Поняття та ознаки особистого немайнового права. Класифікація особистих немайнових прав.

При вивченні першої теми курсу цивільного права зазначалося, що цивільне право регулює кілька видів суспільних відносин, серед яких важливе місце посідають особисті немайнові відносини. Необхідно підкреслити, що вперше в законодавчій практиці України в ЦК вміщено окрему книгу "Особисті немайнові права фізичної особи", яка відкриває особливу частину цивільного права. Цим, по-перше, підкреслюється важливість особистих немайнових прав у порівнянні з іншими правами, що регулюються ЦК і, по-друге, законодавчо закріплюється положення про те, що особисті немайнові права не тільки захищаються цивільним законодавством, а й регулюються ним.

Зміни, що відбулися в структурі ЦК, спричинені необхідністю втілення в життя положень ст. З Конституції України, в якій людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.

Поява другої книги ЦК України й засвідчила послідовність законодавця у створенні норм, спрямованих на забезпечення свободи людини і громадянина в усіх її проявах. На перше місце в цивільному законодавстві висуваються не майнові інтереси громадян, а особисті - честь, гідність, ділова репутація - головні чинники сутності особистості. У "правах особистості" знаходить втілення в життя категорія особливих абсолютних прав, пов'язаних з людиною і громадянином, прав, які є невідчужуваними, тому що у своїй більшості вони є невід'ємними від особи, виникають з моменту її народження. Деякі з них продовжують буття особи і після її смерті, немовби підтверджують думку, що зі смертю людина не зникає, а продовжує жити в тих справах, які були започатковані нею, в спогадах близьких та знайомих їй людей. Особисті немайнові права (особисті немайнові правовідносини) досить неоднорідні та є предметом регулювання різних галузей права. Так, право на свободу зборів, друку, право на участь у виборах, право бути обраним та деякі інші регулюються конституційним правом. Право на вибір прізвища подружжя при реєстрації шлюбу, право на вибір місця проживання, виду занять кожним із подружжя, право на виховання дітей та інші регулюються сімейним правом.

Є особлива група немайнових прав, які здебільшого виникають непомітно, діють постійно, не можуть бути припиненими на підставі правочинів або інших юридичних дій. Це права на життя, на особисту недоторканність, честь, гідність, ділову репутацію, на ім'я тощо. їх відносять до предмета цивільного права.

Уперше в законодавчій практиці України визначення поняття особистого немайнового права дається в ЦК. Хоча це визначення дещо відрізняється від традиційних, воно більше схоже на перелік основних ознак особистих немайнових прав у порівнянні з іншими конституційними правами. Стаття 269 ЦК зазначає, що особисті немайнові права:

- належать кожній фізичній особі від народження або за законом;

- не мають економічного змісту;

- тісно пов'язані з особою, яка не може відмовитись від них і не може бути позбавлена цих прав;

- фізична особа володіє ними довічно.

Оцінюючи перелік ознак особистих немайнових прав, можна зробити висновок, що законодавець сформулював основні засади виникнення, здійснення і припинення цих прав, поклавши в основу класичні положення теорії природного права.

Крім зазначених у ст. 269 ЦК ознак, особисті немайнові права характеризуються спрямованістю на індивідуалізацію особи (право на ім'я, місце проживання, свободу пересування та ін.).

Особисті немайнові правовідносини мають специфіку об'єкта правового регулювання. їх об'єктом є немайнові блага: життя, здоров'я, безпечне для життя і здоров'я довкілля, свобода та особиста недоторканність, недоторканність особистого і сімейного життя, гідність та честь, таємниця листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції, недоторканність житла, вибір місця проживання, вільне пересування та ін. (ст. 270 ЦК).

Зазначені права характеризуються специфікою виникнення і припинення. Більшість особистих немайнових прав виникають з настанням певних подій. Так, з моментом народження пов'язується право на життя, здоров'я, безпечне для життя і здоров'я довкілля та інші права. З досягненням 16 років особа має право змінити своє прізвище та ім'я.

Окремі особисті права виникають у зв'язку з укладанням правочинів, наприклад право на таємницю кореспонденції із договору про надання послуг зв'язку

У зв'язку з цим дещо не відповідає реальності твердження про те. що особисті немайнові права не пов'язані з майновими. Адже всі права, що становлять предмет цивільного права перебувають у певному зв'язку, доповнюють одне одного. Інша справа, що вони не мають економічного змісту, а відтак не можуть бути точно оцінені в грошах, їх здійснення не супроводжується майновим еквівалентом з боку інших осіб. Вони належать будь-якому громадянинові незалежно від його майнового стану. Право на життя, честь, гідність мають в однаковою мірою як багаті, так і бідні.

У випадках, передбачених законодавством, особисті немайнові права можуть бути обмежені. Так, особа може бути заарештована або триматися під вартою не інакше, як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставі і в порядку, встановленому законом.

Більшість особистих немайнових прав припиняється зі смертю громадянина, хоча деякі з них можуть здійснюватися правонаступниками померлого. Наприклад, використання імені особи, яка померла, у літературних та інших творах як персонажа (дійової особи) допускається за згодою її дітей, вдови (вдівця), а якщо їх немає, батьків, братів та сестер.

Таким чином, характерними ознаками особистих немайнових прав, що регулюються нормами цивільного права, є такі:

1) вони утворюються в духовній сфері життя суспільства і не мають економічного змісту;

2) носять особистий характер і є невід'ємними від особи;

3) спрямовані на індивідуалізацію особи;

4) є абсолютними правами;

5) виникають і припиняються, як правило, з настанням події - народженням людини і її смертю.

Особисті немайнові права - це суб'єктивні цивільні права громадян. Вони виражають не потенційну, а реальну можливість особи бути їх носієм. Розриву між можливостями набуття і реальною наявністю в особи майнових прав не існує.

Суб'єктивне особисте немайнове право за своїм змістом характеризується певними ознаками. Його носій може:

- використовувати його на свій розсуд без застосування будь-яких додаткових юридичних актів (правочинів, дозволів та ін.);

- вимагати від інших осіб припинення дій, спрямованих на обмеження його особистих немайнових прав;

- мати свободу поведінки, вчинків у межах, установлених законом;

- вертатись до компетентних державних органів за захистом порушеного його особистого права.

Громадянин не може бути позбавлений більшості особистих немайнових прав.

Особисті немайнові права громадянин здійснює самостійно. В інтересах малолітніх і неповнолітніх, а також повнолітніх осіб, які за станом здоров'я не можуть самостійно здійснювати свої особисті права, їх права здійснюють батьки (усиновлювачі), опікуни або піклувальники.

Кожний громадянин має право вимагати від службових (посадових) осіб вчинення відповідних дій, спрямованих на забезпечення здійснення своїх особистих немайнових прав.

Будь-яке рішення, дія чи бездіяльність органу державної влади, місцевого самоврядування, службових і посадових осіб, якими порушені особисті немайнові права, є незаконними.

Особисті немайнові права тривалий час не мали чітко визначеного цивільно-правового регулювання. Вважалось, що як не підлягає правовому регулюванню порядок вживання повітря, яким людина дихає, так не можна регулювати особисті немайнові права. Оскільки ці права не набуваються з допомогою того чи іншого спеціального нормативного акта, наприклад правочину, то спорів щодо їх виникнення, зміни чи припинення не може бути.