Розділ 4. Нормативність та правильність фахового мовлення.

Тема 4.1 Орфографічні та орфоепічні норми сучасної української літературної мови.

Орфографічні та орфоепічні словники.

1. Правопис складних іменників, прикметників та прислівників.

2. Правопис відмінкових закінчень іменників ІІ відміни у родовому відмінку.

3. Правопис прізвищ, імен, по батькові в українській мові.

4. Орфоепічні норми.

5. Орфогрфічні та орфоепічні словники.

 

 

Література: Л3, Л7, Л11, Л13, Л14, Л15, Л16, Л22, Л23, Л28, Л29, Л32, Л33, Л36, Л40, Л41, Л48

 

 

Питання 1. Правопис складних іменників, прикметників, прислівників.

 

В українській мові правопис слів (орфографія) зумовлений такими принципами, як:

1. Фонетичний (якщо слова пишуться так, як ми їх вимовляємо, то вважають, що ці слова пишуться за фонетичним принципом): вода, мудрий, кіт, пишний, сказати.

2. Морфологічний (якщо для написання слова потрібно точно знати будову слова (морфеми), щоб правильно його передати, то це означає, що слово пишеться за морфологічним принципом): щоб вірно перенести з рядка в рядок частину слова відзначений, потрібно знати, що від- є префіксом, тому можливий такий перенос: від-значений.

3. Історичний (традиційний) – (це коли написання слова не можна пояснити ні вимовою, ні його морфологічним складом, ні певним правилом; таке написання називають

традиційним): так, у запозичених словах ми пишемо літеру ф: фабрика, фея, формула.

4. Смисловий (семантичний або диференціюючий) – (це коли написання слова залежить від

того, що це слово означає): гончар (професія) – Гончар (прізвище);

назустріч (прислівник) – на зустріч (прийменник з іменником).

 

 

Написання складних іменників

Разом пишуться:

1. Складні іменники, що утворені за допомогою сполучних голосних: вантажообіг, водогін, життєздатність,книгосховищеа, чорнозем, гучномовець.

2. Складні іменники, які утворені без сполучних голосних, перша основа яких дієслівного чи числівникового походження: перекотиполе, Непийвода, сімдесятиріччя (але: 70-річчя); іменники, перша частина яких пів-, напів-, полу-, спів-: півскладу півуніверситету, напівавтомат, співавторство,співстрахування, полумисок ( але: пів’яблука, пів-Тернополя).

3. Усі складноскорочені слова: держмайно, фінплан. Сюди належать і слова з першою частиною іншомовного походження: авіа (скорочення від авіаційний - птах) -, авто (сам) -, біо (життя) -, вело (скорочення від велосипед) -, гідро (вода) -, екстра (занадто) -, космо (від слова космічний) -, макро (великий) -, мульти (багато) -, аеро (повітря)-, амфі (з обох боків) -, анте (опереду)-, архі (головний) -, гіпер (над – той, що перевищує норму) -, ізо (рівний) -, фіто (ослина) -, інтер (між) -, літо (камінь) -, моно (один) -, пери (навколо) -, полі (багато)-, ретро (назад) - тощо: мікропоказники, макропоказники.

4. Складні іменники, які утворені з трьох і більше основ: держкомпідприємництва, автомотоклуб, автолітографія (вид літографії, коли зображення на камінь наносить художник-автор).

Через дефіс пишуться:

1. Складні іменники, що позначають близькі (синоніми) чи протилежні (антоніми) за змістом поняття: купівля-продаж, хліб-сіль, південь-північ.

2. Складні іменники, що означають спеціальність, професію, а також назви людей з першою частиною віце-, екс-, лейб-, обер-, унтер, штаб(с)-: бухгалтер-косультант, художник-декоратор, віце-прем’єр, екс-чемпіон, лейб-гвардія, обер-лейтенант, унтер-офіцер, штабс-капітан.

3. Складні іменники – одиниці виміру: кілограм-молекла, людино-день.

4. Складні іменники з пів- з наступною власною назвою: пів- Миколаєва, пів-Азії.

5. Складні іменники, що означають державні посади, військові, наукові звання: прем’єр – міністр, член-кореспондент, генерал-майор.

6. Складні іменники на позначення казкових персонажів: Зайчик-Побігайчик.

7. Складні іменники, в яких перше слово підкреслює певну прикмету, особливість предмета, названого другим словом: блок-система, бізнес-план,, килим-картина.

8. Складні терміни, одне слово – родове поняття, друге – видове: гриб-паразит.

9. Складні прізвища та географічні назви: Нечуй-Левицький, Нью-Йорк.

10. Скорочені іменники, у яких наводиться початок і кінець слова: вид-во, ін-т.

 

Особливості вживання складних іменників

1. Відмінювання:

Залежно від характеру відмінюваності виділяють три групи складних іменників:

• Складні іменники з невідмінюваною першою частиною:

А. Складні слова, першим компонентом якого є невідмінюване слово: кафе-ресторан, кафе-кондитерська, какао-порошок.

Б.Складні слова, перший компонент яких наближається за значенням до прикметників: джаз-оркестр (джазовий), компакт-диск (компактний), слайд-фільм (слайдовий).

В. Переважна більшість складних термінів, зокрема назви одиниць виміру, терміни, першою частиною яких ї назви літер грецького алфавіту або слова, що наближаються до прикметників: кіловат-година, бета-промені, кварц-лампа, експрес-аналіз.

Г.Іншомовні назви проміжних сторін світу: норд-вест, зюйд-вест.

Д.Назви трав і квітів: іван-чай, сон-трава, мати-й-мачуха (у слові „брат-сестра” відмінюються дві частини)

• Складні слова з невідмінюваною другою частиною: програма-максимум, програма-мінімум.
• Складні слова, в яких відмінюються обидві частини:

А. Назви предметів, закладів, різноманітних явищ: бібліотека-музей, музей-квартира, вагон-ресторан, шафа-холодильник, диван-ліжко, альбом-буклет, вальс-бостон, виставка-продаж, виставка-ярмарок, матч-реванш (винятки: кран-балка, крем-брюле, крем-сода, матч-турнір, плащ-намет, марш-кидок, марш-маневр).

Б. Назви осіб за посадою, професією, званням тощо: секретар-координатор, член-кореспондент (винятки: лорд-канцлер, прем’єр-міністр, шеф-кухар, шеф-механік, шеф-повар, шеф-пілот, а також компоненти генерал-, капітан-, інженер- у складних найменуваннях військових назв: генерал-майор, капітан-лейтенант, інженер-полковник).

В. Назви тварин: голка-риба, пила-риба (виняток: їжак-риба – їжак-риби).

 

 

1. Визначення роду:

· У складних іменниках з невідмінюваним першим компонентом рід визначається за відмінюваним словом: новий кафе-бар, нова кафе-кондитерська, дизайн-графіка відіграла важливу роль.

· У складних назвах з двома відмінюваними компонентами рід визначається за родовою назвою, як правило, це слово стоїть на першому місці: прадавня вишивка-плакат, нова виставка-ярмарок.

 

 

Написання складних прикметників

Разом пишуться:

1. Складні прикметники, утворені від складних іменників, що пишуться разом: лісостеповий, іконописний.

2. Складні прикметники, утворені від іменника та узгодженого з ним прикметника: народногосподарський (народне господарство).

3. Складні прикметники, утворені від сполучення числівника з іменником: десятиповерховий, десятирічний ( але: 10 – річний), стовідсотковий.

4. Складні прикметники, утворені від іменника з дієсловом: деревообробний.

5. Складні прикметники, утворені від сполучення прислівника з прикметником чи дієприкметником: високорентабельний, вищеназваний.

6. Терміни: складносурядний, геологорозвідувальний.

 

Через дефіс пишуться:

1. Складні прикметники, утворені від складних іменників, які пишуться через дефіс: віце-президентський.

2. Складні прикметники, між частинами яких встановлюється сурядний зв’язок (можна поставити сполучник і): кредитно-фінансовий, нормативно-правовий, декоративно-ужиткове мистецтво, сценічно-декораційне мистецтво.

3. Складні прикметники, що означають різні кольори або відтінки кольорів; якість з додатковим відтінком: жовто-блакитний (але: жовтогарячий).

4. Складні прикметники, перша частина (основа) яких закінчується на –ико, -іко: історико-культурний.

5. Складні прикметники з першою частиною військово-, воєнно-: військово-морський, воєнно-стратегічний (але: військовозобов’язаний, військовополонений).

6. Складні прикметники, перша частина яких не має прикметникового суфікса, але за змістом однорідна з другою частиною й приєднується за допомогою сполучних звуків о, е: м’ясо-молочний.

7. Складні прикметники, які складаються з однакових чи споріднених слів: давній-прадавній, білий-білий.

8. Складні прикметники, що є назвами проміжних сторін світу: південно-східний.

 

 

Написання прислівників

Разом пишуться:

1. Прислівники, утворені від іменника, прикметника, числівника, займенника, прислівника у поєднанні з прийменником: ввечері, востаннє, втроє, внічию.

2. Прислівники, утворені від кількох основ: мимоволі, насамперед.

3. Прислівники, утворені сполученням часток аби, ані, де, чи, що, як із будь-якою частиною мови: а ніскілечки, деколи, чимало.

 

Окремо пишуться:

1. Прислівники, утворені від іменника з прийменниками без, в, до, з, на, під, по: без упину, в нагороду, до вподоби.

2. Прислівники, у яких повторюються основи, розділені прийменниками: раз у раз, з року в рік.

3. Прислівники, утворенні поєднанням іменника в називному відмінку з іменником в орудному відмінку: кінець кінцем, одним одна.

Через дефіс пишуться:

1. Прислівники, у яких повторюються основи (синонімічні та антонімічні прислівники): ледве-ледве, зроду-звіку.

2. Прислівники, у яких повторювані основи розділені прийменниками, що перейшли у префікси, та частками: всього-на-всього.

3. Прислівники, утворені від прикметників і займенників за допомогою префікса по- і суфіксів –и-, -ому-: по-нашому, по-київськи.

4. Прислівники, утворені з префікса по- і порядкового числівника на –е: по-перше.

5. Прислівники: по-латині, на-гора, десь-колись, десь-інколи, геть-чисто.

Питання 2. Правопис відмінкових закінчень іменників ІІ відміни у родовому відмінку.

 

Іменники ІІ відміни, що у Р.в. мають закінчення - а(-я):

1. Назви істот, уособлених предметів, явищ: бухгалтера, лікаря, Мороза, лиса.

2. Назви міст, населених пунктів: Чернігова, Львова.

3. Географічні назви з наголошеним закінченням або з суфіксами –ов, -ев(-єв), -ин(-їн): Дніпра, Тетерева, Пирятина.

4. Назви мір, днів, місяців: сантиметра, вівторка, березня.

5. Назви чітко окреслених предметів, зокрема будівель та їх частин: олівця, мотора ( але: вокзалу, даху).

6. Українські за походженням суфіксальні слова-терміни: чисельника, відмінка.

7. Усі іменники середнього роду: знання, моря.

 

Іменники ІІ відміни, що у Р.в. мають закінчення -у(-ю):

1. Назви речовин, матеріалу: піску, ситцю.

2. Збірні поняття, назви установ, абстрактні поняття: колективу, коледжу, процесу.

3. Назви явищ природи: граду, грому, холоду.

4. Односкладові іменники: боргу, року.

5. Географічні назви, у яких наголос не падає на закінчення: Кавказу, Криму.

6. Більшість префіксальних іменників (крім назв істот): вибору, податку, доходу.

7. Назви почуттів, процесів, станів, властивостей, ознак, загальних і абстрактних понять: гніву, методу, процесу, сорту, кредиту.

8. Назви ігор і танців: б аскетболу, вальсу ( але: гопака, козака).

 

Примітка: Деякі іменники чоловічого роду в Р.в. однини можуть мати паралельні закінчення –а(-я), -у(-ю). Це залежить від значення слова і наголосу:

папера (документа)– паперу (матеріалу).

Питання 3. Правопис прізвищ, імен, по батокові в українській мові.

 

1. У документах вживається не розмовно-побутова форма імені, а тільки офіційна (не Тоня, а Антоніна).

2. У ділових паперах (листах, анкетах, автобіографіях, довідках) ім’я і по батькові ставиться після прізвища, а в особистих листах, виступах – перед прізвищем.

3. Чоловічі імена по батькові творяться додаванням до основ власних імен суфікса –ович (без будь-яких змін): Михайло - Михайлович, Юрій – Юрійович, Анатоль – Анатольович, Анатолій – Анатолійович.

Кілька чоловічих імен по батькові творяться за допомогою суфікса –ич: Лука –Лукич (Лукович) Сава – Савич (Савович), Кузьма – Кузьмич (Кузьмович), Хома – Хомич (Хомович), Яків – Якович, Ілля – Ілліч.

Як виняток, в імені Григорій при творенні імені по батькові відпадає ій - Григорович, а до основи імені Микола додається -ай- - Миколайович ( рідко Миколович).

4. Жіночі імена по батькові творяться додаванням до основ власних імен суфікса –івн(а): Михайло – Михайлівна, Юрій – Юріївна (Юрій + івна), Анатоль – Анатолівна, Анатолій – Анатоліївна.

З відхиленням від цього правила творяться дише такі імена по батькові: Яків – Яківна (випадає одне ів), Григорій – Григорівна, Микола – Миколаївна ( і рідко Миколівна).

4. Чоловічі імена по батькові відмінюються як іменники ІІ відміни мішаної групи, жіночі імена по батькові відмінюються як іменники І відміни твердої групи.

 

Н. Р. Д. З. О. М. К..

Ніна Іванівна Ніни Іванівни Ніні Іванівні Ніну Іванівну Ніною Іванівною Ніні Іванівні Ніно Іванівно

Микола Петрович МиколиПетровича Миколі Петровичу Миколу Петровича Миколою Петровичем Миколі Петровичу Миколо Петровичу

 

5. У родовому відмінку жіночі імена по батькові мають закінчення –івн(и), -ївн(и), а в давальному –івн(і), -ївн(і): Петрівни – Петрівні.

6. Кінцеві приголосні г, к, х у іменах та прізвища х змінюються на з, ц, с: Ольга – Ользі, Одарка – Одарці, Муха –Мусі.:

7. Українські прізвища дуже різноманітні за джерелами виникнення і граматичною будовою.

Прізвища належать до іменників, але за походженням їх ділять на дві групи:

- Прізвища прикметникового типу: Луговий (Лугова), Явориницький (Яворницька), Молод, Бажан, Андрухів, Дячишин, Степанів, Волошин, Грузин.

- Прізвища іменникового типу: Доля, Лисак, Безпалько, Рудь, Легкоступ, Добридень Масоха, Іванець, Гайдученя, Дериземля, Заволока.

8. Жіночі прізвища на прилолосний та на –о не відмінюються, а чоловічі відмінюються: Марії Голубенко – Олега Голубенка.