в мережах напругою вище 1000 В. В цих мережах компенсація використовується для гасіння дуги розмикання при замиканні на землю і зниження напруг, які виникають при цьому. Одночасно зменшується струм замикання на землю. ПУЕ передбачають компенсацію, якщо струм замикання на землю перевищує такі величини струму в мережах напругою: 35 кВ - 10 А; 15...20 кВ - 15 А; 10 кВ - 20 А; 6 кВ - 30 А.

В схемах блоків генератор - трансформатор напругою 620 кВ компенсація обов'язкова при струмі замикання на землю більше 5 А. При струмах замикання на землю 50 А і більше звичайно встановлюють дві компенсуючі котушки. Компенсуючі котушки іноді називають дугогасними, тому що, зменшуючи величину струму на землю, вони сприяють гасінню дуги між струмоведучими і заземленими частинами і, таким чином, ліквідації пошкодження - замикання на землю.

Часом внаслідок недосяжності або відсутності нейтралі джерело дугогасіння (компенсуюча котушка) включається и нейтральну точку струмоприймача (трансформатора, синхронного компенсатора, двигуна) або в штучну нейтральну точку.

Компенсація ємності складової струму замикання на землю ефективна в тих випадках, коли ємнісна провідність фаз відносно землі більш активна і зниження повного струму замикання на землю за рахунок компенсації ємнісної складової суттєве.

Ця міра захисту приймається в доповненні до інших закисних заходів - захисного відключення або заземлення, оскільки самостійно в більшості випадків вона не забезпечує безпеки.

Електрозахисні засоби і запобіжні пристрої. Електрозахисними засобами називають переносні і перевозі вироби, які служать для захисту людей, працюючих з електроустановками, від ураження електричним струмом, від дії електромагнітної дуги і електромагнітного поля.

Електрозахисні засоби доповнюють такі захисні пристрої електроустановок, як огорожа, блокування, захисне заземлення, занулення, відключення тощо. Необхідність застосування електрозахисних засобів визвана тим, що при експлуатації електроустановок інколи виникають умови, коли чавіть найдосконаліші захисні пристрої електроустановок не і гарантують безпеки людини. За своїм призначенням засоби захисту умовно розділяють на ізолюючі, огорожуючі і допоміжні.

Ізолюючі засоби розділяються на основні і допоміжні для електроустановок до 1000 В. Основні - покажчики напруги, ізолюючі і електровимірювальні кліщі, оперативні і вимірювальні штанги. Допоміжні - діелектричні калоші, килимки, ізолюючі підставки.

Огорожуючі захисні засоби застосовуються для огорожі токоведучих частин, які знаходяться під напругою: щити, огорожі-клітки, а також переносне заземлення (не постійне).

Допоміжні захисні засоби служать для захисту персоналу від випадкового падіння з висоти, від світлових, теплових, механічних і хімічних дій електричного струму (захисні окуляри, рукавиці, щитки і т.п.).

Організаційно-технічні заходи при забезпеченні електробезпеки. До початку роботи повинні бути виконані технічні і організаційні заходи, від яких залежить безпека працівників.

До обслуговування електричного устаткування чи виробництва в цех ремонтно-монтажних робіт допускаються осо-0и, психічно і фізично здорові, які не мають вад і захворювань, що заважають безпечному виконанню робіт.

Особи, які приймаються на роботу по обслуговуванню електричного устаткування, підлягають медичному огляду відповідно до вказівок Мінздоров'я України. Медичний огляд переглядається раз в 24 місяці.

До роботи при обслуговуванні електроустаткування допускаються особи не молодші 18 років, які мають технічну кваліфікаційну групу відповідно до виконуваної роботи, повинні пройти навчання безпечним методам робіт на робочому місці під безпосереднім керівництвом досвідченої особи і перевірку знань кваліфікаційною комісією, бути практично навченим прийомам (навикам) визволення потерпілих від дії електричного струму, навикам штучного дихання, правилам надання першої допомоги.

В процесі експлуатації електроустановок обов'язково виконуються планово-запобіжні роботи. Організація цих робіт в діючих електроустановках повинна відповідати вимогам правил техніки безпеки і залежати від призначення та конструкції електроустановки, від її робочої напруги та характеру відповідної роботи.

Організаційними заходами, що забезпечують безпеку при виконанні робіт в діючих електроустановках, є оформлення роботи нарядом чи розпорядження, дозвіл до роботи, нагляд під час роботи, оформлення перерви в роботі, переведення на інші робочі місця, закінчення роботи.

Для забезпечення безпеки робіт в діючих електроустановках при частковому або повному знятті напруги на робочих місцях виконуються такі технічні заходи: відключаються необхідні електроустановки або їх частина і вживаються заходи, які не дають можливості подати напругу до місця роботи через помилки або самовільне включення комунікаційної апаратури; вивішуються забороняючі плакати, у разі необхідності установлюються тимчасові огорожі; приєднується до заземлюючої шини переносне заземлення і перевіряється відсутність напруги на струмоведучих частинах, на які повинно накладатись переносне заземлення. Безпосередньо після перевірки відсутності напруги накладається заземлення на відключення токоведучих частин електроустановки, огороджується робоче місце і вивішуються застерігаючі і дозволяючі плакати.

Під час обслуговування, а також ремонту електроустановок використовувати металеві драбини забороняється. Підмостки і драбини, що застосовують для ремонтних робіт, мають бути міцними і надійними. Драбини, які встановлюють на гладкій поверхні, повинні мати в основі підбиту гуму, а ті, що встановлюють на землі, - гострі металеві наконечники. Зв’язані драбини використовувати забороняється.